Страница 13: НПАОП 15.9-1.11-97. Правила безпеки для спиртового та лікеро- горілчаного виробництва (32405)

Відбір проб води або осадів із споруд слід виконувати з робочих площадок, улаштування яких (огорожа, освітлення тощо) повинне гарантувати повну безпеку працівників.

1. При ручному очищенні покидьки з грат слід видаляти в збірники з накривками з наступним їх вивезенням до місць знешкодження.
2. 1. Вимоги безпеки при експлуатації споруд водопостачання та каналізації
   2. 1. Персонал підприємств водопостачання та каналізації,що зайнятий обробкою питних та стічних вод, окрім медичного огляду (первинного та періодичного) повинен забезпечуватись попереджувальними щепленнями у відповідності з вимогами санітарних органів(проти черевного тифу, паратифів А та В, дизентерії тощо).
      2. 1. В колодязях та камерах мереж водопостачання та каналізації і інших спорудах повинні бути передбачені драбини або скоби для спуску.
         2. Управління гратами, шиберами, засувками та іншим обладнанням, що знаходиться під водою, повинно здійснюватись з землі за допомогою маховиків керуючих пристроїв, що виведені на поверхню перекрить на висоту 0,7 м.
         3. Роботи в заглибленихкамерах, шахтних колодязях тощоповинні

виконуватись у відповідності з вимогами, викладеними у розділі 7.2.2 ч.1 цих Правил .

1. Приймальна камера напідвідномуколекторі, приміщенняграт та

приймальногорезервуара каналізаційних насоснихстанцій повинні бути оснащені

вентиляцією з не менше 5-кратного обміну повітря щогодинно. В насосних станціях, до яких можливе надходження вибухонебезпечних або токсичних виробничих стічних вод, повинна бути вентиляція приміщень грат та резервуарів з 12-кратним обміном повітря щогодинно.

1. Включення освітлення,вентиляціїта іншого обладнанняповинні

розміщуватись перед входом до приміщення грат.

1. Вхід до приміщення автоматизованих грат допускається лише після 10-12 хвилинного провітрювання приміщення механічною вентиляцією. Вентиляція повинна працювати безперервно під час знаходження людей у приміщенні.
2. 1. При полях фільтрації належить передбачати душову,приміщення для сушіння спецодягу, для відпочинку та прийому їжі. На кожні 75-100 га площі полів фільтрації слід передбачати бути для обігрівання обслуговуючого персоналу.
   2. 1. Приміщення споруд для очищення стічних вод, включаючи фізико-хімічне очищення, повинні бути обладнані вентиляцією, що забезпечує 12-кратний обмін повітря щогодинно. Вмикання та час роботи вентиляції повинні відповідати вимогам п. 6.7.4.7 ч.1 цих Правил .
      2. 1. Вздовж периметру градирні повинна бути влаштована огорожа висотою не менше 1 м. На поруччі повинні бути вивішені знаки безпеки, що не дозволяють купання в градирнях.
         2. Для проходу персоналу через кювети, по яких води відводяться з території градирні та бризкальних басейнів, повинні бути передбачені містки з поруччям, на яких мусять бути закріплені рятувальні засоби.
         3. Вентилятори градирень повинні бути огороджені. Доступ до вихідного отвору вентилятора повинен бути виключений. Заходити до дифузора вентилятора в часи його роботи не дозволяється. На період огляду та поточного ремонту градирень вентилятори повинні бути відключені та застопорені.
         4. Хлордозаторні повинні бути обладнані опаленням, постійно діючою витяжною вентиляцією, системами водопостачання і сигналізації. Пусковий пристрій систем вентиляції повинен бути розміщений у тамбурі перед входом до приміщення. Вентиляційні установки повинні мати резервне незалежне джерело електропостачання. Забирання повітря для витяжки повинно здійснюватися з нижньої зони, де можливе накопичення хлору.
   3. Шум та вібрація
   4. 1. При опрацюванні технологічних процесів, проектуванні,виготовленні та експлуатації машин та устаткування, виробничих споруд та будівель, а також при організації робочого місця слід вживати всіх заходів до зниження шуму, що впливає на людину, до показників, що не перевищують гранично допустимих рівнів.
      2. Гранично допустимий рівень шуму (ГДР) на постійних робочих місцях та на території підприємства не повинен перевищувати 80 дБА. ГДР на робочих місцях необхідно знижувати в залежності від важкості та напруженості праці.

Визначення категорії напруженості та важкості праці здійснюється у відповідності з ергономічними критеріями оцінки важкості та напруженості праці, наведених у Санітарних нормах допустимих рівнів шуму на робочих місцях.

1. Приміщення, в яких розміщене устаткування з підвищеним рівнем шуму та вібрації, повинні бути ізольовані та обладнані засобами шумо- та віброізоляції (устаткування встановлене на віброізолюючих та шумопоглинальних основах тощо).
2. 1. Для усунення передачі шуму з шумних приміщень до малошумних та за межі будівель або території підприємства слід:

а) вибирати проммайданчик для будови виробничих підприємств, в яких застосовується шумне устаткування, з урахуванням існуючого або проектного планування населеного пункту;

б) шумне виробництво відокремлювати від меж житлового районута інших виробництв шумозахисною зоною з чагарників або дерев густолистяних або хвойних порід;

в) патрубки повітроводів вихлопу та всмоктування потужних агрегатів та вентиляторів, які виходять з будівлі, повинні бути обладнані глушниками, які знижують шум до рівня, встановленого нормами;

г) вентилятори з повітроводами повинні з’єднуватися за допомогою гнучкої вставки;

д) приводні паси вентиляторів повинні бути у повному комплекті і з однаковим натягом.

1. Машини та агрегати у відповідності з планом ППР повинні оглядатись з метою своєчасного виявлення та усунення усіх дефектів,що можуть викликати збільшення шуму (знос шестерень, підшипників,невчасне та недостатнє їх змазування тощо).
2. 1. Не дозволяється перебування працюючих в зоні з рівнем звукового тиску понад 135 дБА в будь-якій октавній смузі.
   2. 1. Вібрація на робочих місцях виробничих приміщень не повинна перевищувати гранично-допустимі рівні, що їх наведено у ГОСТ12.1.012-90.
      2. Вібрація, яку створюють ручні машини, обладнані двигунами, при роботі яких маса ручної машини повністю або частково сприймається руками оператора, не повинна перевищувати допустимих значень їх, що наведено у ГОСТ 17770-86.
      3. Маса вібруючого устаткування або його частин, що утримується руками у різних положеннях в процесі праці, не повинна перевищувати 10 кг, якщо технічні вимоги не передбачають більш жорстких обмежень.
      4. Рукоятки інструментів, пристроїв, а також органів управління повинні мати форму, зручну для роботи.
      5. При роботі з вібруючим устаткуванням сумарний час контакту з вібруючими поверхнями не повинен перевищувати 75% тривалості робочого дня. Понадурочні роботи з вібруючим устаткуванням не допускаються.
      6. Головні організаційно-технічні та лікувально-профілактичні заходи щодо обмеження несприятливого впливу вібрації на працюючих:

• зменшення вібрації у джерелі її виникнення конструктивними та технологічними методами при розробці нових та модернізації існуючих машин;
• зменшення вібрації на шляху розповсюдження засобами віброізоляції та вібропоглинання, наприклад, за рахунок застосування спеціальних сидінь, площадок з пасивною пружинною ізоляцією, гумових,поролонових та інших поглинаючих вібрацію настилів, мастик тощо;
• перевірка наявності вібраційних характеристик (ВХ) в паспортах на новопридбані машини (в технічному паспорті машини повинні бути наведені ВХ та методи їх контролю у відповідності з ГОСТ 12.1.012-90),а при їх відсутності та необхідності — проведення вхідного контролю;
• своєчасне проведення планового та попереджувального ремонту машин з обов’язковим післяремонтним контролем вібраційних характеристик;
• використання машин у відповідності з їх призначенням, передбаченим нормативно-технічною документацією;
• виключення контакту працюючого з вібруючими поверхнями поза межами робочого місця або робочої зони (встановлення огорож, сигналізації, блокування, попереджувальних написів тощо).
• 1. На підприємствах, в організаціях та в установах повинен бути забезпечений контроль рівнів шуму та вібрації на робочих місцях не менше одного разу на рік.

1. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І

ВИРОБНИЦТВ

1. Загальні вимоги
2. 1. Виробничі процеси повинні здійснюватись у відповідності з вимогами цих Правил та чинної нормативно-технічної документації,затвердженої у встановленому порядку.
   2. 1. Оцінка вибухонебезпеки і визначення категорії вибухопожежної і пожежної небезпеки приміщень, будівель, споруд визначається на стадії проектування розробником технологічного процесу у відповідності з вимогами ОНТП 24-86 та галузевими нормами технологічного проектування.

Для діючих підприємств категорії вибухопожежної небезпеки можуть визначатись самим підприємством або організацією, що має відповідних спеціалістів і дозвіл на це місцевого органу Держпожнагляду.*)

*) Класифікація приміщень за ступенем електронебезпеки, категорія приміщень та будівель за вибухопоженою та пожежною небезпекою наведена у додатку 4.

1. Режими технологічних процесів повинні забезпечувати:

• узгодженість роботи технологічного устаткування, що виключає виникнення шкідливих і небезпечних виробничих факторів;
• безвідмовну дію технологічного устаткування і засобів захисту працюючих на протязі строків, визначених нормативно-технічною документацією;
• запобігання можливих розливів;
• контроль і попередження підвищення тиску в апаратах понад допустимий;
• попередження займання або пожеж;
• завантаження технологічного устаткування, що забезпечує рівномірний ритм роботи.
• 1. Для кожного виробництва розроблюється і затверджується технологічний регламент, що встановлює основні норми і вимоги щодо проведення технологічного процесу.

Порядок розробки, погодження, затвердження, реєстрації, строк дії, а також зміст регламентів для вибухопожежонебезпечних виробництв визначається галузевим Положенням про розробку технологічних регламентів, затвердженим Держнаглядохоронпраці.

До розробки Положення слід користуватись ОСТ 18-3.402-82.

1. Вибухопожежонебезпечне виробництво повинне бути оснащене автоматичними засобами контролю параметрів, значення яких визначають вибухонебезпечність процесу, сигналізацією граничних значень і системами блокування, що перешкоджають виникненню аварійних ситуацій.
2. 1. При відборі проб повинна бути виключена можливість травмування працюючих і виділення вибухопожежонебезпечних речовин до виробничих приміщень. Місця відбору проб повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами.
   2. 1. Система контролю, управління і автоматичного протиаварійного захисту (ПАЗ) виробництв вибухопожежонебезпечних процесів повинна проходити комплексну перевірку на працездатність. Тривалість припрацювання приладів і засобів автоматизації, які використовуються в системах ПАЗ, повинна бути не менше 360 годин безперервної роботи.

Не дозволяється застосовувати у системах ПАЗ багато точкові прилади контролю параметрів, що визначають вибухонебезпечність процесу.

1. На кожному підприємстві щодо цехів, дільниць і виробництв повинен бути визначений перелік шкідливих речовин, що можуть виділитися у виробничі приміщення при проведенні технологічних процесів і в аварійних випадках, а також обов’язковий перелік приладів іметодик аналізів для визначення концентрації цих речовин безпосередньо у виробничих приміщеннях і лабораторіях.
2. 1. У приміщеннях з можливим виділенням у робочу зону шкідливих і небезпечних (вибухопожежонебезпечних) парів, газів і пилу повинен бути організований систематичний контроль (за графіком, затвердженим органами санітарного нагляду) за їх вмістом у повітрі робочої зони.
   2. 1. Після капітального ремонту, перед початком сезону масової переробки сировини підприємства повинні бути перевірені відносно підготовки цехів, дільниць і служб до приймання сировини і безпечного проведення робіт на підприємстві і прийняті спеціальною комісією, призначеною власником підприємства з участю місцевих органівДержнаглядохоронпраці.
      2. Проведення дослідних робіт, випробування дослідних зразків устаткування, систем автоматизації у вибухопожежонебезпечних виробництвах, а також експлуатація всіх діючих на підприємстві виробництв і об’єктів підвищеної небезпеки оформлюється наказом власника підприємства (об’єднання) з погодженням з місцевим органом Держнаглядохоронпраці.

При цьому повинні бути розроблені дослідно-промисловий регламент, інструкція по безпечному проведенню процесу (експлуатації устаткування), контролю, управлінню і протипожежному захисту, а також план локалізації аварійних ситуацій. Вказану технічну документацію опрацьовує і погоджує з науково-дослідними і проектними інститутами організація, яка пропонує проведення дослідних робіт.

1. Об’єднувати у загальний колектор викиди газів, які при змішуванні можуть утворювати вибухонебезпечну суміш, не дозволяється.
2. 1. Технологічні процеси, пов’язані з застосуванням токсичних, подразнювальних і легкозаймистих речовин, повинні проводитись в окремих приміщеннях або на спеціальних ізольованих дільницях загальних виробничих приміщень, що обладнані припливно-витяжною вентиляцією і протипожежними засобами.
   2. 1. Переміщення пилоутворюючих матеріалів здійснюється методом пневмо- і гідротранспортування і інших транспортних пристроїв,що виключають шкідливі виділення у повітря робочої зони.

Наповнення тари пилоутворюючими матеріалами повинно здійснюватись з примусовою механічною подачею (роторними,шнековими і іншими живильниками) з вилученням або максимальним зменшенням висоти вільного падіння матеріалів. Повітря, яке витискується з тари під час її заповнення, повинно відсмоктуватись та очищатись.