---

5 PR та 10 PR.

За 12.3. Границі похибок наведено в таблиці 15.

Таблиця 15 — Границі похибок трансформаторів струму для захисту класу PR

Коефіцієнт залишкової магнітної індукції (K_r) не повинен перевищувати 10 %.

Примітка. Введення одного або більше повітряних проміжків у магнітне коло може бути методом обмеження коефіцієнта залишкової магнітної індукції.

За потреби, значення повинен зазначати спожи вач.

За потреби, максимальне значення повинні узгоджувати виробник і споживач.

Трансформатори струму класу PR повинні, крім вимог розділу 12, підлягати таким приймаль­но-здавальним випробуванням.

Коефіцієнт залишкової магнітної індукції (K_r) треба визначати для підтвердження відповідності граничному значенню 10 %. Метод визначання зазначено в ІЕС 60044-6, додаток В.

Треба визначати сталу часу вторинного замкненого кола (T_s). Вона не повинна відрізнятися від установленого значення більше ніж на ± 30 %. За потреби, див. ІЕС 60044-6, додаток В.

Якщо вимірювання провадять за температури, що відрізняється від 75 ^оС або іншої зазначеної температури, вимірюють активний опір вторинної обмотки (R_ct) та провадять відповідне коригування. Відкориговане таким чином значення є номінальним значенням R_ct.

Примітка. Для визначання активного опору вторинного кола (R_s = R_ct + R_b) R_b — номінальна активна навантага, яка для випадку трансформаторів класу PR має дорівнювати активній складовій навантаги, що відповідно до 12.3 застосовують для визначання струмової та кутової похибок.

Згідно з 10.2 та 12.7. Замінюють класи точності «5Р» та «10Р» на «5 PR» та «10 PR» відповідно.

1. стала часу вторинного замкненого кола (T_s);

2. активний опір вторинної обмотки (R_ct) за температури 75 ^оС.

14 ДОДАТКОВІ ВИМОГИ ДО ТРАНСФОРМАТОРІВ СТРУМУ ДЛЯ ЗАХИСТУ КЛАСУ РХ

Має бути визначено такі характеристики трансформаторів струму класу РХ.

1. номінальна первинна сила струму (I_pn);

2. номінальна вторинна сила струму (I_sn);

3. номінальне відношення витків. Похибка визначення відношення витків не повинна переви­щувати ± 0,25 %;

4. номінальна е. р. с. у точці зламу (E_k);

5. максимальна сила струму намагнічування (I_e) за номінальної е. р. с. у точці зламу та/або її частини, виражена у відсотках;

6. максимальний опір вторинної обмотки за температури 75 ^оС (R_ct);

7. номінальна вторинна активна навантага (R_b);

8. масштабний коефіцієнт (K_x).

Примітка. Номінальну е. р. с. у точці зламу зазвичай визначають за такою формулою:

Ek = Kx • (Rct + Rь) • Isn.

Ізоляція вторинної обмотки трансформаторів струму класу РХ з номінальною напругою в точці зламу Е_к > 2 кВ має витримувати номінальну витримувану напругу промислової частоти, середньо- квадратичне значення якої становить 5 кВ протягом 60 с. Для Е _к < 2 кВ витримувана напруга по­винна мати середньоквадратичне значення 3 кВ протягом 60 с.

Номінальна витримувана напруга для м іжвиткової ізоляції трансформаторів класу РХ з но­мінальною е. р. с. у точці зламу 450 В або менше має відповідати вимогам 8.4. Для трансформа­торів з номінальною е. р. с. у точці зламу більше ніж 450 В номінальна витримувана напруга для міжвиткової ізоляції має дорівнювати амплітудному значенню нап руги, що в 10 разів перевищує середньоквадратичне значення встановленої е. р. с. у точці зламу чи амплітудне значення 10 кВ, залежно від того, яке з цих значень буде нижчим.

Примітка. Для деяких систем електропередачі надвисокої напруги виробник і споживач можуть установлювати, за спільної згоди, ще вище граничне значення амплітудної напруги.

Трансформатори струму класу РХ додатково до вимог, визначених в розділі 7, треба піддавати випробуванням, як описано нижче.

Для підтвердження відповідності конструкції з низьким реактивним опором витікання вимо­гам, на кресленику повинно бути показано, що трансформатор струму має тороїдальний магніто- провід з рівномірно розподіленими, за наявності, повітряними проміжками, рівномірно розподілену вторинну обмотку, первинний провідник, симетричний стосовно обертання, за цього вплив про­відників найближчої фази за межами корпусу трансформатора струму та сусідніх фаз незначний. Якщо відповідність вимогам конструкції з низьким реактивним опором витікання неможливо вста­новити за креслеником спільно виробнику та споживачу, то необхідно визначити повну похибку для повної вторинної обмотки будь-яким прямим методом випробування, наведеним в А.5 або А.6 до­датка А за вторинної сили струму Kх- Іsn та вторинної навантаги Rb. Підтвердження відповідності конструкції з низьким реактивним опором витікання вважають встановленим за умови, що значення повної похибки, отримане прямим методом випробування, в 1,1 разу менше за значення, отримане за характеристиками намагнічування вторинної обмотки.

Примітка. Значення первинної сили струму, необхідне для визначання повної похибки трансформаторів певного типу, може не відповідати можливостям характеристик обладнання, які зазвичай надає виробник. Випробовування за нижчих значень первинної сили струму можна узгоджувати між виробником і споживачем.

Трансформатори струму класу РХ на додаток до вимог, зазначених у розд ілі 8, мають підда­вати випробуванням, передбаченим нижче.

Синусоїд ну е. р. с. номінальної частоти, що дорівнює номінальній е. р. с. у точці зламу, при­кладають до цілком зібраної вторинної обмотки за всіх інших розімкнених обмоток; проводять ви­мірювання сили струму намагнічування.

Після цього е. р. с. необхідно збільшити на 10 %, а сила струму намагнічування не повинна зростати більше ніж на 50 %. Усі вимірювання потрібно провадити із застосовуванням приладів для вимірювання середньоквадратичних значень. Внаслідок несинусоїдної природи вимірюваних ве­личин, вимірювання потрібно провадити із застосовуванням приладів вимірювання середньоквад- ратичних значень з коефіцієнтом амплітуди > 3.

Характеристику намагнічування має бути побудовано. Принаймні до номінальної е. р. с. у точці зламу. Сила струму намагнічування (I_e^' ) за номінальної е. р. с. у точці зламу та за кожного значення, наведеного у відсотках, не повинна перевищувати номінального значення. Кількість то­чок вимірювання потрібно узгоджувати між виробником і споживачем.

Опір цілком зібраної вторинної обмотки має бути обміряно. Отримане значення, відкориговане для 75 ^оС, не повинне перевищувати задане значення.

Відношення витків треба визначати згідно з ІЕС 60044-6, додаток Е. Похибка відношення витків не повинна перевищувати значення, надане у 14.1 с).

Примітка. Спрощене випробовування, що охоплює вимірювання похибки відношення витків з підключеною нульовою на- вантагою, може бути проведено за спільною згодою виробника і споживача.

Випробування потрібно провадити для підтвердження відповідності вимогам 14.2.1. Метод випробування — відповідно до 8.3.

Випробування потрібно провадити для підтвердження відповідності умовам 14.2.2. Метод випробування — відповідно до 8.4.

За 10.2.

1. номінальне відношення витків;

2. номінальна е. р. с. у точці зламу (Е_к);

3. максимальна сила струму намагнічування (І_е) за номінальної е. р. с. у точці зламу та/або в установлених з цього відсотках;

4. максимальний опір повної вторинної обмотки за температури 75 ^оС (R_ct).

Такі познаки можна наносити на вимогу споживача:

5. масштабний коефіцієнт (Kх);

6. активна номінальна вторинна навантага (R_b).

H

Ці коефіцієнти можна обчислювати за такою формулою:

k = _em( H-1000)/ 8150

де H — висота встановлення над рівнем моря, м;

m = 1 — для напруги промислової частоти та грозового імпульсу;

m = 0,75 — для напруги комутаційного імпульсу.

Рисунок 1 — Поправкові коефіцієнти на висоту встановлення над рівнем моря

Т — випробувальний трансформатор;

С_а — вимірювальний трансформатор, що підлягає випробовуванню;

С _k — конденсатор зв’язку;

М — прилад для вимірювання часткових розрядів;

Z_m — вимірювальний повний опір;

Z — фільтр (відсутній, якщо С _k — ємність випробувального трансформатора).

Рисунок 2 — Випробувальна схема для вимірювання часткових розрядів

Познаки такі самі, як на рисунку 2.

Рисунок 3 — Варіант випробувальної схеми для вимірювання часткових розрядів

Т — випробувальний трансформатор;

С_а — вимірювальний трансформатор, що підлягає випробовуванню;

С _а1 — додатковий об’єкт, вільний від часткових розрядів (або С _k — з’єднувальний конденсатор);

М — прилад для вимірювання часткових розрядів;

Z_m1 та Z_m2 — вимірювальні повні опори;

Z — фільтр.

Рисунок 4 — Приклад балансової випробувальної схеми для вимірювання часткових розрядів

G — імпульсний генератор з ємністю С₀; інші познаки такі самі, як на рисунку 2.

Рисунок 5 — Приклад схеми калібрування для вимірювання часткових розрядів

С_а — об’єкт випробування;

Z — фільтр;

B — некоронувальний вивід;

M— вимірювальний стенд;

Z_s+ (R₁ + R₂) = 300 Ом;