---

Кислотність Х₂, в сантиметрах кубічних, обчислюють за формулою:

,

X ₂= ,

²А • 50

— об’єм розчину гідроксиду натрію, витрачений на титрування, см

³;

(4)

де V к А

V • K • 100 • 250

• поправковий коефіцієнт для переведення розчину гідроксиду натрію точно в 0,1 моль/дм³;

• масова частка сухих речовин у крохмальній патоці, %;

50 — маса наважки, взята для готування основного розчину, г;

100. — коефіцієнт перераховування сухих речовин крохмальної патоки у відсотках, %;

250 — об’єм основного розчину крохмальної патоки, приготованого згідно з 10.5.1.2.1, см³.

100. 7.5 За кінцевий результат аналізування беруть середнє арифметичне двох паралельних визна­чань, допустима розбіжність між результатами аналізів, виконаних в одній лабораторії, не повинна перевищувати 0,5 см³. Допустима розбіжність між результатами аналізів, виконаних у різних лабо­раторіях, не повинна перевищувати 1,0 см³.

Результат округлюють до першого десяткового знака.

Метод ґрунтується на електрометричному визначанні активності іонів водню, заснованому на вимірюванні електродного потенціалу основного розчину патоки.

Лабораторний рН-метр з термокомпенсатором.

Стакан Н(В)-1(2)-50 ТС — згідно з ГОСТ 25336.

Основний розчин крохмальної патоки, приготований згідно з 10.5.1.2.1.

Допустиме застосування інших засобів контролювання та допоміжних пристроїв з метрологіч­ними і технічними характеристиками не нижче зазначених.

У скляний стакан наливають 30 см³ основного розчину крохмальної патоки, вміщують у нього електроди і вмикають прилад. Відліктреба починати тоді, коли покази приладу набувають сталого значення. Настроювання рН-метра необхідно перевіряти за буферним розчином, значення рН якого перебувають у діапазоні проведених вимірювань.

Вимірювання рН повторюють двічі, кожен раз виймаючи електроди з розчину і під час вимірю­вання знову занурюючи їх у розчин.

Результат округлюють до першого десяткового знака.

Метод ґрунтується на нагріванні крохмальної патоки до температури карамельної проби і візуаль­ним спостеріганням у процесі її нагрівання за зміною кольору крохмальної патоки і якістю льодяника, появою темних прожилок або плям.

Ваги лабораторні загального призначення 3-го класу точності з найбільшою границею зважу­вання 200 г — згідно з ГОСТ 24104.

Термометр рідинний скляний з ціною поділки шкали 0,1 ^оС і діапазоном вимірювання від 100 ^оС до 200 ^оС — згідно з ГОСТ 28498.

Циліндр 1(3)-25, 1(3)-250 — згіднозГОСТ 1770.

Електроплитка побутова — згідно з ГОСТ 14919.

Годинник механічний — згідно з ГОСТ 10733.

Тазик мідний чи сковорідка (діаметр 12 см, висота 3 см).

Плитка керамічна чи мармурова або лист білої жерсті.

Цукор-пісок — згідно з ДСТУ 2316 (ГОСТ 21).

Вода здистильована — згідно з ГОСТ 6709.

Допустиме застосування інших засобів контролювання та допоміжних пристроїв з метрологіч­ними і технічними характеристиками не нижче зазначених.

У мідний тазик наливають 100 см³ (від 140гдо150 г) карамельної патоки і нагрівають на елек­троплитці від 20 хв до 25 хв. Коли під час кипіння починають з’являтися великі бульбашки, кара­мельну патоку перемішують термометром і спостерігають, за якої температури почнуть з’являтися темні прожилки або плями, відмічають температуру, яка є температурою карамельної проби. Якщо прожилки або плями за цей час не з’явилися, то продовжують нагрівати їїдо температури карамельної проби, встановленоїдля першого виду патоки.

Потім вміст тазика виливають на керамічну чи мармурову плитку або на лист білої жерсті і після охолодження визначають якість льодяника.

Забарвлення льодяника може дещо відрізнятись від забарвлення вихідної карамельної патоки. Льодяник повинен бути прозорий, без темних прожилок і плям.

У мідний тазик вміщують 100 г цукру-піску, додають 25 см³ здистильованої води і нагрівають на електроплитці до повного розчинення цукру, а потім додають 50 г низькосахарованої патоки. Суміш перемішують термометром до одержування однорідної маси і продовжують нагрівати до темпера­тури 150 ^оС. Масу перемішують і спостерігають за зміною забарвлення.

Після досягнення температури 155 ^оС масу виливають на керамічну чи мармурову плитку або на лист білої жерсті і після охолодження визначають якість льодяника. Забарвлення одержаного льодяника може дещо відрізнятись від забарвлення низькосахарованої патоки. Льодяник повинен бути прозорий, без темних прожилок і плям.

Метод ґрунтується на проведенні якісної реакції на мінеральні кислоти: визначання забарвлення індикатора метилового оранжевого в розчині крохмальної патоки.

Ваги лабораторні загального призначення 2-го класу точності з найбільшою границею зважу­вання 20 г — згідно з ГОСТ 24104.

Чашка фарфорова — згідно з ГОСТ 9147.

Піпетка місткістю 2 см³ і 5 см³ — згідно з ГОСТ 29169, чи поградуйована піпетка місткістю 2 см³ і 5 см³ — згідно з ГОСТ 29228.

Колба мірна 1(2)-100-2 — згідно з ГОСТ 1770.

Метиловий оранжевий (індикатор).

Вода здистильована — згідно з ГОСТ 6709.

Допустиме застосування інших засобів контролювання та допоміжних пристроїв з метрологіч­ними і технічними характеристиками не нижче зазначених.

Розчиняють 0,1 г метилового оранжевого у здистильованій воді, у колбі місткістю 100 см³, перемішують і доводять об’єм здистильованою водою до мітки.

Відбирають від 2 см³ до 4 см³ основного розчину крохмальної патоки приготованого згідно з 10.5.1.2.1, переводять у фарфорову чашку і додають 2—3 краплі розчину метилового оранжевого. Легким обертальним рухом індикатор змішують з розчином крохмальної патоки.

Перехід оранжевого забарвлення суміші в рожевий вказує на наявність вільних мінеральних кислот. Якщо колір суміші не змінюється, то вільні мінеральні кислоти відсутні.

Метод ґрунтується на окисненні сірчаної кислоти розчином йоду під час титрування розчину патоки у присутності крохмального індикатора. Метод застосовують за вмісту діоксиду сірки більшого ніж 20 мг/кг.

Ваги лабораторні загального призначення 3-го класу точності з найбільшою границею зважу­вання 200 г — згідно з ГОСТ 24104.

Термометр рідинний скляний з ціною поділки шкали 1 ^оС і діапазоном вимірювання від 0 ^оС до 100 ^оС — згідно з ГОСТ 28498.

Кріостат рідинний, що забезпечує охолодження до1 ^оС — 10 ^оС.

Годинник механічний з секундною стрілкою згідно з ГОСТ 10733 чи електронний — згідно з ГОСТ 23350.

Стакан В(Н) — 1(2) — 150 — згідно з ГОСТ 25336.

Паличка скляна або пластиковий шпатель.

Циліндр 1(3)-50(100)-2 — згідно з ГОСТ 1770.

Бюретка 1(2)-2-25-0,1 — згідно з ГОСТ 29252.

Піпетка 2-2-10, 2-2-50 — згідно з ГОСТ 29169.

Колба конічна Кн-2-250 ТС і ТХС — згідно з ГОСТ 25336.

Крапельниця 2-50 ХС — згідно з ГОСТ 25336.

Калію йодид — згідно з ГОСТ 4232, ч.д.а.

Йод кристалічний — згідно з ГОСТ 4159.

Стандарт-титри (фіксанали) йод масовою молярною концентрацією 0,1 моль/дм³.

Калію гідроксид — згідно з ГОСТ 24363, розчин з концентрацією 1 моль/дм³.

Кислота сірчана — згідно з ГОСТ 2184 х.ч., водний розчин з концентрацією 1 : 3.

Крохмаль розчинний — згідно з ГОСТ 10163, розчин з масовою часткою крохмалю 1 %.

Вода здистильована — згідно з ГОСТ 6709.

Допустиме застосування інших засобів контролювання та допоміжних пристроїв з метрологіч­ними і технічними характеристиками, а також реактивів за якістю не нижчою від зазначених.

З розчину йоду концентрацією 0,1 моль/дм³, який готують із фіксаналу чи згідно з ГОСТ 25794.2, готують розчин йоду концентрацією 0,02 моль/дм³, п’ятикратним розбавлянням здистильованою водою. Розчин йоду концентрацією 0,02 моль/дм³ зберігають за кімнатної температури в посудині з темного скла не більше двох діб.

У попередньо зважений стакан зважують (50,00 ± 0,2) г крохмальної патоки, доливають (50,00 ± 0,2) г гарячої, від 40 ^оС до 60 ^оС, здистильованої води і ретельно перемішують за допомогою скляної палички або пластикового шпателя до повного розчинення патоки. Розчин патоки охолод­жують до температури (20 ± 2) ^оС.

Водний розчин патоки, після визначання рН, переносять в конічну колбу місткістю 250 см³, охолоджують до 2 ^оС — 10 ^оС і титрують розчином йоду концентрацією 0,02 моль/дм³ до появи солом’яного забарвлення. Потім в розчин додають 25 см³ розчину з концентрацією 1 моль/дм³ гідрок­сиду калію і 10 см³ водного розчину сірчаної кислоти (1 : 3), суміш ретельно перемішують. Потім додають декілька крапель розчинного крохмалю (крохмального індикатора) і продовжують титрування розчином йоду концентрацією 0,02 моль/дм³ до появи голубого забарвлення, яке повинно утриму­ватись протягом 30 с.

Проводятьдва паралельних випробовування.

Вміст діоксиду сірки X_SO2, мг/кг патоки, визначають за формулою:

V ■ K ■ 0,64

^X so₂ = —-⁰- • ЮОО, ₍5)

mH

де V — об’єм розчину йоду концентрацією 0,02 моль/дм³, см³;

К — поправковий коефіцієнт титру для розчину йоду концентрацією 0,02 моль/дм³;

0,64 — маса SO₂, яка відповідає 1 см³ розчину йоду концентрацією 0,02 моль/дм³, мг/см³;

1000 — перерахування маси наважки патоки, кг;

т_н — маса наважки патоки, яку беруть для готування аналізованого розчину, г.

Результати округлюють до цілого числа.

Допустимо застосовувати інші методи визначання токсичних елементів, які мають свідоцтво про метрологічну атестацію і узгоджені з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

11. ПРАВИЛАПРИЙМАННЯ

    1. Крохмальну патоку приймають партіями.

Партією вважають кількість однорідної за показниками якості крохмальної патоки, одного виду і сорту виготовлену одним підприємством за одну зміну в однаковій упаковці і оформлену одним документом про якість.

Документ про якість повинен містити:

• назву продукції із зазначенням її виду і сорту;

• назву підприємства-виробника, його товарний знак і адресу;

• номер партії;

• дату виготовляння;

• дату відвантажування;

• номер і кількість пакувальних одиниць в партії (фляг, бочок);

• масу нетто партії, кілограм;

• результати випробовування (за показниками якості, передбаченими 4.2.1,4.2.2);

• дату проведення випробовування;

• енергетичну цінність 100 г продукції (залежно від виду і сорту) — кілокалорій;

• харчову цінність (вміст вуглеводів) у 100 г продукції (залежно від виду і сорту) — грам;

• позначення цього стандарту;

• термін придатності до споживання.