Страница 2: ДСТУ Б В.2.7-164:2008. СТУ Б В.2.7-164:2008. Строительные материалы. Изделия из ноздреватых бетонов теплоизоляционные. Технические условия (43982)

4.7 Відпускна міцність бетону виробів повинна бути не менше:

- 100 % для бетону автоклавного тверднення;

- 80 % для бетону неавтоклавного тверднення при гарантуванні виробником досягнення проектної марки бетону у віці 28 діб з дня виготовлення.

4.8 Ефективна питома активність природних радіонуклідів бетону блоків не повинна перевищувати 370 Бк/кг згідно з ДБН В.1.4-1.01.

4.9 Вироби відносяться до негорючих вибухобезпечних виробів, що не виділяють токсичних речовин (ДСТУ Б В.2.7-19, ГОСТ 12.1.044, ДБН В.1.1-7).

5 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

5.1 Виготовлення виробів є екологічно чистим. Відходи сирцю, що утворюються при розрізанні масивів, повертають у виробництво.

5.2 При виготовленні виробів необхідно дотримуватися вимог СНиП ІІІ-4, ГОСТ 12.1.003, ГОСТ 12.1.005, Г0СТ 12.1.012, ГОСТ 12.1.044, ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.2.085, ГОСТ 12.3.020, ГОСТ 27574, ГОСТ 27575.

Робітники, які зайняті виготовленням виробів, повинні проходити інструктаж згідно з вимогами [1].

5.4 При виконанні підіймально-транспортних операцій та експлуатації вантажопідіймальних механізмів необхідно дотримуватися вимог ГОСТ 12.1.019, ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.3.009, ГОСТ 12.4.011, ГОСТ 21650, ГОСТ 25835.

5.5 Приміщення, в яких виготовляють вироби, та параметри виробничого середовища мають відповідати вимогам державних санітарних і пожежних норм ДСН 3.3.6.037, ДСН 3.3.6.039, ДСН 3.3.6.042, ГОСТ 12.4.021, ГОСТ 12.1.004, ДБН В.1.1-7.

5.6 При виготовленні виробів використовують цемент, кремнеземистий компонент, вапно, пудру (пасту) алюмінієву, які відносяться до помірно і малонебезпечних речовин (ГОСТ 12.1.007). Гранично-допустима концентрація пилу компонентів у повітрі робочої зони складає: цемент -6 мг/м3, кремнеземистий компонент - 1 мг/м3, вапно - 3 мг/м3, алюміній - 2 мг/м3. Вміст пилу в повітрі робочої зони контролюють згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005.

6 ПАКУВАННЯ І МАРКУВАННЯ

6.1 Вироби зберігають у штабелях, пакетах, контейнерах. У пакетах вироби можуть бути скріплені сталевою, поліпропіленовою стрічкою, термоусадковою плівкою на жорсткому піддоні або без піддону.

У пакетах, контейнерах вироби повинні бути щільно укладені один до одного на бокову грань. Конструкція пакета та його технічні показники узгоджуються зі споживачем виробів.

6.2 Кожне паковання виробів маркується. Маркування здійснюють фарбою, маркувальним олівцем безпосередньо на грані виробу. Кожне паковання виробів маркується не менше ніж на двох виробах, що розташовані з різних сторін пакета, контейнера або штабеля. Маркування містить скорочене позначення марки бетону за середньою густиною та класу бетону виробів за міцністю на стиск, тип мурування (на клею "К", на розчині "Р"), товарний знак підприємства-виробника, штамп ВТК. Приклад маркування виробів марки бетону за середньою густиною D400, класу В1,5 для мурування на клею:

"400 – 1,5 – К – товарний знак – ВТК"

6.3 Транспортне маркування виконують на етикетці, яку наклеюють на кожне транспортне паковання. Транспортне маркування містить:

- найменування підприємства-виробника, його товарний знак;

- умовне позначення виробу;

- об'єм пакета;

- кількість виробів у пакеті;

- штамп ВТК;

- номер партії, дату виготовлення;

- масу пакета;

- маніпуляційний знак № 3 "Оберігати від вологи" згідно з ГОСТ 14192;

- знак відповідності згідно з вимогами ДСТУ 2296, якщо вироби сертифіковано.

6.4 При пакуванні і маркуванні виробів необхідно дотримуватися вимог ДСТУ Б В. 2.6-2, ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.3.009, ГОСТ 21650, ГОСТ 26598, ДБН Г 1.4.

7 ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

7.1 Складування виробів виконують окремо за розмірами, марками бетону за середньою густиною, класами бетону за міцністю на стиск та типами мурування виробів.

7.2 Вироби повинні зберігатися в контейнерах укладеними щільно один до одного на бокову грань не більше ніж у чотири ряди за висотою.

За відсутності контейнерів вироби зберігаються в штабелях чи пакетах не більше ніж у шість рядів за висотою.

7.3 Транспортування виробів здійснюють у пакетах, контейнерах усіма видами транспорту згідно з правилами перевезення вантажів, що діють на даному виді транспорту.

7.4 При перевезенні без контейнерів вироби повинні бути укладені на торець щільно один до одного поздовжньою віссю за напрямком руху не більше ніж в чотири ряди за висотою.

7.5 При навантаженні, розвантаженні, зберіганні і транспортуванні повинні бути вжиті заходи, що охороняють вироби від впливу атмосферних осадів, ґрунтової вологи і пошкоджень.

7.6 При зберіганні і транспортуванні виробів необхідно дотримуватися вимог ДБН Г.1-4, СНиП ІІІ-4, ГОСТ 12.3.009, ГОСТ 15150, ГОСТ 21650.

8 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

8.1 Технічні показники бетону виробів визначають згідно з вимогами таких нормативних документів:

- середня густина - ГОСТ 12730.1;

- міцність на стиск- ГОСТ 10180;

- границя міцності при згині -ДСТУ Б В.2.7-38 (ГОСТ 17177);

- теплопровідність - ДСТУ Б В.2.7-41, ДСТУ Б В.2.7-105;

- вологість - ГОСТ 12730.2;

- ефективна питома активність природних радіонуклідів - ДБН В. 1.4-2.01.

8.2 Пакування, маркування, складування виробів контролюють візуально.

8.3 Визначення лінійних розмірів виробів, відхилень від площинності, прямолінійності та прямокутності, відбитості кутів та ребер виконують згідно з ГОСТ 26433.1 та цим стандартом. Для цього застосовують лінійку та рулетку металеві, косинець 90°, щупи, штангенциркуль з глибиноміром та шаблони, що атестовані в установленому порядку. Точність вимірювання не повинна перевищувати ±.

8.3.1 Вимір лінійних розмірів виробів проводять металевою лінійкою.

Довжину і висоту виробів виміряють у трьох місцях: на відстані від кожного краю та посередині виробу і визначають як середнє арифметичне результатів трьох вимірювань.

Товщину виробу вимірюють у чотирьох місцях на відстані від кожного краю і визначають як середнє арифметичне результатів чотирьох вимірювань.

8.3.2 Відхилення від перпендикулярності суміжних граней вимірюють усередині граней і по ребрах виробів металевим косинцем або шаблоном.

8.3.3 Перевірку розмірів відбитостей і притупленостей кутів і ребер проводять штангенциркулем з глибиноміром, лінійкою або косинцем-шаблоном.

8.3.4 Величину викривлення граней визначають вимірюванням найбільшого зазору між гранню виробу і ребром прикладеної до нього вимірювальної лінійки.

8.3.5 Відхилення від площинності поверхонь вимірюють таким способом. Виріб кладуть на рівну горизонтальну поверхню.

Лінійку завдовжки прикладають ребром до поверхні виробу три рази в різних місцях паралельно поздовжнім граням та три рази паралельно поперечним граням, штангенциркулем із глибиноміром або щупом заміряють максимальний зазор між ребром лінійки та площиною виробу.

За результат вимірювання приймають максимальне значення зазору, визначене при вимірах.

8.4 Однорідність структури визначають візуальним обстеженням у зломі двох виробів.

9 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

9.1 Вироби приймають партіями. Партію складають вироби одного розміру, однієї марки за середньою густиною, одного класу за міцністю на стиск, одного типу мурування, які виготовлено за одну зміну з матеріалів однієї якості.

Максимальний обсяг партії не повинен перевищувати .

Дозволяється при невеликому добовому обсязі виробництва і дотриманні вимог 9.1 визначати об'єм партії в обсязі тижневого виробництва, але не більше .

9.2 Кількість виробів із відхиленнями розмірів і пошкодженнями кутів та ребер, які перевищують зазначені у таблиці 1 показники, не повинна перевищувати в сумі 5 % від партії.

9.3 Приймання виробів на підприємстві-виробнику включає приймально-здавальні та періодичні випробування.

9.4 Приймально-здавальні випробування включають визначення геометричних параметрів виробів, середньої густини, міцності та вологості бетону, правильності маркування і пакування.

9.5 Для визначення геометричних параметрів виробів за таблицею 1 з масиву або форми після охолодження або 28 діб тверднення відбирають методом випадкового відбору 20 виробів із крайніх та середніх рядів.

9.6 Для визначення середньої густини, міцності та вологості бетону з масиву виробів або форми відбирають не менше двох виробів.

9.7 Періодичні випробування бетону виробів щодо теплопровідності, ефективної питомої активності природних радіонуклідів виконують при постановці продукції на виробництво, зміні сировинних матеріалів або технології, але не рідше:

- теплопровідності - одного разу на рік;

- ефективної питомої активності природних радіонуклідів - одного разу на рік.

9.8 Для визначення теплопровідності, ефективної питомої активності природних радіонуклідів із масиву або форми відбирають по одному виробу.

9.9 При невідповідності одного з контрольних показників вимогам цього ДСТУ виконують повторні випробування подвійної кількості виробів, узятих з тієї ж партії, за тими показниками, за якими одержано незадовільні результати.

9.10 При отриманні результатів повторних випробувань середньої густини вище проектних значень вироби приймають за підвищеною маркою D.

При отриманні результатів повторних випробувань міцності на стиск нижче проектних значень вироби приймають за зниженим класом В.

9.11 При невідповідності виробів показникам, наведеним у таблиці 1, приймання виробів виконують поштучно.

9.12У кожній партії контролюють маркування і паковання кожного пакета і контейнера виробів.

9.13 Кожна партія виробів або її частина супроводжується паспортом, у якому зазначають:

- найменування та адресу підприємства-виробника;

- номер і дату видачі паспорта;

- умовне позначення виробу;

- номер партії, дату виготовлення;

- об'єм виробів, м3;

- результати випробувань;

- штамп та підпис начальника ВТК.

9.14 Сертифікаційні випробування виробів здійснюють відповідно до вимог ДСТУ 3413.

9.15 Споживач має право проводити перевірку якості виробів із дотриманням вимог цього стандарту.

10 ПРАВИЛА ЗАСТОСУВАННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ

10.1 Вироби відносяться до негорючих виробів і забезпечують у муруванні нульове поширення вогню, вони можуть бути використані в усіх видах будівництва (клас 1, ДСТУ Б В.2.7-45).

10.2 Для кладки виробів необхідно застосовувати легкі розчини підвищеної рухливості (середньої густини від 1000 кг/м3 до 1500 кг/м3) на основі портландцементу і шлакопортландцементу чи сухі суміші відповідно до ДСТУ-П Б В. 2.7-126. Безпосередньо перед муруванням робочі поверхні виробів слід змочувати водою.

10.3 Технологічні процеси з улаштування, ремонту, облицювання, кріплення, штукатурення, шпаклювання, гідроізоляції виробів необхідно проводити за допомогою сумішей будівельних сухих модифікованих, що виготовляються згідно з ДСТУ-П Б В. 2.7-126 та ДБН В.2.6-22-2001.

10.4 Вироби масою до розраховані на кладку одним робітником, масою від до 50 кг- на кладку двома робітниками. Вироби масою більше слід укладати із застосуванням засобів малої механізації [2].

11 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

11.1 Підприємство-виробник гарантує відповідність якості виробів вимогам цього стандарту за умови дотримання споживачем правил транспортування, зберігання, використання, що передбачено цим стандартом.

11.2 Гарантійний термін зберігання виробів -два роки з моменту їх виготовлення.

Після закінчення гарантійного терміну зберігання, перед використанням вироби повинні бути перевірені на відповідність показників середньої густини, міцності на стиск та геометричних параметрів вимогам цього стандарту.

При відповідності показників виробів вимогам цього стандарту вони можуть бути використані за призначенням.

11.3 Гарантійний термін експлуатації виробів становить 20 років із дня влаштування стін.

ДОДАТОК А

(обов'язковий)

НОМЕНКЛАТУРА ВИРОБІВ ІЗ НІЗДРЮВАТИХ БЕТОНІВ ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЙНИХ

Таблиця А.1