Страница 21: НПАОП 15.8-1.14-97. Правила безпеки для кондитерського виробництва (32399)

• акти приймання скритих робіт;
• генеральний план ділянки, на який нанесені споруди та підземні електротехнічні комунікації;
• затверджена проектна документація з усіма наступними змінами;
• акти випробувань та налагодження устаткування;
• акт приймання електроустановок до експлуатації;
• виконавчі робочі схеми первинних та вторинних електричних сполучень;
• технічні паспорти основного устаткування;
• інструкції з обслуговування електроустановок, а також посадові інструкції щодо кожного робочого місця та інструкції з охорони праці.
• 1. По кожному цеху або самостійній виробничій дільниці необхідно мати:
• паспортні карти або журнали з переліком електроустаткування і засобів захисту та наведенням їх технічних даних, а також інвентарних номерів;
• креслення електроустаткування, електроустановок і споруд, комплекти креслень запасних частин, виконавчі креслення повітряних кабельних трас та кабельні журнали;
• креслення підземних кабельних трас та заземлюючих пристроїв з прив’язками до будівель та стаціонарних споруд, а також наведенням місць встановлення з’єднувальних муфт та перетинів з іншими комунікаціями;
• загальні схеми електропостачання, складені по підприємству в цілому та по окремих цехах та дільницях;
• комплект експлуатаційних інструкцій з обслуговування електроустановок цеху, дільниці, комплект посадових інструкцій по кожному робочому місцю та інструкцій з охорони праці. Перелік таких інструкцій затверджує власник підприємства.
• 1. Всі зміни в електроустановках, що вносяться під час екслуатації, повинні відображатись у схемах та кресленнях негайно за підписом особи, що відповідає за електрогосподарство, з наведенням її посади та дати внесення змін.
  2. 1. На підстанціях, РУ або в приміщеннях, що відведені для персоналу, який обслуговує електроустановки, має знаходитись така оперативна документація:
• оперативна схема або схема-макет;
• оперативний журнал;
• бланки наряд-допусків на виконання робіт на електроустановках;
• бланки переключень;
• журнал дефектів та несправностей на електроустаткуванні;
• відомості показань контрольно-вимірювальних приладів та електролічильників;
• журнал перевірки знань персоналу;
• журнал обліку виробничого інструктажу;
• списки осіб, які мають право одноосібно оглядати електроустановки і віддавати оперативні розпорядження, та інших відповідальних чергових вищої енергозабезпечуючої організації.
• 1. Оперативну документацію періодично (у встановлені на підприємстві терміни, але не рідше одного разу на місяць) повинен переглядати вищий електротехнічний або адміністративно-технічний персонал, зобов’язаний вживати заходів до усунення дефектів та порушень в роботі електроустаткування.

1. Перевірка знань персоналу, який обслуговує електроустановки, повинна провадитись у комісії того підприємства, на якому працює особа, знання котрої перевіряються.
2. Кожному працівникові, який пройшов перевірку знань, видається посвідчення встановленої форми з присвоєнням групи (ІІ-V) щодо електробезпеки.
3. Спеціалісту з охорони праці, який не пройшов перевірки знань ПТБ і ПТЕ, ПУЕ та інструкцій, ніяких вказівок електротехнічному персоналу давати не дозволяється.
4. При обслуговуванні електроустановок напругою до 1000 В без зняття напруги на струмоведучих частинах та поблизу них необхідно:

• огородити розташовані поблизу робочого місця та інші струмоведучі частини, що знаходяться під напругою, до яких можливе випадкове доторкання;
• працювати в діелектричних калошах або стоячи на ізолюючій підставці чи на діелектричному килимку;
• застосовувати інструмент з ізолюючими рукоятками (викрутки повинні мати ізольовані стержні), а при відсутності вказаного інструменту — користуватись діелектричними рукавицями.

1. Встановлення та зняття запобіжників, як правило, виконується при знятій напрузі. Під напругою, але без навантаження, допускається встановлення та зняття запобіжників на приєднаннях, у схемі яких відсутні комутаційні апарати.
2. Для підготовки робочого місця при роботах із зняттям напруги повинні бути виконані у зазначеному порядку такі технічні заходи:

• виконані необхідні вимкнення та вжиті заходи до недопущення подачі напруги на місце роботи;
• на приводах ручного та на ключах дистанційного керування комутаційної апаратури вивішені забороняючі плакати;
• перевірена відсутність напруги на струмоведучих частинах, на які повинне бути накладене заземлення для захисту людей від ураження електричним струмом;
• накладене заземлення;
• вивішені попереджувальні та розпоряджувальні плакати;
• огорожені, у разі необхідності, робочі місця та струмоведучі частини, що лишились під напругою.

1. Організаційними заходами, що гарантують безпечне ведення робіт на електроус-ановках, є:

• оформлення робіт нарядом-допуском, розпорядженням або переліком робіт, що виконуються у порядку поточної експлуатації;
• допущення до роботи;
• нагляд під час роботи;
• оформлення перерви у роботі, переведень на інше робоче місце, закінчення роботи.

1. Відповідальними за безпеку робіт є:

• особа, що видає наряд та віддає розпорядження;
• допускаючий — відповідальна особа з оперативного персоналу;
• відповідальний керівник робіт;
• виконавець робіт;
• спостерігач;
• члени бригади.

1. Наряд видається оперативному персоналу безпосередньо перед початком підготовки робочого місця (до початку роботи бригади). Видавати наряд напередодні проведення робіт не дозволяється.
2. Наряд на роботу виписується у двох примірниках. Він заповнюється з застосуванням копіювального паперу за умови чіткості та ясності записів у обох примірниках. Оформлення наряду слід виконувати відповідно до п. 7.2.1.5. ч.1 цих Правил.
3. На всі роботи, які виконуються зі зняттям напруги, видається один наряд.
4. Виконавець робіт, що виконуються за нарядом в електроустановках напругою понад 1000 В, повинен мати групу з електробезпеки не нижчу за IV, а в установках до 1000 В — не нижчу за III.
5. Перед допуском до роботи відповідальний керівник та виконавець робіт разом з допускаючим перевіряють виконання технічних заходів з підготування робочого місця та проводять інструктаж.
6. Час допуску бригади та закінчення робіт з наведенням номеру наряду та змісту робіт вноситься до оперативного журналу.
7. Власник підприємства разом зі спеціалістом з охорони праці визначає перелік професій неелектротехнічного персоналу, пов’язаного з роботою, при виконанні якої може виникнути небезпека ураження електричним струмом. Цей персонал повинен проходити щорічну перевірку знань безпечних методів роботи по обслуговуванню установки. Перевірку знань здійснює відповідальний за електрогосподарство підприємства, цеху, дільниці, або за його письмовою вказівкою особа, яка має групу з електробезпеки не нижчу за III.

Присвоєння групи I неелектротехнічному персоналу оформлюється у спеціальному журналі з підписами того, кого перевіряють, та того, хто перевіряє відповідно до додатка 18.

1. Захисні заходи електробезпеки від ураження електричним струмом
2. Для захисту людей від ураження електричним струмом при пошкодженні ізоляції повинен бути застосований, у крайньому разі, один з наступних захисних заходів: заземлення, занулення, захисне вимкнення, розподільчий трансформатор, мала напруга, подвійна ізоляція, вирівнювання потенціалів.
3. Заземлення чи занулення електроустановок слід виконувати:

• при напрузі 380 В і вище змінного струму та 440 В і вище постійного струму — в усіх електроустановках. У разі неможливості виконання заземлення, занулення або, якщо це становить значні труднощі з технологічних причин, допускається обслуговування електроустаткування з ізолюючих площадок;
• при номінальних напругах понад 42 В, але нижче 380 В змінного струму та понад 110 В, але нижче 440 В постійного струму — лише у приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних, а також на зовнішніх установках.

1. Для заземлення електроустановок у першу чергу повинні бути використані природні заземлювачі. Якщо при цьому опір заземлюючих пристроїв або напруга дотику має допустимі значення, а також забезпечуюються нормовані значення напруги на заземлюючому пристрої, то штучні заземлювачі повинні застосовуватися лише у разі необхідності зниження щільності струму, що протікає природніми заземлювачами або стікає з них.
2. Для заземлення електроустановок різного призначення і різних напруг, що територіально наближені одна до іншої, рекомендується застосовувати один загальний заземлюючий пристрій.

Для об’єднання заземлюючих пристроїв різних електроустановок у один загальний заземлюючий пристрій слід використовувати усі наявні природні, особливо подовжені, заземлюючі провідники.

Заземлюючий пристрій, який використовується для заземлення електороустановок одного або різних призначень і напруг, повинен задовольняти усім вимогам, що ставляться до заземлення цих електроустановок: захисту людей від ураження електричним струмом при пошкодженні ізоляції, умовам режимів роботи мереж, захисту електроустаткування від перенапруги тощо.

1. Електроустановки до 1 кВ змінного сруму можуть бути з глухозаземленою або з ізольованою нейтраллю, електроустановки постійного струму — із глухозаземленою або ізольованою середньою точкою, а електроустановки з однофазним джерелом струму — з одним глухозаземленим або з обома ізольованими виводами.

У чотирипровідних мережах трифазного струму і трипровідних мережах постійного струму глухе заземлення нейтралі або середньої точки джерел струму є обов’язковим.

1. В електроустановках до 1 кВ з глухозаземленою нейтраллю або з глухозаземленим виводом джерела однофазного струму, а також з глухозаземленою середньою точкою в трипровідних мережах постійного струму повинне бути виконане занулення. Застосування в таких електроустановках заземлення корпусів електроприймачів без їх занулення не допускається.
2. Електроустановки до 1 кВ змінного струму з ізольованою нейтраллю або ізольованим виводом джерела однофазного струму, а також електроустановки постійного струму з ізольованою середньою точкою слід застосовувати у разі підвищених вимог безпеки (для пересувних установок тощо). Для таких установок у якості захисного заходу повинно бути виконано заземлення у поєднанні з контролем ізоляції мережі або захисне вимкнення.
3. Захисне вимкнення рекомендується застосовувати у якості основного і допоміжного заходу захисту, якщо безпека не може бути забезпечена шляхом заземлення чи занулення або якщо улаштування заземлення чи занулення викликає труднощі за умовами виконання або за економічних міркувань. Захисне вимкнення повинно здійснюватися пристроями (апаратами), що задовольняють у відношенні надійності дії спеціальним технічним умовам.
4. Трифазна мережа до 1 кВ з ізольованою нейтраллю або однофазна мережа до
5. кВ з ізольованим виводом, що зв’язані трансформатором з мережею вище 1 кВ, повинна бути захищена пробивним запобіжником від небезпеки, що виникає при пошкодженні ізоляції між обмотками вищої і нижчої напруги трансформатора. Пробивний запобіжник повинен бути встановлений у нейтралі або фазі з боку нижчої напруги кожного трансформатора. При цьому повинен бути передбачений контроль за цілістю пробивного запобіжника.
6. У електроустановках до 1 кВ у місцях, де у якості захисного заходу застосовуються розподільні або понижуючі трансформатори, вторинна напруга трансформаторів повинна бути: для розподільних трансформаторів — не більше 380 В, для понижуючих трансформаторів — не більше 42 В.

У разі застосування цих трансформаторів слід керуватися наступним:

1. розподільні трансформатори повинні задовольняти спеціальним технічним умовам у відношенні підвищеної надійності конструкції і підвищених випробувних напруг;
2. від розподільного трансформатора дозволяється живлення тільки одного електроприймача з номінальним струмом плавкої вставки або розщеплювача автоматичного вимикача на первинній стороні не більше 15А;
3. заземлення вторинної обмотки розподільного трансформатора не допускається. Корпус трансформатора у залежності від режиму нейтралі мережі, що живить первинну обмотку, повинен бути заземлений або занулений. Заземлення корпусу електроприймача, приєднаного до такого трансформатора, не потрібне;
4. понижуючі трансформатори з вторинною напругою 42 В і нижче можуть бути використані у якості розподільних, якщо вони задовольняють вимогам, наведеним у пп. 1 і
5. цього параграфу. Якщо понижуючі трансформатори не є розподільними, то у залежності від режимів нейтралі мережі, що живить первинну обмотку, слід заземлювати або занулювати корпус трансформатора, а також один з виводів (одну із фаз) або нейтраль (середню точку) вторинної обмотки.
6. До частин, що підлягають зануленню або заземленню відносяться:
7. корпуси електричних машин, апаратів, трансформаторів, світильників тощо;
8. приводи електричних апаратів;
9. вторинні обмотки вимірювальних трансформаторів;
10. каркаси розподільних щитів, щитів керування, щитків і шаф, а також частини, які знімаються або відчиняються, якщо на останніх встановлено електрообладнання напругою вище 42 В змінного струму або більше 110 В постійного струму;
11. металеві конструкції розподільних пристроїв, металеві кабельні конструкції, металеві кабельні з’єднувальні муфти, металеві оболонки і броня контрольних і силових кабелів, металеві оболонки проводів, металеві рукави і труби електропроводки, кожухи і опорні конструкції шинопроводів, лотки, короби, струни, троси і сталеві полоси, на яких закріплені кабелі і проводи (окрім струн, тросів і полос, на яких прокладені кабелі із заземленою або зануленою металевою оболонкою чи бронею), а також інші металеві конструкції, на яких встановлене електрообладнання;
12. металеві оболонки і броня контрольних і силових кабелів і проводів напругою до 42 В змінного струму і до 110 В постійного струму, прокладених на загальних металевих конструкціях, у тому числі у загальних трубах, коробах, лотках тощо разом з кабелями і проводами, металева оболонка і броня яких підлягає заземленню або зануленню;
13. металеві корпуси пересувних і переносних елктроприймачів;
14. електрообладнання, що встановлене на рухомих частинах верстатів, машин і механізмів.
15. Заземлюючий пристрій, який виконується з додержанням вимог до його опору, повинен мати у будь-яку пору року опір не більше 0. 5 Ом, включаючи опір природніх заземлювачів.
16. Заземлення електроустановок напругою вище 1 кВ мережі з ізольованою нейтраллю при використанні заземлюючого пристрою тільки для електроустановок вище 1 кВ повинно бути не більше 10 Ом.
17. В електроустановках напругою до 1 кВ з глухозаземленою нейтраллю опір заземлюючого пристрою, до якого приєднані нейтралі генераторів чи трансформаторів або виводи джерел однофазного струму, у будь-яку пору року повинен бути не більше 2, 4 і 8 Ом відповідно при лінійних напругах 660, 380 і 220 В джерела трифазного струму або 380, 220 і 127 В джерела однофазного струму.
18. В електроустановках напругою до 1 кВ з ізольованою нейтраллю опір заземлюючого пристрою, що використовується для заземлення електроустаткування, повинен бути не більше 4 Ом.
19. В електроустановках понад 1 кВ з ізольованою нейтраллю повинне бути виконане заземлення.
20. У вибухонебезпечних зонах будь-якого класу підлягають заземленню всі електроустановки при усіх напругах змінного та постійного струму, а також устаткування, яке встановлено на занулених (заземлених) металевих конструкціях.
21. При проведенні ремонтних робіт на електроустаткуванні необхідно встановлювати переносне заземлення для захисту працюючих від ураження електричним струмом в разі помилкової подачі напруги до місця роботи.
22. До мережі заземлення повинні бути приєднані стаціонарно прокладені трубопроводи усіх призначень (матеріалопроводи, аспіраційні та вентиляційні повітропроводи тощо), металеві корпуси технологічного устаткування.
23. Кожна частина електроустаткування, що підлягає заземленню, повинна бути приєднана до заземлюючого контуру окремим провідником. Послідовне підключення електроустаткування до заземлюючого контуру не допускається.
24. Відкрито прокладені заземлюючі провідники повинні бути пофарбовані у відповідності з вимогами ГОСТ 12.2.007.0-75. Зовнішній огляд заземлюючого пристрою проводиться разом з оглядом електроустаткування та записом висновків огляду у спеціальному журналі не рідше разу на три місяці. Магістралі заземлення або занулення і відгалуження від них у закритих приміщеннях і зовнішніх установках, місця приєднання заземлюючих і нульових захисних провідників до частин устаткування повинні бути доступні для огляду.
25. Все технологічне та транспортне устаткування, де можуть накопичуватись заряди статичної електрики (комунікації, транспортні засоби, повітряні компресори та повітродувки тощо), повинно бути заземлене та являти собою єдиний на всьому протязі електричний ланцюг, приєднаний не ближче ніж через 25 м до заземлюючого пристрою.
26. З системи устаткування, що знаходиться в ланцюгу, належить виділяти та заземлювати (незалежно від заземлення всього ланцюга) змішувачі, дозатори, шнеки, приймальні щітки та приймачі сипких матеріалів, фільтри, ємкості з аераційними пристроями, аерожолоби, просіювачі та інші пристрої, що є джерелом особливо інтенсивного та швидкого виникнення заряду статичної електрики.
27. Залізничні цистерни, автоцистерни та металеві бочки, до яких проводиться наливання (зливання) легкозаймистих рідин, повинні надійно приєднуватись до заземлювача, а також мати заземлююче з’єднання з наливним рукавом.
28. В устаткуванні (дробильно-подрібнюючі машини, насоси з електроприводом для перекачування легкозаймистих речовин, газові компресори тощо), яке призначене для роботи в умовах можливого утворення вибухонебезпечних концентрацій парів, газів, пилу та їх сумішей з повітрям, застосування пристроїв, що іскрять, недопустиме.
29. Матерчаті рукави пилоочисних фільтрів необхідно прошивати мідяним тросиком, сполученим з заземлюючою системою. При цьому фільтри слід встановлювати за межами цеху або у його ізольованій частині, де немає постійних робочих місць.
30. У вибухопожежонебезпечних цехах не дозволяється застосування плоскопасових передач.