6.85 Пальники інфрачервоного випромінювання (далі - ШВ) повинні відповідати вимогам, передбаченим розділом 11. ШВ допускається застосовувати як у стаціонарних, так і в пересувних установках для обігріву:
- робочих місць та зон виробничих приміщень, сушіння приміщень при будівництві будинків та їхнього ремонту;
- робочих місць та зон на відкритих площадках;
- відкритих площадок (перонів, спортивних споруд);
- для технологічного обігріву матеріалів та устаткування.
6.86 Не допускається встановлювати ШВ в виробничих приміщеннях категорій А, Б, В із вибухопожежної та пожежної небезпеки, складських приміщеннях та в приміщеннях, виконаних із легких металевих конструкцій з горючим та важкогорючим утеплювачем в стінах, покриттях, у підвальних приміщеннях, а також для обігріву житлових та громадських будинків.
6.87 Опалювальні установки з ШВ, призначені для обігріву приміщень, слід передбачати з автоматикою, що забезпечує припинення подачі газу у випадку загасання полум'я пальника.
Необхідність обладнання автоматикою ШВ, які установлюються поза приміщеннями, повинна визначатися проектною організацією виходячи з конкретних умов розміщення та експлуатації пальників (технологічне розміщення ШВ, розпалювання пальників, установлених на висоті більше 2,2 м, наявність обслуговуючого персоналу тощо).
Допускається експлуатація таких систем без автоматики при постійному спостереженні за їх роботою.
6.88 При використанні установок ШВ, що працюють на ЗВГ для сушіння приміщень, балони повинні знаходитися в тих же приміщеннях, де і установка. В установці можливо використовувати не більше одного балону.
Забороняється використання установок ШВ, що працюють на ЗВГ в підвальних та цокольних поверхах.
Вентиляція приміщень, де встановлені установки ШВ для сушіння, повинна забезпечуватися через фрамуги, кватирки тощо. Якщо установки з ШВ застосовуються поза приміщеннями, пальники повинні бути захищені від задування та попадання в них атмосферних опадів.
6.89 Для опалення виробничих приміщень з висотою стель від 4,0 м і більше, крім виробництв та приміщень, що відносяться по вибухопожежній небезпеці до категорій А та Б і будинків ступенем вогнестійкості IVaта V, допускається установлювати під стелею інфрачервоні трубчасті газові обігрівачі (далі - ITTO) променистого опалення, з відводом продуктів згоряння в атмосферу.
Застосування обігрівачів ІТГО в житлових та громадських будинках не допускається.
ІТГО повинні бути обладнані повною автоматизацією процесу спалювання газового палива з блокуванням подачі газу на пальник випромінювача у випадках:
- зниження або підвищення тиску газу понад установлені межі;
- відсутності розрідження в камері змішування газу з повітрям, тобто припинення роботи витяжного вентилятора;
- загасанні полум'я в пальниках;
- відсутності напруги в блоці керування та безпеки;
- наявності несправностей в блоці керування.
6.90 ІТГО повинні відповідати ТУ, затвердженим в установленому порядку, а ІТГО виробництва закордонних фірм повинні мати сертифікат органів Держстандарту України і дозвіл на їхнє застосування Держнаглядохоронпраці України.
6.91 Відстані від ШВ та ІТГО до конструкцій приміщення з горючих та важкогорючих матеріалів (стелі, віконні та дверні коробки тощо) повинні бути не менше 0,5 м при температурі поверхні, що випромінює, до 900 0Cі не менше 1,25 м для температури вище 900 0C.
Стелі або конструкцію із горючих матеріалів над пальниками необхідно захищати або екранувати негорючим матеріалом (покрівельною сталлю по азбесту, азбестоцементним листом тощо).
Відкрита електропроводка повинна знаходитися на відстані не менше 1 м від ШВ, ІТГО та поверхні випромінювання.
6.92 В приміщеннях, що обігріваються установками ШВ повинна забезпечуватися триразова загальнообмінна вентиляція, а в приміщеннях, що обігріваються ITTO; вентиляція повинна відповідати вимогам будівельних норм та правил по розміщенню в них відповідних виробництв.
Розрахунок вентиляції приміщень, де передбачається установка ШВ, слід виконувати, керуючись нормами гранично допустимих концентрацій CО2та оксідів азоту (в перерахунку на NО2) у повітрі робочої зони.
Розміщення витяжних пристроїв слід передбачати вище випромінювачів, а припливних пристроїв - поза зоною випромінювання установок ШВ та ІТГО.
Системи обігріву з ШВ повинні бути зблоковані з системою місцевої або загальнообмінної вентиляції, виключаючи можливість пуску та роботи системи Обігріву при непрацюючій вентиляції.
В приміщеннях з установками ШВ та ІТГО слід передбачати вогнегасники порошкові із розрахунку 3 шт. на 500 м2 приміщення.
Газопроводи та газове обладнання для газополум'яної обробки металу
6.93 Подача газу для робіт з газополум'яної обробки металів відкритим полум'ям (газове зварювання, газове роздільне та поверхневе кисневе різання, газова наплавка, газове паяння, газове полум'яне загартування, нанесення термостійких покриттів, газова металізація, газовий нагрів, у т.ч. металу перед згинанням тощо) повинна здійснюватися по газопроводу або від розподільчих рамп з кількістю робочих місць понад 10 та від балонних установок (коли не доцільне улаштування газопроводу) при числі робочих місць менше 10. В одному приміщенні цеху та інших виробничих будівлях допускається розміщення не більш 10 однобалоних установок.
6.94 В трубопроводах, що подають газоподібне паливо до пальників для різання та зварювання металів, для забезпечення вибухобезпеки слід передбачати установку вогнеперепинювачів.
6.95 Газорозбірні пости можуть бути стаціонарними та пересувними. Стаціонарні пости можуть розміщуватися в місцях використання газу, на стінах, колонах та спеціальних конструкціях на відстані не менше 1 м від ізольованих проводів та електрокабелів і не менше 2 м від оголених проводів.
6.96 Стаціонарні газорозбірні пости повинні розміщуватися в металевих шафах з отворами для вентиляції. Шафи повинні бути пофарбовані олійною фарбою в червоний колір, і мати написи білою фарбою - «Горючий газ», «Вогненебезпечне».
Відстані між шафами газорозбірних постів горючого газу та кисню повинні бути не менше 0,15 м. Шафи повинні розміщуватися на висоті не менше 0,6 м від підлоги до низу шафи.
Підходи до всіх газорозбірних постів повинні бути вільними. Установка балонів в проходах та проїздах не допускається.
6.97 Стаціонарні газорозбірні пости повинні бути оснащені захисними клапанами, рідинними затворами закритого типу, затворами сухого типу або зворотними клапанами та відповідною запірною арматурою. Застосування рідинних затворів відкритого типу не допускається.
До одного захисного пристрою може бути приєднаний тільки один пальник або один різак. Якщо газорозбірний пост живить машини, які обслуговуються одним оператором, то кількість пальників (різаків) залежить від пропускної здатності запобіжного пристрою.
Запобіжні пристрої повинні бути заводського виготовлення і відповідати технічним умовам на їх виготовлення.
6.98 Тиск газу, що подається по газопроводу до робочого посту (постів) не повинен перевищувати 0,05 МПа.
При тиску газу понад 0,05 МПа на газопроводі повинен бути установлений регулятор для зниження його тиску.
При живленні робочого посту від балону на ньому повинен бути встановлений регулятор, призначений для газу, який використовується.
6.99 Регулятори тиску газу, що входять в комплект газовикористовуючого агрегату, для газополум'яної обробки металів, а також конструкції, на яких розміщені такі регулятори та запірні пристрої (газорозподільні щити), не відносяться до ГРУ і на них не розповсюджуються вимоги, які пред'являються до ГРУ.
6. 100 Для пересувних газорозбірних постів дозволяється установка на одному візку спеціальної конструкції одного балону з горючим газом та одного балону з киснем. При цьому балони повинні бути закріплені так, щоб запобігти ударів одного об другого або падінню.
6. 101 Максимально допустима температура балону ЗВГ повинна бути не більш 45 0C.
Балони, які встановлюються в приміщеннях, повинні знаходитися від радіаторів опалення та інших опалювальних приладів на відстанях не менше 1 м, а від джерел тепла з відкритим вогнем - не менше 5 м.
6.102 Переносні пальники та пересувні агрегати приєднуються до газопроводів та балонів ЗВГза допомогою гумових рукавів по ГОСТ 9356, класу 1 на тиск 0,6 МПа або по інших стандартах і технічних умовах, якщо вони за технічними властивостями мають показники не нижче ніж по ГОСТ 9356.
Довжина рукавів не повинна перевищувати 30м. Вони повинні складатися не більше ніж із трьох окремих кусків, з'єднаних між собою гофрованими двосторонніми ніпелями.
Кінці рукавів повинні надійно закріплюватися на газопроводі і на пальнику хомутами.
Крім крану, установленого на пальнику або пересувному агрегаті, повинней бути вимикаючий кран, розташований біля місця приєднання рукава.
6.103 Роботи з газополум'яної обробки металів відкритим полум'ям допускаються на відстанях по горизонталі не менше, м:
- від групових газобаллонних установок - 10;
- від окремих балонів з киснем і горючими газами - 5;
- від газопроводів і гумовотканних рукавів, а також від газорозбірних постів при ручних роботах - З, при механічних роботах - 1,5.
Відстані відносяться до газополум'яних робіт, коли полум'я та іскри спрямовані в боки, протилежні джерелу живлення газами.
У випадку спрямування полум'я та іскор в бік джерела живлення газами, воно повинно бути огороджене щитами (ширмами) із негорючих матеріалів або вказані відстані повинні бути збільшені вдвічі.
6. 104 При виконанні газополум'яних робіт в замкнутих об'ємах (відсіках, котлах, резервуарах) повинна бути передбачена «примусова» вентиляція, яка б запобігала концентрації шкідливих речовин, вище передбаченої вимогами санітарних норм.
Застосування ЗВГ в таких умовах неприпустимо.
Облік споживання газу
6.105 Облік подачі та споживання газу слід визначати згідно з вимогами «Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України» і цього підрозділу.
6.106 Проектом газопостачання повинно передбачатися облік споживання газу (природного і зрідженого вуглеводневого в рідкому або газоподібному стані) шляхом визначення його кількості (приведеного об' єму, маси), використаного споживачем.
Умови для визначення приведеного об'єму газу при взаємних розрахунках із споживачами повинні відповідати вимогам ГОСТ 2939.
6.107 Облік кількості газу слід передбачати комерційний - для здійснення фінансових розрахунків між газозбутовими організаціями та кожним споживачем, а також внутрішньовиробничий (технологічний) - для контролю за ефективністю використання газу та дисципліною споживання.
Комерційний облік споживання газу повинен передбачатися централізованим.
6.108 Комерційним обліком кількості газу повинні бути забезпечені всі споживачі газу: абоненти, що мають договір із газозбутовою організацією, субабоненти, що мають договір з абонентами; оптові споживачі - перепродавці.
Кожний споживач газу (домовласник, квартиронаймач, організація та підприємство незалежно від форми власності та напрямків діяльності) повинен бути забезпечений єдиним, комерційним вузлом обліку кількості газу, передбаченим проектом.
При обгрунтуванні допускається не передбачати централізованого комерційного вузла обліку кількості газу.
6.109 Прилади (вузли) обліку витрат газу повинні встановлюватися:
- в газифікованому приміщенні;
- в нежилому приміщенні газифікованого житлового будинку, що має природну вентиляцію;
- в суміжному з газифікованим приміщенням приміщенні виробничого будинку та котельної, сполученим з ним відкритим отвором;
-вГРП, ШРП, ГРПБ;
- зовні будинку.
При цьому перевага повинна надаватися автоматичним та автоматизованим засобам вимірів.
6. 110 Внутрішньовиробничим (технологічним) обліком кількості газу повинні бути забезпечені окремі об'єкти, в тому числі цехи, ділянки, агрегати тощо, що мають річне споживання понад 350 тис. м3 природного газу або еквівалентну за тепловим ефектом кількість зрідженого газу.
Внутрішньовиробничим обліком газу, що споживається повинні бути забезпечені усі водогрійні котли з тепловою продуктивністю понад 1 Гкал/год та парові котли продуктивністю понад 1 т/год.
6.111 Способи виміру газу та реалізуючі їх засоби виміру слід вибирати в залежності від умов експлуатації із числа дозволених Держстандартом України, включених в Держреєстр України або таких, що пройшли державну метрологічну атестацію.
В житлових будинках як прилади обліку газу повинні використовуватися побутові газові лічильники (далі лічильники).
6.112 Установка лічильників повинна передбачатися із умов зручності їх монтажу, обслуговування та ремонту, а також згідно з експлуатаційною документацією заводІв-виготовлювачІв.
Для витратомірних вузлів з стандартними звужуючими пристроями необхідно виконувати також вимоги РД 50-213.
6.113 Установку лічильників усередині приміщень слід передбачати поза зоною тепло- та вологовиділення (від плити, раковини тощо) в природно провітрюваних місцях. Не слід установлювати лічильники в застійних зонах приміщення (ділянки приміщення, відгороджені від вентиляційного каналу, вікна, ніші тощо).
Відстані від місць установки лічильників до газового обладнання слід приймати згідно з вимогами та рекомендаціями підприємств-виготовлювачів, викладеними в паспортах лічильників. При відсутності в паспортах вищевказаних вимог розміщення лічильників слід передбачати, як правило, на відстані (по радіусу) не менше, м:
- від побутової газової плити та опалювального газового обладнання (ємкісного та проточного водонагрівачів, котла, теплогенератора) - 0,8;
- від ресторанної плити, варочного котла, опалювальної та опалювально- варочної печі - 1,0.
6.114 Установка лічильників зовні будинку передбачається відкрита, під навісом, в шафах або інших конструкціях, що забезпечують захист лічильника від зовнішніх впливів при умові, що можливість такої установки вказана в паспортах заводів-виготовлювачів.
