5.7.3. Застосування варильних котлів з відкритим вогневим обігрівом не допускається.
5.7.4. При приготуванні сиропу гарячим способом на бортах відкритого варильного котла мусить бути встановлено знімні циліндрічні кожухи, що охороняють робітників від опіків киплячою масою та місцеві відсмоктувачі газів и пари, які виділяються.
5.7.5. Перемішування і зливання гарячої маси колероварильного котла мусить бути механізовано.
5.7.6. Варильні котли з механізованим перемішуванням киплячої маси мусить бути обладнано автоматичними блокувальними пристроями захисних накривок чи грат.
5.7.7. Ручне перенесення гарячої маси колеру допускається лише вдвох на відстань не більше 10 м та по рівній поверхні та у щільно закритих посудинах, які виключають можливість розливу. Ручки у посудин для перенесення гарячого колеру мусить бути виготовлено з нетеплопровідних матеріалів.
5.7.8. У сироповарильному відділенні мають застосовуватися переносні світильники напругою 12 В у вологозахищеному виконанні.
5.8. Водопідготовка
5.8.1. На фільтрах установок водопідготовки мусять бути манометри і запобіжні клапани.
5.8.2. Очищення і дезинфекція свічок керамічного фільтра має виконуватися в окремому приміщенні.
5.8.3. Зберігання солі, активованого вугілля, кислот, лугів та інших матеріалів у приміщенні водопідготування не допускається.
5.9. Сховища для напівфабрикатів (соків, морсів) та готової продукції
5.9.1. Заглиблені ємкості для зберігання напівфабрикатів мусить бути обладнано двома люками, розташованими на протилежних боках.
5.9.2. Вертикальні ємкості мусить бути споряджено не менше ніж двома люками, один з яких розташовано у нижній частині бічної поверхні, а другий - на верху ємкості біля протилежної бічної поверхні.
5.9.3. Розміри люків мусять бути не менше: при коловому перерізі - діаметром 0,5 м, при квадратному - 0,6х0,6 м. Ребра отворів люків заглиблених ємкостей мусять мати борти висотою не менше 0,5 м.
5.9.4. Приміщення, у яких розміщені люки ємкостей, мусить бути забезпечено пересувними місцевими відсмоктувачами.
5.9.5. Ємкості для зберігання соків у атмосфері вуглекислого газу при від'ємних температурах мусить бути обладнано запобіжним клапаном, манометром, пристроєм для подавання вуглекислого газу у ємкість, покажчиком рівня, пристроєм для продування. Трубопроводи для подавання соку та випорожнення ємкості мусить бути споряджено запірними пристроями.
5.9.6. Подавання вуглекислого газу у ємкості має робитися крізь редукувальний пристрій, що знижує його тиск до дозволеної величини.
5.9.7. Приміщення для зберігання соків у ємкостях в атмосфері вуглекислоти при від'ємній температурі мусить бути обладнано сигнальним пристроєм для повідомлення черговому персоналу світлом і звуком про те, що там залишились люди і самостійно не можуть вийти. Перевірка роботи сигналізації має здійснюватися щозмінно.
5.9.8. Приміщення для зберігання морсів, соків і виноматеріалів мусить бути обладнано припливно-витяжною вентиляцією.
5.9.9. Подавання та видалення з ємкості продукту, а також миття резервуарів і бочок, які звільнилися від морсів та соків, мусить бути механізовано.
5.9.10. Укладання бочок з соками і морсами у штабеля має робитися за допомогою бочкопідйомників та згідно з вимогами п.п. 6.2.1.12 і 6.2.1.27 ч.1 цих Правил.
5.9.11. Двері у приміщеннях для зберігання соків мусить бути обладнано пристроєм, який дозволяє відчиняти їх як із середини, так і зовні приміщення.
5.9.12. Робота з установлення бочок у табори має робитися під керівництвом майстра. Протягом установлення бочок у табори (у 2-3 яруси) необхідно:
- ярус установлювати на рівній і твердій поверхні;
- бочки на таборі скріплювати шляхом заклинюваня їх підкладками (по дві підкладки з кожного боку);
- опори-підкладки з'єднувати між собою залізними скобами, а опори, підкладені під крайні нижні бочки закріплювати скобами, гвіздками чи шурупами - на кінцях табору встановлювати надійні анкерні упори глухого кута для запобігання розкочування бочок;
- установлювати бочки у 2-й та 3-й яруси за допомогою підйомних механізмів під керівництвом майстра (бригадира);
- правильність установлення бочок на таборі перевірити за шнуром і виском;
- перед закінченням роботи усі яруси оглянути і переконатися у міцності кріплення підкладок (клинів) шляхом остукування їх дерев'яними молотками.
5.10. Денатураційне відділення
5.10.1. Денатураційне відділення має знаходитись в окремому ізольованому приміщенні та задовільняти вимогам СНиП 2.01.02-85 і цих Правил. Будова дверних чи віконних прорізів у стінах приміщень, суміжних з денатураційним відділенням, не допускається. Стіни, що відокремлюють денатураційне відділення від суміжних приміщень, мусять бути вогнестійкими і підноситися над покрівлею не менше ніж на 0,6 м. Денатураційне відділення повинно мати вхід та вихід безпосередньо назовні.
5.10.2. При розміщенні денатураційного відділення на другому та вищерозташованих поверхах будівлі, як другий евакуаційний вихід, дозволяється влаштовувати зовнішні сталеві сходи, які відповідають вимогам п.п. 4.4.13, 4.4.14, 6.1.27 ч.1 цих Правил.
5.10.3. Доступ у денатураційне відділення дозволяється лише персоналу, який обслуговує це відділення.
5.10.4. Чани для приготування і зберігання денатурату мусить бути герметично закрито і споряджено дихальними клапанами та вогнеперешкоджувачами. Спиртова пара з них має уловлюватися спиртовими уловлювачами.
5.10.5. Обсмолювання пляшок з денатуратом має робитись зовні денатураційного відділення.
5.10.6. Процес перемішування при виготовленні денатурату і перекачування денатурованих речовин, ефіроальдегідної фракції спиртових відгонів і денатурату мусить бути механізовано.
5.10.7. Зберігання денатурованих речовин у цеху (гасу, піридину, фарби тощо) дозволяється лише у розмірі змінної потреби.
5.10.8. Якщо ефіроальдегідна фракція чи спирт надходить у бочках, останні після звільнення слід закривати пробками, які щільно загвинчуються, і лише після цього видаляти із цеху.
6.ВИРОБНИЦТВО ОЦТУ
6.1. Приготування живильних середовищ
6.1.1. Відділення приготування живильних середовищ для виробництва оцту має відповідати вимогам СНиП 2.01.02-85, ПБЕ(ПУЭ) і цих Правил.
6.1.2. Кількість спирту для приготування живильного середовища, яку дозволено зберігати у приміщенні, не мусить перевищувати добової потреби.
6.1.3. Резервуари для приготування розчинів живильних солей мусять мати люки, які щільно та легко зачиняються.
6.1.4. Робота з кислотами, лугами і солями має вестися згідно з вимогами розд. 6.2.2 ч.1 цих Павил.
6.1.5. У приміщенні, яке віднесено до категорії А чи Б, мусить працювати аварійна витяжна вентиляція, що автоматично вмикається разом з сигналізацією, коли у повітрі наявна вибухонебезпечна концентрація спиртової пари.
6.1.6. Спиртосховище чи відділення спиртових мірильників (виробничий склад спирту) мають відповідати вимогам розд. 6.2.1 і 7.8.25 ч.1 цих Правил і повинні забезпечуватися установками автоматичного пожежогасінням або автоматичною пожежною сигналізацією.
6.2. Відділення окислювання
6.2.1. Стерилізація і пропарювання окислювачів та інших технологічних резервуарів робиться парою, тиск якої не повинен перевищувати 0,07 МПа (0,7 кгс/кв.см).
6.2.2. Відпрацьоване повітря має проходити очищення від пари оцтової кислоти у спеціальних уловлювачах (абсорберах). Викиди повітря мусить бути організовано згідно з розд. 6.6.3 ч.1 цих Правил.
6.2.3. Через те що живі клітини оцтових бактерій є умовно непатогенними, протягом приготування посівного матеріалу слід додержуватися мікробіологічних вимог, як при роботі з живими організмами, згідно з розд. 7.7 ч.1 цих Правил.
6.3. Приймання, оброблення і зберігання оцту
6.3.1. При пастеризації оцту та пропарюванні збірників і фільтрпресів використовується пара тиском не вище 0,07 МПа (0,7 кгс/кв.см). На фільтрацію направляється оцет, розхолоджений до 30 º С.
6.3.2. Для зменшення виділяння пари оцтової кислоти у приміщенні усі збірники мусять мати люки, які герметично зачиняються, та сполучатися повітряними комунікаціями з уловлювачами (абсорберами).
6.3.3. До устаткування розливу оцту у пляшки і бутелі (фляги) ставляться вимоги, що зазначені у розд. 5.3 ч. 2 цих Правил.
6.3.4. Протягом виробництва оцту столового (ТІ 18-3-6-84) слід виконувати вимоги, зазначені у "Рекомендаціях з приймання і зберігання лісохімічної оцтової кислоти" і цій главі Правил.
6.3.5. Приміщення складів оцту повинне бути не нижче II ступеню вогнестійкості і відповідати вимогам викладеним в розд. 1.11 ч.2 цих Правил.
7. ВИРОБНИЦТВО ГЛУТАМІНОВОЇ КИСЛОТИ
7.1. Станція розведення зеленого витоку (устаткування для одержання глутамінової кислоти)
7.1.1. Установки для розведення зеленого витоку мусить бути обладнано накривками.
7.1.2. Установки для розведення зеленого витоку мусить бути споряджено приладами контролю і регулювання рівня і температури розчину, автоматичними пристроями, що вимикають пару при підвищенні температури понад допустиму, і переливними пристроями.
7.1.3. На нагнітальному трубопроводі насоса зеленого витоку мусить бути встановлено запобіжний клапан і манометр.
7.1.4. Місце відбирання проб в установках для розведення зеленого витоку мусить бути огороджено сітками.
7.2. Охолоджування у теплообміннику
7.2.1. Теплообмінник мусить бути споряджено краном для перекривання надходження зеленого витоку і води.
7.2.2. Теплообмінник періодично (2-3 раза на декаду) має продуватися стисненим повітрям з боку демінералізованого витоку для видалення відкладів.
7.2.3. На трубопроводі теплообмінника мусить бути встановлено запобіжний клапан і манометр.
7.3. Буферні збірники розведеного витоку
7.3.1. Буферні збірники розведеного витоку мусить бути обладнано накривками.
7.3.2. Буферні збірники розведеного витоку мусить бути споряджено приладами контролю і регулювання рівня рідини.
7.3.3. На нагнітальному трубопроводі насоса розведеного витоку мусить бути встановлено запобіжні клапани і манометр.
7.4. Установка для фільтрування розведеного витоку, що складається з двох патронних фільтрів ПФ-20
7.4.1. На фільтрах мусить бути встановлено контрольно-вимірювальні прилади (манометри, витратомірильники, термометри).
7.4.2. Верхню частину патронних фільтрів мусить бути обладнано зручною для обслуговування площадкою з огорожею.
7.4.3. Оглядові вікна мусить бути обладнано місцевим освітленням і захисними склами з металевою сіткою.
7.4.4. Мішалки для приготування реагентів мусять установлюватися в окремому приміщенні.
7.4.5. Для піднімання накривки фільтра мусить бути встановлено электротельфер чи інші підйомні механізми.
7.5. Станція демінералізації (йонітні реактори)
7.5.1. У приміщені станції демінералізаії постійно мусить знаходитися черговий спецодяг для виконання робіт, протягом яких можливо зіткнення з кислотою чи лугом.
7.5.2. Станцію демінералізації мусить бути обладанано оглядовою площинкою, огородженою металевою сіткою.
7.5.3. Приготування реагентів для регенерації йонітів робити у мішалках, закритих накривками і обладнаних відсмоктуванням з-під укриттів.
7.5.4. Дозування реагенту і подавання розчину мусить бути механізовано.
7.5.5. Мішалки для приготування реагентів мусить бути установлено в окремому приміщенні.
7.5.6. Йонітні реактори мусить бути виконано з листової сталі, покритої ебонітом, мати зварну конструкцію з опуклими днищами. Кожний реактор мусить бути споряджено двома люками і трьома контрольними склами.
7.5.7. Усередині кожного реактора мусять бути верхній і нижній розподільчі пристрої, а також очисник повітря (автоматичний і ручний).
7.5.8. Кожний реактор мусить бути споряджено панеллю з приладами управління электрозатворами, автоматичними затворами, витратомірильниками, манометрами і пристроєм для відбирання проб.
7.6. Збірник рідкого елюату
7.6.1. Збірники рідкого елюату мусить бути обладнано накривками.
7.6.2. Збірники рідкого елюату мусить бути споряджено приладами контролю і регулювання рівня рідини.
7.6.3. На нагнітальному трубопроводі насоса рідкого елюату мусить бути встановлено запобіжний клапан і манометр.
7.7. Підігрівачі рідкого елюату
7.7.1. Підігрівачі рідкого елюату мусить бути споряджено термометрами для контролю температури.
7.7.2. Очищення підігрівачів слід робити хімічним чи механічним способами.
7.7.3. Перед чищенням підігрівач мусить бути вимкнено по всіх трубопроводах зі встановленням заглушок. Під час чищення підігрівача перебувати під нижніми накривками не дозволяється.
7.7.4. Підігрівачі мусять бути споряджені переносними лійками, за допомогою яких було б можливо спустити рідкий елюат з підігрівачів перед їх чищенням.
7.7.5. Для чищення трубок підігрівачі мусить бути обладнано стаціонарними чи пересувними площадками з драбиною.
7.7.6. Технічне освідчування (внутрішній огляд і гідравлічне випробування) підігрівачів має робитися: після монтажу, капітального ремонту та періодично не менше одного разу на два роки. Результатиосвідчення мають занотовуватися у паспорті.
7.8. Охолодження гідролізату у теплообміннику
7.8.1. Теплообмінник мусить бути споряджено краном для перемикання надходження гідролізату і води.
7.8.2. Теплообмінник періодично (2-3 рази на декаду) має продуватись стисненим повітрям з боку гідролізату для видалення відкладів.
7.8.3. На трубопроводі теплообмінника мусить бути встановленозопобіжний клапан і манометр.
7.9. Буферний збірник гідролізату
7.9.1. Буферні збірники гідролізату мусить бути обладнано накривками.
7.9.2. Буферні збірники гідролізату мусить бути споряджено приладами контролю і регулювання рівня рідини.
7.9.3. На нагнітальному трубопроводі насоса гідролізату муситьбути встановлено запобіжний клапан і манометр.
7.10. Станція кристалізації неочищеною глутаміновою кислотою
