Страница 29: НПАОП 15.9-1.11-97. Правила безпеки для спиртового та лікеро- горілчаного виробництва (32405)

а) напірний бак з півгодинним запасом води на випадок припинення подавання її з водопровідної мережі;

б) аварійне освітлення;

в) телефонний зв’зок;

г) пожежогасіння, парогасіння та первинні протипожежні засоби.

1. Збірники і мірильники спирту і спиртопродуктів повинні мати герметичні люки, що зачиняються, та сполучатися з атмосферою за допомогою повітровиків, споряджених дихальними клапанами і вогнеперешкоджувачами. Рекомендується встановлювати перед вогнеперешкоджувачами спиртоловушку насадочного типу. Повітровики повинні виводитись за межі приміщення згідно з вимогами п.6.6.3.21 ч.1 цих Правил.
2. 1. У відділенні брагоректифікації мають бути індивідуальні засоби захисту: шланговий протигаз з виносним шлангом, переносний електросвітильник напругою не вище 12 В у вибухозахищеному виконанні або акумуляторний ліхтар УАС — 3В, запобіжний пояс з рятувальною вірьовкою, протигаз фільтруючий з коробкою А-2 комплекта, аптечка з необхідними медикаментами тощо.
   2. 1. Чищення та ремонт брагоректифікаційних, ректифікаційних установок можуть дозволятися лише після їхньої зупинки, охолодження, промивання водою, відключення трубопроводів за допомогою заглушок, провітрювання приміщення та улаштування риштовиння, яке має міцну огорожу.
      2. Не допускається: а) здійснювати у відділенні брагоректифікації аналізи якості спирту за пробою Саваля; б) зберігати в апаратному відділенні перманганат калію, луг та інші хімікати.
      3. Приміщення відділення брагоректифікації повинно бути обладнано системою автоматичного попередження накопичення вибухонебезпечних концентрацій парів ЛЗР з включенням звукової сигналізації та аварійної вентиляції.
   3. Бардосховища, пункти роздавання барди та бардонакопичувачі
   4. 1. Бардороздавальний пункт мусить розміщуватися в окремій будівлі з опаленням. Відпускальні мірильники для роздавання барди мають бути закритими, обладнаними переливними трубами, повітровиками, площинками для обслуговування.
      2. Наземні відкриті бардяні ями і резервуари слід огороджувати перилами висотою не менше 1 м. Санітарно-захисна зона від пункта бардороздавання до житлових приміщень має бути не менше 100 м.
      3. Під’їзди до пунктів роздавання барди повинні мати тверде покриття, забезпечувати прямоплинність потоку транспорту і на них має підтримуватися чистота.
      4. Мелясна барда, яка не використовується для подальшого перероблення, мусить перекачуватися на бардонакопичувачі.
      5. Очищення бардонакопичувачів від дріжджів мелясної барди, які розклалися, мусять робитися не менше одного разу на рік.

Місце скидання шламу повинно узгоджуватися з органами санітарно- епідеміологічного нагляду.

1. Не допускається:

а) спускання барди у водоймища;

б) спорудження бардороздавальних пунктів на території спиртових заводів;

в) експлуатація неогороджених бардосховищ та пунктів роздавання барди, а також роздавання гарячої барди у ручний спосіб;

г) подавання барди на бардороздавання і бардонакопичувачі по відкритих лотках і канавах.

1. Приймання, зберігання і відпускання спирту
2. 1. Зберігання, отпускання і транспортування етилового спирту мусить проводитися згідно з вимогами Інструкції з приймання, зберігання, відпускання, транспортування та обліку етилового спирту.
   2. 1. Спиртовідпускальне, спиртоприймальне відділення мусять бути ізольовані від приміщення для зберігання спирту протипопожежною стінкою типу I. Обладнання у цих стінках дверних чи віконних прорізів не допускається. Приміщення повинно мати не менше двох виходів. Дверні отвори слід обладнувати порогами-пандусами висотою не менше 0,15 м. Підлога мусить мати ухил у бік, протилежний до дверей, з приямком у нижній частині для збирання спирту на випадок його пролиття. Підлога повинна виконуватися з матеріалів, які при ударах не утворюють іскор (бетонні, ксилітові, цементнопіщані, мозаїчні (тераццо), асфальтобетонні), при умові застосування піску і щебеню, що не дають іскор. Спиртосховище слід розміщувати в окремій будівлі не нижче II ступеня вогнестійкості. Відстань між ємкостями і стінами сховища повинна бути не менше 1,5 м. Кожний резервуар місткістю більше 100 т повинен встановлюватися в приміщенні, що має самостійний вихід назовні. Будівля спиртонасосної мусить бути розділена протипожежною стіною на два приміщення:

• відділення мірильників (с насосом);
• приміщення електрощитової і електроприводів.

Спиртові резервуари, які встановлюються на відкритих площадках мають бути пофарбовані у світлі кольори і забезпечені влітку водяним зрошенням. До кожного резервуара мусить бути забезпечено вільний з усіх боків приступ для його огляду; Для спостерігання за рівнем спирту у резервуарах установлюються поплавцеві покажчики рівня або автоматичні сигналізатори у вибухозахищеному виконанні. Установлення покажчикових скел і пробних кранів не допускається.

1. Вікна у закритих спиртосховищах мусять бути встановлені на висоті не менше 2 м від землі та споряджені гратами, які відчиняються, а також захищених від сонячних променів.
2. 1. Вільний об’ем приямка для скидання випадково пролитого спирту закритого спиртосховища повинно дорівнювати: для окремо розташованих резервуарів — повній ємкості резервуара; для групи резервуарів — ємкості більшого резервуара. Кожна група зовнішніх резервуарів має бути огороджена, обнесена суцільним земляним валом або щільною стінкою з матеріалів, які не горять. Вільний об’ем усередині обвалування мусить дорівнювати:

• для окремо розташованих резервуарів — повній ємкості резервуарів;
• для групи резервуарів — ємкості більшого резервуара.

Висота вала має бути на 0,2 м вищою за розрахунковий рівень розлитої рідини, але не менше 0,5 м. Ділянка, на якій розташовані резервуари для спирту, має бути асфальтована.

1. Будівлі спиртосховищ, наземні резервуари та інші посудини, трубопроводи повинні мати блискавкозахист II категорії. Для захисту від вторинного проявлення блискавки та статичної електрики корпуси резервуарів, трубопроводи, металеві площинки та інше обладнання мусить заземлюватися згідно з вимогами підрозд. 10.4, 10.5 ч.1 цих Правил.
2. 1. Спиртоприймальне відділення і спиртосховища повинні обладнуватися замкненою системою повітряних трубопроводів для резервуарів та мірильників, яка має спиртоуловлювач, дихальний клапан і вогневий запобіжник.
   2. 1. Кожний спиртовий резервуар має задовольняти вимогам технічних умов та бути спорядженим арматурою і приладами, передбаченими проектом (запобіжник вогневий, дихальний клапан, сигналізатор граничного рівня спирту). З метою виключення розливання спирту при пошкодженні наповнювального і витратного трубопроводів на них усередині резервуара слід встановлювати запірні запобіжні клапани.
      2. Контроль за справністю роботи вогневого запобіжника дихального клапана, сигналізатора рівня спирту повинен здійснюватися згідно з вимогами, які встановлені у розд. 7.2 ч.1 цих Правил та графіком наведеним у додатку 22.
      3. Експлуатація обладнання спиртосховищ має бути організована згідно з вимогами розд. 7.8 ч.1 цих Правил.
      4. У приміщенях насосних, на наливальних ділянках, на території, де розташовані резервуари зі спиртом, у спиртосховищах та спиртоприймальних відділеннях при вимиканні освітлення в нічний час допускається застосування лише вибухобезпечних акумуляторних світильників.
      5. Скляні частини покажчиків рівня спирту у мірильниках мають бути захищені від механічних пошкоджень.
      6. Електроосвітлення спиртосховищ мусить бути у вибухобезпечному виконанні. Вмикання електроосвітлення мусить здійснюватися зовні будівель чи території ділянок.
      7. Закриті спиртосховища треба обладнувати аварійною витяжною вентиляцією, яка забезпечує не менше вісьми обмінів повітря за одну годину за повним об’ємом приміщення з урахуванням постійнодіючої механічної витяжної вентиляції (загальнобмінної і місцевої). Вмикання вентиляції має здійснюватися зовні будівель.
      8. У приміщеннях спиртосховищ, спиртоприймачах і спиртовідпускальних відділень мусить бути встановлено вибухозахищене електроустаткування. Допускається застосування як привода, електродвигунів загального призначення, за умови встановлення їх в ізольованому від мірильників і цистерн приміщенні; у цьому випадку з’єднання вала електродвигунів з валом насоса мусить проходити крізь капітальну стіну з улаштуванням у перегородці сальника спеціальної конструкції.
      9. Завідувач спиртосховища щоденно має перевіряти стан резервуарів, трубопроводів і арматури спиртосховища та вживати термінових заходів до усунення помічених несправностей, із занотуванням у спеціальному журналі характеру несправності, часу її усунення і прізвища особи, яка виконувала роботи.
      10. Зберігання та перевезення спирту у сталевих оцинкованих діжках не допускається.
      11. Зберігання вогне- і вибухонебезпечних матеріалів та сторонніх речей у спиртосховищі та спиртоприймальному відділенні не допускається.
      12. Спиртосховище, спиртоприймальне, спиртовідпускальне відділення мусять споряджуватися первинними засобами пожежогасіння.
      13. Переливання спирту відкритим способом не допускається.
      14. Перевезення спирту дозволяється в авто- і залізничних цистернах або металевих діжках. При цьому мусять додержуватися вимоги розд. 7.8 ч.1 цих Правил.
      15. Відкриті площадки для зберігання спирту у тарі (діжках) мусять мати повітки, огороджуватися земляним валом або стіною, яка не горить, висотою не менше 0.5 м, мати пристрої для відведення талої та дощової води. У місцях проходу або проїзду на площадку мають установлюватися пандуси.
      16. Штабелі пустої тари (діжок) і діжки, які наповнені спиртом, можуть розташовуватись на площадках під навісом відокремлено. Площадки під навісом для зберігання порожньої тари обвалування не потребують. Зберігання порожніх діжок дозволяється після їх промивання водою.
      17. Ручне укладання діжок зі спиртом допускається не більше ніж у два яруси, механічне укладання — не більше ніж у три яруси. Завширшки штабель має бути не більше двох діжок, відстань між штабелями або стелажами мусить бути не менше 5 м, довжина штабеля - не більше 25 м. Відстань від площинки до будівель та споруд визначається вимогами СНиП ІІ-89-80.
      18. Відбирання проб з резервуарів зі спиртом мусить робитися за допомогою пробовідбиральників, виготовлених з матеріалів, які не дають іскор при ударі (бронза, мідь, алюміній).
      19. Резервуари, цистерни чи діжки влітку мають заповнюватися спиртом не більше ніж на 95% об’єма, а взимку не більше ніж на 97% об’єма.
      20. Не допускається:

а) наливання автоцистерн та діжок спиртом за допомогою відер та інших посудин та зливання спирту без шланга;

б) закручування та відкручування металевих пробок інструментом, який утворює

іскри.

1. Діжки зі спиртом укладаються рядами, пробками догори, з прокладинкою між рядами та підклинюванням крайніх рядів. Протягом транспортування діжки мають бути надійно закріплені. Бутелі зі спиртом слід розміщувати у спеціальних ящиках, дерев’яних гратчастих облямівках чи корзинах.
2. 1. Перед початком робіт особи, які беруть участь в операціях з переміщення спирту, мусять бути проінструктовані з методів безпечної роботи. Усі робітники, зайняті на роботах з етиловим спиртом, мають знати його фізико-хімічні властивості та токсикологічні характеристики відповідно до додатка 11. Приймання, зливання та відпускання спирту здійснюється під безпосереднім наглядом відповідальної особи, яка призначається керівником підприємства. При роботах, пов’язаних з переміщуванням спирту (відпускання, зливання, транспортування) слід виконувати вимоги із запобігання виникненню та накопиченню зарядів статичної електрики, викладені у розд.10.4 ч.1 цих Правил .
   2. 1. Наливальні та зливальні пристрої для спирту, естакади, металеві сходи до них мають бути заземлені згідно з вимогами розд. 10.4 ч.1 цих Правил .
      2. Залізничні цистерни, автоцистерни і металеві діжки, у які робиться наливання (зливання) спирту, мусять надійно приєднуватися до заземлювача, а також мати заземлювальні з’єднання з наливним шлангом.
      3. Наконечники шлангів мусять бути виготовлені з металу, який не дає іскор при ударі (бронза, мідь, алюміній).
      4. Труба чи шланг, який подає спирт до резервуарів, залізничних та автоцистерн, не повинен доходити до дна на 0.2 м до кінця наконечника.
      5. Робота усередині спиртових місткостей має проводитися згідно з розд. 7
3. цих Правил.
4. 1. Використання спиртової тари для зберігання та перевезення інших рідин не допускається.
   2. 1. Для чищення резервуарів слід злити спирт і видалити осад, який випав, вручну ємкостями з кольорового металу. Відкрити всі люки, спочатку верхні , а потім нижні, відокремити всі підвідні трубопроводи, зняти дихальний клапан. Для пропарювання резервуарів пару при температурі 60-70 ° С підвести через нижній люк и вести пропарювання до повного видалення парів спирту. Наявність парів виявити за допомогою газоаналізатора.
5. ВИРОБНИЦТВО З УТИЛІЗАЦІЇ ВІДХОДІВ
6. 1. Цех упарювання барди
   2. 1. Цех упарювання барди мусить розташовуватися в окремій будівлі або у будівлі, яка прилягає до спиртового заводу. В останньому випадку він має відділятися від заводу стіною з матеріалу, який не горить.
      2. На оглядних та мірильних склах корпусів випарювальних апаратів, які працюють під тиском, мусять бути встановлені захисні сітки.
      3. Процеси випарювання, а також підтримуваня рівня барди у випарних апаратах мусять здійснюватися автоматично.
      4. Кислотне очищення (виварювання) випарних апаратів від накипу (для запобігання накопичення водню) мусить здійснюватися при постійному відсмоктуванні газів вакуум-насосом або вентилятором, згідно зі спеціальною інструкцією, затвердженою власником підприємства.
      5. Подавання розчинів кислот та лугів у випарні апарати для виварювання мусять здійснюватися по трубопроводах.
      6. Під час виварювання, після виварення соляною кислотою та під час огляду корпусів для запобігання вибуху не дозволяється користуватися відкритим вогнем. Виварювання повинне проводитися під наглядом відповідальної особи.
      7. Під час чищення корпусів випарників у них вентилятором має подаватися чисте повітря.
      8. Відведення пари та газів з випарювальних установок мусить здійснюватися крізь барометричний конденсатор, а гази, що утворюються протягом процесу випарювання та не конденсуються (вуглекислота, аміак тощо), після очищення слід викидати в атмосферу крізь труби, виведені згідно з вимогами розд. 6.6 ч.1 цих Правил.
   3. Виробництво кормових дріжджів на барді
   4. 1. Технологічне устаткування, встановлене у цеху, мусить бути споряджено накривками, які виключають можливість поширення у приміщенні цеху дріжджів, продуктів їхньої життєдіяльності і розпаду, або споряджено місцевими відсмоктувачами. Дріжджогенератори та інші технологічні посудини і апарати, розташовані у приміщенні цеху, мусять споряджуватися повітряними витягувачами. Переріз витягувачів повинен цілком забезпечувати видалення газів, які утворюються, та усього повітря, що подається для аерування або перемішування середовища.
      2. Повітря, яке викидається в атмосферу з технологічних апаратів та приміщень цеху кормових дріжджів, попередньо слід очищувати за допомогою абсорберів, скруберів та інших пристроїв.
      3. Резервуари для зберігання гарячої барди, приготування та зберігання живильного середовища, засівних дріжджів, дріжджової суспензії та інші, що зазнають дезинфекцію парою у герметично закритому стані, мусять бути обладнані вакуум- переривниками. При дезинфекції апаратури та комунікацій гострою парою піднімати в них тиск вище 0,07 МПа (0,7 кгс/кв.см) не допускається.
      4. Люки у верхніх накривках технологічних збірників під час роботи мусять бути щільно закриті. Для обслуговування збірників мусять бути змонтовані площинки з перилами та огорожами.
      5. Приготування розчинів дезинфікуючих речовин має проводитися у спеціально виділеному приміщенні і подаватися у цех у кількостях, що не перевищують змінної потреби. Роботи, пов’язані з приготуванням розчинів кислот, лугів та живильних солей, повинні проводитися згідно з розд. 3.2 ч. 2 цих Правил.
      6. Вимоги безпеки при експлуатації сепараторів викладено у розд. 3.4 ч.2 цих Правил.
      7. Жолоби для транспортування сепарованих дріжджів та вторинної барди мусять бути щільно зачинені.
      8. Розпилювальні сушарки мають розташовуватися в окремому ізольованому приміщенні.
      9. У приміщеннях сушильного відділення не можна допускати накопичення дріжджового пилу.
      10. Розпилювальні сушарки та допоміжне обладнання до них мусять бути споряджені надійно працюючими регулювальними пристроями, контрольно — вимірювальними, фіксуючими та вказівними приладами для замірювання температури, тиску, витрати та інших параметрів. Усі прилади повинні розміщуватися на пульті управління.
      11. Автоматичне регулювання процесу сушіння повинно передбачати блокування роботи розпилювального механізму з дозуванням дріжджової суспензії на розпилювання і роботу топки.
      12. Розпилювальні сушарки мусять бути споряджені попереджувальною технологічною і аварійною сигналізацією на випадок виникнення неполадок у роботі окремих вузлів (забивання тракту пневмотранспорту або циклонів, підвищення температури сушильного агента до і після сушіння, поява ознак іскрення або загоряння дріжджів тощо). Опріч сигналізації автоматика має зменшувати або припиняти подавання сушильного агента чи палива у топку при підвищенні температури чи загорянні.
      13. Сушильна камера розпилювальної сушарки та її допоміжне устаткування (газоходи, накривка сушильної башти, циклон, бункери товарних дріжджів тощо) мусять мати запобіжні вибухові клапани. Не допускається у приміщеннях пакування дріжджів та складів очищування стін та устаткування за допомогою обдування стисненим повітрям.
      14. Приміщення для сушіння дріжджів на розпилювальній, вальцьовій сушарках повинні обладнуватися автоматичною пожежною сигналізацією, автоматичними установками пожежогасіння. Сушильні камери і циклони розпилювальної сушарки повинні бути забезпечені системою парогасіння.
      15. Для захисту від можливих розрядів статичної електрики вся апаратура транспортно-технологічного устаткування, металеві частини фільтрів для пилу, резервуари для мазуту, повітряні компресори та інше устаткування цеху, розташоване як усередині приміщення, так і зовні нього, має бути заземлено згідно з вимогами розд.10.4.10 ч.1 цих Правил .
      16. Роботи усередині дріжджовирощувальних апаратів мусять проводитися згідно з вимогами розд. 7.2.2 ч.1 цих Правил.
      17. У випадку загоряння дріжджів або виявлення неполадок, пошкоджень в обладнанні сушильної установки її повинно бути негайно зупинено.
      18. Протягом роботи топки розпилювальної сушарки не допускається ведення процесу с недопалом. Розрахунок топки мусить робитися на підвищені коефіцієнти надлишку повітря. Протягом роботи котельної на природньому газі слід здійснювати подавання частини димових газів від котлів у камеру змішування теплогенератора сушарки для зниження вмісту кисню у сушильному агенті та запобігання загоряння дріжджів у сушарці.
      19. У приміщеннях сушильного відділення, циклонів, пакування,гранулювання, складу готової продукції повинно проводитися прибирання пилу не рідше одного разу на тиждень,за затвердженим власником графіком. Накопичення дріжджового пилу у виробничому приміщенні, на електроустаткуванні, опалювальних приладах, паропроводах недопустиме. Вентиляція приміщень повинна відповідати вимогам розд. 6.6.3 ч.1 цих Правил.
   5. Виділення хлібопекарних дріжджів з бражки та кормових дріжджів з барди
   6. 1. Вимоги безпеки до сепараторів викладено у розд. 3.4 ч.2 цих Правил. У середовищах, підкислених соляною кислотою, можливо застосування сепараторів, барабани яких виготовляються з титанових сплавів, марок А1-ВВС і А1-ВСЖ-2 і марок СОС-501Т2 і СДС-531ТО1.
      2. Фільтраційне та формувально-пакувальне відділення, відділення складування і зберігання дріжджів мають відповідати відповідним вимогам розд. 3.5, 3.7, 3.8 ч.2 цих Правил.
      3. Пресувальне та формувально-пакувальне відділення, відділення для сушіння (нестандартних) дріжджів, миття салфеток мусять розміщуватися в ізольованих приміщеннях.
      4. Вимоги безпеки до фільтр-пресів викладено у розд. 3.5.2 ч.2 цих Правил. Під рамами фільтр-преса мусить бути встановлено бункер для скидання дріжджової маси. Подавання на формувальну машину пресованих дріжджів повинно бути механізовано.
      5. Мішальні машини під час роботи мусять бути щільно закриті. Кришка формувально-пакувальної машини повинна мати блокіровку, яка виключає можливість вмикання машини при відкритій накривці.
      6. Подавання дріжджів до формувально-пакувальної машини руками та дерев’яними пристосуваннями не дозволяється.
7. ВИРОБНИЦТВО ХЛІБОПЕКАРНИХ ДРІЖДЖІВ
8. 1. Приймання і зберігання меляси, кукурудзяного екстракту, кислот та інших рідких матеріалів
   2. 1. Приймання та зберігання меляси повинно відповідати вимогам розд. 1.4 ч.2 цих Правил.
      2. Приймання і зберігання кукурудзяного екстракту, олеїнової та сірчаної кислот, аміакової води, лугів та інших агресивних рідин повинно відповідати вимогам розд. 6.2.2 ч.1 цих Правил.
      3. Насосні станції для перекачування кукурудзяного екстракту олеїнової кислоти та інших рідких матеріалів має бути розміщено у закритих приміщеннях.
      4. Приймальні цистерни мусять мати огорожу висотою не менше 1 м і сходи з перилами до верхніх люків.
      5. На цистернах для зберігання кислот, лугів та інших їдучих рідин мусять бути попереджувальні написи.
      6. Цистерни для зберігання кукурудзяного екстракту, аміакової води, сірчаної і олеїнової кислот та інших рідких материалів мусять мати повітровики для відведення газів у атмосферу, датчики рівня, автоматичне блокування верхнього рівня або переливні пристрої.
      7. Сховища повинні мати перевірені запірні пристрої, що надійно працюють.
      8. Зачищення транспортних цистерн з-під сірчаної кислоти, аміакової води, лугів та інших їдучих рідин робити не дозволяється.
      9. Роботи усередині цистерн (огляд, очищення) мають робитися згідно з вимогами розділу 7.4 ч. 1 цих Правил.
   3. Підготування живильних, мийних та дезинфікуючих розчинів
   4. 1. Роботу із завантаження солей до апаратів для розчинювання і подавання у виробництво живильних солей, мийних засобів, дезинфікуючих розчинів та інших хімікатів має бути механізовано.
      2. Апаратуру для приготування живильних, дезинфікуючих розчинів та дозувальні мірильники, насоси, трубопроводи і арматуру мусить бути виготовлено з кислотостійких матеріалів.