Штучне освітлення повинно застосовуватися там, де постійно чи тимчасово перебуває обслуговуючий персонал, а саме:

у виробничих приміщеннях;

у затемнених місцях галерей;

в умивальниках, туалетних, душових і гардеробних кімнатах.

  1. У виробничих цехах, відділеннях, на дільницях повинні бути такі види освітлення: робоче, аварійне й евакуаційне.
    1. Робоче освітлення повинно забезпечувати освітленість на робочих поверхнях не нижче нормативної. Аварійне освітлення повинно забезпечувати на робочих поверхнях освітленість не менше 5 % від нормативної. При системі загального освітлення рівень аварійного освітлення повинен бути не менше 2 лк усередині будівель. Евакуаційне освітлення повинне забезпечувати освітленість на підлозі основних проходів, на землі та сходах не менше 0,5 лк.
    2. Проектною документацією та інструкціями, затвердженими роботодавцем, повинні бути передбачені заходи щодо обслуговування світильників з метою постійного забезпечення необхідної освітленості робочих місць, а також визначені контрольні точки перевірки освітленості.
    3. У процесі експлуатації освітлювальних установок повинні проводитися такі види обслуговування:

періодичне, не рідше одного разу на рік, перевіряння рівня освітленості в контрольних точках та рівня загальної освітленості приміщень;

періодичне перевіряння наявності розсіювачів, ґрат, сіток у світильниках, справність світильників спеціального виконання в термін, зазначений особою, відповідально за електрогосподарство;

періодичне виконання очищення ламп і освітлювальної арматури: для приміщень з інтенсивним пиловиділенням (дробарні, помольні, пресові відділення, склади сировини, газогенераторна станція) - два рази на місяць; для відділень з незначним виділенням пилу, кіптяви (сушильне відділення, склади готової продукції) - один раз на місяць;

періодичне, не рідше одного разу на квартал, перевіряння справності аварійного й евакуаційного освітлення.

  1. ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЧИХ ПЛОЩ НА ВІДКРИТОМУ

ПОВІТРІ

  1. При виробництві свинцю та цинку всі технологічні операції повинні проводитися у відповідних приміщеннях або на критих майданчиках.
    1. Дозволяються складування та зберігання на відкритому повітрі вихідних матеріалів, які не вступають у хімічну взаємодію з вологою повітря, не займаються при будь-яких атмосферних явищах або випадковій появі вогню та іскор, не розкладаються, мають мінімальні злежуваність та пилоутворення.
    2. Матеріали, які зберігаються на відкритих площадках, штабелі відновника, вапняку та інших сипучих матеріалів повинні мати схили з ухилом, що відповідає куту природного ухилу для даного виду матеріалів.

Забирати зі штабеля сипучі матеріали підкопом не дозволяється.

  1. При зберіганні матеріалів на відкритому повітрі габарити штабелів і ширина проходів між ними повинні відповідати інструкції, затвердженої роботодавцем.
    1. Заповнення тари порошкоподібними матеріалами повинно бути механізоване, а завантажувальні пристрої обладнані пиловловлювачами.
    2. Окремі складські відсіки, що розташовані на відкритому повітрі, повинні мати огорожу або поручні, бути оснащені підіймальними та розвантажувальними механізмами згідно з вимогами ГОСТ „ССБТ. Работы погрузочноразгрузочные. Общие требования безопасности” (ГОСТ 12.3.009-76).
    3. Працівники повинні бути забезпечені спецодягом, респіраторами „Лепесток”, окулярами.
    4. Освітлення відкритих майданчиків повинно здійснюватись відповідно до вимог СНиП ІІ-4-79.
  2. ВИМОГИ ДО ВИХІДНИХ МАТЕРІАЛІВ ТА СИРОВИНИ
    1. Основною сировиною у виробництві цинку в зливках, цинку легованого свинцем та кадмієм, цинку марки ЦВ-00 і цинкових білил є цинковий недогарок, окисні імпортні руди, вторинний брухт, флотаційна руда, які за хімічним та гранулометричним складом повинні відповідати вимогам стандарту підприємства, при отриманні цих матеріалів ззовні - технічним умовам.
    2. Усі вихідні та додаткові матеріали, які використовуються у виробництві свинцю та цинку, повинні відповідати вимогам чинних стандартів, бути зареєстрованими як небезпечні фактори (за наявністю відповідних засад) і мати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
    3. Обов'язковими показниками для перевірки якості будь-якої сировини перед її використанням у виробництві є вміст цинку, свинцю, сірки, заліза, кадмію, арсену, кобальту, нікелю.
    4. Вимоги до готової продукції визначаються державними стандартами або технічними умовами. При закордонних поставках за згодою сторін готова продукція може відповідати стандартам споживачів.
    5. Вхідний контроль усіх видів сировини та вихідних матеріалів здійснюється ВТК, хімічний аналіз - хімлабораторією підприємства.
    6. Усі вимоги до вихідних матеріалів, сировини, готової продукції, їх зберігання та безпечне поводження з ними повинні бути викладені в технологічних інструкціях з виробництва свинцю та цинку.
  3. ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ
    1. При встановленні електропечей, електролізерів і іншого електрообладнання та їх експлуатації повинні виконуватися вимоги НПАОП 0.00-1.21-98 та НПАОП 40.1-1.01-97).
    2. Усі контрольно-вимірювальні пристрої повинні бути перевірені державними метрологічними органами.
    3. У будівлях з агресивним середовищем технологічне та вентиляційне обладнання, трубопроводи, електроустановки та засоби автоматизації повинні бути захищені від корозії або виконані з антикорозійних матеріалів.
    4. Контрольно-вимірювальні та розподільчі електричні пристрої в цехах вилуговування, електролізу повинні бути розташовані в ізольованих приміщеннях, захищених від проникнення у них агресивних речовин.
    5. Відкриті площадки, на яких установлені приймальні баки та цистерни, площадки біля агітаторів повинні бути захищені кислотостійким матеріалом, а також мати загороду (обвалування), що виключає розтікання рідини в разі аварії, та мати ухил у бік зливного приямка.
    6. Трубопроводи, що з’єднують апарати з ємностями для аварійного зливу продуктів, повинні мати ухил у бік ємності та мінімальне число поворотів.

Ці трубопроводи не повинні мати запірної арматури, крім відмикальної арматури біля апаратів.

  1. Штуцери контрольно-вимірювальної апаратури повинні бути забезпечені вентилями, що щільно закриваються.
    1. Відбір проб з апаратів повинен виконуватися через призначений для цього пристрій.
    2. Заповнення ємностей продуктом більш ніж на 80 % їх місткості не дозволяється. Визначення граничного рівня наповнення ємностей продуктом повинно виконуватися за допомогою дистанційних рівнемірів.
    3. Скляні рівнеміри повинні мати пристосування для захисту від механічних пошкоджень.
    4. Монтаж, ремонт та експлуатація вантажопідіймальних кранів повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Мінпраці України від 20.08.2002 № 409 (НПАОП 0.00-1.03-02).
    5. Усі роботи, пов’язані із зміною навантаження на будівельні конструкції споруд, слід проводити тільки після перевірки конструкцій розрахунком.
    6. При застосуванні природного газу у відділеннях вельц-печей, печей киплячого шару, сушарок повинні виконуватись вимоги НПАОП 0.00-1.20-98.
    7. Роботи, пов’язані з прийманням, сортуванням, вантажними операціями, вогневим різанням, переробкою брухту свинцю та цинку, повинні провадитись у відповідності до вимог Типової інструкції з безпеки праці для професій вторинної переробки металів, затвердженої Мінчормет СРСР 1981 (НПАОП
  2. 2.10-5.03-81) та ГОСТ "ССБТ. Оборудование для переработки лома и отходов черных и цветных металлов. Требования безопасности" (ГОСТ 12.2.055-81).
    1. Експлуатація стаціонарних компресорів, повітропроводів та газопроводів повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації компресорних установок, повітропроводів і газопроводів, затверджених Держ- гіртехнаглядом СРСР 07.12.71 (НПАОП 0.00-1.13-71).
    2. Температура нагрітої поверхні апаратів, обладнання, трубопроводів та огорожі на робочих місцях не повинна перевищувати +45 оС. При неможливості додержання вказаної температури поблизу джерела променевого та конвекційного тепла (печі вельцювання, шахтні, електроопору, індукційні) та в місцях випуску розплавів і розпечених продуктів повинні бути передбачені заходи щодо захисту працівників від перегрівання шляхом повітряного душування, екранування тощо.
    3. Будова, виготовлення та експлуатація котлів-утилізаторів, барабанів- сепараторів, установок випарного охолодження повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см ), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115оС, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 23.07.96 № 125, зареєстрованих в Мін’юсті України 05.11.96 за № 655/1680 (НПАОП 0.00-1.26-96); Інструкції щодо вибору посудин, які працюють під тиском до 10 МПа (100 кгс/см ), і захист їх від перевищення тиску, затвердженої Міннафтохімпром СРСР 12.10.78 (НПАОП 1.3.00-5.02-78); Інструкції щодо будови та безпечної експлуатації установок випарного охолодження металургійних печей, затвердженої Мінчорметом СРСР 1980 (НПАОП 27.1-5.07-80); Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від
  3. № 177, зареєстрованих в Мін’ юсті України 07.10.98 за № 636/3076 (зі змінами) (НПАОП 0.00.-1.11-98); Правил будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.05.94 № 51 (НПАОП 0.00-1.08-94).
    1. Конструкція дільниці газоходу від печі до котла-утилізатора повинна включати осадження пилу і передбачувати люки та майданчики для його очистки.
    2. Пилові бункери газоходів котла-утилізатора, збірні бункери повинні бути обладнані герметичними затворами для періодичного вивантаження пилу.
    3. Порядок пуску і зупинки механізмів котла-утилізатора повинен бути встановлений інструкцією з експлуатації, затвердженою роботодавцем.
    4. У цехах та на дільницях, де застосовуються системи охолодження, наказом по підприємству повинен бути призначений працівник, відповідальний за безпечну експлуатацію та справний стан систем випарного охолодження.
    5. Пуск системи випарного охолодження повинен проводитись під керівництвом працівника, відповідального за цю систему. Стан системи випарного охолодження повинен перевірятися щозмінно. Результати перевірки повинні заноситися до журналу.
    6. Барабан-сепаратор повинен мати виведену за межі цеху трубу для викидання пари в атмосферу.
    7. Барабан-сепаратор повинен бути обладнаний запобіжним клапаном, сигналізаторами граничних рівнів води, її тиску, лінією періодичного продування, пробовідбірником пари і води та іншими приладами і пристроями у відповідності до технологічного регламенту.
    8. Робочі манометри не рідше одного разу на три місяці повинні проходити додаткову перевірку контрольним манометром.
    9. На водовказівних приладах, за якими проводиться постійне спостереження, повинні бути встановлені нерухомі металеві покажчики з написом "нижній допустимий рівень води".
    10. Труби, що з’єднують водовказівні прилади з барабаном-сепаратором, не повинні мати проміжних фланців.
    11. Ремонти, що не потребують зупинки системи випарного охолодження, слід проводити тільки при випусканні пари в атмосферу.
    12. Ремонт і очищення вентиляційних пристроїв у цехах, які перероблюють матеріали, що утворюють пил, повинні здійснюватися з використанням засобів захисту органів дихання.
    13. Пуск нових систем механічної вентиляції повинен здійснюватись після проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи з отриманням позитивного висновку. Перед уведенням в експлуатацію аспіраційні системи повинні бути забезпечені паспортами та інструкціями з експлуатації, затвердженими роботодавцем.
    14. Пускові пристрої устаткування, яке виділяє пил і шкідливі гази, повинні бути влаштовані так, щоб пуск устаткування був можливим тільки після вмикання вентиляційних систем, що обслуговують це устаткування.
    15. Технологічне устаткування, при роботі якого можливе виділення шкідливих газів, пари і пилу, повинне конструюватися і поставлятися комплектно з усіма необхідними укриттями і пристроями, що забезпечують надійну герметизацію джерел виділення шкідливостей. Аспіраційні укриття повинні мати вмонтовані місцеві відсмоктування з патрубками для підключення до повітропровідних мереж.
    16. Ремонт, огляд та очистка пиловловлювачів, які пов’язані з присутністю усередині них працівників, мають виконуватися тільки за нарядом-допуском за умови:

зупинки агрегата, за яким установлено пиловловлювач, або надійного відключення пиловловлювача від цього агрегата;

повного випуску пилу з пиловловлювачів та охолодження їх до температури не вище +40 оС;

розкриття усіх свічок, люків, лазів з метою провітрювання пиловловлювача та звільнення його від шкідливих газів (повнота видалення газу повинна бути перевірена аналізами проб повітря, відібраних усередині пиловловлювача);

використання для освітлення обладнання з вибухонебезпечним повітряним середовищем переносних світильників у вибухозахищеному виконанні напругою не вище 12 В;

забезпечення осіб, що виконують ремонт та ревізію апаратів, захисними засобами від пилу та шкідливих газів.

  1. Камери рукавних фільтрів після їх спорудження та капітального ремонту повинні бути герметизовані.
    1. Перед пуском рукавного фільтра або всієї установки необхідно:

оглянути всі механізми та перевірити їх непошкодженість, перевірити їх

дію;

перевірити ущільнення фільтра, лазів та інших елементів установки, а також надійність їх кріплення та стан рукавів;

перевірити правильність положення клапанів у закритому та відкритому станах та закриття запірних пристроїв на газопроводах.