---

будівництва, для гідротехнічних споруд із змінним рівнем во­ди, для напірних труб - 2, у тому числі глини у грудках -

0,25;

• для важких конструкційних і заповнювача щільних силікатних бетонів, для гідротехнічних споруд надводної зони та безнапірних труб - 3, у тому числі глини у грудках - 0,35;

• для ніздрюватих бетонів, бетону гідротехнічних споруд підво­дної і внутрішньої зон - 5, у тому числі глини у грудках -

0,5;

• для розчинів і дорожньо-будівельних робіт - 7, у тому

• числі глини у грудках - 0,5;

• для компонента в'яжучого щільних силікатних бетонів - 15;

• для силікатних каменів, цегли та інших дрібноштучних пре­сованих виробів - 20.

Примітка 1. Кількість глинистих часток, що визначається ме­тодом набухання, не повинна перевищувати у пісках для дорожнього будівництва із відсівів подрібнення вивержених гірських порід - 1%

за масою, осадових гірських порід - 3% за масою.

Примітка 2. Для силікатних каменів та цегли, що виробляються

на імпортному обладнанні, допустимий вміст пиловидних і гли­нистих частинок - 10% за масою; при відповідному техніко-економіч-

ному обгрунтуванні та при позитивних результатах напівпромислових

випробувань - 15% за масою.

Примітка З. Для ніздрюватих бетонів при позитивних результатах

напівпромислових випробувань допустимий вміст пиловидних і глинис­тих часток - 7% за масою.

Вміст вільного кварцу (незв'язаного Si02) у пісках для силікатних цегли та каменів і для піску-компонента в'яжучого для щільних силікатних бетонів повинен бути не менше 50% за масою, для ніздрюватих бетонів - не менше 70% за масою.

додатку А.

дуже низьким і низьким вмістом органічних домішок (забарвлення роз­чину світліше за колір еталона).

(забарвлення розчину світліше або тотожнє кольору еталона).

ДСТУ Б В.2.7-32-95

Значення допустимого вмісту порід і мінералів, які

відносяться до шкідливих домішок наведені у додатку А цього стандар­

ту та у додатку 3 ГОСТ 26633.

При більшому вмісті слабких різновидів допускається

використовувати лише відсіви, які одержуються після другої та нас­тупних стадій подрібнення.

До слабких відносяться породи з границею міцності на стиск у

насиченому водою стані менше 20 МПа (200 кгс/см2).

дьогтебетонних сумішей та дьогтебетону за міцністю повинні відпо­

відати вимогам ГОСТ 25877, для дорожнього і аеродромного покриття - додатку 3 ГОСТ 26633.

яка вимірюється у беккерелях на кілограм (Бк кг ),поділяється на класи згідно з РБН 356 і застосовується в залежності від класу, як наведено у 5.4.

технічними умовами. При цьому для кожного родовища або групи родо­

вищ повинні бути передбачені обмеження максимального значення гус­тини зерен і вмісту порід і мінералів, які відносяться до шкідливих

- 8 -

ДСТУ Б В.2.7-32-95

домішок згідно з ГОСТ 23845, ГОСТ 24100 і цим стандартом, а також методом визначення вмісту порід і мінералів, що відносяться до шкідливих домішок.

Обмеження середньої густини і вмісту порід і мінералів, які відносяться до шкідливих домішок, визначають після спеціальних досліджень в залежності від призначення піску і умов експлуатації споруд, в яких він використовується.

5. Вимоги безпеки і охорони навколишнього середовища

   1. При виробництві піску необхідно додержуватись вимог

ГОСТ 12.1.005.

Піски І класу за радіоактивністю можуть використовуватись у всіх видах будівництва без обмежень; II класу - для промислового і дорожнього будівництва у межах території населених пунктів і зон перспективної забудови; III класу - для дорожнього будівництва за межами населених пунктів.

5. 5. Виробничі приміщення повинні бути обладнані вентиля­цією, в робочі місця - місцевою витяжкою.

   6. При розробленні пісків гідромеханізованим способом необ­хідно забезпечити очищення води, повторне її використання, спус­кання лише чистих стоків.

   7. Пісок не токсичний, пожежо- і вибухобезпечний.

6. Правила прийняття

   1. Пісок повинен бути прийнятий відділом технічного контро­

лю підприємства-виробника.

стандарту проводять приймальний і періодичний контроль.

При приймальному контролі визначають:

• новий склад;

• вміст пиловидних і глинистих часток;

• вміст глини у грудках.

• один раз на квартал - насипну густину (насипну густину при

вологості під час відвантаження визначають при необхід­

ності), а також наявність органічних домішок (гумусових

речовин);

• один раз на рік - питому ефективну активність природних радіонуклідів (сумарну питому активність природних радіонуклідів визначають також у кожному випадку зміни властивостей породи і під час переходу на новий горизонт - 9 -

ДСТУ Б В.2.7-32-95 родовища, що розробляється).

на підприємстві-виробнику проводять згідно з вимогами ГОСТ 8735.

При відвантаженні автомобільним транспортом партією вважають кіль­кість піску, що відвантажується одному споживачеві протягом доби.

повинен застосовувати порядок відбирання проб, який наведений у

зерновим скпадом та вмістом пиловидних і глинистих частинок

піску не приймають.

рольної перевірки якості у кожній партії в залежності від об'єму партії повинна бути не менше:

Із точкових проб утворюють об'єднану пробу, яка характери­зує партію, що контролюється; усереднення, скорочення і підготов- лення проби проводять згідно з ГОСТ 8735.

використовуються для транспортування його на склад споживача.

При розвантажуванні вагону відбирають через рівні інтервали часу

п'ять точкових проб. Число вагонів визначають з урахуванням

одержання потрібної кількості точкових проб відповідю до 6.8.

Вагони вибирають за вказівкою споживача. У випадку, коли партію складає один вагон, під час його розвантаажування відбирають п'ять точкових проб, із яких одержують об'єднану пробу.

Якщо безперервний транспорт при розвантажуванні не засто­совують, точкові проби відбирають безпосередньо із вагонів. Для цього поверхню піску у вагоні вирівнюють і в точках відбору проб роблять лунки завглибшки 0,2-0,4 м. Точки вибору проб повинні

розташовуватись у центрі та чотирьох кутках вагону, при цьому відстань від бортів вагону до точок відбору проб повинна бути не

менше 0,5 м. Проби із лунок відбирають совком знизу догори

вздовж стінок лунки.

водним транспортом, точкові проби відбирають при розвантажуванні

судів. У випадку використання при розвантажуванні стрічкових конвейєрів точкові проби відбирають через рівні інтервали часу із потоку піску на конвейєрах. При розвантажуванні судна грейферними - 10 -

ДСТУ Б В.2.7-32-95 кранами точкові проби відбирають совком через рівні інтервали часу в ході розвантажування безпосередньо із знову одержаної поверхні піску у судні, а не з лунок.

Для контрольної перевірки піску, який вивантажується із суден і укладається на карти намиву методом гідромеханізації, точкові проби відбирають відповідно до 2.9 ГОСТ 8735.

У випадку використання при розвантажуванні піску стрічкових конвейєрів точкові проби відбирають із потоку піску на конвейєрах. При розвантажуванні кожного автомобіля відбирають одну точкову про­бу. Кількість автомобілів визначається з урахуванням одержання необ­

хідної кількості точкових проб згідно з 6.8.

Автомобілі вибирають за вказівкою споживача.

Якщо партія складається менше ніж із 10 автомобілів, то проби

відбирають із кожного автомобіля.

Якщо конвейєрний транспорт при розвантажуванні автомобілів не

застосовують, точкові проби відбирають безпосередьо із автомобілів.

Для цього поверхню піску в автомобілі вирівнюють, у центрі кузова роблять лунку завглибшки 0,2-0,4 м. Із лунки пробу відбирають сов­ком, який переміщують знизу догори вздовж стінки лунки.

судна.

Кількість піску із одиниць маси в одиниці об'єму перераховують за значенням насипної густини піску, що визначається при його воло­гості під час відвантаження. У договорі на поставку зазначають роз­рахункову вологість піску, яка приймається за погодженням сторін.

якому повинні бути наведені:

• найменування підприємства-виробника та його адреса;

• номер і дата видачі документа;

• номер партії і кількість піску;

• номер вагону або номер судна;

• група за густиною, походження та вид піску;

• модуль крупності;

• вміст пиловидних і глинистих часток, вміст глини у грудках;

• сумарна питома активність природних радіонуклідів;

• позначення цього стандарту.