---

13.1 Средства контроля

Шкаф сушильный по 7 1.

Цилиндр из химически стойкого стекла диаметром от 30 до 50 мм и высотой не менее 50 мм.

Мастика уплотняющая по ГОСТ 14791.

Растворители органические (для обезжи­ривания лицевой поверхности), например, аце­тон по ГОСТ 2768, метанол по ГОСТ 2222, спирт этиловый по ГОСТ 17299 или ГОСТ 18300 и т.п.

Растворы для испытания:

№1 - раствор соляной кислоты, приготов­ленный из 30 см³НСl по ГОСТ 3118 плот­ностью 1,19 г/см³ и 970 см³ дистиллированной воды по ГОСТ 6709;

№ 2 - раствор гидроокиси калия, приго­товленный из 30 г КОН марки х.ч. по ГОСТ 9285 на 1 дм³ дистилированной воды по ГОСТ 6709;

№ 3 - стандартный раствор, приготовлен­ный из 10 г сухого вещества на 1 дм³ раствора;

сухое вещество представляет собой высушен­ную при температуре 105°С смесь следующих компонентов:

ДСТУ Б В.2.7-118-2002 (ГОСТ 27180-2001) с.19

• 33 % вуглекислого натрію безводного за ГОСТ 5100;

• 7 % тетраборату натрію (Na₂B₄O  10H₂O) за ГОСТ 4199;

• 7 % силікату натрію щільністю 1,33 г/см³ за ГОСТ 13079;

• 30 % мильних пластівців з олеату натрію (допускається готувати з гідроокису нат­рію і олеїнової кислоти у співвідношенні 2,6 : 18,5);

• 23 % дистильованої води.

13.2 Зразки

Для проведення випробування використо­вують цілі плитки.

13.3 Проведення випробування

Лицьову поверхню зразка ретельно обчи-щують органічним розчинником. Скляний ци­ліндр приклеюють ущільнювальною масти­кою до глазурованої поверхні зразка і напов­нюють його одним з розчинів, указаних у 13.1, на висоту (20 ± 1) мм.

Для випробування використовують свіжо-приготовлені розчини.

Зразки, які випробовують розчинами № 1 і № 2, витримують протягом 7 діб, один раз на добу зразки легко простукують, а після 4 діб розчини відновлюють.

Зразки, що випробовують розчином № 3, витримують протягом 6 год.

Після закінчення вказаного часу розчин зливають, скляні циліндри знімають, глазуро­вану поверхню плитки промивають водою, ре­тельно обчищують органічним розчинником і розміщують плитки у сушильній шафі для під­сушування лицьової поверхні приблизно на 30 хв, а потім оглядають.

13.4 Обробка результатів

Глазурь вважають хімічно стійкою до дії окремих розчинів, якщо при огляді з відстані 25 см при денному світлі немає явної зміни поверхні, яку випробовують, у порівнянні з вихідною поверхнею. Особливу увагу зверта­ють на зміну блиску глазурі, забарвлення і ри­сунка поверхні, яку випробовують.

Партію плиток вважають хімічно стійкою, якщо всі зразки витримали випробування.

14 ВИЗНАЧЕННЯ ТВЕРДОСТІ ЛИЦЬОВОЇ ПОВЕРХНІ ЗА МООСОМ

14.1 Засоби контролю

Мінерали пробні, які вказані у таблиці 2.

• 33 % углекислого натрия безводного по ГОСТ 5100;

• 7 % тетрабората натрия (Na₂B₄O  10H₂O) по ГОСТ 4199;

• 7 % силиката натрия плотностью 1,33 г/см³ по ГОСТ 13079;

• 30 % мыльных хлопьев из олеата натрия (допускается приготавливать из гидрооки­си натрия и олеиновой кислоты в соотноше­нии 2,6 : 18,5);

• 23 % дистиллированной воды.

13.2 Образцы

Для проведения испытания используют целые плитки.

13.3 Проведение испытания

Лицевую поверхность образца тщательно очищают органическим растворителем. Стек­лянный цилиндр приклеивают уплотняющей мастикой к глазурованной поверхности об­разца и наполняют его одним из растворов, указанных в 13.1, на высоту (20 ± 1) мм.

Для испытания используют свежеприго­товленные растворы.

Образцы, испытываемые растворами № 1 и № 2, выдерживают в течение 7 сут, один раз в сутки образцы легко постукивают, а после 4 сут. растворы обновляют.

Образцы, испытываемые раствором № 3, выдерживают в течение 6 ч.

По истечении указанного времени раство­ры сливают, стеклянные цилиндры снимают, глазурованную поверхность плитки промыва­ют водой, тщательно очищают органическим растворителем и помещают плитки в сушиль­ный шкаф для подсушивания лицевой поверх­ности примерно на 30 мин, а затем осматрива­ют.

13.4 Обработка результатов

Глазурь считают химически стойкой к действию отдельных растворов, если при ос­мотре с расстояния 25 см при дневном свете нет явного изменения испытываемой поверх­ности по сравнению с исходной поверхно­стью. Особое внимание обращают на измене­ние блеска глазури, окраски и рисунка испы­тываемой поверхности.

Партию плиток считают химически стой­кой, если все образцы выдержали испытания.

14 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ТВЕРДОСТИ ЛИЦЕВОЙ ПОВЕРХНОСТИ ПО МООСУ

14.1 Средства контроля

Минералы пробные, указанные в таблице 2.

ДСТУ Б В.2.7-118-2002 (ГОСТ 27180-2001) с.20

Таблиця 2

Таблица 2

14.2 Зразки

Для випробування твердості за Моосом використовують цілі плитки.

14.3 Проведення випробування

Зразок розміщують на рівній твердій по­верхні. Гострою гранню пробного мінералу легким і рівномірним натисканням проводять по лицьовій поверхні зразка, який випробову­ють, потім її оглядають.

За необхідності цю процедуру можна пов­торити на одному зразку кілька разів до вста­новлення чіткого результату.

14.4 Обробка результатів

Твердість лицьової поверхні зразка відпо­відає твердості того пробного мінералу, який був попереднім відносно того мінералу, що пошкодив поверхню зразка.

За твердість лицьової поверхні плиток да­ної партії приймають найменше значення твердості лицьової поверхні випробуваних зразків.

15 ВИЗНАЧЕННЯ ТЕМПЕРАТУРНО­ГО КОЕФІЦІЄНТА ЛІНІЙНОГО РОЗШИРЕННЯ

Визначення призначене для підбору скла­дів мас і глазурей при проведенні технологіч­них і дослідницьких робіт.

15.1 Засоби контролю

Дилатометр, що дозволяє фіксувати ліній­ні зміни зразка в інтервалі температур 20-600°С з похибкою не більше 0,001 мм.

Шафа сушильна, що дозволяє автоматич­но підтримувати температуру (250±5)°С.

14.2 Образцы

Для определения твердости по Моосу ис­пользуют целые плитки.

14.3 Проведение испытания

Образец помещают на ровную твердую поверхность. Острой гранью пробного мине­рала легким и равномерным нажатием прово­дят по лицевой поверхности испытываемого образца, затем ее осматривают.

При необходимости эту процедуру можно повторить на одном образце несколько раз до установления четкого результата.

14.4 Обработка результатов

Твердость лицевой поверхности образца соответствует твердости того пробного мине­рала, который предшествовал минералу, по­вредившему поверхность образца.

За твердость лицевой поверхности плиток данной партии принимают наименьшее значе­ние твердости лицевой поверхности испытан­ных образцов.

15 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ТЕМПЕРАТУР­НОГО КОЭФФИЦИЕНТА ЛИНЕЙ­НОГО РАСШИРЕНИЯ

Определение предназначено для подбора составов масс и глазурей при проведении тех­нологических и исследовательских работ.

15.1 Средства контроля

Дилатометр, позволяющий фиксировать линейные изменения образца в интервале тем­ператур 20-600°С с погрешностью не более 0,001мм.

Шкаф сушильный, позволяющий автома­тически поддерживать температуру (250±5)°С.

ДСТУ Б В.2.7-118-2002 (ГОСТ 27180-2001) с.21

Штангенциркуль за ГОСТ 166 з кроком дискретності цифрового відрахункового при­строю не більше 0,01 мм.

Ексикатор за ГОСТ 23932.

15.2 Зразки

Виготовляють два зразки завдовжки (50 ± 1) мм, перерізом [(5 ± 0,5)  (5 ± 0,5)] мм. Торцеві грані зразків повинні бути відшліфо­вані таким чином, щоб вони були взаємно па­ралельними і перпендикулярними по відно­шенню до поздовжньої осі зразка.

15.3 Проведення випробування

Зразок висушують протягом 1 год при тем­пературі 250°С, після чого розміщують у екси­каторі для охолодження до температури при­міщення. Штангенциркулем вимірюють дов­жину зразка з точністю до 0,01 мм, розміщу­ють зразок у дилатометр, нагрівають зі швид­кістю піднімання температури (5 ± 1)°С за хви­лину до 600°С і реєструють зміну довжини зразка.

15.4 Обробка результатів

Температурний коефіцієнт лінійного роз­ширення  , °С, обчислюють за формулою

Штангенциркуль по ГОСТ 166 с шагом дискретности цифрового отсчетного устрой­ства не более 0,01 мм.

Эксикатор по ГОСТ 23932.

15.2 Образцы

Изготавливают два образца длиной (50 ± 1) мм, сечением [(5 ± 0,5)  (5 ± 0,5)] мм. Торцовые грани образцов должны быть от­шлифованы таким образом, чтобы они были взаимно параллельны и перпендикулярны по отношению к продольной оси образца.

15.3 Проведение испытания

Образец высушивают в течение 1 ч при температуре 250°С, после чего помещают в эксикатор для остывания до температуры по­мещения. Штангенциркулем измеряют длину образца с точностью до 0,01 мм, помещают образец в дилатометр, нагревают со скоро­стью подъема температуры (5 ± 1)°С в минуту до 600°С и регистрируют изменение длины об­разца.

15.4 Обработка результатов

Температурный коэффициент линейного расширения  , °С, вычисляют по формуле

, (5)

де L₀- вихідна довжина зразка, мм;

L - зміна довжини зразка, мм;

t - інтервал температур, °С;

' - поправка на розширення кварцевого скла трубки дилатометра в інтервалі від кім­натної температури до 600°С.

Результати обчислення округлюють до 0,110^-6 С.

За температурний коефіцієнт лінійного розширення приймають середньоарифметич­не значення результатів випробувань двох зразків.

где L₀ - исходная длина образца, мм;

L - изменение длины образца, мм;

t - интервал температур, °С;

' - поправка на расширение кварцевого стекла трубки дилатометра в интервале от ком­натной температуры до 600°С.

Результат вычисления округляют до 0,110^-6 С.

За температурный коэффициент линейно­го расширения принимают среднеарифмети­ческое значение результатов испытаний двух образцов.

ДСТУ Б В.2.7-118-2002 (ГОСТ 27180-2001) с.22

Додаток А

(довідковий)

Перелік номативних документів, посилання на які наведені у данному стандарті

Приложение А

(справочное)

Перечень нормативных документов, ссылки на которые приведены в настоящем стандарте