---

Для збільшення строків тужавлення та зниження витрат цементу при виробництві обробленого матеріалу можуть бути введені поверхнево-активні добавки (СДБ, милонафт, асидол тощо).

4.2.2 Шлакове в'яжуче на основі шлаків чорної металургії

Шлаки чорної металургії за активністю повинні відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.7-149 та ГОСТ 3476.

Питома поверхня неподрібнених гранульованих шлаків повинна бути не менше 100 см²/г, а подрібнених шлаків - не менше 1000 см²/г.

В'яжучі на основі шлаків чорної металургії повинні містити 50 - 98 % шлаку та відповідно 50-2 % портландцементу або 90 - 99 % шлаку та 10 - 1 % вапна.

Міцність на стиск в'яжучого на основі шлаків чорної металургії у віці 28 діб повинна бути не менше 10 МПа (100 кгс/см²).

4.2.3 Шлакове в'яжуче на основі паливних шлаків і зол

Вміст сірчаних та сірчанокислих з'єднань (у перерахунку на SO₃) у шлаках, золах та золошлако-вих сумішах повинен бути не більше 3 % за масою. Втрати при прожарюванні повинні бути для шлаків не більше 2 % за масою, для зол та золошлакових сумішей - не більше 10 %.

Питома поверхня мелених паливних шлаків та зол повинна бути 3500 -4000 см²/г.

В'яжуче на основі паливних шлаків або зол повинно містити 75 - 95 % шлаку (золи) та 5 - 25 % портландцементу або 85 - 95 % шлаку (золи) та 5 - 15 % вапна за масою. При застосуванні активних зол у випадку отримання в'яжучого потрібної марки, введення портландцементу або вапна не обов'язково.

Міцність на стиск шлакового в'яжучого на основі паливних шлаків та зол у віці 28 діб повинна бути не менше 10 МПа (100 кгс/см²).

5

ДСТУ Б В.2.7-207:2009

4.3 Вода

При обробці кам'яних матеріалів та піску застосовують воду згідно з ГОСТ 23732 або ГОСТ 2874. Вода не повинна містити шкідливих домішок, що заважають нормальному тужавленню та твердненню в'яжучого.

Не допускається застосовувати воду, якщо загальна концентрація розчинених у ній солей перевищує 5000 мг/л, а іонів SO₄ - 2700 мг/л.

Водневий покажчик рН повинен бути не менше 4.

4.4 Якість вихідних матеріалів перевіряють перед початком виробництва, а також при зміні
постачальника, але не рідше одного разу на квартал. Результати цих випробувань повинні зберіга-
тися у виробника матеріалів оброблених.

5 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

5.1 За ГОСТ 12.1.007 мінеральні матеріали та підприємства з їх виробництва відносяться до
III класу небезпеки.

Згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005 рівень забруднення повітря робочої зони пилом мінеральним при виробництві та застосуванні матеріалів за призначенням не повинен перевищувати 4 мг/м³.

5.2 Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів у сировині, яку використову-
ють для виготовлення оброблених матеріалів, не повинна згідно з ДБН В.1.4-1.01 перевищувати
370 Бк/кг. Контроль - згідно з ДБН В.1.4-2.01.

5.3 Приміщення, в яких виготовляють оброблені матеріали, повинні відповідати вимогам
СНиП 2.09.02, бути оснащені припливно-витяжною вентиляцією згідно з ДСТУ Б А.3.2-12 та
СНиП 2.04.05, питною водою згідно з ГОСТ 2874, освітленням з урахуванням вимог ДБН В.2.5-28.

Побутові приміщення повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.04.

5.4 При виготовленні оброблених матеріалів повинні виконуватись вимоги санітарних правил
організації технологічних процесів і гігієнічні вимоги до виробничого устаткування, встановлені
ГОСТ 12.2.003, ДСТУ ГОСТ 12.2.061, ГОСТ 12.2.062, ГОСТ 12.3.002, СП 1042.

5.5 Устаткування і комунікації повинні мати захисне заземлення та занулення згідно з
ГОСТ 12.1.019 та ГОСТ 12.1.030.

5.6 Захист від статичної електрики слід виконувати у відповідності з вимогами ГОСТ 12.1.018 та
ГОСТ 12.1.019.

7. Рівень шуму на робочих місцях не повинен перевищувати норм, які встановлені
   ДСН 3.3.6.037. Вимоги безпеки - згідно з ГОСТ 12.1.003. Контроль рівня шуму - згідно з
   ГОСТ 12.1.050 та ДСТУ 2867.

8. Рівень вібрації на робочих місцях не повинен перевищувати норм, які встановлені
   ДСТУ ГОСТ 12.1.012 та ДСН 3.3.6.039. Контроль рівня вібрації - згідно з ДСТУ ГОСТ 12.1.012 та
   ГОСТ 12.4.012.

5.9 Параметри мікроклімату на робочих місцях повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042. Кон-
троль - згідно з ДСН 3.3.6.042.

10. При виготовленні оброблених матеріалів слід виконувати вимоги пожежної безпеки, вста-
    новлені ГОСТ 12.1.004, НАПБА.01.001.

11. Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно виконувати у відповідності з вимогами
    ГОСТ 12.3.009 та ГОСТ 12.3.020.

12. Працівники повинні використовувати засоби індивідуального захисту:

• рукавиці згідно з ГОСТ 12.4.010;

• окуляри захисні згідно з ГОСТ 12.4.013;

• костюми захисні згідно з ГОСТ 27574 та ГОСТ 27575.

6

ДСТУ Б В.2.7-207:2009

5.13 Викиди в атмосферу шкідливих речовин не повинні перевищувати норм, установлених для
підприємства-виробника оброблених матеріалів, на підставі ГОСТ 17.2.3.02 та ДСП 201. Конт-
роль-згідно з ГОСТ 17.2.3.01.

Концентрація пилу мінерального в повітрі населених місць у районі розміщення підприємств з виробництва матеріалів не повинна перевищувати 0,05 мг/м³ відповідно до вимог ДСП-201. Контроль - згідно з МУ 4436.

14. Стічні води повинні відповідати вимогам СанПиН 4630. Контроль стічних вод - згідно з
    ДСТУ 3812.

15. Відходи, які утворюються при виробництві оброблених матеріалів, утилізуються у відпо-
    відності з вимогами ДСанПіН 2.2.7.029.

16. До виконання робіт з виготовлення оброблених матеріалів допускаються особи не молод-
    ше 18 років, які пройшли:

• попередній медичний огляд у відповідності з вимогами наказів МОЗ України;

• професійну підготовку;

- вступний інструктаж з безпеки праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки та електробезпеки.

5.17 Під час виготовлення оброблених матеріалів необхідно:

• дотримуватись установлених технологічних процесів;

• виконувати інструкції з безпеки праці на кожному робочому місці;
  - дотримуватись правил особистої гігієни;

• використовувати засоби індивідуального захисту.

5.18 При улаштуванні з оброблених матеріалів дорожніх та аеродромних покриттів та основ
потрібно дотримуватись вимог, що передбачені правилами техніки безпеки при будівництві, ре-
монті та утриманні автомобільних доріг.

6 МАРКУВАННЯ

6.1 Виробник повинен гарантувати відповідність оброблених матеріалів вимогам даного стандарту і при відвантаженні споживачу супроводжувати кожну партію документом про якість, в якому вказується:

• найменування виробника;

• номер партії, дата виготовлення;

• номер і дата видачі документа;

• кількість обробленого матеріалу;

• склад обробленого матеріалу, його гарантована марка, а також морозостійкість і активність
  природних радіонуклідів;

• штамп ВТК або підпис особи, що відповідає за якість продукції;

• позначення даного стандарту.

7 ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

7.1 Оброблений матеріал може транспортуватися будь-яким видом транспорту.

При перевезенні автомобільним транспортом документ видається на оброблений матеріал, який відвантажують у кожен автомобіль.

При транспортуванні не допускається висихання та надмірне зволоження оброблених матеріалів.

7.2 Зберігати матеріали слід окремо за марками, морозостійкістю, активністю природних раді-
нуклідів, крупністю тощо.

ДСТУ Б В.2.7-207:2009

8 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАНЯ

8.1 Границя міцності оброблених матеріалів на стиск та розтягування при вигині визначають
згідно з ДСТУ Б В.2.7-214 із таким доповненням.

Від кожної партії обробленого матеріалу відбирають пробу, з якої готують серію зразків, що складається з трьох контрольних зразків-кубів.

Ущільнення зразків здійснюють вібруванням з привантажуванням 50 г/см², або методом стандартного ущільнення трамбуванням 75 ударами гирею масою 2,5 кгс, що падає з висоти 30 см, або пресуванням під тиском 200 кгс/см² із витримуванням протягом 3 хв.

Випробування зразків здійснюють через 7 і 28 діб нормального тверднення (при температурі (20±2) °С та відносній вологості повітря не менше 90 %).

Перед випробуванням на міцність зразки на 24 год занурюють у воду для водонасичення. Спочатку зразки заливають водою на 1/3 висоти, через 8 год зразки заливають повністю та витримують ще 16 год.

8.2 Морозостійкість оброблених матеріалів визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-48 з таким допов-
ненням.

Перед визначенням морозостійкості зразки після 28 діб нормального зберігання витримують у воді протягом 48 год.

8.3 Випробування вихідних матеріалів здійснюють:

- кам'яних матеріалів та піску - згідно з ГОСТ 8735, ДСТУ Б В.2.7-71 та ДСТУ Б В.2.7-32;

- портландцементу та шлакових в'яжучих на основі шлаків та зол ТЕС - згідно з
ДСТУ Б В.2.7-185, ДСТУ Б В.2.7-187, ДСТУ Б В.2.7-188;

- в'яжучих на основі шлаків чорної металургії - згідно з ДСТУ Б В.2.7-149.

9 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

9.1 Поставку та приймання обробленого матеріалу здійснюють партіями.

До партії входить оброблений матеріал однієї марки і складу, виготовлений з одної вихідної сировини протягом однієї зміни на одній змішувальній установці.

Кількість обробленого матеріалу в партії не повинна перевищувати 1000 м³ (2000 т).

9.2 Виробник повинен контролювати кожну партію обробленого матеріалу за міцністю на стиск.
Міцність на розтягування при вигині та морозостійкість визначають один раз для кожних

20 тис. м³, а також при кожній зміні складу матеріалу, але не рідше одного разу на квартал.

3. Активність природних радіонуклідів визначають при зміні постачальника, але не рідше од-
   ного разу на рік.

4. Споживач має право здійснювати контрольну перевірку відповідності обробленого ма-
   теріалу вимогам даного стандарту, застосовуючи при цьому порядок відбору проб та методи випро-
   бувань, наведені у цьому стандарті.

10 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

10.1 Виробник гарантує відповідність обробленого матеріалу всім вимогам цього стандарту при дотриманні умов приготування, транспортування та укладання, встановлених даним стандартом, та правилами виконання робіт з улаштування основ та покриттів при будівництві автомобільних шляхів.

8

ДСТУ Б В.2.7-207:2009

ДОДАТОК А (довідковий)

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДБОРУ СУМІШЕЙ ДЛЯ ОБРОБКИ КАМ'ЯНИХ МАТЕРІАЛІВ ТА ПІСКУ

А.1. Орієнтовну витрату в'яжучого для обробки кам'яного матеріалу та піску в залежності від його марки наведено у таблиці А.1.

Остаточна витрата в'яжучого уточнюється на основі лабораторного підбору на конкретних матеріалах.

А.2. При обробці кам'яних матеріалів і піску цементом може бути введена пластифікуюча добавка (лігносульфонат технічний ЛСТ тощо).

Для покращення морозостійкості оброблених матеріалів може бути введена повітровтягуюча добавка (милонафт, етилсиліконат натрію ГКЖ10 тощо).

Витрати добавок уточнюють при лабораторному подборі.

А.З. Вміст води в оброблених матеріалах повинен відповідати оптимальному значенню, що визначається за максимальною щільністю. При розрахунку необхідної кількості води слід враховувати вологість вихідних матеріалів.

Для визначення оптимальної кількості води у суміші, що забезпечує отримання зразків максимальної щільності, виготовляють серію зразків з однієї суміші з різною кількістю води. Оптимальною кількістю води у суміші з урахуванням водопоглинання матеріалів вважають таку, яка забезпечує максимальну щільність зразка.

Максимальну щільність зразків визначають згідно з ДСТУ Б В.2.1-12.

9

ДСТУ Б В.2.7-207:2009

Код УКНД 91.100.15

Ключові слова: матеріали щебеневі, гравійні, піщані, технічні вимоги, методи контролювання, суміші для обробки кам'яних матеріалів.

Р едактор - А.О. Луковська

Коректор А.І. Луценко Комп'ютерна верстка - І.С. Дмитрук

Формат 60х84¹/в. Папір офсетний. Гарнітура "АгіаІ". Друк офсетний.

Державне підприємство "Укрархбудінформ".

вул. М. Кривоноса, 2А, корп. З, м. Київ - 37, 03037, Україна.

Тел. 249 - 36 - 62

Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до державного реєстру видавців ДК№690від 27.11.2001 р.

10