Страница 9: НПАОП 15.9-1.11-97. Правила безпеки для спиртового та лікеро- горілчаного виробництва (32405)

При кантуванні балонів з киснем вручну не дозволяється братись за вентилі.

1. При складуванні не можна допускати співударяння балонів, падіння ковпаків та балонів на підлогу.
2. 1. Балони з горючими газами, з яких виявлене витікання, необхідно терміново видалити зі складу.
   2. 1. Обслуговуючий персонал повинен знати пожежну небезпеку газів, які зберігаються на складах, порядок евакуації балонів та правила гасіння горючих газів.

Одяг та взуття працівників на складах балонів з горючими газами повинні відповідати вимогам п. 6.1.48 ч.1 цих Правил. На випадок аварій зовні складу повинні бути передбачені комплект спецодягу і протигази.

1. Складські приміщення для зберігання балонів з горючими газами повинні мати постійно працюючу механічну вентиляцію, яка забезпечує безпечні концентрації газів.
2. 1. У складах балонів з газами не дозволяється зберігати інші речовини, матеріали та предмети.
   2. 1. На відстані 10 м навколо складу з балонами не дозволяється зберігати будь-які горючі матеріали та проводити роботи з вогнем.
      2. 1. Заповнені горючим газом балони, що мають башмаки, повинні зберігатись у складах у вертикальному положенні. Для запобігання від падіння балони необхідно встановлювати у спеціально обладнані гнізда, кліті або огороджувати бар’єром.
         2. Балони, які не мають башмаків, повинні зберігатись в горизонтальному положенні на дерев’яних рамах або стелажах. При укладці балонів у штабелі висота їх не повинна перевищувати 1.5 м, всі вентилі повинні бути закриті запобіжними ковпаками та повернуті до однієї сторони.
         3. При вантаженні, розвантаженні та транспортуванні балонів зі стисненим, зрідженим і розчиненим газом повинні виконуватись такі правила:

• транспортування до місця вантаження або розвантаження необхідно виконувати на спеціальних візках, конструкція яких повинна забезпечувати перевезення балонів без тряски та ударів (візки повинні мати гнізда за розміром балонів, оббиті повстю);
• вентилі балонів при транспортуванні повинні бути закриті ковпаками;
• кузов автомашини для перевезення балонів повинен бути обладнаний спеціальними контейнерами або стелажами з виїмками за розміром балонів, оббитих повстю, колодки повинні мати запорні пристрої, які охороняють балони, що перевозяться, від струсів та ударів;
• при вантаженні балонів у кузов автомашини більше ніж у один ряд необхідно застосовувати прокладки, які охороняють балони від зіткнення поміж собою.
• 1. Адміністративні та побутові будівлі та приміщення
  2. 1. Загальні вимоги
     2. 1. Улаштування адміністративних та побутових приміщеньповинно відповідати вимогам СНиП 2.09.04-87.
        2. Галузеві нормативи по забезпеченню санітарно-побутовими приміщеннями та обладнанням, санітарні характеристики процесів наведені у додатку 2.
        3. Площі та обладнання санітарно-побутових приміщень(гардеробних, душових, сушіння, обезпилення, обігріву, охолодження,вбиралень, умивальних, пристроїв питного водопостачання тощо) повиннівідповідати вимогам СНиП 2.09.04-87.
        4. Геометричні параметри, мінімальні відстані між осямита ширину проходів між рядами обладнання побутових приміщень необхідно приймати за табл. 6.1.

(витяг зі СНиП 2.09.04-87, табл. 5) Розміщення обладнання побутових приміщень

Найменування

1

Показник, м 2

Розміри у плані Кабіни:

Шафи у гардеробних для особистого та домашнього одягу в залежності від кліматичних районів та спецодягу і взуття 1);

0,25 х 0,5 0,33 х 0,5 0,4 х 0,5

ПБ, ПВ, ПГ, ШБ, IIffiJV

m, Щ, ПА, ША IА, IB, IT

1,8

0,2

1,65

0,65

0,7

1,2

1,5

1,8

2

1,4/1 2) 2/1,4 2)

Розміри по висоті Розподілювальні перегородки: до верху перегородки від підлоги до низу перегородки Шафи для зберігання одягу

Відстань між осями санітарних приладів Умивальники одинарні Ручні та ножні ванни, пісуари

Ширина проходів між рядами Кабіни душових закриті, умивальники групові

Кабіни душових відкриті та вбиральні, пісуари

Умивальники одинарні

Ручні та ножні ванни, кабіни особистої

гігієни жінок та фотарії

Шафи гардеробних для зберігання одягу

при кількості відділень у ряді :

до 18

від 18 до 36

1. Надалі — спецодягу. Для звичайного складу спецодягу (халати, фартухи, легкі комбінезони) необхідно передбачати шафи розмірами у плані 0,25x0,5 м, для розширеного складу(звичайний склад плюс натільна білизна, засоби індивідуального захисту ) — 0,33 х 0,5 м, для громіздкого спецодягу(розширений склад плюс кожухи, валянки, спеціальні комбінезони) — 0,4 х 0,5 м.
2. В знаменнику наведена ширина проходу між рядами шаф без лав.

Примітка:

1. Ширину проходу між стіною та рядами обладнання допускається зменшувати на 40%, при числі одиниць обладнання більше 6 у ряді — збільшувати на 25%.
2. При тупикових проходах між шафами для одягу число відділень у ряді необхідно зменшувати на 35%.
3. 1. Санітарно-побутові приміщення
   2. 1. В гардеробних кількість відділень в шафах та гачків вішалок для домашнього та спецодягу необхідно приймати рівною обліковій чисельності працюючих; для вуличного одягу — чисельності у двохсуміжних змінах.
      2. 1. При обліковій чисельності працюючих на підприємствах до 50 чоловік допускається передбачати загальні гардеробні для всіх груп виробничих процесів.
         2. При гардеробних, окрім відокремлених гардеробних для вуличного одягу, необхідно передбачати комори спецодягу, вбиральні, приміщення для чергового персоналу з місцем для прибирального інвентаря, місця для чищення взуття, сушіння волосся.
         3. Кількість душових, умивальників та спеціальних побутових улаштувань необхідно приймати за чисельністю працюючих в зміні або частини цієї зміни, що одночасно закінчує працю.
         4. Душові обладнуються відкритими душовими кабінами. До 20% душових кабін допускається передбачати закритими. Душові кабіни з наскрізним проходом передбачаються при виробничих процесах груп Ь, 3б.
         5. Вбиральні у багатоповерхових побутових, адміністративних та виробничих будівлях повинні бути на кожному поверсі.

При чисельності працюючих на двох суміжних поверхах 30 чоловік або менше вбиральні слід розміщувати на одному поверсі з найбільшою чисельністю працюючих.

При чисельності працюючих на трьох поверхах менше 10 чоловік допускається передбачати одну вбиральню на три поверхи.

Вбиральні і душові не дозволяється розміщувати над робочими приміщеннями правлінь, конструкторських бюро, приміщеннями для учбових занять, громадського харчування, пунктів здоров’я, культурного обслуговування та громадських організацій.

1. Допускається передбачати загальну вбиральню для чоловіків і жінок при чисельності працюючих в зміні не більше 15 чоловік.
2. 1. Вхід у вбиральню повинен передбачатись через тамбур з дверима, які самозачиняються.
   2. 1. Відстань від робочих місць у виробничих будівлях до вбиралень, міст паління, приміщень для обігріву або охолодження, напівдушів, пристроїв питного водопостачання повинна прийматись не більше 75 м, а від робочих місць на промплощадці підприємства - не більше 150 м.
      2. 1. Для прання спецодягу при виробничих підприємствах або групі підприємств повинні передбачатись пральні з відділеннями хімічного очищення.
         2. Для знешкодження спецодягу, забрудненого нелеткими речовинами, допускається використовувати окрему технологічну лінію в пральнях.
         3. При пральнях необхідно передбачати приміщення для ремонту спецодягу з розрахунку 9 кв. м на одне робоче місце. Кількість робочих місць необхідно приймати з

розрахунку одно робоче місце з ремонту взуття та два робочих місця з ремонту одягу на 1000 чоловік облікової чисельності.

1. Приміщення охорони здоров’я
2. 1. Приміщення пунктів здоров’я, медпунктів, особистої гігієни жінок, парильні (сауни), приміщення для інгаляторіїв, фотаріїв, ручних та ножних ванн, приміщення для відпочинку та психологічного розвантаження необхідно приймати відповідно до вимогСНиП 2.09.04-87.
   2. 1. На підприємствах з обліковою чисельністю працюючих більше 300 чоловік повинні передбачатись фельдшерські пункти охорониздоров’я.
      2. 1. При обліковій чисельності від 50 до 300 працюючих повинен бути передбачений медичний пункт. Площу медичного пункту необхідно приймати: 12 кв.м — при обліковій чисельності від 50 до 150 працюючих, 18 кв. м — від 151 до 300.
         2. Пункти здоров’я повинні бути розміщені на першому поверсі адміністративних, побутових або виробничих будівель та забезпечені зручним під’їздом санітарного автомобіля.
         3. Розміщення та розміри дверей у приміщенні пункту здоров’я повинні прийматися з урахуванням можливості переміщення хворих на носилках.
         4. Приміщення особистої гігієни жінок слід розміщувати у вбиральнях із розрахунку 75 працюючих на одну установку. В цих приміщеннях повинні бути передбачені місця для роздягання та умивальник.
         5. Приміщення та місця відпочинку в робочий час і приміщення психологічного розвантаження необхідно розміщувати, як правило, при гардеробних домашнього одягу і пунктах охорони здоров’я. При допустимих параметрах повітря робочої зони у виробничих приміщеннях та відсутності контакту з речовинами 1 і 2 класів небезпеки допускається передбачати місця відпочинку відкритого типу у вигляді майданчиків, що розташовані у цехах на площах, що не використовуються з виробничою метою.
         6. В приміщеннях для відпочинку та психологічного розвантаження при обгрунтуванні можуть бути передбачені пристрої дляприготування та роздачі спеціальних тонізуючих напоїв, а також місцядля занять фізичною культурою.
         7. Рівень звукового тиску в приміщеннях і місцях для відпочинку, а також в приміщеннях психологічного розвантаження не повинен перевищувати 65 дБА.
      3. Приміщення підприємств громадського харчування,торгівлі, служби побуту
      4. 1. При чисельності працюючих у зміну більше 200 чоловік необхідно передбачати їдальню, яка працює, як правило, на напівфабрикатах; до 200 чоловік — їдальню-роздавальню. При чисельності працюючих в зміну менше 30 чоловік замість їдальні-роздавальні допускається передбачати кімнату прийому їжі.
         2. Чисельність місць у їдальні необхідно приймати із розрахунку одне місце на чотирьох працюючих в зміну або найчисельнішу частину зміни.
         3. Площа кімнати прийому їжі повинна визначатись з розрахунку 1 кв.м на кожного відвідувача, але не менше 12 кв.м. Кімната прийому їжі повинна бути обладнана умивальником, стаціонарним кип’ятильником, електричною плиткою, холодильником. При чисельності працюючих до 10 чоловік у зміну замість кімнати прийому їжі допускається передбачати в гардеробній додаткове місце площею 6 кв.м для встановлення столу прийому їжі.
   3. Вимоги до улаштування освітлення
   4. 1. Загальні вимоги
      2. 1. Освітлення виробничих, адміністративних і побутових приміщень виконується у відповідності з розрядом зорових робіт і коефіцієнтом природної освітленості (КПО). Норми освітленості при штучному освітленні на робочих поверхнях наведені у додатку 3.
         2. Для живлення світильників загального освітлення повинна застосовуватись напруга не вище 380/220 В змінного струму при заземленій нейтралі і не вище 220 В змінного струму при ізольованій нейтралі і постійного струму.
         3. В приміщеннях без підвищеної небезпеки для усіх стаціонарних світильників допускається застосовувати напругу не вище 220 В.

Світильники з люмінесцентними лампами на напругу 127-220 В допускається встановлювати на висоті менше 2.5 м від підлоги, а також для місцевого освітлення, якщо виключено контакт з їх струмоведучими частинами у разі дотику.

1. Для живлення світильників місцевого стаціонарного освітлення з лампами розжарювання повинна застосовуватись напруга:

• в приміщеннях без підвищеної небезпеки — не вище 220 В;
• в приміщеннях з підвищеною небезпекою — не вище 42 В, в особливо небезпечних — не вище 12 В.

В приміщеннях вологих, особливо вологих, жарких та з хімічноактивним середовищем застосування люмінесцентних ламп для місцевого освітлення допускається лише в арматурі спеціальної конструкції.

1. Для живлення переносних електросвітильників в приміщеннях з підвищеною небезпекою повинна застосовуватись напруга не вище 42 В, в особливо небезпечних — не вище 12 В.

При наявності особливо несприятливих умов, а саме, коли небезпека ураження електричним струмом підвищується наслідком тісноти,незручного положення робітника, стикання з великими металевими, добре заземленими поверхнями (наприклад, робота в котлах, цистернах, бочках та інших ємкостях) для живлення ручних світильників повинна застосовуватись напруга не вище 12 В.

1. Контроль освітленості у приміщеннях та на робочих місцях повинен виконуватись не рідше одного разу на 12 місяців та після реконструкції освітлювальних установок.
2. 1. Аварійне і евакуаційне освітлення
   2. 1. Аварійне освітлення (в приміщеннях і на місцях виконання зовнішніх робіт) слід передбачати, якщо вимкнення робочого освітлення і порушення нормального обслуговування устаткування і механізмів, що з ним пов’язане, може викликати: