ІІІ. Загальні вимоги щодо створення безпечних умов праці

3.1. На плавильні агрегати, ковші, інші агрегати та устаткування, а також будови, споруди і димові труби повинні бути складені технічні паспорти згідно з ГОСТ 2.601-2006 «ЕСКД. Эксплуатационные документы» (далі — ГОСТ 2.601-2006). Ведення зазначених паспортів покладається на уповноважену особу.

3.2. Безпосередньо біля агрегату чи на місці перебування працівників, що його обслуговують, повинні бути вивішені чітко виконані схеми розміщення і технологічні зв’язки агрегатів та трубопроводів горючих газів, мазуту, кисню, повітря, пари, води тощо. Запірні пристрої повинні бути пронумеровані.

3.3. На кожному підприємстві (в цеху або на дільниці) по заготівлі і переробці брухту та відходів чорних і кольорових металів розпорядженням по підприємству повинні бути призначені відповідальні особи, які мають право видавати наряди-допуски на виконання робіт у газонебезпечних умовах та робіт з підвищеною небезпекою згідно з НПАОП 27.0-4.02-90. Також повинні бути призначені відповідальні за технічний стан та безпечну експлуатацію: електрообладнання, вантажопідіймального устаткування, газового господарства, кисневого устаткування, промислових будов, споруд та димових труб, транспортних засобів.

3.4. На кожному підприємстві (в цеху або на дільниці) по заготівлі і переробці брухту та відходів чорних і кольорових металів повинні бути складені та затверджені роботодавцем: перелік газонебезпечних місць та газонебезпечних робіт, перелік робіт підвищеної небезпеки, перелік механізмів та устаткування, експлуатацію яких треба проводити із застосуванням нарядів-допусків.

3.5. Будова, експлуатація і ремонт електротехнічних установок повинні здійснюватися відповідно до Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за № 93/2533 (НПАОП 40.1?1.21-98).

3.6. Змащення рухомих частин механізмів, агрегатів та іншого устаткування повинно бути централізованим. Ручне змащення діючих машин і механізмів дозволяється тільки під час зупинки устаткування.

3.7. Фарбування агрегатів і устаткування та інші лакофарбувальні роботи повинні виконуватися відповідно до ГОСТ 12.3.005-75 «ССБТ. Работы окрасочные. Общие требования безопасности» (далі — ГОСТ 12.3.005-75). Концентрації токсичних речовин на робочих місцях не повинні перевищувати норм, зазначених у ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» (далі — ГОСТ 12.1.005-88).

3.8. Будова і експлуатація вантажопідіймальних кранів, електроталів, лебідок, а також допоміжних вантажозахоплювальних пристроїв і тари повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за № 784/14051 (далі — НПАОП 0.00-1.01-07), Типової інструкції для осіб, відповідальних за утримання вантажопідіймальних кранів в справному стані, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 20.10.94 № 107, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.95 за № 59/595 (НПАОП 0.00?5.07-94), Типової інструкції для осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів кранами, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 20.10.94 № 107, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.95 за № 60/596 (НПАОП 0.00-5.06-94), та Типової інструкції для інженерно-технічних працівників, які здійснюють нагляд за утриманням та безпечною експлуатацією вантажопідіймальних кранів, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 20.10.94 № 107, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.95 за № 58/594 (НПАОП 0.00-5.20-94).

3.9. У цехах (дільницях), де застосовуються вантажопідіймальні крани, у технологічній інструкції повинні бути передбачені заходи з охорони праці працівників відповідно до вимог Типової інструкції з безпечного ведення робіт для стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідіймальні крани, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 25.09.95 № 135, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.10.95 за № 372/908 (далі — НПАОП 0.00-5.04-95), Типової інструкції з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) кранів мостового типу (мостових, козлових, напівкозлових), затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 20.03.96 № 45, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.03.96 за № 143/1168 (далі — НПАОП 0.00-5.18-96).

У кабіні крана повинна бути вивішена схема з нанесеними на ній технологічними майданчиками, проходами для працівників. Умови праці в кабіні крана повинні відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 42 (далі — ДСН 3.3.6.042-99), Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 37 (далі — ДСН 3.3.6.037-99), та Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 39 (далі — ДСН 3.3.6.039-99).

3.10. Усі роботи, пов’язані з перебуванням працівників у закритих ємностях, тунелях, колодязях, повинні виконуватися за нарядом-допуском, оформленим відповідно до вимог НПАОП 27.0?4.02-90.

3.11. У місцях утворення пилу, аерозолей, олій і інших шкідливих виділень повинні бути передбачені місцева витяжна вентиляція чи гідрозрошення або вжиті інші відповідні заходи, що забезпечують вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони не вище граничнодопустимих концентрацій згідно з ГОСТ 12.1.005-88.

3.12. Заземлення, занулення, захисні заходи електробезпеки спорудження повинні відповідати ГОСТ 12.1.019-79 «ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты» (далі — ГОСТ 12.1.019-79).

3.13. У цехах (дільницях), де застосовуються легкозаймисті і горючі речовини, повинно забезпечуватися централізоване транспортування і роздача їх у місця споживання.

При використанні невеликих кількостей зазначених речовин допускається перенесення їх у спеціально призначеній для цього тарі. Тара повинна бути справною і щільно закриватися.

3.14. Входи в тунелі з комунікаціями, підвали й інші небезпечні місця повинні бути закриті на запірні пристрої.

3.15. Газонебезпечні роботи повинні виконуватися відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01.10.97 № 254, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.05.98 за № 318/2758 (далі — НПАОП 0.00-1.20-98).

На діючих газопроводах, у колодязях, тунелях, підземних колекторах не допускається робити зварювання, різання без відключення газопроводів і їх продувки, вентиляції тунелів, колодязів. При проведенні цих робіт необхідно передбачити заходи щодо забезпечення безпеки працівників.

3.16. Проектування, монтаж і експлуатація киснепроводів і пристроїв, пов’язаних з використанням кисню, повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.20-98 та вимогам нормативно-правових актів.

3.17. При заготівлі та переробці брухту чорних та кольорових металів на працівників можуть впливати такі шкідливі фактори:

тверді і газоподібні токсичні речовини. Кількість і склад токсичних речовин залежить від використовуваних матеріалів. У зону дихання працівників можуть надходити токсичні речовини, що містять у складі твердої фази різні метали (залізо, хром, нікель, мідь, титан, алюміній тощо), їх окисні та інші сполуки, а також газоподібні токсичні речовини (фтористий водень, окис вуглецю, окисли азоту). Вплив на організм твердих та газоподібних токсичних речовин може стати причиною хронічних і професійних захворювань;

випромінювання в оптичному діапазоні (ультрафіолетове, видиме, інфрачервоне). При відсутності захисту можливе ураження органів зору;

теплове (інфрачервоне) випромінювання матеріалів, що підлягають газовій різці. Контакт із нагрітим металом може викликати опіки;

іскри, бризки і викиди розплавленого металу можуть стати причиною опіків;

електромагнітні поля. Характер їх впливу на організм визначається інтенсивністю і тривалістю такого впливу;

ультразвук, джерелами якого є ультразвукові генератори, електроди. Дія ультразвуку залежить від його спектральної характеристики, інтенсивності і тривалості впливу;

шум, джерелами якого є копрові установки, вентилятори, пневмопроводи, джерела живлення. Вплив шуму на організм залежить від спектральної характеристики і рівня звукового тиску;

локальна вібрація, джерелом якої є пневматичні інструменти та установки дроблення металобрухту;

напруга в електричному колі, замикання якого може пройти через тіло людини;

іонізація повітря робочої зони з утворенням позитивно та негативно заряджених іонів;

статичне навантаження. У результаті перенапруги можуть виникати захворювання нервово-м’язового апарату плечового пояса.

3.18. Організація робочого місця повинна забезпечувати умови праці, що відповідають вимогам ГОСТ 12.1.005-88.

3.19. Для створення нормальних санітарно-гігієнічних умов праці на підприємстві (в цехах або на дільницях) по заготівлі і переробці брухту та відходів чорних і кольорових металів необхідно передбачити такі заходи:

ефективну аерацію будівель;

облаштування вентиляційних і аспіраційних пристроїв, повітряне та повітряно-водяне душування робочих зон і робочих місць;

кондиціювання повітря;

захист від джерел тепловипромінювання, електричних, електромагнітних і магнітних полів, ультразвуку, шуму;

широке використання засобів колективного та індивідуального захисту;

нормальну освітленість;

систематичне та ретельне прибирання приміщень.

3.20. Параметри мікроклімату на робочих місцях повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042-99.

3.21. Властивості засобів захисту працівників повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.011-89 «ССБТ. Средства защиты работающих. Общие требования и классификация» (далі — ГОСТ 12.4.011-89).

3.22. Припустимі рівні звукового тиску на робочих місцях не повинні перевищувати встановлених ГОСТ 12.1.003-83 «ССБТ. Шум. Общие требования безопасности» (далі — ГОСТ 12.1.003-83).

3.23. Штучне освітлення робочих місць повинно відповідати вимогам Державних будівельних норм ДБН В.2.5-28-2006 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення», затверджених наказом Міністерства будівництва України від 15.05.2006 № 168 (далі — ДБН В.2.5-28-2006), та Державних санітарних правил ДСП 3.3.1.038-99 «Державні санітарні правила. Підприємства чорної металургії.», затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 38 (далі — ДСП 3.3.1.038-99).

3.24. Освітленість у місцях завантаження брухту в агрегати і на підлозі бійних залів копрів повинна становити не менше 150 лк.

3.25. Освітленість при газовому різанні сталевого брухту на підлозі повинна бути не менше 200 лк при показнику осліпленості не більше 40.

3.26. Фасади щитів у машинних залах і пульти управління повинні мати освітленість у площині розташування приладів 150 лк.

3.27. Піднімальні крани необхідно обладнати підкрановим освітленням, що забезпечує усунення затемнення, створеного конструкцією крана.

3.28. Освітлення усередині ємностей необхідно здійснювати за допомогою світильників спрямованого світла, розташованих зовні об’єкта, що розрізається, чи за допомогою ручних переносних ламп напругою не більше 12 В.

3.29. Вібрація на робочих місцях не повинна перевищувати граничних значень згідно з ДСН 3.3.6.039-99 і ГОСТ 12.1.012-90 «ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования» (далі — ГОСТ 12.1.012-90).

3.30. Контроль за станом повітряного середовища повинен здійснюватись відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88.

3.31. Вимір шуму слід проводити один раз на рік відповідно до ГОСТ 12.1.028-80 «ССБТ. Шум. Определение шумовых характеристик источников шума. Орентировочный метод» (далі — ГОСТ 12.1.028-80) та згідно з ДСН 3.3.6.037-99, а також після ремонтів устаткування.

3.32. Вимір освітленості повинен проводитися при здачі освітлювальних установок в експлуатацію і в подальшому не рідше двох разів на рік відповідно до ДСТУ Б В.2.2-6-97 «Будинки і споруди. Методи вимірювання освітленості» (далі — ДСТУ Б В.2.2-6-97).

3.33. Санітарно-побутові і допоміжні приміщення повинні відповідати вимогам Санітарних норм і правил СНиП 2.09.04-87 «Административные и бытовые здания» (далі — СНиП 2.09.04-87).

3.34. Працівники повинні бути забезпечені питною водою.

Для користування питною водою повинні влаштовуватися фонтанчики, що з’єднані з водопостачальною мережею чи бачками. Питні бачки повинні бути виготовлені з матеріалів, які легко очищуються й дезінфікуються, мають кришки, що щільно закриваються, замикаються на замок і встановлюються на висоті 1 м від підлоги. Вода в бачках повинна щодня замінюватися свіжою. Бачки повинні регулярно промиватися кип’ятком і підлягати дезінфекції. При охолодженні води льодом повинна виключатися можливість забруднення води від потрапляння в неї льоду.

3.35. Душові або лазні повинні бути забезпечені гарячою й холодною водою з розрахунку 500 л на одну душову сітку на годину та мати змішувальні пристрої з регулювальними кранами.

Обладнання та експлуатація бойлерних установок і баків для нагрівання води повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 № 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1143/13017.

У побутових приміщеннях роздягальні та душові повинні мати таку пропускну спроможність, щоб працівники в найбільш численній зміні витрачали на миття й переодягнення не більше 45 хвилин.