Планування і забудова сільских поселень

вод сельбищної зони повинні відповідати прийнятим нормам водо-

споживання (див. табл. 8.1). Норми відведення промислових стіч-

них вод сільськогосподарських об'єктів треба приймати на під-

ставі технологічних даних.

8.21. В сільських населених пунктах для окремих об'єктів і

садибних житлових будинків рекомендується приймати локальні си-

стеми з очисними спорудами малої каналізації; каналізуванню в

першу чергу підлягають громадські будівлі, житлові будинки ви-

сотою два і більше поверхи, а також підприємства для переробки

сільськогосподарських продуктів (при відповідному обгрунтуванні

та розрахунках).

- 57 -

8.22. Схеми каналізації повинні розроблятися одночасно зі

схемами водопостачання. При цьому необхідно розглянути можли-

вість використання очищених стічних вод для промислового водо-

постачання та зрошення.

8.23. Можливість спільного відведення та очистки побутових та

промислових стічних вод повинна визначатися в залежності від

складу цих вод з урахуванням техніко-економічних показників та

санітарно-гігієнічних вимог.

8.24. Поверхневі води (дощові, талі та поливально-мийні) з

сельбищної території відводяться за межі населеного пункту і

підлягають обов'язковому очищенню на спорудах типу біоплато, а

потім скидаються в водоймища, балки та яри. Поверхневі води

тваринницьких підприємств повинні направлятися по відкритій си-

стемі водостоків в локальні сховища-збірники та після відпо-

відної обробки використовуватися для зрошення сільськогосподар-

ських культур.

8.25. Скидання поверхневих вод, методи та ступінь їх очищення

визначаються розрахунком у відповідності з вимогами Правил охо-

рони поверхневих вод від забруднення стічними водами та погод-

жуються з органами санітарно-епідеміологічної служби, охорони

рибних запасів та органами по регулюванню використовування та

охорони вод.

8.26. Трасування каналізаційних мереж треба здійснювати з

урахуванням рельєфу місцевості, можливості найбільшого охоплен-

ня каналізованої території самопливними лініями при найменших

глибинах закладання та нанесення якнайменшого збитку природі.

8.27. При прокладанні заглиблених самотічних каналізаційних

мереж (більше 7 м), а також при неможливості подати стічні води

на каналізаційні очисні споруди самотічною мережею треба перед-

бачати обладнання каналізаційних насосних станцій.

8.28. При виборі місця розташування очисних споруд каналіза-

ції необхідно враховувати такі вимоги:

- очисні споруди треба розміщувати з підвітряного боку

переважаючого напрямку вітрів теплого періоду року по

відношенню до найближчих житлових чи громадських бу-

дівель або груп будівель;

- стічні води після очистки повинні випускатися нижче

за течією річки відносно населеного пункту;

- територія, яку займають очисні споруди, не повинна

підтоплюватися чи підпадати під береговий розмив.

8.29. Для сільських поселень, як правило, слід передбачати

очистку стічних вод на спорудах біологічної очистки у штучних

умовах (біологічні фільтри різних типів, аераційні споруди).

Аеротенки усіх типів можуть застосовуватися за будь-яких клі-

матичних, геологічних та гідрогеологічних умов, вони не потре-

бують відводу великих площ землі і стабільно забезпечують висо-

ку ефективність очистки. Циркуляційні окислювальні канали за-

стосовуються у районах з розрахунковою температурою не нижче -

25о С в тих випадках, коли аеротенки застосовувати недоцільно.

Площі земельних ділянок очисних споруд каналізації треба прий-

мати при повній біологічній очистці у природних умовах - за

розрахунком, а при штучних - за табл.8.4.

8.30. Для децентралізованих (місцевих) систем при витратах

стічних вод до 15 куб.м на добу в піщаних і супіщаних грунтах і

заляганні грунтових вод не вище 1,5 м від поверхні землі допу-

скається застосовувати поля підземної фільтрації.

8.31. Для невеликих об'єктів з витратами стічних вод до 1

куб.м на добу в піщаних і супіщаних грунтах допускається засто-

совувати фільтрувальні колодязі. Основа колодязя повинна бути

на 1 м вище рівня грунтових вод.

8.32. Піщано-гравійні фільтри та фільтрувальні траншеї допу-

скається використовувати для децентралізованих (місцевих) сис-

тем при витратах стічних вод до 15 куб.м за добу у водонепро-

никних і слабофільтрувальних грунтах при найвищому рівні грун-

тових вод, розміщеному на 1 м нижче лотка відвідної труби. Для

утворення фільтрувального середовища викорисиовується привізний

середньо- і крупнозернистий пісок.

При застосуванні будь-якої споруди підземної фільтрації необ-

хідна попередня очистка стічних вод у септиках.

8.33. Санітарно-захисні зони від каналізаційних споруд до ме-

жі житлової забудови, ділянок громадських будівель і підприємств

- 58 -

харчової промисловості треба визначати з урахуванням їх перспек-

тивного розвитку згідно з санітарними нормами.

8.34. Умови спуску очищених стічних вод у водоймища повинні

відповідати вимогам "Правил охраны поверхностных вод" (Мос-

ква, 1991 г.) і повинні бути погоджені з органами санітарного

нагляду та органами охорони навколишнього природного середови-

ща і Держрибнагляду.

Таблиця 8.4

(рекомендована)

Примітки:

1. Площі земельних ділянок наведені в га.

2. При очистці невеликих обсягів стічних вод доцільно викорис-

товувати споруди малої каналізації біологічної очистки (поля

підземної фільтрації, піщано-гравійні фільтри та фільтрувальні

траншеї, фільтрувальні колодязі).

- 59 -

ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ

8.35. Системи теплопостачання треба проектувати, враховуючи

структури паливно-енергетичного балансу регіону та розвитку

систем електро- та газопостачання. Теплопостачання сільських

населених пунктів може бути централізованим - від селищних

опалювальних чи опалювально-виробничих котельних і децентралі-

зованим - від місцевих (вбудованих чи прибудованих) котельних,

поквартирних апаратів (котлів) опалення та гарячого водопоста-

чання, від опалювальних чи опалювально-варочних печей.

8.36. При проектуванні централізованого теплопостачання сіль-

ського населеного пункту необхідно враховувати можливість і до-

цільність використання існуючих та проектованих джерел тепла за

межами населеного пункту, які належать різним відомствам і під-

приємствам. Питання про спільне або роздільне теплопостачання

сельбищної та виробничої зон вирішується на підставі техніко-

економічних розрахунків.

8.37. Витрати тепла для промислових та сільськогосподарських

підприємств на опалення, вентиляцію і кондиціонування повітря

в житлових і громадських будівлях, а також на централізоване

гаряче водопостачання треба приймати у відповідності з розділом

СНиП по проектуванню теплових мереж.

Для попередніх розрахунків витрати тепла на опалення та вен-

тиляцію житлових і громадських будинків допускається визначати

за паспортами типових проектів, а витрати тепла на виробничі

потреби - за проектами підприємств-аналогів або за укрупненими

показниками.

8.38. Вода, що подається системами гарячого водопостачання в

житлові та громадські будинки і на господарсько-питні потреби

виробничих комплексів, за якістю повинна відповідати вимогам

ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая".

Для теплопостачання сельбищної зони треба, як правило,

передбачати одну групову котельну. Черговість будівництва ко-

тельної залежить від черговості будівництва теплопостачальних

об'єктів. Проектування на території сельбищної зони кількох ко-

тельних допускається тільки при відповідному техніко-економіч-

ному обгрунтуванню.

8.39. При виборі майданчика для будівництва котельної треба

керуватися такими вимогами:

- майданчик, як правило, розміщується у центрі теплових

навантажень з урахуванням теплових навантажень за чер-

гами будівництва;

- майданчик повинен бути вибраний з урахуванням найбіль-

шого наближення до джерел електро- та водопостачання.

8.40. Централізовані котельні, що постачають тепло на об'єкти

сельбищної та промислової зон (промислово-опалювальні котельні)

можуть об'єднуватися в один комплекс з іншими будівлями та спо-

рудами. Блокування котельних до будівель промислових підпри-

ємств повинно провадитися згідно з вимогами СНиП 11-85-76 "Ко-

тельные установки". Блокування централізованих котельних до

житлових будівель, будівель дитячих ясел-садків, загальноосвіт-

ніх шкіл, лікарень, поліклінік, санаторіїв, закладів відпочинку

та дитячих таборів відпочинку не допускається.

8.41. Розміри земельних ділянок для окремо розташованих опа-

лювальних котельних треба приймати за табл. 8.5.

8.42. Склади твердого пального для котельних, розміщених в

житловій зоні, доцільно робити закритими, прибудованими до бу-

динку котельної, а в промисловій зоні - відкритими.

8.43. Для захисту повітряного басейну сельбищної зони сільсь-

ких населених пунктів від шкідливих викидів, що виходять з ди-

мовими газами, котельні треба розміщувати з підвітряного боку

в зонах з вітрами переважаючого напрямку.

8.44. Заходи щодо захисту атмосферного повітря від шкідливих

викидів, розміри санітарно-захисних зон та висоти димових труб*

визначаються у відповідності з Методикою розрахунку концентра-

цій розсіювання в атмосфері шкідливих речовин, наявних у вики-

дах промислових підприємств ОНД 86 (1987, "Держкомгідромет"

і "Санитарными правилами по охране атмосферного воздуха насе-

ленных мест", 1989, а також підтверджуються розрахунками по

захисту від шуму територій житлової забудови, приміщень житло-

вих та громадських будівель.

- 60 -

Таблиця 8.5

(рекомендована)

Примітка. Розміри земельних ділянок опалювальних котельних, що

забезпечують споживачів гарячою водою з безпосереднім водозабо-

ром, а також котельних, доставка пального яким передбачається

залізницею, треба збільшити на 20%.

8.45. В межах житлової забудови сільських населених пунктів

з глиняними, піщаними та іншими щільними грунтами, як правило,

треба передбачати підземну безканальну прокладку теплових ме-

реж.

8.46. Шлакозоловідвали треба розміщувати на непридатних або

малопридатних для інших цілей земельних ділянках поза сельбищною

територією, але якомога ближче до майданчика котельної.

Забороняється скидання золи та шлаків у водоймища. Необхідно

передбачати заходи, які запобігають їх винесенню у водоймища

дощовими або паводковими водами.

ГАЗОПОСТАЧАННЯ

8.47. Газопостачання сільських населених пунктів може здій-

снюватись від централізованих систем - при наявності природно-

го газу або від децентралізованих (місцевих) систем при викори-

станні рідкого газу.

Для сіл, розміщених у зонах впливу великих і значних міст або

безпосередньо біля селищ міського типу, питання газопостачання

повинні вирішуватися разом з системою газопостачання міст та

селищ міського типу.

8.48. У сільських населених пунктах треба передбачати викорис-

тання природного газу на гоосподарсько-побутові потреби (приго-

тування кормів та підігрів води для тварин в особистих підсоб-

них господарствах); технологічні потреби комунально-побутових

підприємств; опалення, вентиляцію, гаряче водопостачання жит-