Штучне освітлення повинно застосовуватися там, де постійно чи тимчасово перебуває обслуговуючий персонал, а саме:
у виробничих приміщеннях;
у затемнених місцях галерей;
в умивальниках, туалетних, душових і гардеробних кімнатах.
- У виробничих цехах, відділеннях, на дільницях повинні бути такі види освітлення: робоче, аварійне й евакуаційне.
- Робоче освітлення повинно забезпечувати освітленість на робочих поверхнях не нижче нормативної. Аварійне освітлення повинно забезпечувати на робочих поверхнях освітленість не менше 5 % від нормативної. При системі загального освітлення рівень аварійного освітлення повинен бути не менше 2 лк усередині будівель. Евакуаційне освітлення повинне забезпечувати освітленість на підлозі основних проходів, на землі та сходах не менше 0,5 лк.
- Проектною документацією та інструкціями, затвердженими роботодавцем, повинні бути передбачені заходи щодо обслуговування світильників з метою постійного забезпечення необхідної освітленості робочих місць, а також визначені контрольні точки перевірки освітленості.
- У процесі експлуатації освітлювальних установок повинні проводитися такі види обслуговування:
періодичне, не рідше одного разу на рік, перевіряння рівня освітленості в контрольних точках та рівня загальної освітленості приміщень;
періодичне перевіряння наявності розсіювачів, ґрат, сіток у світильниках, справність світильників спеціального виконання в термін, зазначений особою, відповідально за електрогосподарство;
періодичне виконання очищення ламп і освітлювальної арматури: для приміщень з інтенсивним пиловиділенням (дробарні, помольні, пресові відділення, склади сировини, газогенераторна станція) - два рази на місяць; для відділень з незначним виділенням пилу, кіптяви (сушильне відділення, склади готової продукції) - один раз на місяць;
періодичне, не рідше одного разу на квартал, перевіряння справності аварійного й евакуаційного освітлення.
- ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЧИХ ПЛОЩ НА ВІДКРИТОМУ
ПОВІТРІ
- При виробництві свинцю та цинку всі технологічні операції повинні проводитися у відповідних приміщеннях або на критих майданчиках.
- Дозволяються складування та зберігання на відкритому повітрі вихідних матеріалів, які не вступають у хімічну взаємодію з вологою повітря, не займаються при будь-яких атмосферних явищах або випадковій появі вогню та іскор, не розкладаються, мають мінімальні злежуваність та пилоутворення.
- Матеріали, які зберігаються на відкритих площадках, штабелі відновника, вапняку та інших сипучих матеріалів повинні мати схили з ухилом, що відповідає куту природного ухилу для даного виду матеріалів.
Забирати зі штабеля сипучі матеріали підкопом не дозволяється.
- При зберіганні матеріалів на відкритому повітрі габарити штабелів і ширина проходів між ними повинні відповідати інструкції, затвердженої роботодавцем.
- Заповнення тари порошкоподібними матеріалами повинно бути механізоване, а завантажувальні пристрої обладнані пиловловлювачами.
- Окремі складські відсіки, що розташовані на відкритому повітрі, повинні мати огорожу або поручні, бути оснащені підіймальними та розвантажувальними механізмами згідно з вимогами ГОСТ „ССБТ. Работы погрузочноразгрузочные. Общие требования безопасности” (ГОСТ 12.3.009-76).
- Працівники повинні бути забезпечені спецодягом, респіраторами „Лепесток”, окулярами.
- Освітлення відкритих майданчиків повинно здійснюватись відповідно до вимог СНиП ІІ-4-79.
- ВИМОГИ ДО ВИХІДНИХ МАТЕРІАЛІВ ТА СИРОВИНИ
- Основною сировиною у виробництві цинку в зливках, цинку легованого свинцем та кадмієм, цинку марки ЦВ-00 і цинкових білил є цинковий недогарок, окисні імпортні руди, вторинний брухт, флотаційна руда, які за хімічним та гранулометричним складом повинні відповідати вимогам стандарту підприємства, при отриманні цих матеріалів ззовні - технічним умовам.
- Усі вихідні та додаткові матеріали, які використовуються у виробництві свинцю та цинку, повинні відповідати вимогам чинних стандартів, бути зареєстрованими як небезпечні фактори (за наявністю відповідних засад) і мати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
- Обов'язковими показниками для перевірки якості будь-якої сировини перед її використанням у виробництві є вміст цинку, свинцю, сірки, заліза, кадмію, арсену, кобальту, нікелю.
- Вимоги до готової продукції визначаються державними стандартами або технічними умовами. При закордонних поставках за згодою сторін готова продукція може відповідати стандартам споживачів.
- Вхідний контроль усіх видів сировини та вихідних матеріалів здійснюється ВТК, хімічний аналіз - хімлабораторією підприємства.
- Усі вимоги до вихідних матеріалів, сировини, готової продукції, їх зберігання та безпечне поводження з ними повинні бути викладені в технологічних інструкціях з виробництва свинцю та цинку.
- ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ
- При встановленні електропечей, електролізерів і іншого електрообладнання та їх експлуатації повинні виконуватися вимоги НПАОП 0.00-1.21-98 та НПАОП 40.1-1.01-97).
- Усі контрольно-вимірювальні пристрої повинні бути перевірені державними метрологічними органами.
- У будівлях з агресивним середовищем технологічне та вентиляційне обладнання, трубопроводи, електроустановки та засоби автоматизації повинні бути захищені від корозії або виконані з антикорозійних матеріалів.
- Контрольно-вимірювальні та розподільчі електричні пристрої в цехах вилуговування, електролізу повинні бути розташовані в ізольованих приміщеннях, захищених від проникнення у них агресивних речовин.
- Відкриті площадки, на яких установлені приймальні баки та цистерни, площадки біля агітаторів повинні бути захищені кислотостійким матеріалом, а також мати загороду (обвалування), що виключає розтікання рідини в разі аварії, та мати ухил у бік зливного приямка.
- Трубопроводи, що з’єднують апарати з ємностями для аварійного зливу продуктів, повинні мати ухил у бік ємності та мінімальне число поворотів.
Ці трубопроводи не повинні мати запірної арматури, крім відмикальної арматури біля апаратів.
- Штуцери контрольно-вимірювальної апаратури повинні бути забезпечені вентилями, що щільно закриваються.
- Відбір проб з апаратів повинен виконуватися через призначений для цього пристрій.
- Заповнення ємностей продуктом більш ніж на 80 % їх місткості не дозволяється. Визначення граничного рівня наповнення ємностей продуктом повинно виконуватися за допомогою дистанційних рівнемірів.
- Скляні рівнеміри повинні мати пристосування для захисту від механічних пошкоджень.
- Монтаж, ремонт та експлуатація вантажопідіймальних кранів повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Мінпраці України від 20.08.2002 № 409 (НПАОП 0.00-1.03-02).
- Усі роботи, пов’язані із зміною навантаження на будівельні конструкції споруд, слід проводити тільки після перевірки конструкцій розрахунком.
- При застосуванні природного газу у відділеннях вельц-печей, печей киплячого шару, сушарок повинні виконуватись вимоги НПАОП 0.00-1.20-98.
- Роботи, пов’язані з прийманням, сортуванням, вантажними операціями, вогневим різанням, переробкою брухту свинцю та цинку, повинні провадитись у відповідності до вимог Типової інструкції з безпеки праці для професій вторинної переробки металів, затвердженої Мінчормет СРСР 1981 (НПАОП
- 2.10-5.03-81) та ГОСТ "ССБТ. Оборудование для переработки лома и отходов черных и цветных металлов. Требования безопасности" (ГОСТ 12.2.055-81).
- Експлуатація стаціонарних компресорів, повітропроводів та газопроводів повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації компресорних установок, повітропроводів і газопроводів, затверджених Держ- гіртехнаглядом СРСР 07.12.71 (НПАОП 0.00-1.13-71).
- Температура нагрітої поверхні апаратів, обладнання, трубопроводів та огорожі на робочих місцях не повинна перевищувати +45 оС. При неможливості додержання вказаної температури поблизу джерела променевого та конвекційного тепла (печі вельцювання, шахтні, електроопору, індукційні) та в місцях випуску розплавів і розпечених продуктів повинні бути передбачені заходи щодо захисту працівників від перегрівання шляхом повітряного душування, екранування тощо.
- Будова, виготовлення та експлуатація котлів-утилізаторів, барабанів- сепараторів, установок випарного охолодження повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см ), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115оС, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 23.07.96 № 125, зареєстрованих в Мін’юсті України 05.11.96 за № 655/1680 (НПАОП 0.00-1.26-96); Інструкції щодо вибору посудин, які працюють під тиском до 10 МПа (100 кгс/см ), і захист їх від перевищення тиску, затвердженої Міннафтохімпром СРСР 12.10.78 (НПАОП 1.3.00-5.02-78); Інструкції щодо будови та безпечної експлуатації установок випарного охолодження металургійних печей, затвердженої Мінчорметом СРСР 1980 (НПАОП 27.1-5.07-80); Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від
- № 177, зареєстрованих в Мін’ юсті України 07.10.98 за № 636/3076 (зі змінами) (НПАОП 0.00.-1.11-98); Правил будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.05.94 № 51 (НПАОП 0.00-1.08-94).
- Конструкція дільниці газоходу від печі до котла-утилізатора повинна включати осадження пилу і передбачувати люки та майданчики для його очистки.
- Пилові бункери газоходів котла-утилізатора, збірні бункери повинні бути обладнані герметичними затворами для періодичного вивантаження пилу.
- Порядок пуску і зупинки механізмів котла-утилізатора повинен бути встановлений інструкцією з експлуатації, затвердженою роботодавцем.
- У цехах та на дільницях, де застосовуються системи охолодження, наказом по підприємству повинен бути призначений працівник, відповідальний за безпечну експлуатацію та справний стан систем випарного охолодження.
- Пуск системи випарного охолодження повинен проводитись під керівництвом працівника, відповідального за цю систему. Стан системи випарного охолодження повинен перевірятися щозмінно. Результати перевірки повинні заноситися до журналу.
- Барабан-сепаратор повинен мати виведену за межі цеху трубу для викидання пари в атмосферу.
- Барабан-сепаратор повинен бути обладнаний запобіжним клапаном, сигналізаторами граничних рівнів води, її тиску, лінією періодичного продування, пробовідбірником пари і води та іншими приладами і пристроями у відповідності до технологічного регламенту.
- Робочі манометри не рідше одного разу на три місяці повинні проходити додаткову перевірку контрольним манометром.
- На водовказівних приладах, за якими проводиться постійне спостереження, повинні бути встановлені нерухомі металеві покажчики з написом "нижній допустимий рівень води".
- Труби, що з’єднують водовказівні прилади з барабаном-сепаратором, не повинні мати проміжних фланців.
- Ремонти, що не потребують зупинки системи випарного охолодження, слід проводити тільки при випусканні пари в атмосферу.
- Ремонт і очищення вентиляційних пристроїв у цехах, які перероблюють матеріали, що утворюють пил, повинні здійснюватися з використанням засобів захисту органів дихання.
- Пуск нових систем механічної вентиляції повинен здійснюватись після проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи з отриманням позитивного висновку. Перед уведенням в експлуатацію аспіраційні системи повинні бути забезпечені паспортами та інструкціями з експлуатації, затвердженими роботодавцем.
- Пускові пристрої устаткування, яке виділяє пил і шкідливі гази, повинні бути влаштовані так, щоб пуск устаткування був можливим тільки після вмикання вентиляційних систем, що обслуговують це устаткування.
- Технологічне устаткування, при роботі якого можливе виділення шкідливих газів, пари і пилу, повинне конструюватися і поставлятися комплектно з усіма необхідними укриттями і пристроями, що забезпечують надійну герметизацію джерел виділення шкідливостей. Аспіраційні укриття повинні мати вмонтовані місцеві відсмоктування з патрубками для підключення до повітропровідних мереж.
- Ремонт, огляд та очистка пиловловлювачів, які пов’язані з присутністю усередині них працівників, мають виконуватися тільки за нарядом-допуском за умови:
зупинки агрегата, за яким установлено пиловловлювач, або надійного відключення пиловловлювача від цього агрегата;
повного випуску пилу з пиловловлювачів та охолодження їх до температури не вище +40 оС;
розкриття усіх свічок, люків, лазів з метою провітрювання пиловловлювача та звільнення його від шкідливих газів (повнота видалення газу повинна бути перевірена аналізами проб повітря, відібраних усередині пиловловлювача);
використання для освітлення обладнання з вибухонебезпечним повітряним середовищем переносних світильників у вибухозахищеному виконанні напругою не вище 12 В;
забезпечення осіб, що виконують ремонт та ревізію апаратів, захисними засобами від пилу та шкідливих газів.
- Камери рукавних фільтрів після їх спорудження та капітального ремонту повинні бути герметизовані.
- Перед пуском рукавного фільтра або всієї установки необхідно:
оглянути всі механізми та перевірити їх непошкодженість, перевірити їх
дію;
перевірити ущільнення фільтра, лазів та інших елементів установки, а також надійність їх кріплення та стан рукавів;
перевірити правильність положення клапанів у закритому та відкритому станах та закриття запірних пристроїв на газопроводах.