---

Примітка. Трьох термоелементів, розташованих на однаковій відстані по довжині, зазвичай достатньо, щоб гаран­тувати задану рівномірність температури зразка. Ця кількість може бути зменшена, якщо з досвіду відомо, що розташо- вання печі та зразка є такими, що коливання температури зразка не буде перевищувати допустимого відхилу температу­ри, встановленого у 9.3.1. З'єднання термоелементів повинні мати бездоганний термічний контакт з поверхнею зразка і повинні бути належним чином захищені від прямого випромінювання стінок печі.

Системи вимірювання температури, зокрема чутливі елементи давача та зчитувальний пристрій, потрібно перевіряти з інтервалом, який не перевищує одного року. Відхили потрібно вносити в протокол випробовування. Контролювання системи вимірювання температури по­трібно проводити за допомогою методу, базованого на одиницях температури Міжнародної системи одиниць (SI).

5. ВИПРОБОВУВАННЯ

   1. Нагрівання зразка

Зразок потрібно нагрівати до заданої температури 0 та до прикладання зусилля витриму­вати за цієї температури щонайменше 10 хв. Розтягувальне зусилля потрібно прикладати тільки тоді, коли покази приладу для вимірювання видовження більше не змінюються.

Під час нагрівання температура зразка ніколи не повинна бути вища температури випробо­вування більш ніж на значення допустимого відхилу, якщо партнери не погодили інших умов.

Коли зразок досягнув заданої температури, прилад для вимірювання видовження встанов­люють на нуль.

Зусилля прикладають до зразка без поштовхів і вібрації таким чином, щоб він плавно розтя­гувався. Зусилля потрібно прикладати по осі, щоб вигин та скручування були як найменшими¹).

Якщо в стандарті на вироби нічого іншого не встановлено, то швидкість навантажування повинна відповідати вимогам, викладеним нижче.

(Нижня та верхня границі плинності, розтягування у разі непропорційного видовження)

Швидкість деформування в області робочої довжини зразка між початком випробовування і досягненням визначеної границі плинності під час плавного переходу в пластичну область або границі плинності під час переривистого переходу, повинна бути в межах 0,001 хв ^-1 та 0,005 хв^-1.

Примітка. В машині, у якої немає налагодження швидкості деформування, рекомендовано налагоджувати швидкість зростання напруження таким чином, щоб швидкість деформування в пружній області була менше ніж 0,003 хв ~¹. Ні в яко­му разі швидкість зростання напруження в пружній області не повинна перевищувати 300 Н/(мм²хв).

Якщо визначають тільки границю міцності під час розтягування, то швидкість деформуван­ня зразка повинна бути в межах 0,02 хв ^-1 та 0,20 хв ^-1.

Якщо на одному й тому самому зразку визначають і границю плинності під час плавного пе­реходу у пластичну область і границю плинності під час переривистого переходу у пластичну об­ласть, то перехід від швидкості, вказаної у 10.3.2, до швидкості, встановленої у даному пункті, проводять плавно.

Зразки потрібно закріплювати відповідними пристроями, наприклад, клиновими та нарізевими захватами, гідравлічними захватами.

У цьому разі все потрібно зробити для того, щоб закріпити зразки таким чином, щоб зусил­ля діяло по осі навантажування. Це особливо важливо під час випробовування на розтяг крихких матеріалів, під час визначання границі пружності, границі плинності під час непропорційного ви­довження вимірюваної приладом довжини, під час визначання границі плинності у разі загального видовження вимірюваної приладом довжини, або під час визначання границі плинності у разі пе­реривистого переходу в пластичну область.

5. ВИЗНАЧАННЯ ВІДНОСНОГО ВИДОВЖЕННЯ ПІД ЧАС РОЗІРВАННЯ (А)

   1. Відносне видовження під час розірвання розраховують згідно з визначанням, наведеним у 4.4.2.

Для цього обидві розірвані частини зразка ретельно з'єднують таким чином, щоб їх осі ста­новили одне ціле.

Особливо потрібно звертати увагу на те, щоб поверхні розірвання обох розірваних частин зразка під час вимірювання розрахункової довжини після розірвання якомога точніше були підігнані одна до одної. Особливо це є важливим для зразків з малим поперечним перерізом та для зразків з незначним відносним видовженням під час розірвання.

Видовження після розірвання (L_u - L_o) потрібно вимірювати з похибкою до 0,25 мм у разі за­стосування вимірювального приладу з роздільною можливістю 0,1 мм; відносне видовження під час розірвання потрібно округлювати до 0,5 %. Якщо мінімальне значення відносного видовження нижче ніж 5 %, то рекомендовано, визначаючи відносне видовження під час розірвання, прий­няти особливі заходи вимірювання.

Викладений вид визначання відносного видовження під час розірвання є дійсним тільки тоді, коли відстань між місцем розірвання та найближчою вимірювальною міткою становить щонай­менше третину початкової розрахункової довжини (L_o). Незалежно від місця розірвання це ви­значання відносного видовження є дійсним, коли його величина досягає щонайменше наведених у нормативному документі на металопродукцію значень. Це повинно бути вказано в протоколі ви­пробовування.

Як правило, це вимірювання є дійсним тільки тоді, коли розірвання відбувається в межах вимірюваної приладом довжини. Окрім цього, це вимірювання, незалежно від місця розірвання, є дійсним також тоді, коли відносне видовження досягає щонайменше нормованого значення. Це повинно бути вказано в протоколі випробовування.

Примітка. Якщо в стандарті на металопродукцію встановлено визначення відносного видовження за заданої почат­кової розрахункової довжини, то тоді вимірювана приладом довжина повинна дорівнювати цій початковій розрахунковій довжині.

Примітка. Порівнювати відносне видовження під час розірвання можливо тільки тоді, коли початкова розрахункова довжина або вимірювана приладом довжина та форма і площа поперечного перерізу однакові або однаковий коефіцієнт про­порційності (к).

5. 4. Щоб не проводити перевипробовування зразків, на яких місце розірвання за межами, вказаними у 11.1, можна використовувати викладений у додатку Е спосіб, який базується на поді­лянні розрахункової довжини L_o на N однакових відрізків.

6. ВИЗНАЧАННЯ ГРАНИЦІ ПЛИННОСТІ ПІД ЧАС НЕПРОПОРЦІЙНОГО ВИДОВЖЕННЯ (Я_р)

   1. Границю плинності під час непропорційного видовження визначають з діаграми «зусил­ля — видовження», на котрій на заданій відстані проводять лінію, паралельну прямій частині діаграми. Ця частина діаграми відповідна непропорційному відносному видовженню, наприклад, 0,2 %. Ордината точки перетину цієї паралельної прямої з діаграмою дає зусилля, яке відпові­дає границі плинності, яку визначають під час непропорційного відносного видовження. Грани­цю плинності обчислюють діленням цього зусилля на початкову площу поперечного перерізу зразка, який піддається розтягуванню (S_o) (див. рисунок 3).

Велике значення має похибка, з якою записують діаграму «зусилля—видовження». Якщо пря­мий відрізок цієї діаграми проявляється недостатньо і внаслідок цього неможливо провести па­ралельну пряму з достатньою точністю, рекомендовано нижченаведений метод (див. рисунок 6).

Потрібно очікувану границю плинності перевищити, потім зусилля зменшити приблизно на 10 % попереднього значення. Після цього зусилля знову збільшують доти, поки не буде переви­щено його першопочаткове значення. Для визначання фактичної границі плинності проводять середню лінію через криву гістерезису. Потім проводять паралельну лінію до цієї прямої на відстані від початку діаграми (виміряної на осі абсцис), яка відповідає заздалегідь заданому зна­ченню непропорційного видовження. Ордината точки перетину цієї паралельної прямої з діагра­мою «зусилля — видовження» дає зусилля, яке відповідає границі плинності. Границю плинності визначають діленням цього зусилля на початкову площу поперечного перерізу (S_o) зразка (див. рисунок 6).

5. 2. У разі випробовування, яке проводять на автоматизованих машинах, цю характеристику можна визначати без запису діаграми «зусилля — видовження».

6. ВИЗНАЧАННЯ ГРАНИЦІ ПЛИННОСТІ ПІД ЧАС ПОВНОГО ВИДОВЖЕННЯ (R_t)

   1. Границю плинності під час повного відносного видовження визначають з діаграми «зу­силля — видовження», на якій проводять паралельну пряму до осі ординат (вісь зусилля) на відстані, яка відповідає заданому повному видовженню. Ордината точки перетину цих прямих з діаграмою дає зусилля, яке відповідає границі плинності під час повного видовження. Границю плинності обчислюють діленням цього зусилля на початкову площу поперечного перерізу (S_o) зразка (див. рисунок 4).

   2. У разі випробовування, яке проводять на автоматизованих машинах, цю характерис­тику можна визначати без запису діаграми «зусилля - видовження».

7. МЕТОД ВИЗНАЧАННЯ ГРАНИЧНОГО ЗНАЧЕННЯ НАПРУЖЕННЯ ПІД ЧАС ЗАДАНОГО ЗАЛИШКОВОГО ВИДОВЖЕННЯ (Я_г)

Якщо у стандарті на продукцію нічого іншого не встановлено, то випробний зразок піддають навантажуванню протягом 10 — 12 с, до зусилля, яке відповідає заданому напруженню.

Після зняття цього зусилля визначають величину залишкового видовження, яке повинно бути не більше за задане значення.

5. ПРОТОКОЛ ВИПРОБОВУВАННЯ

6. протоколі випробовування треба зазначити таке:

• посилання на цей стандарт;

• марковання зразка;

• матеріал, якщо він відомий;

• вид зразка;

• положення та направлення осі зразка;

• задану температуру випробовування і фактичну температуру, якщо було перевищено допустимий відхил температури;

• результати випробовування.

Напруження

Рисунок 1 — Відносне видовженняРисунок 2 b

Рисунок 2 с

Рисунок 2 — Верхня і нижня границі плинності для різних форм діаграми «напруження—видовження»

Примітка. Пояснення номерів позицій подано у таблиці 1

.

Рисунок 3 — Границя плинності під час непропорційного віднос­ного видовження (вимірюваної приладом довжини) (R_p)

Рисунок 4 — Границя плинності під час загального відносного видовження (вимірюваної прила­дом довжини) (R₍)

Рисунок 5 — Граничне значення напруження заданого залишково­го відносного видовження (R_r

)

Рисунок 6 — Границя плинності під час непропорцій­ного відносного видовження (вимірюваної приладом

ДОВЖИНИ) (Г?р) (див. 12.1)

Рисунок 7 — Нижня границя плинності (R_eL)

Зусилля

Рисунок 8 — Максимальне зусилля розтягування (F_m)

Рисунок 10 — Зразки, які складаються з необробленого відрізка виробу (див. додаток В)

Рисунок 9 — Оброблені зразки з прямо­кутним поперечним перерізом (див.

додаток А

)Рисунок 11 — Пропорційні зразки (див. додаток С)

Примітка 1. Наведену форму головок зразка треба розуміти як приклад.

Примітка 2. Пояснення номерів позицій подано у таблиці 1.

Рисунок 12 — Зразки, що складаються з відрізка виробу (див. додаток D)

Рисунок 13 — Зразки труби у вигляді поздовжньої стрічки (див. додаток D)

Примітка 1. Наведену форму головок зразка треба розуміти як приклад.

Примітка 2. Пояснення номерів позицій подано у таблиці 1.

ДОДАТОКА

(обов’язковий)

ВИДИ ЗРАЗКІВ ДЛЯ ПЛОСКИХ ВИРОБІВ ТОВЩИНОЮ ВІД 0,1 мм ДО З мм

Під час випробовування зразків від виробів товщиною менше ніж 0,5 мм може виникнути по­треба дотримуватись особливих заходів.

А.1 Форма зразків

В основному головки зразків ширші, ніж ширина зразків на робочій довжині. Перехід від ро­бочої довжини (L_c) до головок зразків повинен мати радіус щонайменше 12 мм (див. рисунок 9). Ширина головок повинна бути в межах від 20 мм до 40 мм.