НПАОП 10.0-5.40-13. Інструкція з облаштування, огляду й вимірювання опору (32590)

Міністерство надзвичайних ситуацій України

НАКАЗ

12.12.2012м.Київ№1403

Про затвердження Інструкції з облаштування, огляду й вимірювання опору шахтних заземлень

Відповідно до статті 28 Закону України «Про охорону праці», підпункту 41 пункту 4 Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 402,

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію з облаштування, огляду й вимірювання опору шахтних заземлень, що додається.
2. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України (Хохотва О.І.) у встановленому порядку:
3. 1. Забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
   2. Внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.
4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України Хохотву О.І.

В. Сиротін

Заступник Міністра- керівник апарату

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства надзвичайних ситуацій України 12 грудня 2012 року № 1403

ІНСТРУКЦІЯ З ОБЛАШТУВАННЯ, ОГЛЯДУ Й ВИМІРЮВАННЯ ОПОРУ

ШАХТНИХ ЗАЗЕМЛЕНЬ

1. Ця Інструкція поширюється на суб’єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють огляд і вимірювання електричного опору шахтних заземлень.
2. Ця Інструкція встановлює вимоги до огляду, вимірювання, а також облаштування заземлень у вугільних шахтах.
3. У цій Інструкції терміни вживаються у таких значеннях:

головний заземлювач - сталева конструкція плоскої форми і встановленої площі, яка розташована в зумпфі шахтного ствола, спеціальному колодязі, стічній канаві або свердловинах, закріплених обсадними трубами;

заземлення - навмисне електричне з'єднання із землею або її еквівалентом металевих не струмоведучих частин, які можуть опинитися під напругою;

місцеві заземлювачі - металеві конструкції, що мають між собою і головним заземлювачем надійний електричний контакт і використовуються для створення безперервного електричного кола між металевими не струмоведучими частинами машин, механізмів і електроустаткування в шахті;

опір заземлення - відношення напруги на заземлювальному пристрої (заземлювачі) до струму, що стікає із заземлювача в землю.

Інші терміни, що використовуються в цій Інструкції вживаються у значеннях, наведених у Законах України «Про охорону праці», «Про пожежну безпеку» та Гірничому законі України.

1. Заземлення в шахтах виконується спеціальними заземлювальними пристроями, які складаються із заземлювача і заземлювальних провідників.
2. Головні заземлювачі з'єднуються із заземлювальним контуром електромашинних камер, розташованих біля ствола і центральної підземної підстанції сталевою смугою (тросом) з площею перерізу не менше 100 мм2. Заземлювальний контур виконується сталевою смугою з площею перерізу не менше 100 мм2.
3. Місцеві заземлювачі встановлюються у таких місцях:

у кожній розподільній або трансформаторній підстанції, а також у кожній електромашинній камері, за винятком електромашинних камер, розташованих біля ствола і центральної підземної підстанції, заземлювальні контури яких з'єднуються з головними заземлювачами;

біля кожного стаціонарного або пересувного підземного розподільного пункту, крім розподільних пунктів, встановлених на платформах, які щодоби пересуваються по рейках;

біля кожного окремо встановленого вимикача або розподільного пристрою;

біля кожної кабельної муфти. У разі коли облаштування місцевого заземлювача виконати неможливо через відсутність стічної канави, металокріплення, заземлювачі на муфти не встановлюються. Для мережі стаціонарного освітлення місцеве заземлення встановлюється не на кожну муфту або світильник, а через кожні 100 м кабельної мережі;

біля окремо розташованих машин.

1. Заземлення групи електротехнічних пристроїв на один місцевий заземлювач виконується збірними стальними провідниками (шинами) з площею перерізу не менше 50 мм2 або збірними мідними провідниками (шинами) з площею перерізу не менше 25 мм2, які приєднуються до місцевого заземлювача стальним провідником (шиною) з площею перерізу не менше 50 мм2 або мідним провідником (шиною) з площею перерізу не менше 25 мм2.
2. Заземлення кожного електротехнічного пристрою виконується окремим стальним провідником (шиною) з площею перерізу не менше 50 мм2 або мідним провідником (шиною) з площею перерізу не менше 25 мм2.

Заземлення апаратури на місцевий заземлювач виконується стальним провідником (шиною) з площею перерізу не менше 12 мм2 або мідним провідником з площею перерізу не менше 6 мм2.

Заземлення виконується так, щоб при від'єднанні окремих апаратів і машин від заземлення не порушувалось заземлення решти устаткування.

Послідовнеприєднанняелектротехнічнихпристроївдо

збірнихзаземлювальних провідників або місцевихзаземлювачів

забороняється.

Дозволяється послідовне приєднання кабельних муфт і світильників мережі стаціонарного освітлення до збірних заземлювальних провідників або місцевих заземлювачів.

1. Заземлювальна мережа в шахті виконується безперервно. Облаштування заземлювальної мережі в шахті виконується за умовами, наведеними у додатку 1 до цієї Інструкції.
2. Надійність електричних контактів у колах заземлення і механічна міцність конструктивних елементів заземлювальної мережі забезпечується виконанням таких вимог:

приєднання заземлювальних провідників до заземлювача виконується зварюванням;

приєднання заземлювальних провідників до корпусів машин, апаратів і до різноманітних конструкцій, які в процесі експлуатації пересуваються або замінюються, виконується спеціальними заземлювальними затискачами (болтами, шпильками), які передбачаються в конструкції електроустаткування.

Конструктивні особливості заземлювальних затискачів наведено в додатку 2 до цієї Інструкції.

1. Головні заземлювачі виконуються сталевими смугами з площею поверхні не менше 0,75 м2 завтовшки не менше 5 мм і завдовжки не менше 2,5 м, які розташовуються у зумпфі, водозбірнику або спеціальному колодязі.
2. Колодязі виконуються завглибшки не менше 3,5 м і облаштовуються міцним перекриттям, пристроєм для встановлення підйомника і відводом від пожежного трубопроводу. Кріплення колодязя виконується так, щоб не перешкоджати контакту води з гірничим масивом.

У разі розміщення обох головних заземлювачів у колодязях вони розташовуються окремо один від одного, а заземлювачі з'єднуються між собою сталевою смугою (тросом) з площею перерізу не менше 100 мм2.

1. Облаштування головних заземлювачів у стічних канавах виконується сталевими смугами з площею поверхні не менше 0,6 м2 завтовшки не менше 3 мм і завдовжки не менше 2,5 м.
2. Облаштування головних заземлювачів у виробках, у яких немає стічної канави, виконується сталевими трубами завдовжки не менше 1,5 м. У стінках труб робляться на різній висоті не менше 20 отворів діаметром не менше 5 мм. У разі потреби облаштовується більша кількість головних заземлювачів.

Труба, а також простір між зовнішньою стінкою труби та стінкою шпуразаповнюється гігроскопічним матеріалом, якийперіодично

зволожується.

1. Уразірозміщення кабелів у бурових свердловинах головні

заземлювачі у кількості не менше двох облаштовуються на поверхні або у водозбірниках шахти. У разі закріплення свердловини обсадними трубами вони використовуються як головний заземлювач.

1. Уразіоблаштування місцевого заземлювача длязаземлення

електроустаткування, яке розраховано на номінальну напругу більше 127 В змінного струму і на номінальну напругу більше 110 В постійного струму, використовуються з’єднані між собою стальним або мідним провідником не менше трьох суміжних або віддалених рам металокріплення.

1. Уразіоблаштування місцевого заземлювача длязаземлення

електроустаткування, яке розраховано на номінальну напругу до 127 В змінного струму і на номінальну напругу до 110 В постійного струму, а також для заземлення металевих і не металевих конструкцій, на яких накопичується статична електрика, використовується одна рама металокріплення.

1. У разі облаштування місцевого заземлювача для додаткового заземлення апаратів захисту від струмів витікання на землю використовується одна рама металокріплення, яка розташована на відстані не менше 5 м від рам, які використовуються для облаштування захисного заземлення.
2. Рами металокріплення, які використовуються для облаштування місцевого заземлювача, комплектуються кріпильними та розпірними елементами. Забороняється порушувати конструкцію металокріплення (знімати затискачі, розпірні елементи, рами, скоби, хомути тощо). Рами кріплення, які підлягають заміні або демонтажу, не використовуються для облаштування місцевого заземлювача.

У разі використання рам металокріплення для облаштування місцевого заземлювача нарізні з’єднання кріпильних елементів обтягуються.

Підготовка рам металокріплення здійснюється особами електротехнічного персоналу, які пройшли спеціальний інструктаж із правил виконання таких робіт, або гірниками з ремонту гірничих виробок.

1. У разі виконання ремонтних робіт на металокріпленні, що використовується для облаштування місцевого заземлювача, конструктивні елементи заземлення приєднуються до інших рам, на яких ремонтні роботи не виконуються.

Роботи з облаштування виробок у місцях встановлення електроустаткування повинні погоджуватися головним енергетиком (головним механіком) шахти.

1. Стальні або мідні провідники приєднуються до стояків кріплення нижче бокових розпірних елементів і розташовуються так, щоб не

перешкоджати пересуванню людей і транспортних засобів і не сприймати навантаження у разі деформації кріплення під впливом тиску гірничих порід.

1. У разі облаштування місцевого заземлювача для заземлення стаціонарного електроустаткування металеві рами кріплення з’єднуються між собою стальним провідником, або мідним провідником, або спеціальними стяжками, виготовленими із сталевих кутів, смуг.

Особливості облаштування заземлювачів наведено в додатку 3 до цієї Інструкції.

1. Заземлення металевих оболонок електроустаткування, кабелів змінного і постійного струму, інших конструкцій, розташованих у трансформаторних, розподільних і перетворювальних підстанціях, здійснюється їх приєднанням до загального контуру заземлення, який облаштовується у підстанціях та приєднується до місцевого заземлювача і загальної шахтної мережі заземлення.

Заземлювальний контур, який облаштовується у камері тягової підстанції електровозної контактної відкатки, приєднується до струмоведучих рейок, які використовуються як зворотний провід контактної мережі, або до полюса джерела постійного струму, який приєднується до рейок.

1. Заземлення корпусів електроустаткування виконується приєднанням провідника мережі заземлення до зовнішнього заземлвального затискача.
2. На скребкових і стрічкових конвеєрах, перевантажувачах тощо, які мають металеве з’єднання з електроустаткуванням, виконується заземлення тільки електроустаткування.
3. Заземлення оболонок електроустаткування, кабелів і кабельної арматури постійного струму, що живляться від контактної тягової мережі, виконується приєднанням до рейок, які використовуються як зворотний провід тягової мережі.

Заземлення електроустаткування змінного струму, яке має металевий контакт із струмопровідними рейками електровозної контактної відкатки, виконується приєднанням до рейок, які використовуються як зворотний провід тягової мережі. Забороняється приєднання такого електроустаткування до загальної мережі заземлення. Заземлення металевих оболонок, броні і жили заземлення силових кабелів, які живлять електроустаткування змінного струму, виконується їх приєднанням до загальної шахтної мережі заземлення.

1. Приєднання заземлювальних провідників до рейок виконується спеціальними затискачами або зварюванням.
2. Забороняється приєднувати до струмопровідних рейок трубопроводи та інші металеві конструкції.

Особливості заземлення стаціонарних установок, машин і апаратів наведено в додатку 4 до цієї Інструкції.

1. Заземлення металевого корпусу кабельної муфти виконується приєднанням заземлювального провідника до заземлювального затискача на її корпусі і до місцевого заземлювача.

Заземлення металевої оболонки, сталевої броні кабелю, жили заземлення виконується приєднанням заземлювальних провідників до металевих хомутів, встановлених на оболонку, броню і жилу заземлення з двох кінців кабелю. Заземлювальні провідники приєднуються до заземлювального затискача на корпусі муфти.

1. Заземлювальні провідники виготовляються із сталі з площею перерізу не менше 50 мм2 або з міді з площею перерізу не менше 25 мм2.

Заземлювальніпровідникиз’єднувальнихмуфтконтрольних