---

Таблиця 12 — Значення нормативів контролю похибки визначання масової концентрації естерів

Для проведення випробовування необхідно приготувати дослідні розчини А і Б.

У дві конічні колби місткістю 50 см³ вносять по 12 см³ реакційної суміші. Потім в одну з колб (колба Б) додають 6 см³ розчину соляної кислоти і перемішують. Вміст цієї колби позначають як розчин Б, вміст іншої колби — розчин А.

В обидві колби доливають по 6 см³досліджуваного спирту, одночасно обережно перемішу­ють та витримують за кімнатної температури протягом 2 хв.

Потім у колбу з розчином А додають 6 см³ розчину соляної кислоти і також перемішують.

В обидві колби додають по 6 см³ розчину хлориду заліза і одночасно перемішують їх вміст описаним вище способом протягом 1 хв.

Інтенсивність забарвлення (оптичну густину) розчину А вимірюють у порівнянні з розчином Б на 3-ій — 4-ій хв на фотоелектроколориметрі за довжини світлової хвилі 540 нм у кюветі товщи­ною 5 мм.

Масову концентрацію естерів в етиловому спирті — сирці розраховують за формулою:

X 100 - ' ’

^Рес " 0,00099 Ф ’ ⁽⁷⁾

де р_ес — масова концентрація у етиловому спирті — сирці в перерахунку на оцтовоетило- вий естер в безводному спирті, мг/дм³;

X — оптична густина;

0,00099 — постійний коефіцієнт, отриманий експериментально;

Ф — об’ємна частка досліджуваного спирту-сирцю, %;

100/ф — коефіцієнт перерахунку на безводний спирт.

За остаточний результат вимірювання беруть середнє арифметичне результатів двох пара­лельних вимірювань, різниця між якими не повинна перевищувати 0,2 мг естерів у перерахунку на оцтовоетиловий естер в 1 дм³ безводного спирту за довірчої ймовірності Р = 0,95.

Контроль якості вимірювань — за таблицею 12.

Метод ґрунтується на фотоелектроколориметричному визначанні інтенсивності забарвлення, одержаного після взаємодії динатрієвої солі хромотропової кислоти з формальдегідом, який утво­рюється в результаті окислення перманганатом калію метилового спирту, що міститься в дослід­жуваному спирті.

Ваги лабораторні 2 класу з найбільшою границею зважування 200 г згідно з ГОСТ 24104

Колориметр фотоелектричний лабораторний (фотоелектроколориметр) типу КФК згідно з чин­ними нормативними документами

Секундомір згідно з чинними нормативними документами

Баня водяна згідно з чинними нормативними документами

Штатив для пробірок згідно з чинними нормативними документами

Термометр рідинний скляний з ціною поділки 0,1 °С з діапазоном вимірювань від 0 до 100 °С згідно з ГОСТ 28498

Колби 2-50-2, 2-100-2 та 2-500-2 згідно з ГОСТ 1770

Піпетки 1-1-2-0,5, 1-1-2-2 та 1-2-2-5 згідно з ГОСТ 29227

Пробірки місткістю 25 або 45—50 см³ з пришліфованими корками згідно з чинними норматив­ними документами

Калію перманганат, згідно з ГОСТ 20490, водний розчин з масовою часткою 1,5 %

Кислота сірчана х. ч., згідно з ГОСТ 14262, яка витримує пробу Саваля, або ос. ч. згідно з ГОСТ 4204

Натрій сірчистокислий, згідно з ГОСТ 195, водний розчин з масовою часткою 20 %

АТ-і Хромотропової кислоти динатрієвая сіль 2-водна, ч. д. а. згідно з чинними нормативними до­кументами, водний розчин з масовою часткою 2 %

Кислота ортофосфорна згідно з ГОСТ 6552

Розчини водно-етанольні типові з об’ємною часткою метилового спирту в безводному спирті 0,005; 0,01; 0,02; 0,03; 0,05 і 0,13 % згідно з чинними нормативними документами

Вода дистильована згідно з ГОСТ 6709.

Можна застосовувати інші прилади, реактиви, посуд і т. ін. з характеристиками не гіршими за вказані.

Наважку динатрієвої солі хромотропової кислоти (1,00 ± 0,01) г розчиняють в 25 см³ дисти­льованої води в мірній колбі місткістю 50 см³ і доводять об’єм розчину до мітки дистильованою водою за температури 20 °С. У разі наявності нерозчинних часток розчин фільтрують. Реактив збе­рігають у склянці з пришліфованим корком в холодильнику за температури від 2 до 8 °С 5—14 діб, тому рекомендовано готувати 10 см³ розчину, для чого до наважки (0,20 ± 0,01) г в стаканчику для зважування додають 10 см³ дистильованої води, перемішують скляною паличкою до розчинення.

Наважку перманганату калію масою (1,50 ± 0,01) г розчиняють під час нагрівання у водяній бані в 50 см³ дистильованої води, додають 7,5 см³ ортофосфорної кислоти. Після охолодження розчин переносять у мірну колбу місткістю 100 см³ і доводять до позначки дистильованою водою. Одержаний розчин переносять у склянку з темного скла з пришліфованим корком і використову­ють для випробовування не раніше ніж через 2 доби.

Наважку сірчистокислого натрію масою (20,00 ± 0,1) г розчиняють за температури не вищої ніж 40 °С в 70—80 см³ дистильованої води в мірній колбі місткістю 100 см³, охолоджують до тем­ператури (20 ± 0,2) °С і об’єм розчину доводять до позначки дистильованою водою.

Реактив у розчині окислюється киснем повітря і зберігається не більше 5 діб.

У пробірки з пришліфованими корками наливають по 2 см³ розчину перманганату калію, в кож­ну пробірку додають по 0,2 см³ одного з типових розчинів, одразу ж вміст пробірок перемішують і відзначають час для витримки протягом 3 хв, по закінченні витримки вносять по 0,4 см³ сірчис­токислого натрію для знебарвлення реакційного середовища і перемішують. Потім доливають по 4 см³ концентрованої сірчаної кислоти, одразу ж перемішують і поміщають на 2—3 хв в баню з хо­лодною водою для охолодження до кімнатної температури. Після чого в кожну пробірку додають по 0,1 см³ розчину динатрієвої солі хромотропової кислоти. Вміст пробірок перемішують і поміща­ють у баню з киплячою водою на 5 хв.

Потім пробірки виймають і охолоджують до кімнатної температури в бані з холодною водою.

Інтенсивність забарвлення (оптичну густину) в результаті проведеної реакції вимірюють на фотоелектроколориметрі в кюветах товщиною 10 мм з довжиною світлової хвилі 540 нм у по­рівнянні з дистильованою водою.

За отриманими після колориметрування типових розчинів результатами будують градуюваль- ний графік, відкладаючи на осі абсцис значення об’ємної частки метилового спирту у перерахун­ку на безводний спирт, у відсотках, а на осі ординат — відповідні значення оптичних густин.

Оптичну густину кожного розчину визначають не менше трьох разів з одержаних значень зна­ходять середнє арифметичне.

Залежність між оптичною густиною і об’ємною часткою метилового спирту в типових розчи­нах на градуювальному графіку повинна бути лінійною.

Аналіз спирту здійснюють паралельно з побудовою градуювального графіка за наведеною вище методикою. За оптичною густиною досліджуваного спиртового розчину на градуювальному графіку визначають об'ємну частку метилового спирту у перерахунку на безводний спирт у спирті етиловому ректифікованому, у відсотках. За остаточний результат вимірювання беруть середнє арифметичне значення результатів двох паралельних визначень, різниця між якими не повинна перевищувати 0,002 % за довірчої ймовірності Р = 0,95.

Контроль якості вимірювань виконують відповідно до розділу 8.

Нижня границя визначання (LOD) об’ємної частки метилового спирту в 1 дм³ безводного спир­ту — 0,002 %.

Лінійність (L) вимірювань метилового спирту в 1 дм³ безводного спирту в діапазоні від 0,002 до 0,13 %.Значення нормативів контролю похибки визначання об’ємної частки метилового спирту наве­

дені в таблиці 13.

Таблиця 13 — Значення нормативів контролю похибки визначання об’ємної частки метилового спирту

метод ґрунтується на випарюванні зразка спирту етилового ректифікованого та висушуванні його залишку за температури 105 °С. Масову концентрацію сухого залишку визначають гравімет­ричним методом.

Ваги лабораторні 2 класу з найбільшою границею зважування 200 г згідно з ГОСТ 24104

Чашка для випарювання згідно з ГОСТ 9147

Ексикатор із вологовбирачем згідно з ГОСТ 23932

Баня водяна згідно з чинними нормативними документами

Циліндр 1-250 згідно з ГОСТ 1770

Сушильна шафа з автоматичним регулюванням температури в границях від 10 °С вище кімнатної температури до 200 °С згідно з чинними нормативними документами.

Чашку для випарювання спирту етилового ректифікованого попередньо висушують за темпе­ратури 100—105 °С до постійної маси з точністю до десятої частки міліграма. 200 см³ досліджу­ваного спирту випаровують на киплячій водяній бані, додаючи спирт невеликими порціями. Чаш­ку з залишком поміщають у сушильну шафу, яка відрегульована на температуру 105 °С на ЗО хв, а потім — в ексикатор на охолодження протягом ЗО хв. І таким чином висушують залишок до постійної маси. Зважування проводять з похибкою не більше 0,0002 г.

Масову концентрацію сухого залишку в спирті етиловому ректифікованому визначають за формулою:

(т-пь)-1000-1000

р = Д (8)

200

де р — масова концентрація сухого залишку в спирті етиловому ректифікованому, мг/дм³;

т — маса чашки з сухим залишком, г;

т-і — маса чашки, г;

200— об’єм досліджуваного спирту, см³.

За остаточний результат вимірювання беруть середнє арифметичне результатів двох пара­лельних визначень, різниця між якими не повинна перевищувати 0,5 мг сухого залишку в 1 дм³ спирту за довірчої ймовірності Р = 0,95*

6.13 Визначання вмісту важких металів і миш’яку

Вміст важких металів і миш’яку визначають відповідно: свинець — згідно з ГОСТ 26932; кад­мій — згідно з ГОСТ 26933; ртуть — згідно з ГОСТ 26927; цинк — згідно з ГОСТ 26934; миш’як —■ згідно з ГОСТ 26930.

Готування зразків, мінералізація — згідно з ГОСТ 26929.

7. Для арбітражного визначання вмісту важких металів і миш’яку можна застосувати ГОСТ 30178.ГАЗОХРОМАТОГРАФІЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧАННЯ ВМІСТУ МІКРОКОМПОНЕНТІВ У СПИРТІ ЕТИЛОВОМУ РЕКТИФІКОВАНОМУ

Метод ґрунтується на застосуванні капілярної газової хроматографії. Мікрокомпоненти роз­діляють за допомогою розподілу компонентів між нерухомою (стаціонарною) і рухомою (газ-носій) фазами.

Тривалість аналізу з використанням капілярних колонок — 20—25 хв.

7. 1. Газохроматографічний аналіз вмісту мікрокомпонентів в спирті етиловому ректифі­кованому виконують згідно з ДСТУ 4222

8. КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ВИПРОБОВУВАННЯ СПИРТУ

   1. Оперативний контроль збіжності

      1. Оперативний контроль збіжності г проводять під час кожного визначання, порівнюючи результати двох паралельних вимірювань вмісту компонентів у зразку спирту в тій самій пробі, яке проведено відповідно до цього стандарту одним виконавцем.

      2. Результати контролю вважають задовільними за таких умов:

де р/'і, р/₂— результати паралельних вимірювань /-го компонента в досліджуваній пробі спирту в перерахунку на безводний спирт, мг/дм³;

. . . . (10)

Г = |ф/! - ф/₂| < Г,- ⁷

де ф/'т, ф/₂ — результати паралельних вимірювань об’ємної частки етилового чи метилового спир­тів в перерахунку на безводний спирт, в досліджуваній пробі спирту, %;

г, —нормативи контролю збіжності /-го компонента в досліджуваній пробі спирту в перера­хунку на безводний спирт в мг/дм³, або в % (дані наведені в таблицях 1, 3, 5, 7, 9, 10—13).

Якщо умова не виконується, вимірювання повторюють. У разі повторного одержання негатив­ного результату з’ясовують причини, які призводять до незадовільних результатів контролю, і усу­вають їх.

Контроль збіжності проводять під час випробовування кожної проби спирту.