Для забезпечення кращого обліку меляси, що зберігається, ретельного очищення та дезинфекції резервуарів і допоміжного устаткування на кожному заводі слід мати не менше двох резервуарів.

  1. Кожний резервуар повинен мати наступні пристрої:

а) зовнішні стаціонарні сходи, огороджені по периметру поруччям висотою не менше 1 м;

б) спускну засувку у днищі резервуара для забезпечення повного стікання меляси при опорожненні резервуара, змійовик для розігрівання і гільзу для термометра;

в) пробні крани діаметром 0,025 м, установлені через кожний метр висоти резервуара поблизу зовнішніх стаціонарних сходів;

г) трубу діаметром 0,15-0,20 м, відкриту з обох боків та встановлену усередині резервуара біля стінки поблизу зовнішніх сходів, призначену для визначення висоти шару меляси. Труба нагорі повинна доходити до верхнього краю резервуара і внизу не доходити до дна приблизно на 0,20 м.

  1. На кожному резервуарі повинно бути нанесено олійною фарбою номер резервуара, ємкість резервуара (у куб. м), об’єм меляси на 1 см висоти її шару у резервуарі.
    1. З метою запобігання утворення піни відткритого кінця трубопровода, який підводить мелясу до резервуара, повинно бути загнуто до внутрішньої стінки резервуара.
      1. Після кожного опорожнення резервуарів від меляси, але не менше одного разу на рік, перед початком виробництва слід проводити очищення, промивання і дезинфекцію резервуарів та інших допоміжних ємкостей, а також трубопроводів, арматури і насосів. Роботу поі зачищенню меляси, промивання та дезинфекції резервуарів слід здійснювати згідно з вимогами розд.7.2.4.4 ч. 1 цих Правил.
      2. Лабораторія повинна вести спеціальний журнал, де слід робити запис часу і порядку проведення очищення і дезинфекції резервуарів, трубопроводів та допоміжного устаткування.
      3. Заради запобігання розвиненню цукроамінної реакції, розігрівання меляси та врахування зміни температури у резервуарах здійснюють за технологічною інструкцією.
    2. Підроблення сировини
      1. Приміщення підроблювальних цехів слід відокремлювати протипожежною стіною від сусідніх виробничих приміщень. Приміщення підроблювальних цехів повинно бути обладнано механічною припливно-витяжною вентиляцією.
      2. Транспортне устаткування підроблювальних цехів, яке здіймає пил, повинно бути герметизовано або замкнене у закриті кожухи і споряджено місцевими відсмоктувачами з наступним очищенням повітря від пилу. Завальні ями, бункери і місця скидання зерна повинні мати місцеву аспірацію, яка вмикається протягом розвантажування зерна.
      3. Перед вальцьовими станками, молотковими подрібнювачами та лущильними машинами повинно бути встановлено сита і магнітні сепаратори, що забезпечують повне вловлення сторонніх включень. За станом і якістю чищення магнітних сепараторів повинен бути встановлений постійний контроль.
      4. Накривка молоткового подрібнювача повинна мати блокування, яке виключає можливість увімкнення подрібнювача при відкритій накривці.
      5. Для безпечного пуску і зупинки устаткування цех повинен мати двобічний телефонний зв’язок або звукову і світлову сигналізацію з цехом теплового оброблення та зі складом сировини.
      6. Зберігати у цеху мішки із зерном і напівпродуктами розмелу не дозволяється. Порожні мішки з-під зерна і напівродуктів розмелу необхідно зберігати та піддавати обробленню в окремих приміщеннях.
      7. Прибирання пилу у приміщенні з устаткування і трубопроводів повинно проводитись щозмінно.
      8. Встановлення у виробничих приміщеннях бункерів для зберігання відходів, пилу не допускається.
    3. Теплове оброблення сировини та оцукрення
      1. Приміщення для розварювання сировини мусить мати зв’язок між блоком розварювання та оцукрювачем (заторно-охолоджувальним чаном).
      2. Розварювачі періодичної дії і агрегати неперервного розварювання мають задовольняти вимогам, викладеним у Правилах будови і безпечної експлуатації посудин, які працюють під тиском, установки неперервного розварювання, змонтовані за Міроцькою схемою (трубчасті), — вимогам, викладеним у Правилах будови й безпечної експлуатації трубопроводів пари й гарячої води. Перед колектором пари мусить бути встановлено автоматичний регулювальний пристрій, який виключає подання пари тиском вищим за встановлену величину. Не допускається здійснювати очищення агрегатів неперервного розварювання шляхом випалювання; його слід вести шляхом виварювання та видалення накипу механічними зособами, суворо дотримуючись графіка очищення. Варильні колони агрегатів та установок неперервного розварювання мусять мати захисні гільзи на днищах та у нижній циліндричній частині.
      3. Розварювач типу «Генце» мусить мати захисну сталеву гільзу у циліндричній і конусній частинах та мідну — у видувній коробці. Розварювач типу «Генце» повинен мати пробовідбирач.
      4. Протягом монтажу розварювача слід додержуватись таких вимог:

а) розварювач має бути встановлено суворо за виском;

б) завантажувальний люк мусить розташовуватись напроти самоплива бункера передрозварювача;

в) відстань від підлоги верхньої площинки розварювача до нижнього люка передрозварювача має бути не менше 0,7 м та не більше 1,25 м;

г) розварювач має бути встановлено з додержанням мінімальних відстаней: до стінки не менше 1 м, до першої сходинки вхідних сходів не менше 1,25 м, між розварювачами, за відліком від зовнішньої поверхні апарата, — не менше 1 м.

  1. Якщо при гідравлічних випробуваннях не виявлено ознак розриву, течі, «сльозок», потіння у зварних з’єднаннях та залишкових деформацій, то розварювач (посудина) вважається таким, що витримав випробування. На помітному місці розварювача (посудини) має бути нанесено реєстраційний номер, дозволений тиск, дата наступного внутрішнього огляду та гідравлічного випробування.
    1. Незалежно від термінів освідчення, встановленних інспектором Держнаглядохоронпраці, щорічно, у період капітального ремонту завода, кожен розварювач і кожна колона агрегату неперервного розварювання мають підлягати освідченню згідно з інструкцією.
      1. Якщо стінку розварювача спрацьовано до 0,008 м, а колону агрегату неперервного розварювання до 0,005 м, експлуатація апаратів мусить бути припинена. Питання щодо подальшої їхньої експлуатації має бути вирішено місцевими органами Держнаглядохоронпраці.
      2. У випадку, коли захисна гільза має спрацьованість до 50% висхідної товщини, вона підлягає заміні. Установлення у розварювачах залізобетонних гільз не дозволяється.
      3. Передрозварювач повинен бути обладнано повітровиками, вакуум- переривниками, манометром.
      4. Важель управління розвантажувальним люком передрозварювача мусить мати довжину не менше 0.4 м і не більше 0.8 м.
      5. Віддаль від найближчого розварювача до оцукрювача маєбути не менше 2 м та не більше 4 м.
      6. Маховичок клапана видувної коробки розварювача мусить бути розміщено на висоті не менше 0,75 м та не білше 1,5 м від підлоги.
      7. Верхній люк розварювача періодичної дії слід розташувати не вище 0,75 м та не нижче 0,25 м над рівнем підлоги площинки обслуговування розварювача.
      8. По закінченні видування розвареної маси відчиняти накривку розварювача дозволяється тільки після зниження тиску у ньому до нуля та при відкритому циркуляційному вентилі.
      9. Оцукрювач першого ступеню і витримувач має бути обладнано автоматичним пристроєм, який виключає можливість їх переповнення та викиду гарячої маси.
      10. Чищення, ремонт або внутрішній огляд устаткування цеха теплового оброблення сировини мусять здійснюватися згідно з вимогами, викладеними у розд. 7.2, 7.4 ч.1 цих Правил.
      11. Відбирання проб маси з розварювача має здійснюватися спеціальними пробовідбирачами, що виключають можливість опіку.
      12. Між варильниками, які знаходяться на верхній та нижній площинках, слід налагодити звукову і світлову сигналізацію.
      13. В установках з напівнеперервним і неперервним процесами розварювання витримувач (сепаратор пари) мусить мати запобіжний пристрій, що виключає можливість підвищення у ньому тиску вище 0,05 МПа (0,5 кгс/кв.см), та вакуум — переривник. З робочого місця варильника мусить бути видно світлову сигналізацию, яка показує наявність граничних рівнів маси у витримувачі.
      14. Витримувач має бути розраховано на динамічні навантаження, які виникають у ньому під час видування.
      15. Обладнання установок для вакуум-охолодження після монтажу чи ремонту має бути випробувано при гідравлічному тиску 0,2 Мпа (2 кгс/кв.см).
    2. Відділення солодовирощування та культивування мікроорганізмів-продуцентів ферментів у глибинний спосіб
      1. Солодовне відділення має бути ізольовано від інших приміщень та обладнано загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією.
      2. Відділення для замочування зерна на солод має бути ізольовано від відділення солодовирощування та подрібнення солоду.
      3. Приміщення солодовні мусить бути забезпечено загальнообмінною вентиляцією.
      4. Подавання зерна у замочувальний чан має бути механізовано.
      5. Площинка для обслуговування замочувального чана мусить бути нижче верхньої частини чана на 0,8 м, а висота розташування випускного люка мусить забезпечувати самоплив замоченого зерна, яке випускається.
      6. При солодовирощуванні у пневматичних солодовнях типу «пересувна грядка», що обладнуються ворушильником солоду і пересувним візком, повинні дотримуватися наступні правила:

а) електрообладнання «пересувної грядки»: ворушильника, пересувного візка, електрошафи мусять бути пиловологонепроникними і заземленими згідно з вимогами ПУЕ. Заземленню підлягають також рельси;

б) електроживлення кіл управління і блокування приводу ворушильника і пересувного візка та місцевого освітлення мусить мати напругу не вище 12 В;

в) усі вантажопідйомні блоки повинні бути споряджені обмежувачами, які запобігають самочинному спадінню троса з блоку та заклинюванню його поміж блоком та кронштейнами.

  1. Подавання солоду на солодоподрібнювач має бути механізовано.
    1. Солодоподрібнювачі мусять бути обладнані механічними живильниками.
      1. У ферментних цехах вирощування мікроорганізмів-продуцентів ферментів у глибинний спосіб повинно задовольняти вимогам безпеки, викладеним у Правилах безпеки для виробництв мікробіологічної промисловості і технологічних регламентах на виробництво ферментних препаратів.
    2. Бродильне та дріжджове відділення
      1. Бродильне та дріжджове відділення мусять бути ізольовані від інших приміщень і (опріч природньої вентиляції) обладнані загальнообмінною припливно- витяжною вентиляцією з механічним збудженням та аварійною вентиляцією.

Розміщення бродильного и дріжджового відділень у напівпідвальних чи підвальних приміщеннях не допускається.

  1. Бродильні апарати і дріжджогенератори повинні бути герметизовані, обладнані вакуум-переривниками, спиртовими уловлювачами та покажчиками рівня рідини. Відведення двоокису вуглецю з бродильних апаратів повинно здійснюватися згідно з вимогами п. 6.3 і п.8.12 ч.2 цих Правил.
    1. Не допускається скидати у бродильні апарати рідину, яка містить спирт та має міцність вищу за міцність бражки.
      1. Бродильні апарати і дріжджогенератори мусять мати верхній та нижній люки і обладнані пристроями для механічного миття. Під кришкою верхнього люка мусять бути грати. Експлуатація цього устаткування без люків не допускається.
      2. Верхню площинку для обслуговування бродильних апаратів і дріжджогенераторів слід розташовувати нижче верхньої позначки циліндричної частини бродильного чана не менше 1 м.
      3. Спорудження нових заглиблених бражних резервуарів забороняється. Бражний резервуар мусить бути закрито щільною накривкою, що не прогинається і замикається на замок, ключ від якого повинен знаходитися у відповідальної особи.
      4. Видалення двоокису вуглецю з існуючих заглиблених резервуарів має здійснюватися заповненням їх водою.
      5. Між бродильним та вуглекислотним цехами мусить бути встановлена двобічна звукова або світлова сигналізація.
      6. Взяття проб бражки має робитися спеціальними пробовідбірниками крізь спеціально обладнані пробовідбірні крани.
      7. Чищення, внутрішній огляд, миття та ремонт бродильних апаратів та дріжджогенераторів має здійснюватися згідно з вимогами розд. 7.2.2 ч.1 цих Правил.
      8. Зберігання хлорного вапна і тари з-під нього в бродильному і дріжджовому відділеннях не дозволяється. Підготування живильних і дезинфікуючих розчинів має відповідати вимогам розд. 7.4 ч.1 цих Правил.
    2. Відділення перегонки та ректифікації
      1. Брагоректифікаційні та ректифікаційні установки мусять розміщуватися в окремому приміщенні (апаратне відділення).
      2. Робота брагоректифікаційних і ректифікаційних установок, якщо є пропуски пари чи рідини у зварних або фланцевих з’єднаннях, лючках, заклепках чи штуцерах, не допускається.
      3. На паропроводі, який підводить пару у відділення брагоректифікації, мусять встановлюватися автоматичні регулювальні пристрої, що виключають можливість подання пари в апарати з тиском вище встановленої величини.
      4. Усі колони брагоректифікаційних і ректифікаційних установок, які працюють при атмосферному тиску, знизу й згори мусять обладнуватися вакуум-переривниками. Установлення запірних пристроїв між установками і вакуум-перервниками не допускається. У брагоректифікаційних установках, колони які працюють під тиском нижче атмосферного, встанавлюється загальний вакуум-переривник на комунікації між барометричним конденсатором і вакуум-насосом.
      5. Для уловлювання спиртової пари, яка виходить з повітровиків установок, повинні установлюватися спиртові уловлювачі, а пара, яка не конденсується — виводитися за межі приміщення згідно з вимогами п. 6.6.3.21 ч.1 цих Правил. Повітровики мусять бути споряджені вогнеперешкоджувачами. Не допускається скидати рідини, які містять спирт у бродильні установки.
      6. Електроустаткування і электроосвПлення у відділенні брагоректифікації має бути виконано у відповідності до вимог ПБЕ (ПУЭ). Корпуси электродвигушв та іншого електроустаткування, спиртоприймачі, мірильники, спиртові резервуари та спиртові комунікації мають бути заземлені згідно з вимогами розд. 10.4 ч.1 цих Правил.
      7. У приміщенні відділення брагоректифікації мусить застосовуватися інструмент, який виключає іскроутворення.
      8. У приміщенні відділення брагоректифікації треба передбачати: