Страница 22: НПАОП 15.8-1.14-97. Правила безпеки для кондитерського виробництва (32399)

Як виняток, дозволяється застосування клинопасових передач, але при цьому усі частини установки повинні бути виконані з електропровідних матеріалів, а шківи та всі металеві предмети, що знаходяться поблизу паса, мусять бути заземлені. Крім того, шкіряні та гумові паси повинні не рідше одного разу на тиждень покриватись мастилом (100 частин гліцерину та 40 частин сажі за масою). Паси слід утримувати в чистоті та не допускати потрапляння до них бруду, масла, води та інших речовин, що можуть змінити електропровідність покриття.

1. При транспортуванні ЛЗР автоцистернами повинен бути забезпечений контакт корпусу цистерн з землею.
2. Зовнішня поверхня скляних трубопроводів повинна металізуватись або фарбуватись електропровідними емалями та лаками. При цьому повинен бути забезпечений електричний контакт між електропровідним шаром та заземленою металевою арматурою.

Замість електропровідних покриттів допускається обмотування скляних трубопроводів мідяним дротом, який повинен бути приєднаний до заземленої металевої арматури. За відсутності металевої арматури контакт електропровідного покриття скляних трубопроводів з заземленням може здійснюватись за допомогою заземлених металевих хомутів через 20-30 м.

1. Вимірювання опору заземлювачів, а також питомого опору грунту повинне виконуватись, як правило, в періоди найменшої електропровідності грунту: влітку — при найбільшому висиханні або взимку — при найбільшому промерзанні грунту.
2. Позапланові виміри опору заземлюючих пристроїв повинні виконуватись після їх реконструкції або капітального ремонту.
3. Вимірювання опору заземлюючих пристроїв з оформленням протоколу повинне проводитись не рідше разу на рік.
4. З’єднання заземлюючих провідників між собою повинне бути виконане зварюванням, а їх приєднання до металевих частин апаратів, машин тощо — зварюванням або гвинтовими та болтовими з’єднаннями у відповідності з ГОСТ 12.1.030-81 та ГОСТ 10434-82.
5. Біля заземлюючого пристрою або місця приєднання заземлюючих провідників повинен бути розміщений знак заземлення у відповідності з ГОСТ 21130-75.
6. Використання землі як фазного або нульового проводу в електроустановках до 1000 В не дозволяється.
7. Ємкості (силоси чи бункери) сипких продуктів об’ємом понад 50 куб. м повинні бути заземлені не менше ніж у двох діаметрально протилежних місцях.

Для вертикальних ємкостей діаметром до 2.5 м допускається один заземлюючий пристрій.

В залізобетонних ємкостях повинні заземлюватись їх металеві днища та всі інші металеві частини.

1. Проходи спеціально прокладених нульових заземлюючих провідників крізь стіни приміщень з вибухопожежонебезпечними зонами повинні виконуватись у відрізках труб або в прорізах. Отвори труб та прорізів повинні бути ущільнені негорючими матеріалами. З’єднання нульових заземлюючих провідників у місцях проходів не допускається.
2. Для визначення технічного стану заземлюючого пристрою повинні періодично проводитись:

• зовнішній огляд видимої частини заземлюючого пристрою;
• огляд з перевіркою наявності ланцюга між заземлюючим та заземлюваним елементами (відсутність обривів та незадовільних контактів у проводці, яка з’єднує апарати із заземлюючим пристроєм), а також перевірка пробивних запобіжників трансформаторів;
• вимірювання опору заземлюючого пристрою;
• перевірка ланцюга «фаза-нуль»;
• перевірка надійності з’єднань природних заземлювачів;
• вибіркове розкриття грунту для огляду елементів заземлюючого пристрою, що знаходяться в землі.

1. На кожний заземлюючий пристрій, що знаходиться в експлуатації, повинен бути паспорт, який містить схему заземлення, основні технічні дані, дані про результати перевірки стану заземлюючого пристрою, про характер ремонтів та змін, що були внесені до пристрою.
2. На вході до приміщень класу В-Па необхідно встановлювати металеві грати для ніг, а на вхідних дверях-металеві ручки, що заземлені відповідно до вимог ПУЕ.
3. Неметалеве устаткування вважається електростатично заземленим, якщо опір будь-якої точки внутрішньої і зовнішньої поверхонь відносно контура заземлення не перевищує 10 у сьомому ступені Ом.
4. При проведенні електозварювальних робіт не дозволяється застосовувати у якості зворотного проводу металеві трубопроводи, устаткування, шини заземлення та інші конструкції. Обидва електропроводи від зварювального агрегату повинні бути підведені безпосередньо до місця електрозварювання.
5. Захист будівель та споруд від блискавки
6. Відповідно призначень будівель та споруд необхідність виконання захисту від блискавки і вторинних її проявів та його категорія, а при використанні стержневих та тросових блискавковідводів — тип зони захисту повинні визначатись у відповідності з вимогами РД 34.21.122-87.
7. Як заземлювачі захисту від блискавки можуть використовуватись всі рекомендовані ПУЕ заземлювачі електроустановок, за винятком нульових проводів повітряних ліній електропередачі напругою до 1 кВ.
8. Залізобетонні фундаменти будівель, споруд, зовнішніх установок, опір блискавковідводів слід, як правило, використовувати, як заземлювачі захисту проти блискавки, за умови забезпечення безперервного електричного зв’язку по її арматурі та приєднанні її до закладних деталей за допомогою зварювання.
9. Перевірка стану пристроїв захисту проти блискавки повинна проводитись для будівель та споруд I та II категорій один раз на рік перед початком грозового сезону, для будівель та споруд III категорії — не рідше одного разу на три роки зі складанням акту, в якому вказуються виявлені дефекти.

Перевірці підлягають цілісність та захищеність від корозії доступних оглядові частин блискавкоприймачів, струмовідводів та контактів поміж ними, а також величина опору струмові промислової частоти заземлювачів блискавковідводів, що розташовані окремо. Ця величина не повинна перевищувати результатів відповідних вимірів на стадії приймання більше, ніж у п’ять разів. В протилежному разі слід проводити ревізію заземлювача.

1. Зовнішні металеві ємкості або окремо розташовані ємкості для зберігання рідкого палива повинні бути захищені від прямих ударів блискавки:

• якщо товщина металу покриття 0,004 м і більше, а також окремо розташовані ємкості об’ємом понад 200 куб. м незалежно від товщини металу покриття досить приєднати до заземлювача;
• якщо товщина металу покриття менше ніж 0.004 м необхідно захистити блискавковідводами, встановленими окремо або на самій споруді.

1. Установки, що мають корпуси з залізобетону, повинні бути захищені від прямих ударів блискавки блискавковідводами, що встановлені окремо або безпосередньо на них.
2. Робота з переносним електроінструментом
3. Електроінструмент та ручні електричні прилади повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.013.0-91, ПТЕ і ПТБ, ПУЕ.
4. До роботи з електроінструментом та ручними електричними машинами класу I у приміщеннях з підвищеною небезпекою ураження електричним струмом та поза приміщеннями допускаються особи, які пройшли виробниче навчання та мають групу з електробезпеки не нижчу II.
5. Застосовувати електроінструмент та ручні електричні прилади допускається лише у відповідності з призначенням, вказаним у паспорті.
6. Залежно від категорії приміщення щодо ступеня небезпеки ураження електричним струмом повинні застосовуватись електроінструмент та ручні електричні машини не нижче наступних класів:

• клас I — у приміщеннях без підвищеної небезпеки. При роботі з електроінструментом та ручними електричними машинами класу I слід користуватись засобами індивідуального захисту;
• класи II та III — у приміщеннях з підвищеною небезпекою та поза приміщеннями;
• клас III — у особливо небезпечних приміщеннях, а також при несприятливих умовах роботи (в котлах, баках тощо).

1. Не дозволяється експлуатувати машини у вибухонебезпечних приміщеннях або з хімічно активним середовищем, яке руйнує метали та ізоляцію.
2. Не допускається експлуатувати машини, що не захищені від діяння крапель та бризок, що не мають відмітних знаків (крапля в трикутнику або дві краплі), в умовах діяння крапель та бризок, а також на відкритих площадках під час снігопаду або дощу.

Кожна машина повинна мати інвентарний номер.

1. Корпус електроінструменту на напругу више 42 В повинен мати спеціальний затиск для приєднання заземлюючого проводу з відмітним знаком «З» або «Земля».
2. Оболонки кабелів та проводу повинні закладатися в електроінструмент та міцно закріплюватися, щоб запобігти їх злому та стирання.
3. При користуванні електроінструментом їх провід або кабель повинні підвішуватися. Безпосередній дотик проводів, кабелю з металевими, гарячими, вологими і масляними поверхнями чи предметами не допускається.
4. Приєднання до мережі електроінструменту повинне виконуватися шланговим проводом. Допускається застосовувати багатожильний гнучкий провід (типу ПРГ) з ізоляцією на напругу не нижче 500 В, замкнений у гумовий шланг.
5. Електроінструмент та допоміжне устаткування повинне піддаватись перевірці не рідше одного разу на 6 місяців.
6. Приєднання пересувних електроприймачів у приміщеннях класу ВЯа і у зовнішніх установках класу ВЯг у межах вибухопожежонебезпечної зони повинне виконуватися за допомогою гнучкого кабеля, замкненого у гнучкий герметичний металорукав.
7. Підключення, технічне обслуговування машин та допоміжного устаткування та їх перевірка повинні проводитись електротехнічним персоналом з групою з техніки безпеки не нижче III.
8. Засоби захисту, які використовуються при роботі з електроустаткуванням
9. Засоби захисту повинні знаходитись як інвентарні на трансформаторних підстанціях, в розподільних пунктах, а також видаватись для індивідуального користування.
10. Відповідальність за своєчасне забезпечення персоналу та комплектування електроустановок випробуваними засобами захисту у відповідності з нормами комплектування, за організацію правильного зберігання та створення необхідного резерву, своєчасне проведення періодичних оглядів та випробувань, вилучення непридатних засобів та за організацію обліку засобів захисту покладається на керівників цеху, служби, підстанції, дільниці, мережі, майстра дільниці, у віданні якого знаходяться електроустановки або робочі місця, а у цілому на підприємстві — на його власника, або уповноважену ним за наказом посадову особу.
11. Всі електрозахисні засоби та пристрої, що знаходяться в експлуатації, за винятком килимків, підставок, плакатів та знаків безпеки,повиннібутипронумеровані.

Якщо засіб захисту складається з кількох частин, загальнийдляньогономерпотрібно

ставити на кожній частині. Засоби захисту, що перебувають в індивідуальному користуванні, також повинні бути зареєстровані в журналі обліку та утримування засобів захисту з зазначенням дати видачі та підписом особи, яка їх отримала.

1. Після виготовлення засобів захисту вони повинні підлягати приймально- здавальним (кожен зразок) періодичним та поточним випробуванням відповідно до вимог ГОСТ 16504-81. При експлуатації засоби захисту повинні підлягати періодичним та позачерговим (що проводяться після ремонту) випробуванням.
2. Періодичність випробувань засобів захисту:

• гумові діелектричні рукавиці — 1 раз на 6 місяців;
• гумові діелектричні боти —1 раз на 36 місяців;
• гумові діелектричні калоші — 1 раз на 12 місяців;
• слюсарно-монтажний інструмент з ізолюючими рукоятками — один раз на 12 місяців.

1. Розподільні пристрої напругою до 1000 В повинні бути укомплектовані такими засобами захисту:

• ізолююча штанга — за місцевими умовами;
• покажчик напруги — 2 одиниці;
• ізолюючі кліщі — 1 одиниця;
• діелектричні рукавиці — 2 пари;
• діелектричні калоші — 2 пари;
• ізолююча підставка або діелектричний килимок — за місцевими умовами;
• захисні окуляри — 1 пара;
• переносні заземлювачі — за місцевими умовами.

1. В електроустановках допускається застосування діелектричних бот та калош.
2. Встановлювати накладки на струмопровідні частини, якщо в їх конструкції не передбачені ізолюючі рукоятки та тримачі, необхідно із застосуванням засобів захисту.
3. Засоби захисту необхідно зберігати в закритих приміщеннях. Засоби захисту з гуми, які знаходяться у складському запасі, необхідно зберігати у сухому приміщенні.
4. Ізолюючі штанги та кліщі слід зберігати в умовах, що виключають їх прогинання та дотик до стіни, покажчики напруги та електровимірювальні кліщі — в футлярах або чохлах.
5. Засоби захисту, які знаходяться в експлуатації, розміщують у спеціально відведених місцях, як правило, біля входу до приміщення, а також — на щитах керування. В місцях зберігання повинні бути гачки або кронштейни для штанг, кліщів, переносних заземлювачів, плакатів, знаків безпеки, а також шафи, стелажі для рукавиць, ботів, калош, рукавичок, захисних окулярів тощо.
6. Вимоги безпеки до акумуляторних установок
7. Вибір електронагрівальних пристроїв, світильників, електродвигунів вентиляції і електропроводок для основних і допоміжних приміщень акумуляторних батарей, а також встановлення і монтаж вказаного електрообладнання повинні проводитися відповідно до ПУЕ.
8. Для зарядних і підзарядних двигунів-генераторів повинні передбачатися пристрої для їх вимкнення у разі появи зворотного струму.
9. Шини постійного струму повинні бути споряджені пристроями для постійного контролю ізоляції, що дозволяють оцінювати значення опору ізоляції і діють на сигнал у разі зниження опору ізоляції одного з полюсів до 20 кОм у мережі 220 В, 10 кОм у мережі 110 В, 5 кОм у мережі 48 В і 3 кОм у мережі 24 В.
10. Для акумуляторної батареї слід передбачати блокування, яке не допускає проведення заряду батареї з напругою більше 2,3 В на елемент при вимкненій вентиляції.
11. У приміщенні акумуляторної батареї один світильник повинен бути приєднаний до мережі аварійного освітлення.
12. Відстані від акумуляторних батарей до опалювальних приладів повинні бути не менше 0.75 м. Ця відстань може бути зменшена при умові встановлення теплових екранів з негорючих матеріалів, що виключають місцеве нагрівання акумуляторів.