Жалюзі та жалюзі-штори. Ефективність передавального механізму з карданним валом. Вимоги та методи випробування

^SN

О

4 З

1. — величина вихідного крутильного моменту;

2. — переміщення навісу;

3. — 90 % переміщування;

4. — 10 % переміщування.

Рисунок 6 — Діаграма зміни вихідного крутильного моменту протягом переміщування навісу зі складальними важелями з повністю розкритого положення

Поперечна балка являє собою вал з мінімальним діаметром О₍ відносно діаметра вала, виз­наченого в технічній документації на виріб, який пройшов випробовування.

Випробовувальну навантагу прикладають рівномірно до кожної третьої частини рами випро- бовувального устатковання (рисунки 7, 8).

Випробовувальну навантагу прикладають таким чином:

• номінальна навантага P_N із загальним переміщенням не менше 2 м;

• перевантаження (Р_р - P_N) дає змогу моделювати пік крутильного моменту, прикладеного протягом останніх 0,2 м переміщуванням навантаги P_N.

Величини Р_Р і P_N визначають за формулами:

^р«=Й^|н1'^та (5)

^<6>

де M_SN — вихідний крутильний момент, визначений виробником, (Нм);

M_SP — «піковий» вихідний крутильний момент, визначений виробником, (Нм);

D_t — відповідно 6.2.1, (м);

D_c — діаметр шнура або троса, виміряного під час навантажування, (м).

F_SN та F_SP — операційні зусилля, які треба прикладати до передавального механізму для підіймання відповідних навантаг P_N та Р_Р, які вимірюють на випробовувально- му стенді згідно EN 13527 (рисунок 7).

Розміри у метрах

Рисунок 7 — Випробовувальне устатковання передавального механізму з карданним валом для навісу зі складальними важелями

Рр

Ph

О

1 — величина навантаги;

2 — переміщення вантажу P_N

Рисунок 8 — Зміна навантаги Р (P_N, Р_р) під час випробовування передавального механізму з карданним валом для навісу зі складальними важелями

Поперечна балка являє собою вал з мінімальним діаметром D₍ відносно діаметра вала, ви­значеного виробником в технічній документації на виріб, що пройшов випробовування.

Номінальну випробовувальну навантагу Р визначають за формулою: де M_s — вихідний крутильний момент, визначений виробником, (Нм);

D_t — діаметр відповідно 6.5.1, (м);

D_c— діаметр шнура або троса, виміряного під час навантажування, (Н).

Випробовувальну навантагу Р прикладають однаково до кожної третьої частини рами випро- бовувального устатковання (рисунок 9).

Переміщення випробовувального вантажу на відстань не менше 2 м.

Розміри у метрах 0.9

Рисунок 9 — Випробовувальне устатковання для передавального механізму з карданним валом для інших типів навісів І жалюзійних штор

Передавальний механізм з карданним валом встановлюють відповідно до Інструкцій вироб­ника. Механізм змонтований в одному кінці поперечної балки (вала або П-подібного профілю). Вихідну позицію визначають кутом між шарніром та віссю кривошипа (коловорота):

• 30° ± 2° у випадку одиничного карданного з’єднання (рисунок 10 а));

• 60° ± 2° у випадку подвійного карданного з’єднання (рисунок 10 Ь)).

Приводний двигун встановлений наприкінці вала кривошипа (коловорота) з адаптером для узгод­ження вала двигуна з віссю обертання кардана. Адаптер допускає обертання важелів керування.

Керувальний кривошип (коловорот):

• одна або друга робоча площина кривошипа утворюють кут відносно тягової осі, прямий кут до площини жалюзі-штори (рисунок 11а)),

або кут (45ф⁴) у випадку бічного виходу (рисунок 11b)).

а) одиничне карданне з'єднання; Ь) подвійне карданне з'єднання

1 — приводний вал;

2 — ручка кардана. Рисунок 10 — Приклади розміщування приводного вала з карданом на виході

а) прямий кут до площини рами Ь) кут 45° до площини рами

1. — площина рами;

2. — площина ручки кривошипа.

Рисунок 11 — Приклади розміщування приводного вала з карданом
у двох робочих площинах кривошипа

Вантаж вагою 3 кг прикладають до нижньої частини кривошипа (коловорота) через верхню ча­стину приводного вала.

6.7 Умови випробовування

Випробовування виконують за температури довкілля (23 ± 5) °С.

7 ПРИМУСОВІ ВИПРОБОВУВАННЯ У РОБОЧИХ УМОВАХ МЕХАНІЗМУ (рисунок 15)

Примусове випробовування в робочому стані виконують за таких умов:

• додаткове зусилля примусової операції Р? від 60 Н до 120 Н для передавального механіз­му з карданним валом для навісу зі складальними важелями — у ручці кривошипа (коловорота) в обох напрямках обертання механізму. Ручка кривошипа (коловорота) є максимальною довжиною R діапазону, визначеного виробником механізму в технічних інструкціях;

• активізація стопорних систем (якщо вони існують): переміщення вгору та вниз вантажу Р відрегульовано таким чином, щоб спрацьовування відбувалось відповідно до типу стопорної системи.а) Механічна стопорна система механізму (рисунок 12)

1. — стопор переміщення донизу;

2. — підіймання;

3. — зупинка у повністю піднятій позиції виконана пластиною входу блока.

Рисунок 12 — Механічна стопорна система механізму

У випадку механізму для ролетних жалюзі, навантагу треба прикладати до активації стопор­ної системи.

2. Роз'єднувальна стопорна система вбудована в механізм (рисунок 13)

□ □ □

12 3 4

З

1. — підіймання;

— зупинка у повністю піднятій позиції виконана пластиною входу блока;

4 —роз'єднування відбувається під час обертання в момент, відповідний половині прокручування вала.

Рисунок 13 — Роз'єднувальна стопорна система

У випадку механізму для ролетних жалюзі, навантагу треба прикладати до активації стопор­ної системи.

2. Стопорна система не вбудована в механізм (рисунок 14)

1. — повністю піднята позиція, виконана пластиною входу блока;

2. — проміжна позиція перед повним підняттям;

З — зупинка у повністю піднятій позиції, виконана пластиною входу блока

.Установлення системи обмежування крутильного моменту, визначають величиною M_F = P_F • R- Якщо передавальний механізм з карданом має захист від перевантаження для обмеження операційного зусилля до передбаченої фіксованої величини (механізм виходу із зчеплення тощо), примусове випробовування в робочих умовах виконують з прикладанням крутильного моменту, який враховує захист від перевантаження.

Швидкість двигуна: (60 ± 10) об./хе;

Період затримки: визначає виробник;

Кількість обертань під примусовою навантагою Р: 0,5 % від кількості циклів, відповідно до класу тривкості очікуваного виробником механізму (prEN 13120, prEN 13561 і prEN 13659).

Цикл складається з: переміщення вгору, періоду затримки, переміщення до низу, періоду за­тримки.

1. — позиція повного підняття;

2. — зубчасте зчеплення (передавальний механізм);

3. — шарнір;

4. — кут а між віссю кардана та точкою прикладання зусилля;

5. — карданний вал;

а ® 30° — одиничне

6. — вантаж 3 кг;

7. — ручка керування;

в — руків'я утримування;

9. — обмежувач крутильного моменту (муфта);

10. — двигун;

11. — адаптер (пристрій узгоджування), карданне з’єднання.

а = 60° — подвійне карданне з’єднання.

Рисунок 15 — Випробовувальне устатковання для примусового випробовування в робочих умовах (поперечний переріз).

8 ВИПРОБОВУВАННЯ НА ЗНОСОТРИВКІСТЬ (рисунок 16)

Випробовування на зносотривкість виконують після примусового випробовування в робочих умовах. Процедура складається з виконання відповідної кількості циклів під випробовувальною навантагою Р, що відповідає одному із чотирьох типів виробів. Кількість циклів відповідає класу тривкості згідно з prEN 13120, prEN 13561 і prEN 13659.

• переміщення вантажу Р: 1м або 2 м відповідно до типу виробу;

• швидкість двигуна: (60 ±10) об./хв;

• період затримки: встановлює виробник;

• під час переміщування вантажу стопорні системи повинні бути неактивовані.

Цикл складається з підіймального переміщування, періоду затримки, переміщування до низу та періоду затримки.

1. —

   6. — ручка керування;

   7. — руків'я утримування;

   8. — обмежувач крутильного моменту (муфта);

   9. — двигун;

   10. —адаптер (пристрій узгоджування).

   зубчасте зчеплення (передавальний механізм);

2. — шарнір;

3. — кут а між віссю кардана та точкою прикладання зусилля;

4. — карданний аал;

5. — вантаж 3 кг;

а = 30° — одиничне карданне з'єднання.

а = 60° — подвійне карданне з'єднання.

Рисунок 16 — Випробовувальне устаткований

для перевіряння зносотривкості (поперечний переріз)

9. ЕКСПЛУАТАЦІЙНІ ВИМОГИ

   1. Перед випробовуванням

Пружність механізму: після затискання шарніра, гнучкий кутовий зсув кривошипа (коловоро­та). виміряний на робочому рівні ручки, не повинен перевищувати 15° під час прикладання зусилля 15 Н або 30 Н відповідно до визначеного операційного класу, після чого механізм починає рух.

Після проведення примусової операції та випробовування зносотривкості потрібно перевірити такі експлуатаційні характеристики.

Повинен бути відсутній будь-який витік мастильних матеріалів із механізму.

Плавне переміщення в обох напрямках обертання (вільний хід).

Залишок операційного зусилля.

Величина зусилля F, яке треба прикладати до ручки керування для створювання номінального крутильного моменту М$, виміряне перед випробовуванням, повинно залишитися без зміни (допус­тимо + 10 %).

Кут вільного ходу передавального механізму з карданом.

Кут вільного ходу передавального механізму з карданом, вимірюють на рівні робочого поло­ження ручки керування в процесі переміщування та повинен не перевищувати 120°.

Опір у роз'єднуванні.

Усі кріплення та з'єднання елементів, спільне фіксування, з'єднання приводу на осі шарніра/пе- редавального механізму (ручки керування)/ручки, повинні протидіяти зусиллю «роз'єднання» 200 Н, прикладеному в напрямку осі кардана.

Передавальний механізм повинен бути нереверсивним.

Вплив зусилля 0.15 Р не повинен спричиняти обертання кривошипа (коловорота).

Накладка повинна протидіяти зусиллю стискання 80 Н, прикладеному в напрямку тягового вала.

Прямолінійність: максимальний прогин кривошипа (коловорота) не повинен перевищувати L ■ 1/100. де L — довжина кривошипа (коловорота).

Не повинно бути будь-якої постійної крутильної деформації.

Варіант розсувного кривошипа (коловорота).

Розсування кривошипа (коловорота) повинно відбуватися під дією зусилля, що не перевищує 50 Н.

Ручки в обох кінцях середньої частини повинні бути розташовані удвох просторових кутах 7° без враховування початкового зазору, коли операційна ручка встановлена в розширеній позиції.

Рисунок 17 — Шарнірна ручка керування в розширеній позиції

Ручки повинні обертатися вільно, без будь-якого опору операції.

Перевіряння працездатності.

У разі наявності захисту від перевантажування величина початкового крутильного моменту не повинна змінюватися від 20 %.

9. ПРОТОКОЛ ВИПРОБОВУВАННЯ

Протокол випробовувань повинен містити:

1. назву та адресу випробовувальної лабораторії, яка проводила випробовування;

2. позначення та назву цього стандарту;

3. ідентифікацію кожної сторінки та загальну кількість сторінок протоколу;

4. назву та адресу замовника;

5. дату проведення випробовування;