ДНАОП 0.00-1.08-94. Правила будови і безпечної експлуатації парових та водогрійних котлів (зі змінами та доповненнями)


Можливі відхилення від Правил повинні бути погоджені з Держнаглядохоронпраці України до укладання контракту. Копія погодження додається до паспорта котла.

1.5.2*. Розрахунки на міцність котлів та їх елементів (складальних одиниць) повинні виконуватись згідно з нормами, погодженими з Держнаглядохоронпраці України, за винятком випадків, для яких ЕТЦ або головною чи спеціалізованою організацією, що має дозвіл Держнаглядохоронпраці України, буде підтверджено, що виконані за прийнятою постачальником методикою розрахунки задовольняють вимоги вказаних норм.

Відповідність матеріалів іноземних марок вимогам цих Правил або допустимість їх використання підтверджується висновком ЕТЦ або головною чи спеціалізованою організацією, що має дозвіл Держнаглядохоронпраці України. Копії зазначених документів додаються до паспорта котла.

1.5.3. Паспорт котла повинен бути перекладений на українську або, за вимогою замовника, на іншу мову і складений згідно з формою додатка 2, а для котлів, які працюють із високотемпературними органічними теплоносіями (ВОТ),– згідно з формою додатка 3.

1.6. Порядок розслідування аварій та нещасних випадків

1.6.1. Розслідування аварій і нещасних випадків, що пов’язані з експлуатацією котлів, на які поширюються дані Правила, повинно проводитись відповідно до діючого «Положення про розслідування та облік нещасних випадків, профзахворювань і аварій на виробництві, в установах і організаціях».

1.6.2. Про кожну аварію, смертельний або груповий нещасний випадок, що пов’язані з експлуатацією котлів, їх власник відповідно до Положення, зазначеного в статті 1.6.1 Правил, зобов’язаний негайно повідомити територіальний орган державного нагляду та інші організації.

1.6.3. До прибуття представника Держнаглядохоронпраці України для розслідування обставин і причин аварії або нещасного випадку власник котла зобов’язаний забезпечити збереження всієї обстановки аварії (нещасного випадку), якщо це не становить небезпеки для життя людей і не викликає подальшого розвитку аварії.

2. ПРОЕКТУВАННЯ

2.1. Розроблення проектів і їх затвердження

2.1.1. Проекти котлів та їх елементів (в тому числі запчастин до них), а також проекти їх монтажу або реконструкції повинні виконуватись спеціалізованими проектними (конструкторськими) організаціями, які мають дозвіл органів Держнаглядохоронпраці України на проведення відповідних робіт.

2.1.2. Проекти котлів повинні погоджуватись і затверджуватись у порядку, встановленому ГОСТ 15.001-88; ГОСТ 15.005-86.

2.1.3. Розрахунки на міцність елементів, що працюють під тиском, повинні виконуватись згідно з нормами, погодженими з Держнаглядохоронпраці України.

2.1.4. При проектуванні котлів-утилізаторів і котлів ВОТ, що використовуються в хімічних та інших галузях промисловості, повинні враховуватись вимоги Загальних правил вибухобезпеки для вибухопожежонебезпечних хімічних, нафтохімічних і нафтопереробних виробництв.

2.1.5. Проекти котельних, в тому числі пересувних і транспортабельних, а також проекти їх реконструкції повинні виконуватись спеціалізованими проектними організаціями, які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці України.

2.1.6*. Відповідність проектів котельних, які спроектовані іноземними фірмами, вимогам цих Правил підтверджується висновком ЕТЦ або головної чи спеціалізованої організації, що має дозвіл Держнаглядохоронпраці України.

2.2. Зміна проектів котлів

2.2.1. Зміна проекту котла, необхідність якої виникає в процесі виготовлення, монтажу, експлуатації, ремонту, модернізації або реконструкції, повинна бути погоджена з автором проекту, а для котлів, придбання яких здійснюється за кордоном, а також при відсутності автора проекту котла – з головною організацією з котлобудування.

3. КОНСТРУКЦІЯ

3.1. Загальні положення

3.1.1. Конструкція котла і його основних частин повинна забезпечувати надійність, монтажо- і ремонтопридатність, довговічність і безпеку експлуатації з розрахунковими параметрами протягом розрахункового ресурсу безпечної роботи котла (елемента), прийнятими в технічних умовах (технічному завданні), а також можливість проведення технічного опосвідчення, очищення, промивки, ремонту і експлуатаційного контролю металу.

Внутрішні пристрої в паровій і водяній частинах барабанів котлів, які перешкоджають огляду їх поверхні, а також проведенню дефектоскопії, повинні виготовлятись такими, що знімаються.

Допускається розміщувати в барабані приварні елементи для кріплення внутрішніх пристроїв. Підприємство-виготовлювач зобов’язано в Інструкції з монтажу і експлуатації вказати порядок зняття і встановлення цих пристроїв.

3.1.2. Конструкція і гідравлічна схема котла повинні забезпечувати надійне охолодження стінок елементів, які знаходяться під тиском.

Температура стінок елементів котла не повинна перевищувати величини, що прийнята в розрахунках на міцність.

3.1.3. Конфігурація труб, що відводять робоче середовище з економайзера і які розміщені в газоходах, повинна виключати можливість утворення в них парових мішків і пробок.

3.1.4. Конструкція котла повинна забезпечити можливість рівномірного прогрівання його елементів при розпалюванні і нормальному режимі роботи, а також можливість вільного теплового розширення окремих елементів котла.

Для контролю за переміщенням елементів котлів при тепловому розширенні у відповідних точках повинні бути встановлені покажчики переміщення (репери). Місця встановлення реперів вказуються в проекті котла.

При неможливості забезпечення вільного теплового розширення, в розрахунках на міцність необхідно враховувати відповідні додаткові напруження, що повинно бути вказано в розрахунку на міцність. В цьому випадку встановлення реперів не вимагається.

3.1.5. Бойлер, що включений в природну циркуляцію котла (розміщений поза барабаном), повинен бути закріплений на підвісках (опорах), які допускають можливість вільного теплового розширення труб, що з’єднують його з котлом і розраховані на компенсацію гідравлічних ударів в бойлері.

3.1.6. Ділянки елементів котлів, трубопроводів і устаткування котельні з підвищеною температурою поверхні, з якими можливе безпосереднє зіткнення обслуговуючого персоналу, повинні бути покриті тепловою ізоляцією, що забезпечує температуру зовнішньої поверхні не більше 55 °С (відповідно до ГОСТ 25165-82) при температурі навколишнього середовища не більше 25 °С.

3.1.7. Конструкція котла повинна забезпечувати можливість видалення повітря з усіх елементів, що знаходяться під тиском, в яких можуть утворюватись повітряні пробки при заповненні котла водою.

3.1.8. Улаштовування вводів живильної води, подачі в котел хімікатів, приєднання труб рециркуляції, а також розподіл живильної води в барабані не повинні викликати місцевого охолодження стінок елементів котла, для чого повинні бути передбачені захисні пристрої.

Допускається конструкція котла без захисних пристроїв, якщо це обґрунтовано розрахунками на міцність.

3.1.9. Будова газоходів повинна виключати можливість утворення вибухонебезпечного скупчення газів, а також повинна забезпечувати необхідні умови для очищення газоходів від відкладень продуктів згоряння.

3.1.10. Конструкція газощільних котлів з мембранними стінками повинна враховувати можливість короткочасного підвищення тиску в топці і газоходах (хлопків), а також розрідження відповідно до НД.

3.1.11. Розроблювачем проекту котла з врахуванням умов експлуатації повинен бути встановлений розрахунковий (допустимий) термін служби, який повинен бути зазначений заводом-виготовлювачем у паспорті котла.

3.2. Положення рівня води

3.2.1. Нижній допустимий рівень води в газотрубних (жаротрубних) котлах повинен бути не менше як на 100 мм вище верхньої точки поверхні нагріву котла.

Нижній допустимий рівень води в барабанах водотрубних котлів встановлюється розроблювачем проекту котла.

3.2.2. Верхній допустимий рівень води в парових котлах встановлюється розроблювачем проекту котла.

3.3. Лази, лючки, кришки і топочні дверцята

3.3.1. Для барабанів і колекторів повинні використовуватись лази і лючки, що відповідають таким вимогам:

в барабанах лази повинні бути круглої, еліптичної або овальної форми: діаметр круглого лазу повинен бути не менше 400 мм, а розміри осей еліптичного або овального лазу – не менше 300х400 мм;

кришка лазу, маса якої більша 30 кг, повинна бути обладнана пристроєм для полегшення відкриття і закриття;

в колекторах з внутрішнім діаметром більше 150 мм повинні бути передбачені отвори (лючки) еліптичної або круглої форми з найменшим розміром в променях світла не менше 80 мм для огляду і очищення внутрішньої поверхні. Замість вищевказаних лючків дозволяється застосування приварних штуцерів круглого перерізу, що заглушуються приваркою денця, яке відрізається при огляді (очищенні). Кількість і розміщення штуцерів встановлюється при розробленні проекту. Лючки і штуцери допускається не передбачати, якщо до колекторів приєднані труби зовнішнім діаметром не менше 50 мм і які розміщені так, що після їх відрізу можливий доступ для огляду внутрішнього простору колектора.

Конкретні вказівки щодо виконання цієї роботи повинні міститись в Інструкції з монтажу і експлуатації підприємства – виготовлювача котла.

3.3.2. В стінках топки і газоходів повинні бути передбачені лази і вічка для забезпечення можливості контролю за горінням і станом поверхонь нагріву, обмурівки, а також за ізоляцією частин барабанів і колекторів, що огріваються.

Прямокутні лази повинні мати розмір не менше 400%450 мм, круглі – діаметром не менше 450 мм і забезпечувати можливість проникнення в середину котла для огляду поверхонь його елементів (за винятком жаротрубних і газотрубних котлів).

Як лази можуть використовуватись топочні дверцята і амбразури пальникових пристроїв за умови, що їх розміри будуть не менше за вказані в даній статті.

3.3.3. Дверцята і кришки лазів, лючків та вічок повинні бути міцними, щільними і повинні виключати можливість самовільного відкриття.

На котлах з надлишковим тиском газів в топці, в газоходах лючки повинні бути оснащені пристроями, що виключають вибивання газів назовні при їх відкритті.

3.4. Запобіжні пристрої топок і газоходів

3.4.1. Кожен котел з камерним спалюванням палива (порохоподібного, газоподібного, рідкого) або з шахтною топкою для спалювання торфу, тирси, стружки та інших дрібних виробничих відходів повинен бути оснащений вибуховими запобіжними пристроями. Ці пристрої слід встановлювати в стінці топки, останнього газоходу котла, економайзера і золоуловлювача. Вибухові запобіжні пристрої повинні бути так розміщені і мати таку будову, щоб було виключено травмування людей при спрацьовуванні цих пристроїв.

3.4.2. Конструкція, кількість, розміщення і розмір прохідного перерізу вибухових запобіжних пристроїв повинні бути вказані в проекті котла.

Вибухові запобіжні пристрої дозволяється не встановлювати в топках і газоходах котлів, якщо це обґрунтовано проектом.

3.4.3. Між котлом-утилізатором і технологічним агрегатом повинен бути встановлений відключувальний пристрій, що дозволяє роботу агрегату без котла-утилізатора. Дозволяється не встановлювати відключувальний пристрій, якщо режим експлуатації технологічного агрегату дозволяє зупинити котел і виконати вимоги даних Правил щодо проведення технічних опосвідчень або ремонту котла.

3.5. Чавунні економайзери

3.5.1. Схеми включення чавунних економайзерів повинні відповідати вимогам НД та Інструкції з монтажу і експлуатації заводу-виготовлювача.

3.5.2. Температура води на виході з чавунного економайзера повинна бути не менше як на 20°С нижче температури насиченої пари в паровому котлі або температури пароутворення при наявному робочому тиску води у водогрійному котлі.

3.6. Днища і трубні решітки

3.6.1. Днища слід використовувати випуклі, напівкульові або еліптичні. При імпортній поставці допускається використання торосферичних (коробових) днищ.

Для газотрубних і жаротрубних котлів допускається використання торосферичних днищ з відбортовкою або плоских днищ з відбортовкою чи без відбортовки. Плоскі днища повинні скріплюватись поздовжніми і (або) кутовими зв’язувальними елементами (в’язями).

Для колекторів водотрубних котлів допускається використання плоских днищ з внутрішнім діаметром не більше 600 мм. Це обмеження не є обов’язковим, якщо ресурс колектора обґрунтований перевірним розрахунком на міцність.

3.6.2. Днища, як правило, слід виготовляти з одного листа.

Допускаються днища з двох листів, при цьому листи повинні бути зварені до виготовлення і зварний шов піддаватись радіографічному або ультразвуковому контролю (УЗК) на всій довжині після виготовлення днища.

3.6.3. Трубні решітки допускається виготовляти з двох і більше листів за умови, що відстань між сусідніми зварними швами буде не менше 5- кратної товщини стінки і зварні шви на всій довжині піддаються УЗК або радіографії.

3.6.4. Плоскі днища із канавками на внутрішній стороні або з циліндричною частиною, виконані механічною розточкою, повинні виготовлятись з поковки, перевіреної на суцільність ультразвуковим методом контролю.

Допускається використання листового прокату на робочий тиск до 4 МПа (40 кгс/см2) і температуру середовища до 450 °С за умови 100-процентного контролю заготовки або виготовленого денця ультразвуковим чи іншим рівноцінним методом.

3.6.5. Еліптичні, торосферичні і плоскі днища з відбортовкою повинні мати циліндричний борт.

3.6.6. Плоскі і випуклі денця зовнішнім діаметром не більше 80 мм можуть виготовлятись механічною обробкою з круглої прокатної заготовки.

3.7. Зварні з’єднання, розміщення зварних швів і отворів

3.7.1. Зварні шви повинні бути стиковими з повним проплавленням.