---

(рекомендована)

----------------------------------------------

| Типи ділянок | Площа ділянок |

| знешкодження сміття і |на 1000 т відхо-|

| відходів |дів на рік, га |

|--------------------------------------------|

|Склади свіжого компосту | 0,04 |

|--------------------------------------------|

|Звалища-полігони | 0,02-0,05 |

|--------------------------------------------|

|Поля компостування | 1-2 |

|--------------------------------------------|

|Поля асенізації | 2-4 |

----------------------------------------------

- 78 -

Примітки:

1. До ділянок повинні бути під'їзди з твердим покриттям.

2. По периметру ділянки обсаджуються деревами і чагарниками.

Тверді побутові відходи, що складуються, необхідно регулярно

укривати ізолюючим шаром.

9.54. Вивіз сміття і відходів здійснюється автотранспортом

спеціального призначення із розрахунку:

- сміттєвози - один на 5-3 тис. жителів;

- асенізаційні машини - одна на 5-3 тис. жителів (при

відсутності каналізації).

Зберігання і обслуговування спеціалізованих транспортних за-

собів передбачається на комунально-складських територіях (базах

комунгоспів). Для їх розміщення передбачається площа із розра-

хунку 80 кв.м на одну машину.

9.55. Для сільських населених пунктів доцільно застосовувати

траншейну систему складування твердих побутових відходів. Гли-

бина траншеї 1-1,5 м, довжина - не менше 10 м. Дно траншеї по-

винно бути вище максимального рівня стояння грунтових вод не

менше ніж на 1 м.

10. ОХОРОНА ІСТОРИЧНОГО СЕРЕДОВИЩА,

ПАМ'ЯТОК ІСТОРІЇ І КУЛЬТУРИ

10.1. При розробці містобудівної документації для сільських

населених пунктів належить дотримуватись вимог законодавства

України про охорону і використання пам'яток історії та культури

як містоформувальних факторів.

10.2. При цьому належить установлювати зони охорони пам'яток

історії і культури, зони регулювання забудови і зони природного

ландшафту, що охороняється. Зони охорони пам'яток історії і

культури передбачаються для окремих будівель і споруд, їх ан-

самблів і комплексів, а також інших цінних історико-культурних

містобудівних елементів.

Примітка. Вимоги спеціальних режимів охорони і використання,

що установлені положеннями про кожний об'єкт (заповідну терито-

рію) повинні поширюватись на архітектурні ансамблі і комплекси

пам'яток містобудівництва, історії і культури, пам'ятні місця,

культурні верстви давніх поселень, природні і штучні ландшафти,

які становлять особливу історичну, археологічну і архітектурну

цінність і заявлені у сталому порядку державними історико-ар-

хітектурними заповідниками або історико-культурними заповідними

територіями.

10.3. Заходи щодо охорони пам'яток матеріальної культури (іс-

торії, етнографії, археології, архітектури тощо) повинні здій-

снюватися в залежності від наукової, історичної, архітектурної

і господарської цінності об'єктів, місцезнаходження їх у мі-

стобудівній ситуації по відношенню до туристичних маршрутів

тощо.

10.4. Всі пам'ятки архітектури, містобудівництва, археології,

історії повинні мати охоронні зони, розміри і режим використан-

ня яких визначаються державними органами охорони пам'яток з

урахуванням природних умов, народногосподарської спеціалізації,

ступеня освоєння території, розміщення об'єктів, що охороняю-

ться.

10.5. Розміри охоронних зон визначаються у відповідності з

інструкцією "Про порядок обліку, реєстрації, змісту і рестав-

рації пам'яток архітектури, що знаходяться під державною охо-

роною" і повинні погоджуватись з місцевими органами охорони

пам'яток.

Примітка. В процесі проектування проектна організація може

вносити пропозиції щодо додаткового включення пам'яток архі-

тектури, які після погодження із місцевими органами охорони

пам'яток розглядаються і подаються для затвердження за сталим

порядком.

10.6. Проекти планування і забудови сільських поселень з цін-

ною історико-культурною спадщиною можуть виконуватись тільки на

основі відповідних передпроектних досліджень після складання

- 79 -

історико-архітектурного опорного плану і проекту зон охорони

пам'яток історії і культури (або містити у своєму складі вказа-

ні документи).

Примітка. Для поселень з поодинокими об'єктами спадщини і по-

рушеним історичним середовищем допускається фіксація пам'ятки

на опорному плані забудови з розробкою зон охорони пам'яток.

10.7. При розробці містобудівної документації сільських на-

селених пунктів слід виділяти:

- охоронні зони, що включають території пам'яток з ді-

лянками прилеглих територій, в межах яких забезпечу-

ється фізичне збереження пам'яток та їх найближчого

історичного оточення, а також оптимальні умови зоро-

вого сприймання пам'яток (в межах 350-500 м);

- зони регулювання забудови, прилеглі до охоронних зон,

які сприяють збереженню містобудівної ролі пам'яток і

архітектурно-просторової організації поселення (у ме-

жах 500-1500 м);

- зони ландшафту, що охороняються, які включають тери-

торії, елементи рельєфу (заплави, схили, пагорби та

ін.), водоймища, рослинність, в межах яких забезпечу-

ється схоронність історичного характеру ландшафту по-

селення і його зв'язків з оточуючою навколишньою при-

родою;

- зони охорони історичного культурного шару, що охоплю-

ють теритрії давніх поселень (до ХVIII ст. включно)

і підлягають археологічним дослідженням.

Примітки:

1. В місцях концентрації пам'яток різних видів, які поєднані

спільністю планування, історичного середовища, ландшафту вста-

новлюються групові ландшафтні зони.

2. Навколо розкритих пам'яток археології, що підлягають музе-

єфікації, встановлюються охоронні зони, аналогічні охоронним

зонам нерухомих пам'яток інших видів.

У історичних поселеннях на ділянках забудови і ландшафту, по-

єднаних спільною планувальною і архітектурно-просторовою компо-

зицією, значно насичених пам'ятками різних видів і таких, що

мають добру схоронність історичного середовища, необхідно ор-

ганізовувати заповідні зони.

10.8. Необхідно суворо дотримуватися режимів зони охорони

стосовно до специфіки населеного пункту. В цілому на заповідні

території і охоронні зони поширюються принципи регенерації се-

редовища, на зони регулювання забудови - режим реконструкції

із обмеженим, частковим і активним перетворенням середовища.

10.9. В містобудівній документації для сільських поселень не

слід передбачати знесення, переміщення або інші зміни стану

пам'яток історії і культури. У виключних випадках пропозиції

щодо зміни стану пам'яток належить подавати для розгляду за

сталим порядком після поперенього погодження з державними ор-

ганами і громадськими організаціями з охорони пам'яток історії

і культури.

10.10. Охорону цінного історичного середовища сільських посе-

лень належить забезпечувати методами комплексної реконструкції,

передбачаючи і проводячи одночасно роботи з реставрації буді-

вель, які мають архітектурну і культурну цінність, з рекон-

струкції, модернізації і капітального будівництва існуючих бу-

дівель, вибіркового нового будівництва, що не порушує характеру

середовища, розвитку систем інженерного обладнання і благоуст-

рою території.

10.11. Відстані від пам'яток історії і культури до транспорт-

них інженерних комунікацій належить приймати, м, не менше:

- до проїзної частини магістралей швидкісного і безпе-

рервного руху:

- в умовах складного рельєфу - 100;

- на плоскому рельєфі - 50;

- до мереж водопроводу, каналізації і теплопостачання

(крім розвідних) - 15;

- до інших підземних мереж - 5.

- 80 -

Примітка. В умовах реконструкції сільських поселень вказані

відстані від інженерних мереж допускається скорочувати, але

приймати не менше:

- до водонесучих мереж - 5 м;

- неводонесучих - 2 м.

При цьому необхідне здійснення спеціальних технічних заходів

під час виконання будівельних робіт.

10.12. На територіях з історичним культурним шаром належить

ураховувати необхідність проведення археологічних досліджень.

У випадку виявлення в процесі унікальних археологічних пам'яток

(давніх поховальних споруд, печер, оборонних систем тощо) необ-

хідно передбачати їх музеєфікацію.

11. ОСНОВНІ ВИМОГИ РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

11.1. При розміщенні всіх видів будівництва залежно від ланд-

шафту і геохімічних особливостей грунту, величини перевищення

природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у нав-

колишньому середовищі, пов'язаних з ними рівнів можливого нес-

приятливого впливу на здоров'я населення і вимог щодо здійснен-

ня радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів

на території, яка постраждала від радіоактивного забруднення

внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, належить враховува-

ти зони та їх правовий режим.

11.2. У відповідності з діючим законодавством виділені такі

зони:

- зона відчуження - це територія, з якої проведена ева-

куація населення у 1986 р.;

- зона безумовного (обов'язкового) відселення;

- зона гарантованого добровільного відселення;

- зона посиленого радіоекологічного контролю.

11.3. Зона безумовного (обов'язкового) відселення - це тери-

торії з щільністю забруднення грунту ізотопами цезію від

15,0 кu/кв.км і вище, стронцію від 3,0 кu/кв.км і вище, плуто-

нію 0,1 кu/кв.км і вище, а також території з грунтами, які

сприяють високій міграції радіонуклідів в рослини, з щільністю

забруднення ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 кu/кв.км, стронцію

від 0,15 до 3,0 кu/кв.км, плутонію від 0,01 до 0,1 кu/кв.км.

В цій зоні забороняються всі види господарської діяльності,

постійне проживання населення, будівництво без спеціального

дозволу, забезпечується сувориц природоохоронний режим.

11.4. Зона гарантованого добровільного відселення - території

з щільністю забруднення грунту ізотопами цезію від 5,0 до 15,0

забруднення ізотопами цезію від 0,2 до 1,0 кu/кв.км. В ній за-

бороняється будівництво нових і розширення діючих екологічно

небезпечних підприємств, будівництво і функціонування санато-

ріїв, таборів, баз і будинків відпочинку, обмежується нове жит-

лове будівництво.

Для прийняття рішення про розміщення конкретних об'єктів жит-

лово-цивільного будівницта необхідна наявність радіоекологічно-

го паспорту обраної території.

11.6 Радіоекологічний паспорт території виконується згідно з

санітарно-гігієнічними та радіологічними нормами відповідними

організаціями у сталому порядку на підставі діючого законодав-

ства.

11.7. Радіаційно небезпечні землі, на яких неможливе подаль-

ше проживання населення, одержання сільськогосподарської та

іншої продукції, підлягають виключенню із сільськогосподарсько-

го обороту.

11.8. Радіоактивне забруднення землі потребує проведення захо-

дів радіаційного захисту та інших спеціальних втручань, спрямо-

ваних на обмеження додаткового опромінювання.

11.9. При організації розселення на території сільських Рад

належить дотримуватись норми радіаційної безпеки у відповіднос-

ті з діючим законодавством. Кожне підприємство на території

сільських Рад повинно мати документацію від Мінгеології України

про якісну характеристику корисних копалин за розділом "Радіоа-

ційно-гігієнічна оцінка гірських порід".

11.10. Будівництво житлових і громадських будівель на терито-

рії сільських поселень повинно здійснюватись у відповідності з

- 81 -

санітарно-гігієнічними і радіологічними вимогами.

11.11. Ефективна питома активність природних радіонуклідів в

будівельних матеріалах для будівництва доріг не повинна пере-

більшувати таких норм:

- у межах території населених пунктів і зон перспек-

тивної забудови - 740 Бк/кг;

- для доріг поза населеними пунктами - 1850 Бк/кг.

11.12. Ефективна питома активність природних радіонуклідів в

будівельних матеріалах та конструціях, що використовуються для

об'єктів житлово-цивільного та виробничого будівництва в сіль-

ській місцевості, не повинна перебільшувати нормативно допусти-

мих меж.

12. ПРОТИПОЖЕЖНІ ВИМОГИ

12.1. Протипожежні відстані між виробничими будівлями промис-

лових і сільськогосподарських підприємств належить приймати у

відповідності з вимогами СНиП II.97-76 і СНиП II.89-80.

12.2. Протипожежні відстані між житловими та громадськими, а

також між житловими, громадськими та виробничими будинками

приймаються у відповідності з вимогами ДБН 360-92*.

12.3. Відстані між господарськими будівлями, які розташовані

поза територією садибних ділянок, не нормуються за умови, якщо

площа забудови групи зблокованих або окремих господарських бу-

дівель не перевищує 800 кв.м. Відстані між групами зблокованих

будівель приймаються відповідно до п. 12.2.

12.4. Відстані від житлових і громадських будівель до складів

1 групи для зберігання нафти і нафтопродуктів належить приймати

у відповідності з СНиП II.106-79, а до складів горючої рідини

II групи відповідно із ДБН 360-92*.

Примітка. Мінімальні від- Таблиця 12.1

стані від житлових і гро-

мадських будівель до від- ----------------------------------

критих складів горючих |Ступінь вогнестійкості| |

матеріалів (лісоматеріа- |сусіднього будинку чи |Відстань,|

лів, грубих кормів) прий- | споруди | м |

маються відповідно до ви- |--------------------------------|

мог СНиП 2.11.06-91, а та- | I і II | 7 |

також СНиП II-97-76. |--------------------------------|

| III | 9 |

12.5. Трансформаторні |--------------------------------|