Страница 4: ДСТУ EN 115-1:2013. Безпечність ескалаторів і рухомих доріжок. Частина 1. Конструкція та установлення (61506)

Кут нахилу а ескалатора має бути не більше ніж 30°, але за висоти /)₁₃, що не більше ніж 6 м, і номінальної швидкості, що не більше ніж 0,50 м/с, дозволено збільшувати кут нахилу до 35° (див. а на рисунку 2).

Кут нахилу рухомих доріжок має бути не більше ніж 12°.

Доступ усередину машинного простору має бути дозволено тільки уповноваженим особам (напри­клад, замикання ключем, контролювання доступу).

Оглядові люки і двері мають містити контрольний пристрій відповідно до п) таблиці 6.

Відчинення оглядових люків і дверей має бути можливим тільки за допомогою ключа або призна­ченого для цього відповідного інструмента.

Якщо є можливість увійти до приміщень, розташованих за оглядовими люками та дверима, по­трібно передбачати можливість відчинення їх зсередини без ключа або відповідного інструмента, на­віть якщо їх замкнено.

Оглядові люки і двері мають бути без отворів. Оглядові люки мають відповідати тим самим умо­вам, що і місця їх установлення.

Спроектована тримальна конструкція має витримувати власну вагу ескалатора або рухомої доріжки і номінальне навантаження до 5000 Н/м². Це має бути обчислено згідно з EN 1993-1-1.

Примітка. Площа тримання навантаження = (номінальна ширина z₁ (див. рисунок 3) ескалатора або рухомої доріжки) х х (відстань If між опорами) (див. рисунок 2).

Базований на номінальному навантаженні максимально обчислений або виміряний прогин три- мальної конструкції має бути не більше ніж 1/750 відстані між опорами.

Використовувана тримальна площа східця ескалатора має бути горизонтальною у напрямку руху з допуском ± 1°.

Примітка 1. Максимально дозволену висоту між двома послідовними східцями біля посадкових майданчиків визначено в 5.3.4 і 5.7.2.1.

На поверхні східців ескалаторів і рухомих доріжок має бути безпечна точка опори.

Примітка 2. Щодо визначання матеріалів і методів випробовування див. додаток J.

Номінальна ширина ескалаторів і рухомих доріжок має бути не менше ніж 0,58 м і не більше ніж 1,10 м.

Для рухомих доріжок з кутом нахилу до 6° дозволено ширину не більше ніж 1,65 м.

З’єднання стрічки мають забезпечувати безперервну цілісну поверхню.

Міцність матеріалів має зберігатися протягом зазначеного строку, з урахуванням природних умов, наприклад температури, ультрафіолетового випромінювання, вологості, корозії.

Східці, пластини і стрічки має бути спроектовано так, щоб вони витримували всі можливі наван­таження і деформацію, які можуть надходити від систем відстежування, напрямних і систем керування приводом протягом нормальної роботи, і витримувати однакове навантаження 6000 Н/м².

Примітка. 6000 Н/м² отримано від статичного навантаження 5000 Н/м² (див. 5.2.5), враховуючи коефіцієнт міцності 1,2.

Для визначення розмірів стрічки та її тримальної системи за основу беруть ефективну ширину площі, помножену на довжину 1,0 м, для відповідного навантаження (додатково має бути виконано вимоги 5.3.3.2.4).

Східці та пластини має бути змонтовано так, щоб усі частини компонентів, тобто втулки або кріплення були безпечно установлені або закріплені та не від’єднувалися протягом строку експлуатування. Втулки і кріплення мають витримувати сили дії електричного пристрою безпеки гребінки або пластини гребін­ки (див. д) таблиці 6).

Східці випробовують на вигинання одиночним зусиллям 3000 Н (з урахуванням ваги підкладки), яке прикладають перпендикулярно до поверхні східця на сталеву плиту розміром 0,20 м х 0,30 м і тов­щиною не менше ніж 25 мм у центрі поверхні східця. Край боку плити 0,20 м влаштовують паралельно передньому краю східця, край боку плити 0,30 м має бути встановлено під прямим кутом до переднього краю східця.

Під час цього випробовування прогин, виміряний на поверхні східця, має бути не більше ніж 4 мм. Залишкової деформації не має бути (дозволено допуски на установку).

Східці випробовують складеними, разом з роликами (без обертання), осями або короткими ва­лами (якщо є) у горизонтальному положенні (горизонтальна опора) і для максимального нахилу (на­хилена опора), для якого східці застосовують.

Для всіх кутів нахилу, менших за максимально припустимі значення, нові випробовування не вико­нують. Випробовування встановлених східців, тобто разом з напрямною і тримальною конструкціями ескалатора, також не виконують.

Підсхідець не має прогинатися більше ніж на 4 мм у разі одиночного навантаження 1500 Н, застосованого на площі 25 см², використовуючи квадратну або круглу сталеву плиту товщиною при­наймні 25 мм, сформовану відповідно до кривизни поверхні підсхідця. Це навантаження застосовують у трьох точках на осі підсхідця, на центральній лінії, в середині та з обох кінців. Не має бути жодної постійної деформації.

Пластину потрібно випробовувати на вигинання одиночним зусиллям 7500 Н (з урахуванням ваги підкладки) на площі 1 м². Зусилля застосовують перпендикулярно до поверхні східця на сталеву під­кладку розміром 0,30 м х 0,45 м і товщиною не менше ніж 25 мм у центрі поверхні східця, і боковий край підкладки розміром 0,45 м розташовують паралельно боковому краю пластини.

Для пластин меншою або більшою площею зусилля і площу навантаження має бути змінено про­порційно, для площі навантаження співвідношення довжини країв має бути 1:1,5; проте зусилля має бути не менше ніж 3000 Н (з урахуванням ваги підкладки), підкладка розміром не менше ніж 0,20 м х 0,30 м і товщиною не менше ніж 25 мм.

Для пластин глибиною менше ніж 0,30 м підкладка має бути шириною 0,20 м і довжиною, яка до­рівнює глибині пластини.

Протягом цього випробовування прогин поверхні східця має бути не більше ніж 4 мм. Не повинно бути залишкової деформації (дозволено допуски на установлення).

Пластину випробовують складеною разом із роликами (без обертання), осями або короткими ва­ликами (якщо є) у горизонтальному положенні. Випробовування встановленої пластини, тобто разом із напрямною і тримальною конструкціями ескалатора, не виконують.

Навантажену стрічку, як у робочому положенні, випробовують одиночним зусиллям 750 Н (з ура­хуванням ваги підкладки) на сталеву підкладку розміром 0,15 м х 0,25 м х 0,025 м. Підкладку вста­новлюють у центрі між опорними роликами так, щоб її подовжня вісь була паралельною подовжній осі стрічки. Прогин у центрі не має перевищувати 0,01 z₃, де z₃ — це поперечна відстань між опорними роликами (див. z₃ на рисунку 8).

Східці потрібно випробовувати на максимальний нахил (нахилена опора) для застосовуваних східців разом із роликами (без обертання), осями або короткими валиками (якщо є). їх піддають навантаженню, яке змінюється від 500 Н до 3000 Н з частотою від 5 Гц до 20 Гц протягом не менше ніж 5 х 10⁶ циклів, під час яких рівномірний і безперервний синусоїдний силовий потік має бути забезпечено. Навантаження має бути прикладено перпендикулярно до поверхні східців на підкладку розміром 0,20 м х 0,30 м, тов­щиною не менше ніж 25 мм, установлену згідно з 5.3.3.2.1 у центрі поверхні східця.

Після випробування східці не мають бути пошкодженими.

Залишкова деформація, виміряна на поверхні східця, має бути не більше ніж 4 мм. Східці або їх компоненти має бути установлено або закріплено так, щоб вони не від'єднувалися.

Якщо під час випробовувань ролики було пошкоджено, їх дозволено замінити.

Випробовування на скручування виконують тільки, якщо східці встановлено з підтримувальними роликами.

Конструкція східця має витримувати навантаження скручуванням, еквівалентне ± 2 мм відхилу до центру підтримувального ролика, рухаючись уздовж дуги, центром якої є центр ланцюгового ролика. Відхил ± 2 мм дозволено за відстані 400 мм між центрами ланцюгового та підтримувального роликів. Цього співвідношення має бути дотримано у разі змінення розміру 400 мм (див. додаток F для при­кладів випробовування).

Динамічні випробовування потрібно регулювати для гарантії, що зазначеного прогину буде до­сягнуто у разі випробовування. Частота випробовування має бути в межах від 5 Гц до 20 Гц протягом не менше ніж 5 х 10⁶ циклів, під час якого мають бути забезпечені рівномірні й безперервні синусоїдні навантаження.

Після випробування на східцях не повинно бути жодних ознак пошкодження.

Залишкова деформація, виміряна на поверхні східця, має бути не більше ніж 4 мм. Східці або їхні компоненти має бути установлено або закріплено так, щоб вони не від’єднувалися.

Пластину, незалежно від її розмірів, випробовують у горизонтальному положенні разом із роли­ками (без обертання), осями або короткими валиками (у разі наявності). Її піддають пульсувальному навантаженню від 500 Н до 3000 Н з частотою від 5 Гц до 20 Гц протягом не менше ніж 5 х 10⁶ циклів, у цьому разі силовий потік має бути безперервним і синусоїдним без перекручувань. Навантаження прикладають перпендикулярно до поверхні східців на підкладку розміром 0,20 м х 0,30 м і товщиною не менше ніж 25 мм у центрі поверхні східців.

Для пластин довжиною менше ніж 0,30 м підкладка має бути шириною 0,20 м і довжиною, яка дорівнює довжині пластини.

Після випробування на пластині не повинно бути жодних ознак пошкодження.

Залишкова деформація, виміряна на поверхні пластини, має бути не більше ніж 4 мм. Пластини або частини їхніх компонентів має бути установлено або закріплено так, щоб вони не від’єднувалися.

Дозволено заміняти ролики, якщо під час випробовування їх було пошкоджено.

Випробовування на скручування потрібне тільки, якщо пластини обладнано тримальними роликами.

Конструкція пластини має витримувати навантаження скручуванням ± 2 мм до центра трималь- ного ролика, рухаючись дугою, центром якої є центр ланцюгового ролика. Допустимо відхил ± 2 мм тримального ролика до центра ланцюгового ролика на відстані 400 мм між центрами ланцюгового та тримального роликів. Це співвідношення має бути незмінним у разі змінення розміру 400 мм (див. до­даток F для прикладів випробовування).

Динамічні навантаження потрібно регулювати для того, щоб зазначеного прогину досягнути з точ­ністю до 5 % під час випробовування. Частота застосовування навантаження має бути між 5 Гц і 20 Гц про­тягом не менше ніж 5 х 10⁶ циклів, під час яких має бути досягнуто рівномірних синусоїдних навантажень.

Для пластин довжиною менше ніж 0,30 м підкладка має бути шириною 0,20 м і довжиною, яка дорівнює довжині пластини.

Після випробування на пластині не повинно бути жодних ознак пошкодження.

Залишкова деформація, виміряна на поверхні східця, має бути не більше ніж 4 мм. Пластини або частини їхніх компонентів має бути установлено або закріплено так, щоб вони не від’єднувалися.

Бічне переміщення східців або пластин за межі їхньої напрямної системи має бути не більше ніж 4 мм в будь-який бік і 7 мм для суми допусків, виміряних з обох боків, і вертикальне переміщення не більше ніж 4 мм для східців і пластин і 6 мм для стрічок.

Цю вимогу застосовують тільки до використовуваної площі східців, пластин або стрічок.

Опору для стрічок рухомих доріжок має бути забезпечено з інтервалом не більше ніж 2 м уздовж центральної лінії рухомої доріжки. Опори розташовують на рівні не нижче ніж 50 мм від нижньої час­тини рухомої доріжки, яку навантажено згідно з вимогами 5.3.3.2.4.