1. Мінімальна відстань між сидінням та аналогічними пристроями і суміжними конст­рукціями

Ці вимоги не застосовують до суцільних сидінь-гойдалок з перекладиною заввишки 1200 мм чи нижчих.

Мінімальна відстань між суміжними сидіннями повинна мати значення, подані в таблиці 1.

Таблиця 1 — Мінімальна відстань між сидіннями

Розміри у міліметрах

Відстань між

Сидіння, що вільно гойдаються

Напівеластичні сидіння

3 жорсткими засобами для підвішування

Конструкції, що прилягають безпосередньо до гойдалки

Сидіння, що вільно гойдаються

450

450

450

300

Напівеластичні сидіння

450

300

300

300

Сидіння з жорсткими засобами для підвішу­вання

450

300

300

300



  1. Бокова стійкість елементів гойдання

Мінімальну відстань між точками підвішування гойдалки, виміряну вздовж перекладини, потрібно обчислювати так (див. рисунок 7):

А = 0,04 h + В,

де А — відстань між точками підвішування гойдалки, виміряна вздовж перекладини;

В — відстань між точками з’єднання сидіння та засобів для підвішування;

h відстань між поверхнею землі та нижньою частиною перекладини.

Розміри у міліметрах

Рисунок 7 — Мінімальна відстань між точками підвішування гойдалки

  1. Мінімальна відстань між сидінням та землею

Мінімальна відстань між сидінням та землею повинна бути такою:

Напівеластичні сидіння з двома підвісками 350 мм

Сидіння з жорсткими підвісками 400 мм

  1. З'єднувальні ланки та засоби для підвішування

  1. З'єднувальні ланки чи підвішені сидіння, що їх постачають споживачеві, повинні бути з’єдна­ними. Заборонені способи з’єднання, які потребують зав’язати вузол під час монтування, що і є єди­ним засобом кріплення підвісок до перекладини.

  2. З’єднувальні ланки повинні мати таку конструкцію, щоб не сталося випадкового роз’єднання.

Примітка. Прикладом таких конструкцій можуть бути гаки, що обертаються щонайменше на 540°, чи пружинний гак.

  1. У разі використання канатів чи ланцюгів під час проведення випробування відповідно до 6.7 (діаметр канатів та ланцюгів для гойдалок) засоби для підвішування повинні мати діаметр щонайменше 10 мм, а під час використання ременів їх ширина повинна становити щонайменше 10 мм.

  2. Ланцюги повинні мати отвори розміром щонайбільше 5 мм, для того щоб запобігти застряван­ню пальців (див. рисунок 8).

Розміри у міліметрах



Рисунок 8 — Максимальні отвори в ланцюгах гойдалок

  1. Користувачам повинна бути надана інформація щодо необхідності проведення перевірок та ре­монту основних частин через певні проміжки часу (див. 5.3).

  1. Гойдалка-качалка

Центральна частина гойдалки не повинна бути вищою ніж 1200 мм. Максимальний кут гойдання перекладини гойдалки-качалки відносно горизонтальної поверхні становить 20°.

Кожна частина гойдалок-качалок, у яких центральна частина сягає висоти 1000 мм чи більше, в місці торкання з землею повинна бути обладнана матеріалом, що амортизує, або такі гойдалки по­винні мати прикріплений до центра гойдання засіб, що амортизує.

  1. Каруселі та Іграшки для активних ігор, що качаються (див. А.7)

Каруселі, іграшки для активних ігор, що качаються, та інші подібні іграшки повинні відповідати таким вимогам:

Дуга будь-якої гойдалки-коника чи іншої аналогічної Іграшки повинна мати обмеження руху, це повинно весь час тримати користувача на всій амплітуді качання. Відповідність цим вимогам перевіря­ють візуально.

Під час проведення випробувань відповідно до 6.1.1 (стійкість іграшок для активних ігор з ви­сотою вільного падіння 600 мм чи вище) іграшки не повинні перевертатися.

Під час проведення випробувань відповідно до 6.2.1 (міцність іграшок для активних ігор, крім гойдалок) іграшки не повинні ламатися.

Якщо проводити вимірювання від поверхні землі до будь-якої точки для сидіння чи стояння, то висота вільного падіння для каруселей та іграшок, що качаються, не повинна перевищувати 600 мм.

  1. ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНІ НАПИСИ ТА МАРКУВАННЯ

    1. Маркування

Іграшка чи паковання повинні мати чіткий напис: «Лише для домашнього використання», також повинно бути зазначено, чи іграшка призначена для використання в приміщенні чи на відкритому повітрі.

Іграшка чи паковання, якщо воно є, повинні містити інформацію щодо маси та/чи віку дитини, для якої призначено іграшку.

  1. Інструкції з монтування та встановлення

Інформація, що міститься на етикетці, а також купівельна інформація повинні також бути подані в інструкції з установлення.

Іграшки, що їх повинен встановлювати безпосередньо споживач, мають супроводжуватися відпо­відними інструкціями з рисунками, які дають можливість непрофесіоналові правильно встановити іграшку.

Інструкції з монтування та встановлення повинні, якщо необхідно, містити такі пункти:

  • рекомендації щодо встановлення іграшки на відстані щонайменше 2 м від будь-яких конструкцій чи бар’єрів, таких як наприклад, паркани, гаражі, будинки, гілки, мотузки для білизни, електричні дроти;

  • детальні інструкції з установлення анкерів, щоб запобігти перевертанню та підніманню підтри- мувальних частин під час нормального та передбаченого невідповідного використання, до уваги повинні братися ґрунтові умови;

  • інструкції з установлення анкерів на рівні поверхні землі чи під нею, для того щоб зменшити небезпеку перекидання;

  • інструкції, що іграшки (наприклад, гойдалки, похилі жолоби, конструкції, призначені для того, щоб лазити) не повинні встановлюватися на бетоні, асфальті чи інших жорстких поверхнях;

  • рекомендації щодо орієнтації іграшки відносно сонця (наприклад, похилі жолоби);

  • інформація щодо зберігання інструкцій з монтування та встановлення для подальших посилань.

  1. Ремонт

Іграшки повинні супроводжуватись інструкціями з ремонту, в яких звертається увага на не­обхідність проведення перевірок та ремонту основних частин (перекладин, підвісок, анкерів тощо) че­рез певні інтервали, вказуючи, що якщо ці перевірки не проводити, то іграшка може перевернутися чи можуть з'явитись інші небезпеки. Інструкція повинна бути прикріплена до іграшки.

Інструкції з ремонту, якщо доцільно, повинні також містити такі рекомендації із зазначенням, що особливо важливо виконувати їх на початку кожного сезону так само як і через певні інтервали впро­довж використання:

  • перевірте всі гайки та болти на міцність затягування та затягніть їх, якщо необхідно;

  • змастіть усі металеві частини;

  • перевірте захисні покриття всіх болтів і гострих крайок та замініть їх, якщо необхідно;

  • перевірте сидіння гойдалок, ланцюги, канати та інші засоби кріплення на ознаки руйнування. Замініть їх, якщо необхідно, згідно з вимогами виробника.

  1. МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ

    1. Стійкість

      1. Стійкість Іграшок для активних Ігор з висотою вільного падіння 600 мм чи менше (див. 4.4.1 чи 4.8)

Навантажують поверхню іграшки для сидіння чи стояння в найбільш несприятливій позиції масою (50 ± 0,5) кг на 5 хв.

Іграшки для дітей віком до 3 років (див. 7.17 EN 71-1) навантажують масою (26 ± 0,2) кг.

Розміри навантаги визначені в EN 71-1, рисунок 19 (навантага для визначення міцності та стійкості).

Розміщують іграшку під нахилом (10 ± 1)° в найбільш несприятливій позиції відносно рівноваги.

Якщо іграшка здатна витримувати масу більше ніж однієї дитини, випробовують всі поверхні для сидіння чи стояння одночасно.

Спостерігають, чи іграшка перевертається.

  1. Стійкість Іграшок для активних ігор з висотою вільного падіння більшою ніж 600 мм (див. 4.4.2)

    1. Основа методу

Горизонтальну силу прикладають до верху іграшки, імітуючи дитину, що залазить на іграшку.

  1. Обладнання:

  • відповідний пристрій (пристрої) для прикладання навантаги в горизонтальній площині (120 ±5) Н;

  • упор, якщо необхідно.

  1. Проведення випробувань

Монтують іграшку згідно з інструкцією виробника та поміщають її на нерухомій горизонтальній платформі.

Для іграшки, яка вільно стоїть, упори можна використовувати, щоб запобігти її ковзанню по по­верхні. Однак, вони не повинні запобігати перевертанню іграшки.

Іграшки для активних ігор, обладнані анкерами, треба випробовувати з анкерами, зафіксовани­ми на поверхні згідно з інструкцією виробника.

Прикладають навантагу 120 Н в напрямку найімовірнішого перекидання іграшки. Навантагу треба прикладати у най віддаленішій та найвищій точці, за яку можна схопитися. Висота цієї точки обмежуєть­ся 1500 мм над найвищою поверхнею такого розміру, що може підтримати дитину.

Примітка 1.1500 мм — це максимальний зріст 95 % дітей віком до 14 років.

Прикладають навантагу 120 Н відповідно до кількості дітей, які гратимуться на іграшці одночас­но (беручи до уваги інформацію про іграшку). Відстань між двома точками прикладення навантаги по­винна становити принаймні 600 мм.

Примітка 2. Найменш сприятливі умови щодо стану рівноваги можуть виникнути тоді, коли кількість прикладених до іграшки сил менша, ніж максимальна.

Спостерігають, чи іграшка перевертається.

  1. Стійкість похилих жолобів (див. 4.5.1)

Розміщують іграшку під нахилом (10 ± 1)° у найбільш несприятливій позиції відносно рівноваги.

Похилі жолоби, обладнані анкерами, треба випробовувати з анкерами, зафіксованими на поверхні відповідно до інструкцій виробника.

Навантажують геометричний центр вершини платформи масою (50 ±2) кг. Для похилих жолобів, що мають ширину 450 мм чи більше, навантажують геометричний центр платформи масою (100 ± 5) кг.

Спостерігають, чи іграшка перевертається.

  1. Стійкість гойдалок та Інших активних іграшок з перекладинами (див. 4.6.1)

    1. Основа методу

Навантагу одночасно прикладають до кожної підвішеної частини для того, щоб імітувати горизон­тальну силу, створену маятниковим ефектом.

  1. Обладнання:

  • відповідний пристрій для прикладання навантаги (120 ± 5) Н;

  • упор, якщо необхідно.

  1. Проведення випробувань

Монтують іграшку відповідно до інструкцій виробника та поміщають її на нерухомій горизонтальній платформі.

Для іграшки, що вільно стоїть, упори можуть використовуватися, щоб запобігти її ковзанню по по­верхні. Однак, вони не повинні запобігати перевертанню іграшки.

Гзйдалки та інші іграшки для активних ігор, обладнані анкерами, потрібно випробовувати з ан­керами, зафіксованими на поверхні відповідно до Інструкцій виробника.

До кожної підвішеної точки одночасно застосовують горизонтальні сили (500 ±20) Н у напрямку гойдання та таким самим чином.

Спостерігають, чи іграшка перевертається.

  1. Статична міцність

    1. Міцність іграшок, крім гойдалок (див 4.1.1 та 4.8)

Прикладають навантагу масою (50 ± 0,5) кг до іграшки в найменш сприятливу позицію на поверхню сидіння чи стояння або в центр перекладини на 5 хв.

Іграшки для дітей віком до 3 років (див. 7.17 EN 71-1) навантажують масою (25 ± 0,2) кг.

Розміри вантажу вказані на рисунку 19 в EN 71-1 (навантага для визначення міцності та стійкості).

Якщо іграшка здатна витримувати масу більше ніж однієї дитини, випробовують всі поверхні для сидіння чи стояння або центр перекладини одночасно.

Іграшки, які нестійкі за своїм дизайном, потрібно підтримувати протягом усього часу проведення випробовування.

Для іграшок, у яких маса дитини розподіляється між різними частинами, навантагу розподіляють відповідно до рекомендацій з використання. В такому разі застосовують інші види навантаг, у яких бе­руть до уваги кількість точок розподілення навантаг.

Перевіряють, чи відповідає іграшка обов’язковим вимогам EN 71.

  1. Міцність іграшок, аналогічних гойдалкам (див. 4.6.2)

    1. Обладнання:

  1. для гойдалок відповідно до 4.6, крім тих, що вказані в Ь):

  • навантаги масою (200 ±10) кг;

  • навантаги масами (50 ± 2) кг.

  1. для гойдалок, призначених для дітей віком до 3 років, що підвішені на висоті менше ніж 120 мм над опорним рівнем:

— навантаги масою (66 ± 3) кг.

  1. Проведення випробувань

    1. Міцність гойдалок, призначених для дітей віком понад 3 роки (див. 4.6.2)

Монтують іграшку відповідно до інструкцій виробника та розміщають чи фіксують на нерухомій поверхні.

Для гойдалок, призначених для багатьох дітей, та для конструкцій, призначених для того, щоб лазити, визначають кількість дітей, які можуть користуватися гойдалкою одночасно (відповідно до інструкцій виробника з використання).