3.12 повільнорозпадна емульсія

Емульсія, що змішується з мінеральними сумішами щільного і пористого складів, або має індекс розпаду більше 260 %.

3.13 розпад емульсії

Руйнування емульсії, внаслідок чого утворюється залишкове в'яжуче та вода.

3.14 середньорозпадна емульсія

Емульсія, що змішується з мінеральними сумішами пористого складу і не змішується з сумішами щільного складу, або має індекс розпаду від 220 % до 260 %.

3.15 швидкорозпадна емульсія

Емульсія, яка не змішується з мінеральними сумішами або має індекс розпаду від 80 % до 220 %.

4 Познаки та скорочення

Познаки та скорочення, використані у цьому стандарті:

• ГДВ – гранично допустимі викиди шкідливих речовин в атмосферу;

• ГДК – гранично допустима концентрація шкідливих речовин;

• ЕК-Ш – емульсія бітумна дорожня катіонна немодифікована швидкорозпадна;

• ЕКМ-Ш – емульсія бітумна дорожня катіонна модифікована швидкорозпадна;

• ЕК-С – емульсія бітумна дорожня катіонна немодифікована середньорозпадна;

• ЕКМ-С – емульсія бітумна дорожня катіонна модифікована середньорозпадна;

- ЕК-П – емульсія бітумна дорожня катіонна немодифікована повільнорозпадна;

- ЕКМ-П – емульсія бітумна дорожня катіонна модифікована повільнорозпадна;

• ЕА-Ш – емульсія бітумна дорожня аніонна немодифікована швидкорозпадна;

• ЕАМ-Ш – емульсія бітумна дорожня аніонна модифікована швидкорозпадна;

• ЕА-С – емульсія бітумна дорожня аніонна немодифікована середньорозпадна;

• ЕАМ-С – емульсія бітумна дорожня аніонна модифікована середньорозпадна;

- ЕА-П – емульсія бітумна дорожня аніонна немодифікована повільнорозпадна;

- ЕАМ-П – емульсія бітумна дорожня аніонна модифікована повільнорозпадна;

• ПАР – поверхнево-активна речовина;

• рН – показник концентрації водневих іонів, що кількісно дорівнює від'ємному десятковому логарифму концентрації іонів водню.

5 Класифікація емульсій

5.1 За хімічною природою емульгатора емульсії поділяють на класи:

• катіонні;

• аніонні.

5.2 За наявністю полімерного модифікатора емульсії поділяють на типи:

• немодифіковані;

• модифіковані.

5.3 За зміщуваністю з мінеральним матеріалом та індексом розпаду емульсії поділяють на види:

• швидкорозпадні;

• середньорозпадні;

• повільнорозпадні.

5.4 Умовна познака емульсії складається зі скороченого позначення емульсії бітумної, індексу та реєстраційного номеру цього стандарту.

Приклад умовної познаки:

Емульсія бітумна дорожня катіонна немодифікована швидкорозпадна – «ЕК-Ш ДСТУ Б В.2.7-129:2006»;

Емульсія бітумна дорожня аніонна модифікована середньорозпадна –«ЕАМ-С ДСТУ Б В.2.7-129:2006»;

Емульсія бітумна дорожня катіонна модифікована повільнорозпадна –«ЕКМ-П ДСТУ Б В.2.7-129:2006».

6 Технічні вимоги

1. Емульсії повинні відповідати вимогам цього стандарту та виготовлятись за технологічним регламентом, що затверджений у встановленому порядку.

2. Фізико-технічні показники емульсії повинні відповідати значенням, що наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Кінець таблиці 1

6.3 Залишкове в'яжуче, отримане з немодифікованої емульсії, повинно відповідати вимогам ДСТУ 4044 за показниками: глибина проникності голки (пенетрація) за температури 25 °С, температура розм'якшеності за кільцем і кулею, розтяжність (дуктильність) за температури 25 °С, розтяжність (дуктильність) за температури 0 °С; залишкове в'яжуче, отримане з модифікованої емульсії, повинно відповідати вимогам ТУ У В.2.7-24.1-03450778-198 [1] за вищевказаними показниками і показником "еластичність".

6.4 Для приготування емульсій використовують такі матеріали:

• бітуми нафтові дорожні в'язкі – згідно з ДСТУ 4044;

• бітуми модифіковані – згідно з ТУ У В.2.7-24.1-03450778-198,
  ТУ У В.2.7-23.2-03450778-249 [2] та іншими відповідними діючими нормативними документами;

• вода – згідно з ГОСТ 2874;

• емульгатори катіоноактивні або аніоноактивні – згідно з відповідними діючими нормативними документами;

• кислоти (для катіонних емульсій): соляна – згідно з ДСТУ 2904, оцтова – згідно з ГОСТ 6968, ортофосфорна – згідно з ГОСТ 10678;

• луги (для аніонних емульсій): їдкий натр – згідно з ГОСТ 2263, калію гідроксид – згідно з ГОСТ 24363;

• латекси (катіонні – для емульсій катіонних модифікованих, аніонні – для емульсій аніонних модифікованих) – згідно з відповідними діючими нормативними документами;

- адгезійні добавки – згідно з відповідними діючими нормативними документами.

7 Вимоги безпеки та охорони довкілля

7.1 Вимоги безпеки

1. Емульсії бітумні дорожні – за ступенем впливу на організм людини згідно з ГОСТ 12.1.007 належать до 4-го класу небезпеки (малонебезпечні речовини). Канцерогенної дії не мають. Мають слабку кумулятивну дію.

2. При приготуванні і використанні емульсій необхідно дотримуватись вимог безпеки згідно з ДНАОП 5.1.14-1.01, ДСТУ 4044, ДСТУ 2904,
   ГОСТ 2263, ГОСТ 6968, ГОСТ 10678.

3. Під час приготування, використання та зберігання емульсій за температури до (95±3) °С у складі летких виділень присутні: насичені і ненасичені вуглеводні, ароматичні вуглеводні, нафтени, дієни, етанол, алкілбензоли.

4. Концентрація шкідливих та небезпечних речовин у повітрі робочої зони не повинна перевищувати ГДК, згідно з ГОСТ 12.1.005, для: аліфатичних амінів – 1 мг/м³; суми насичених, ненасичених ароматичних вуглеводнів –
   300 мг/м³; парів ксилолу – 50 мг/м³; парів толуолу – 50 мг/м³; парів фенолу –
   0,3 мг/м³. Контроль слід здійснювати згідно з МУ 2568, МУ 3119 та МУ 4436.

5. Устаткування цехів або дільниць з приготування емульсій повинні відповідати вимогам ДСТУ 3273, ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.3.002,
   ДНАОП 0.03-1.07 та ДСП 173.

7.1.6 Рівень шумового навантаження на працюючих при виготовленні і використанні емульсій не повинен перевищувати 80,0 дБА згідно з ДСН 3.3.6.037, контроль здійснюють згідно з ГОСТ 12.1.050.

7.1.7 Освітленість робочих місць треба контролювати згідно з
ДСТУ Б В.2.2-6.

8. Загальну вібрацію на робочих місцях потрібно контролювати згідно з ДСН 3.3.6.039.

9. Закриті приміщення, де проводяться роботи з емульсіями або їх компонентами, повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією згідно з ГОСТ 12.4.021, СНиП 2.04.05, мікроклімат робочої зони – згідно з
   ДСН 3.3.6.042.

10. Емульсії – не горючі речовини згідно з ГОСТ 12.1.044, не мають температури спалаху та займання. При температурі 100 ºС рідина закипає.

11. Цехи або дільниці для приготування емульсій повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння згідно з ГОСТ 12.4.009,
    НАПБ А.01.001, НАПБ В.01.048. Всі заходи протипожежної безпеки необхідно погоджувати з місцевими органами державного пожежного нагляду.

12. Емульсії – пожежо- та вибухобезпечні матеріали, не горять і не вибухають при взаємодії з водою та киснем повітря.

13. Електрообладнання дільниць та цехів для приготування емульсій повинне відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.32.

14. Електробезпечність цехів або дільниць для приготування емульсій повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.1.038, ГОСТ 12.1.019.

15. Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів в емульсіях та їх компонентах згідно з вимогами ДБН В.1.4-1.01 не повинна перевищувати 740 Бк^.кг^-1. Контроль ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів здійснюють згідно з ДБН В.1.4-2.01.

16. Робітники, які займаються приготуванням і використанням емульсій, повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту (спеціальним одягом та взуттям, рукавицями, захисними окулярами і респіраторами) згідно з ДНАОП 00-4.26 та НУ В.3.2-218-101 [3], затвердженими в установленому порядку.

15. При виконанні робіт, пов'язаних з приготуванням і використанням емульсій, необхідно дотримуватись правил особистої гігієни, а саме: приймати їжу лише в спеціальних приміщеннях, користуватися санітарно-побутовими кабінетами, приймати душ після закінчення зміни.

15. Персоналу, що працює з емульсіями та їх складовими, необхідно проходити попередні та періодичні медогляди згідно з Положенням про порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій [4].

16. Якщо емульсія потрапила на обличчя або руки, її спочатку слід змити холодною водою, залишки бітуму зняти керосином або олією, а потім місця, на які потрапила емульсія, протерти тампоном з вазеліном, і промити теплою водою з милом.

7.2 Вимоги охорони довкілля

1. При приготуванні, транспортуванні та використанні емульсій необхідно дотримуватись вимог ДСанПіН 2.2.7.029 щодо недопущення забруднення ґрунтів і водоймищ.

2. Викиди в атмосферу шкідливих речовин не повинні перевищувати ГДВ, відповідно до вимог ГОСТ 17.2.3.02 та ДСП 201. Контроль за вмістом летких речовин, що мігрують в атмосферне повітря в процесах приготування і використання емульсій, повинен здійснюватись згідно з вимогами ДСП 201 та
   РД 52.04-186.

3. Порядок накопичення, транспортування, знешкодження та поховання розливів емульсій, некондиції та інших відходів, що утворюються в процесі приготування і використання емульсій, повинен відповідати вимогам
   ДСанПиН 2.2.7.029.

4. Умови відведення стічних вод виробництва емульсій повинні відповідати вимогам СанПиН 4630.

5. При зберіганні, транспортуванні та застосуванні емульсій та їх компонентів за технологічних температур не передбачається надходження канцерогенних та мутагенних речовин в навколишнє середовище.

8 Правила приймання

8.1 Емульсії приймають відділом технічного контролю організації чи підприємства, що виробляє цю продукцію.

2. Емульсії приймають партіями. За партію приймають кількість емульсії однієї марки, що виробляють з сировини однієї партії за одним технологічним регламентом протягом однієї зміни та супроводжують єдиним документом про відповідність цьому стандарту, оформленим згідно з ДСТУ 4454.

3. Для контролю якості емульсії з кожної партії відбирають по дві проби об'ємом не менше ніж 2 л кожна згідно з ДСТУ 4488. Проби відбирають з ємкості, де знаходиться готова емульсія, посудиною місткістю 2,5-3,0 л, яку занурюють на глибину, що дорівнює половині глибини шару емульсії в ємкості. Проби відбирають і випробовують через добу після приготування емульсії.