---

Скрізь, де можливо і необхідно гарантувати необхідні вимоги безпеки, випробні зразки беруть від цілого взуття. Це пункт застосовують до всієї таблиці 1.

Примітка. Якщо не можливо отримати досить великий випробний зразок із взуття, то його беруть від матеріалу, і якого виготовлено деталь взуття і це зазначають у протоколі випробовування.

Якщо для випробовування потрібне взуття трьох різних розмірів, то зразки повинні бути: самий великий, сами маленький і середній розмір взуття.

Усі зразки для випробовування повинні бути витримані в стандартних атмосферних умовах за температури (23 ± 2 °С і відносної вологості (50 ± 5)% не менше ніж 48 год, перед випробовуваннями, якщо інше не визначено в мето/ випробовування.

Максимальний час, який повинен пройти після виймання зразка із створених атмосферних умов до початк випробовування, не повинен перевищувати 10 хв, якщо інше не визначено в методі випробовування.

Кожний випробний зразок повинен відповідати зазначеним вимогам, якщо інше не визначено в мето/ випробовування.

Похибка в вимірюваннях для кожного методу випробовувань, наведеного в цьому стандарті, повинна бути оцінена Використовують один із двох методів:

— статистичний метод, наприклад наведений у ISO 5725-2;

— математичний метод, наприклад наведений у ENV 13005.

3. МЕТОДИ ВИПРОБОВУВАННЯ ВЗУТТЯ

   1. Специфічні ергономічні особливості

Специфічні ергономічні особливості взуття потрібно оцінювати дослідженням взуття, застосовуючи випробовуванн носінням взуття 3 людьми з відповідними розмірами ноги.

Під час випробовування власники, що носять кожну пару відповідного взуття, моделюють типові завдання, яі виникають у загальних випадках.

Цими завданнями є:

— ходіння протягом 5 хв зі швидкістю приблизно 6 км/год;

— піднімання та спускання сходами (17 ±3) протягом 1 хв;

— ставання на коліна/згинання колін, див. рисунок 1.

Примітка. Цей рівень згинання взуття не виконують для всіх типів взуття (наприклад взуття зі сталевою вставкою підошві)

Рисунок 1 — Позиція, яку приймають під час тесту ставання н коліна/згинання колін

Після завершення всіх завдань, кожен, хто носив взуття, повинен відповісти на запитання, подані в таблиці 2.

Таблиця 2 — Запитання для оцінення ергономічних рис

Вимірюють силу, необхідну для відділяння деталей верху від підошви або суміжних шарів підошви, або спричинит розрив верху взуття чи підошви.

Примітка. У всіх випадках мета — перевірити міцність з'єднання найближчу до краю. Випробовування не потрібн проводити якщо з'єднання зроблено взуттєвими приладдями (використовуючи наприклад цвяхи чи гвинти) ч зшивання.

Розривальна машина — машина для випробовування на розтягання, що безперервно фіксує зміни значень сили зі швидкістю руху затискачів (100 ± 20) мм/хв і рівнем сили в діапазоні від 0 Н до 600 Н. Механізм повинен бут оснащений затискачами (залежно від типу конструкції випробного зразка див. 5.2.4), (27,5 ± 2,5) мм у ширину, щ забезпечує міцний затиск випробних зразків.

Випробний зразок беруть із внутрішньої або зовнішньої області з'єднання.

Роблять надрізи в X—X та Y—Y під прямим кутом до краю підошви чи устілки, зразок повинен бути 25мм у ширину Довжина верхньої частини взуття та підошви повинна бути близько 15мм, вимірювання проводять від лінії з'єднанн (див. рисунок 3). Видаляють устілку.

Випробний зразок беруть із внутрішньої або зовнішньої області з'єднання.

Розрізають верхню частину взуття і підошву по лініях X—X і Y—Y, для одержання випробного зразка ширино> близько 10мм і довжиною не менше ніж 50мм. Видаляють устілку.

Відокремлюють верхню частину взуття від підошви по довжині близько 10мм, вставляючи гарячий різак з'єднувальний шар (див. рисунок 4).

Примітка. Розглядають типи конструкцій с або d, якщо відстань від лінії X—X до поверхні верху устілки, становит не менше ніж 8мм.

Видаляють верхню частину взуття, відрізаючи його по лінії X—X уздовж місця з'єднання. Видаляють устілку, якщ вона є. Щоб одержати випробний зразок шириною близько 15мм і довжиною не менше ніж 50мм вирізають по лін Y—Yсмужку, яка охоплює край підошви.

Відокремлюють верхню частину взуття від підошви по довжині близько 10мм, установивши гарячий різак з'єднувальний шар (див. рисунок 4).

Тип а: стандартне затягування заготовки верху взуття клейового або литтєвого методу кріплення з краєм підошви що виступає.

Тип Ь: стандартне затягування заготовки верху взуття клейового або литтєвого методу кріплення з краєм підошви що не виступає.

Тип с: стандартне затягування заготовки верху взуття литтєвого або клейового методу кріплення або кріпленн методом гарячої вулканізації з увігнутою підошвою.

Тип d: об'ємна заготовка верху взуття типу «панчоха», виготовлена втачуваним швом у взутті клейового метод кріплення або методом гарячої вулканізації з увігнутою підошвою.

Тип е: стандартне затягування заготовки верху взуття, або об'ємна заготовка верху взуття типу «панчоха» у взут клейового або борто-клейового методу кріплення з підошвою, що має вологозахисний рант.

Тип f: Стандартне затягування заготовки верху взуття, рантового-клейового методу кріплення з пристрочног підкладкою і приклеєною підошвою.

Тип g: стандартне затягування заготовки верху взуття клейового або литтєвого методу кріплення з багатошаровою рифленою підошвою.

Рисунок 2 — Типи конструкцій, які показують місце готуванн випробного зразка

перед випробовуванням по визначенню міцності кріплення

Розміри у міліметрах

П

Рисунок 4 — Г отування випробного зразка

ояснення:

1. — устілка (видаляють);

2. — лінія з'єднання;

3. — підошва.

Рисунок 3 — Поперечний розріз випробного зразка

Перед проведенням випробовування вимірюють ширину випробного зразка з точністю до міліметра, у кілько точках, використовуючи калібровану сталеву лінійку і розраховують середнє значення з точністю до міліметра Після цього визначають міцність кріплення на довжині не менше ніж 30мм одним із таких способів:

1. Для визначення міцності кріплення підошви/верху взуття: Тип конструкції а. Фіксують коротку сторон підошви випробного зразка у затискачах розривальної машини (див. рисунок 5), і вносять до протоколу графі залежності сили від деформації (див. рисунок 6) за швидкості руху затискача (100 ± 20)мм/хв.

3. Д

   1. — затискач, для фіксації краю підошви;

4. — верх взуття;

5. — підошва.

Рисунок 5 — Затискачі, та випробний зразок у
начальному положенні

1. — розривальне зусилля у Ньютонах;

— середнє значення;

— деформація.

Рисунок 6 — Приклад графіка залежності зусилля
від деформації

Пояснення: Пояснення:

ля визначення міцності кріплення підошви/верху взуття: Типи конструкції b, с, d та е, а також міцніст кріплення проміжного шару підошви: конструкції типів f та g. Фіксують розділені кінці випробного зразка плоских затискачах і заносять до протоколу графік залежності сили від деформації (див. рисунок 6) за швидкос руху затискачів (100 ± 20)мм/хв.

З графіка залежності деформації від дії навантаження визначають середнє значення розривального зусилля, Ньютонах, та визначають середню довжину (розрахунок у 5.2.4), щоб знайти показник міцності кріплення у Н/мм.

5.3 Визначання внутрішньої довжини підноска

Обережно виймають підносок із пари взуття, яку не піддавали випробовуванням і видаляють усі сторонні матеріали що прилипли до них або беруть нову пару ідентичних підносків взуття.

Примітка. Попереднє обробляння випробного зразка не потрібне.