Площу озеленених територій загального користування (парків, садів, скверів, бульварів), які розташовані на території забудови міських і сільських поселень, треба приймати відповідно до табл. 5.1.
Таблиця 5.1
|
Озеленені території загального користування у межах міста |
Групи міст за кількістю населення, тис.чол. |
Площа озеленених територій, кв.м/чол. |
|||
|
|
|
Полісся, Прикарпаття ІІ В-1, ІІ В-4 |
Лісостеп ІІ В-2, ІІ В-3 |
Степ ІІІ-В, ІІІ-Б |
Південний берег Криму IV В-2 |
|
Загальноміські |
100-1000 і більше |
10 |
11 |
12 |
15 |
|
|
50-100 |
7 |
8 |
9 |
11 |
|
|
До 50 |
8 (10) |
9 (11) |
10 (12) |
12 (15) |
|
Сільські |
Сільські поселення |
12 |
13 |
14 |
17 |
|
Житлових районів |
100-1000 і більше |
6 |
6 |
7 |
8 |
|
|
50-100 |
6 |
6 |
7 |
8 |
5.4. У значних, найзначніших і великих містах існуючі масиви міських лісів доцільно перетворювати у міські лісопарки та парки і відносити додатково до озеленених територій загального користування, виходячи із розрахунку не більше 5 кв.м/люд.
ПРИМІТКИ:
1. У містах, де розміщуються промислові підприємства І і ІІ класу шкідливості, наведені норми загальноміських озеленених територій загального користування треба збільшувати на 15-20%. У містах де розміщуються залізничні вузли, наведені норми загальноміських озеленених територій загального користування треба збільшувати на 5-10%.
У середніх, малих містах та сільських поселеннях, розміщених в оточенні існуючих лісів, у прибережних зонах великих річок і водойм, площу озеленених територій загального користування допускається зменшувати, але не більше як на 20%.
2. У дужках наведені розміри для малих міст з кількістю населення до 20 тис.чол.
5.5. У структурі озеленених територій загального користування великі парки площею понад 100 га і лісопарки площею 500 га і більше повинні становити не менше 10%.
Час доступності міських парків при пересуванні на транспорті повинен становити не більше 20 хв., а парків планувальних районів — не більше 15 хв.
ПРИМІТКА. У сейсмічних районах треба забезпечувати вільний доступ до парків, садів та інших озеленених територій загального користування, не допускаючи улаштування огорож з боку житлових районів.
5.6. Допустима кількість одночасних відвідувачів території парків, лісопарків, приміських лісів треба приймати відповідно до показників, люд./га, не більше:
для міських парків - 100
для парків зон тривалого відпочинку - 70
для курортних парків - 50
для зон короткочасного відпочинку - 20
для лісопарків (лугопарків, гідропарків) - 10
для лісів - 1-3
ПРИМІТКА. При кількості одночасних відвідувачів лісів 10-15 люд./га треба передбачати дорожньо-стежинкову мережу для організації їх руху, а на узліссях полян — грунтозахисні посадки; при кількості одночасних відвідувачів 50 люд./га і більше — заходи по перетворенню лісового ландшафту у парковий.
5.7. У найзначніших, значних і великих містах поряд з багатофункціональними парками міського і районного значення треба передбачати спеціалізовані — дитячі, спортивні, виставочні, зоологічні парки, ботанічні сади та ін.
5.8. На територіях з високими якостями природних ландшафтів, які мають естетичну і пізнавальну цінність, треба формувати національні природні та регіональні ландшафтні парки. Архітектурно-просторова організація національних природних і регіональних ландшафтних парків повинна передбачати використання їх території у наукових, культурно-освітніх і рекреаційних цілях з виділенням функціональних зон: заповідної, сталої рекреації, регульованої рекреації та господарської.
5.9. При розміщенні парків і садів треба максимально зберігати ділянки з існуючими насадженнями і водоймами.
Площу території парків, садів і скверів треба приймати, виходячи із конкретних містобудівних і природних умов.
5.10. Бульвари і пішохідні алеї слід передбачати у напрямі масових потоків пішохідного руху. Розміщення бульвару, його довжину і ширину, а також місце у поперечному профілі вулиці треба визначати з урахуванням архітектурно-планувального рішення вулиці та її забудови. На бульварах і пішохідних алеях слід передбачати майданчики для короткочасного відпочинку. Ширину бульварів з однією повздовжньою пішохідною алеєю треба приймати не менше 10 м при розміщенні з одного боку вулиці між проїзною частиною і забудовою.
5.11. Дорожню мережу ландшафтно-рекреаційних територій (дороги, алеї, стежки) треба передбачати по можливості з мінімальними нахилами відповідно до напрямків основних шляхів руху пішоходів і з урахуванням визначення найкоротших відстаней до пунктів зупинок громадського транспорту, ігрових і спортивних майданчиків. Ширина доріжки повинна бути кратною 0,75 (ширина смуги руху однієї людини).
5.12. Відстань від будинків, споруд, а також об’єктів інженерного благоустрою до дерев і чагарників треба приймати за табл. 5.2.
Таблиця 5.2
|
Будинки і споруди, об’єкти інженерного благоустрою |
Відстані, м, від будинку, споруди, об’єкта до осі |
|
|
|
стовбура дерева |
чагарнику |
|
Зовнішня стіна будинку і споруди |
5,0 |
1,5 |
|
Край трамвайного полотна |
5,0 |
3,0 |
|
Край тротуару і садової доріжки |
0,7 |
0,5 |
|
Край проїзної частини вулиць (кромка укріпленої смуги узбіччя дороги, бровка канави) |
4,0 |
1,5 |
|
Щогла і опора освітлювальної мережі, трамваю, мостова опора і естакада |
4,0 |
— |
|
Підошва схилу, тераси тощо |
1,0 |
0,5 |
|
Підошва або внутрішня грань підпірної стінки |
3,0 |
1,0 |
|
Підземні мережі: |
||
|
газопровід, каналізація |
1,5 |
— |
|
теплова мережа (стінка каналу тунелю або оболонка при безканальній прокладці) |
2,0 |
1,0 |
|
водопровід, дренаж |
2,0 |
— |
|
силовий кабель і кабель зв’язку |
2,0 |
0,7 |
ПРИМІТКИ:
1. У нових житлових районах відстань від краю проїзної частини до осі стовбура дерева треба приймати не менше 4 м при діаметрі крони не більше 5 м. Для дерев з великою кроною цю відстань можна збільшити до розміру, при якому крони будуть розміщуватися не ближче 1,5 м від краю проїзної частини.
2. Висота чагарників при їх розміщенні від краю проїзної частини на відстані від 1 до 5 м не повинна перевищувати 50 см.
3. Відстань від повітряних ліній електропередачі до дерев треба приймати за правилами улаштування електроустановок.
4. Дерева, що висаджують біля будинків, не повинні перешкоджати інсоляції та освітленості житлових і громадських приміщень, а також проїзду пожежних автомашин.
5.13. У зелених зонах міст треба передбачати розсадники деревних і чагарникових рослин і квітково-оранжерейних господарств з урахуванням забезпечення посадочним матеріалом груп міських і сільських поселень. Нормативний показник площі розсадників повинен прийматися з розрахунку забезпеченості рівня озеленення об’єктів системи озеленених територій у межах населеного пункту. Площа розсадників повинна бути не менше 80 га. Загальну площу квітково-оранжерейних господарств треба приймати з розрахунку 0,4 кв.м/люд.
Зона відпочинку
5.14. Розміщення зон відпочинку треба передбачати на ландшафтно-рекреаційних територіях міст (внутрішньоміські), приміських зон (заміські), у системах розселення (міжпоселенські).
Зони короткочасного відпочинку треба розміщувати з урахуванням доступності їх на громадському транспорті, як правило, не більше 1,5 год.
Зони тривалого відпочинку треба розміщувати за межами населених пунктів у найбільш сприятливих умовах.
ПРИМІТКИ:
1. При відсутності сприятливих природних ресурсів у зоні впливу населеного пункту допускається збільшувати транспортну доступність зон короткочасного відпочинку до 2 год.
2. Зони тривалого відпочинку (заміські і міжпоселенські) треба проектувати за нормами, встановленими для курортних зон з такою самою розрахунковою кількістю відпочиваючих.
5.15.Розміри територій зон короткочасного відпочинку треба приймати з розрахунку 500-1000 кв.м на 1 відвідувача, у тому числі та частина, яка інтенсивно використовується для активних видів відпочинку, повинна становити не менше 100 кв.м на одного відвідувача.
Відстані між зонами короткочасного відпочинку і ділянками оздоровчих та рекреаційних установ, садівницьких товариств, автомобільних доріг загальної мережі і залізниць треба приймати не менше 500 м.
5.16. При розміщенні установ і підприємств обслуговування у зонах короткочасного відпочинку слід формувати громадські центри. Розміри територій різного функціонального використання центру треба приймати за додатком 5.3.
5.17. Розміри території річкових і озерних пляжів, які розміщуються у зонах короткочасного відпочинку, треба приймати не менше 8 кв.м на одного відвідувача.
Розміри річкових і озерних пляжів, які розміщуються на землях, придатних для сільськогосподарського використання, треба приймати з розрахунку 5 кв.м на одного відвідувача.
Довжину берегової смуги річкових і озерних пляжів слід приймати не менше 0,25 м на одного відвідувача.
На прилеглих до пляжів територіях треба створювати припляжну і акваторіальну зони. Для орієнтовних розрахунків площу території вказаних зон на одного відвідувача треба приймати: припляжної — 15 кв.м, акваторіальної — 5 кв.м (для купання).
Площу території різного функціонального використання у припляжній, пляжній і акваторіальній зонах треба визначати з урахуванням показників, наведених у додатку 5.4.
5.18. Рекреаційне навантаження на ландшафт зон короткочасного відпочинку треба приймати відповідно до диференційованих показників за додатком 5.5.
5.19. Розміри стоянок автомашин, які розміщуються біля меж зон короткочасного відпочинку, треба визначати за завданням на проектування, а при відсутності даних — за табл. 5.3.
Таблиця 5.3
|
Рекреаційні території, будинки і споруди |
Розрахункова одиниця |
Кількість машиномісць на розрахункову одиницю |
|
Пляжі і парки |
100 одночасних відвідувачів |
15-20 |
|
Лісопарки, заповідники і рекреаційні ліси |
Те саме |
7-10 |
|
Бази короткочасного відпочинку (спортивні, туристські, риболовецькі, мисливські та ін.), маломірного флоту |
Те саме |
10-15 |
|
Підприємства громадського харчування |
Те саме |
7-10 |
|
Садівницькі товариства |
100 ділянок |
4-7 |
ПРИМІТКА. Довжина пішохідних підходів від стоянок для тимчасового зберігання легкових автомашин до об’єктів у зонах короткочасного відпочинку не повинна перевищувати 1000 м.
5.20. При розміщення автостоянок біля об’єктів масового відпочинку треба враховувати витрати часу на пішохідний підхід від автостоянок до окремих об’єктів у межах 8-15 хв. (умовна довжина пішохідного шляху450-1000 м), а з використанням громадського транспорту — до 25 хв.
Курортна зона
5.21. Курортні зони (курорти) слід розміщувати на територіях, які мають природні лікувальні ресурси, найбільш сприятливий мікроклімат, ландшафт і санітарно-гігієнічні умови. На територіях курортних зон треба передбачати будівництво оздоровчих та рекреаційних установ (санаторіїв, установ відпочинку і туризму), установ, підприємств і центрів загальнокурортного обслуговування, організацію і благоустрій парків і пляжів, а також створення спеціальних бальнеотехнічних, берегозміцнювальних та інших інженерних об’єктів.
Курортні зони можуть біти відокремленими, розміщеними за межами міських і сільських поселень, або бути функціональними зонами курортних міст і селищ, а також інших поселень (промислових, портових, сільськогосподарських), які мають на своїй території оздоровчі та рекреаційні установи.
5.22. Кількість тих, що лікуються й відпочивають у оздоровчих та рекреаційних установах встановлюється за показниками одночасної місткості цих установ з урахуванням кількості цілорічних і сезонних місць.
Кількість відпочиваючих, що користуються курсовками, абонементами на окремі види загальнокурортного обслуговування визначається на підставі статистичних даних за ряд років з урахуванням наявного придатного житлового фонду у місцевого населення.
Кількість персоналу оздоровчих і рекреаційних установ треба приймати за показниками, наведеними у додатку 5.6.
5.23. При проектуванні нових і реконструкції тих курортних зон, які склалися, треба передбачати:
