4.7. Оцінка якості зварних з’єднань
4.7.1. У зварних з’єднаннях посудин та їх елементів не допускаються такі дефекти:
1) тріщини всіх видів і напрямків, розміщені в металі шва, по лінії сплавлення і в пришовній зоні основного металу, в тому числі мікротріщини, які виявляються при мікродослідженні;
2) непровари (несплавлення) в зварних швах, які розміщені в корені шва або по перерізу зварного з’єднання (між окремими валиками і шарами шва та між основним металом і металом шва).
Можливість допущення місцевих непроварів у зварних з’єднаннях посудин обговорюється в НД, узгодженій з Держнаглядохоронпраці України;
3) підрізи основного металу, пори, шлакові та інші включення, розміри яких перевищують допустимі значення, указані в НД;
4) напливи (натікання);
5) незаварені кратери і пропали;
6) свищі;
7) зміщення кромок понад норми, передбачені цими Правилами.
4.7.2. Якість зварних з’єднань вважається незадовільною, якщо в них при будь-якому виді контролю будуть виявлені внутрішні або зовнішні дефекти, які виходять за межі норм, установлених цими Правилами і технічними умовами.
4.8. Виправлення дефектів у зварних з’єднаннях
4.8.1. Дефекти, які виявлені в процесі виготовлення, реконструкції, монтажу, ремонту, налагодження, випробування і експлуатації, повинні бути усунені з подальшим контролем виправлених ділянок. Методи та якість усунення дефектів повинні забезпечувати необхідну надійність і безпеку роботи посудини.
4.8.2. Технологія виправлення дефектів і порядок контролю встановлюються технічною документацією, розробленою відповідно до вимог даних Правил і НД.
4.8.3. Відхилення від прийнятої технології виправлення дефектів повинні бути узгоджені з її розробником. Видалення дефектів слід проводити механічним способом із забезпеченням плавних переходів у місцях вибірок. Максимальні розміри і форма вибірок, які підлягають зварюванню, встановлюються НД.
Допускається застосування способів термічного різання (стругання) для видалення внутрішніх дефектів з подальшою обробкою поверхні вибірки механічним способом.
Повнота видалення дефектів повинна бути перевірена візуально та методом неруйнівного контролю (капілярною чи магнітопорошковою дефектоскопією або травленням) відповідно до вимог НД.
4.8.4. Виправлення дефектів без зварювання місць їх вибірки допускається в разі збереження мінімально допустимої товщини стінки деталі в місці максимальної глибини вибірки.
4.8.5. Якщо при контролі виправленої ділянки будуть виявлені дефекти, то допускається проводити повторне виправлення в тому ж порядку, що і перше.
Виправлення дефектів на одній і тій самій ділянці зварного з’єднання допускається проводити не більше трьох разів.
Не вважаються повторно виправленими розрізувані по зварному шву з’єднання з видаленням металу шва і зони термічного впливу.
4.9. Документація і маркірування
4.9.1. Кожна посудина має постачатися підприємством-виготовлювачем замовнику з паспортом установленої форми (додаток 3).
До паспорта повинна бути прикладена інструкція з монтажу та експлуатації.
Паспорт посудини повинен бути складений українською мовою або, за вимогою замовника, іншою мовою.
Допускається до паспорта прикладати роздруківки розрахунків, виконаних на ЕОМ.
Елементи посудин (корпуси, обичайки, днища, кришки, трубні решітки, фланці корпусу, збільшені складальні одиниці), призначені для реконструкції або ремонту, мають постачатися підприємством-виготовлювачем з посвідченням якості виготовлення, яке містить відомості в обсязі згідно з вимогами відповідних розділів паспорта (див. додаток 3).
4.9.2. На кожній посудині повинна бути прикріплена табличка, виконана відповідно до ГОСТ 12971.
Для посудин із зовнішнім діаметром менше допускається табличку не встановлювати. При цьому всі необхідні дані повинні бути нанесені на корпус посудини.
4.9.3. На табличці повинні бути нанесені:
– товарний знак або назва підприємства-виготовлювача;
– назва або позначення посудини;
– порядковий номер посудини за системою нумерації підприємства-виготовлювача;
– рік виготовлення;
– робочий тиск, МПа (кгс/см2);
– розрахунковий тиск, МПа (кгс/см2);
– пробний тиск, МПа (кгс/см2);
– допустима максимальна і (або) мінімальна робоча температура стінки, °С;
– маса посудини, кг.
Для посудин із самостійними порожнинами, які мають різні розрахункові та пробні тиски і температури стінок, слід указувати ці дані для кожної порожнини.
5. АРМАТУРА, КОНТРОЛЬНО-ВИМІРЮВАЛЬНІ ПРИЛАДИ І ЗАПОБІЖНІ ПРИСТРОЇ
5.1. Загальні вимоги
5.1.1. Для керування роботою та забезпечення нормальних умов експлуатації посудини в залежності від призначення повинні бути оснащені:
1) запірною або запірно-регулювальною арматурою;
2) приладами для вимірювання тиску;
3) приладами для вимірювання температури;
4) запобіжними пристроями;
5) покажчиками рівня рідини.
5.1.2. Посудини, споряджені швидкознімними затворами, повинні мати запобіжні пристрої, що виключають можливість включення посудини під тиск при неповному закритті кришки і відкривання її при наявності в посудині тиску. Такі посудини також мають бути оснащені замками з ключ-маркою.
5.2. Запірна або запірно-регулювальна арматура
5.2.1. Запірна і запірно-регулювальна арматура повинна встановлюватися на штуцерах, безпосередньо приєднаних до посудини, або на трубопроводах, які підводять і відводять від посудини робоче середовище.
При послідовному з’єднанні кількох посудин необхідність встановлення такої арматури між ними визначається розробником проекту.
5.2.2. Арматура повинна мати таке маркірування:
1) назву або товарний знак підприємства-виготовлювача;
2) умовний прохід, мм;
3) умовний тиск, МПа (кгс/см2) (допускається вказувати робочий тиск і допустиму температуру);
4) напрямок потоку середовища;
5) марку матеріалу корпусу.
5.2.3. Кількість, тип арматури і місце встановлення повинні обиратися розробником проекту посудини, виходячи з конкретних умов експлуатації і вимог цих Правил.
5.2.4. На маховику запірної арматури має бути вказаний напрямок його обертання під час відкривання або закривання арматури.
5.2.5. Посудини для вибухонебезпечних, пожежонебезпечних речовин, речовин 1 і 2-го класів небезпечності за ГОСТ 12.1.007, а також випарники з вогневим чи газовим обігрівом повинні мати на підвідній лінії від насоса або компресора зворотний клапан, який автоматично закривається тиском з посудини. Зворотний клапан повинен встановлюватися між насосом (компресором) і запірною арматурою посудини.
5.2.6. Арматура з умовним проходом більше , яка виготовлена з легованої сталі або кольорових металів, повинна мати паспорт (сертифікат) встановленої форми, в якому мають бути вказані дані за хімскладом, механічними властивостями, режимом термообробки і результатами контролю якості виготовлення неруйнівними методами.
Арматуру, що має маркування за ГОСТ 4666, але не має паспорта, допускається застосовувати після проведення ревізії арматури, випробування і перевірки марки матеріалу. При цьому повинен бути складений паспорт.
5.3. Манометри
5.3.1. Кожну посудину і самостійну порожнину з різним тиском треба опоряджувати манометрами прямої дії. Манометр може бути встановлений на штуцері посудини або трубопроводі до запірної арматури.
5.3.2. Манометри повинні мати клас точності не нижче:
2,5 – при робочому тиску посудини до 2,5 МПа (25 кгс/см2);
1,5 – при робочому тиску посудини понад 2,5 МПа (25 кгс/см2).
5.3.3. Манометр треба вибирати з такою шкалою, щоб межа вимірювання робочого тиску знаходилась у другій третині шкали.
5.3.4. На шкалі манометра власником посудини має бути нанесена червона риска, яка б вказувала на робочий тиск у посудині. Замість червоної риски дозволяється прикріплювати до корпусу манометра металеву пластинку, пофарбовану в червоний колір і щільно прилягаючу до скла манометра.
5.3.5. Манометр повинен бути встановлений так, щоб його показання можна було чітко бачити обслуговуючому персоналу.
5.3.6. Номінальний діаметр корпусу манометрів, що встановлюються на висоті до від рівня площадки спостереження за ними, повинен бути не менше , на висоті від 2 до 3 м–не менше .
Встановлювати манометри на висоті понад від рівня площадки обслуговування не дозволяється.
5.3.7. Між манометром і посудиною має бути встановлений триходовий кран або інший аналогічний пристрій, що дозволяє проводити періодичну перевірку манометрів за допомогою контрольного.
У необхідних випадках манометр залежно від умов роботи і властивостей середовища, що міститься в посудині, потрібно спорядити сифонною трубкою чи масляним буфером або іншими пристроями, що захищають його від безпосередньої дії середовища і температури та забезпечують надійну роботу.
5.3.8. На посудинах, що працюють під тиском понад 2,5 МПа (25 кгс/см2) чи при температурі середовища вище 250 °С, а також з вибухонебезпечним середовищем або з шкідливими речовинами 1 і 2-го класів небезпечності за ГОСТ 12.1.007, замість триходового крана дозволяється встановлювати окремий штуцер із запірним органом для приєднання другого манометра.
На стаціонарних посудинах при наявності можливості перевірки манометра у встановлені Правилами терміни встановлення триходового крана або пристрою, що заміняє його, не є обов’язковим.
На рухомих посудинах необхідність встановлення триходового крана визначається розроблювачем проекту посудини.
5.3.9. Манометри і трубопроводи, що з’єднують їх із посудиною, повинні мати захист від замерзання.
5.3.10. Манометр не дозволяється застосовувати у випадках, коли:
1) відсутня пломба або клеймо з відміткою про проведення перевірки;
2) прострочений термін перевірки;
3) стрілка манометра під час його виключення не повертається на нульову відмітку шкали на величину, яка перевищує половину погрішності, що допускається для цього приладу;
4) розбито скло або є інші пошкодження, що можуть позначитись на правильності його показань.
5.3.11. Перевірка манометрів з їх опломбуванням або клеймуванням повинна проводитись не рідше ніж один раз у 12 місяців. Крім того, не рідше одного разу в 6 місяців власник посудини має проводити додаткову перевірку робочих манометрів контрольним манометром із занесенням результатів до журналу контрольних перевірок. Якщо немає контрольного манометра, допускається додаткову перевірку проводити перевіреним робочим манометром, який має однакову шкалу і клас точності з манометром, що перевіряється.
Порядок і терміни перевірки справності манометрів обслуговуючим персоналом під час експлуатації посудин мають бути визначені в Інструкції по режиму роботи і безпечному обслуговуванню посудин.
5.4. Прилади для вимірювання температури
5.4.1. Посудини, що працюють при змінюваній температурі стінок, мають бути забезпечені приладами для контролю швидкості та рівномірності прогрівання по довжині і висоті посудини і реперами для контролю теплових переміщень.
Необхідність оснащення посудин вказаними приладами і реперами і допустима швидкість прогрівання та охолодження посудин визначаються розробником проекту і повинні бути зазначені в паспорті або в Інструкції з монтажу та експлуатації.
5.5. Запобіжні пристрої від підвищення тиску
5.5.1. Кожна посудина (порожнина комбінованої посудини) повинна забезпечуватися запобіжними пристроями від підвищення тиску більше допустимого значення.
5.5.2. Як запобіжні пристрої застосовуються:
1) пружинні запобіжні клапани;
2) важільно-вантажні запобіжні клапани;
3) імпульсні запобіжні пристрої (ІЗП), що складаються із головного запобіжного клапана (ГЗК) і керуючого імпульсного клапана (ІПК) прямої дії;
4) запобіжні пристрої з руйнівними мембранами (мембранні запобіжні пристрої – МЗП);
5) інші пристрої, застосування яких узгоджено з Держнаглядохоронпраці України.
Встановлення важільно-вантажних клапанів на пересувних посудинах не дозволяється.
5.5.3. Конструкція пружинного клапана повинна виключати можливість затягування пружини понад встановлену величину, а пружина має бути захищена від недопустимого нагріву (охолодження) і безпосередньої дії робочого середовища, якщо вона діє шкідливо на матеріал пружини.
5.5.4. Конструкція пружинного клапана повинна передбачати пристрій для перевірки справності дії клапана в робочому стані способом примусового відкривання його під час роботи.
Допускається встановлення запобіжних клапанів без пристосування для примусового відкривання, якщо останнє є небажаним за властивостями середовища (горюче, вибухонебезпечне, а також речовини 1 і 2-го класів небезпечності) або за умовами технологічного процесу. В цих випадках перевірка спрацювання клапана повинна здійснюватись на стендах.
5.5.5. Якщо розрахунковий тиск посудини є рівним або більшим за тиск живильного джерела і в посудині виключена можливість підвищення тиску від хімічної реакції чи обігрівання, то встановлення на ній запобіжного клапана і манометра не обов’язкове.
5.5.6. Посудина, розрахована на тиск, менший від тиску джерела, яке її живить, повинна мати на підвідному трубопроводі автоматичний редукуючий пристрій з манометром і запобіжним пристроєм, установленим на боці меншого тиску після редукуючого пристрою.
У разі встановлення обвідної лінії (байпаса) вона також повинна бути оснащена редукуючим пристроєм.
5.5.7. Для групи посудин, що працюють при одному й тому ж тиску, допускається встановлювати один редукуючий пристрій з манометром та запобіжним клапаном на спільному підвідному трубопроводі до першого відгалуження до однієї з посудин.
У цьому випадку встановлювати запобіжні пристрої на самих посудинах необов’язково, якщо в них виключена можливість підвищення тиску.
