Будинки і споруди спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди

Г.2 Уздовж бігової доріжки з боку місць для глядачів слід передбачати смугу безпеки зав­ширшки не менше 1 м, а за її межами - вільний простір завширшки не менше 3 м для розміщення інвалідів на кріслах-колясках.

Г.3 Навколо зон і майданчиків для занять інвалідів, що користуються під час пересування кріслами-колясками, слід влаштовувати смуги безпеки завширшки не менше 2 м, а по торцевих (коротких) сторонах ігрових майданчиків - не менше 3 м. На тенісних кортах зона безпеки повинна бути збільшена: уздовж майданчиків до 4 м, по торцевих сторонах - до 6 м.

Г.4 У випадку, якщо бігова доріжка відділена від місць для глядачів огорожею, у ній слід передбачати проходи для інвалідів на відстані один від одного не менше 100 м.

Г.5 Для забезпечення орієнтації і безпеки спортсменів із повною або частковою втратою зору слід:

а) використовувати як орієнтири для напрямку руху звукові маяки;

б) влаштовувати по периметру ігрових майданчиків смугу орієнтації завширшки не менше 1,5 м із прилеглою до неї смугою безпеки завширшки не менше 2,5 м;

в) влаштовувати смугу орієнтації завширшки не менше 2 м уздовж доріжок для бігу або розбігу перед стрибком;

г) передбачати на біговій доріжці зону старту завдовжки за напрямком руху не менше 5 м і зону фінішу - завдовжки не менше 25 м;

д) влаштовувати смугу орієнтації завширшки не менше 1,2 м по периметру ванн басейнів. Смуги орієнтації, а також повороти бігових доріжок, зони стартів і фінішів, відштовхувальні зони стрибків повинні виділятися фактурною поверхнею покриття з яскравим контрастним кольором;

е) встановлювати сектор для стрибків у довжину на протилежній від центральної трибуни стороні; ширина ями для стрибків у довжину повинна бути не менше 7,0 м, ширина доріжки для розбігу не менше 3,0 м. Необхідно також передбачити встановлення звукового маяка за стрибковою ямою для орієнтації спортсменів-інвалідів із повною втратою зору.

Г.6 На відкритих площинних спорудах, призначених для занять людей із повною або часткової втратою зору, слід передбачати захист від шуму зон і майданчиків зеленими насадженнями із сумарним розрахунковим рівнем звукоізоляції за літнім періодом року не нижче 3 дБ.

Г.7 В разі проектування лазні сухого жару (сауни) її приміщення слід розташовувати в будинку, що стоїть окремо, або на першому поверсі будинку не нижче другого ступеня вогнестійкості з дотриманням вимог ДБН В.2.2-9 і протипожежних норм.

Г.8 По периметру ванн басейнів слід передбачати обхідну доріжку завширшки не менше, м:

а) для відкритих басейнів - 2,5;

б) для басейнів у залах - 2.

Ширина доріжки з боку стартових тумбочок і входів із роздягальних приміщень повинна бути не менше 3,5 м. Щоб уникнути травм у басейні для обхідних доріжок, підлоги в роздягальнях і душових слід передбачити з шорсткуватим покриттям, яке під час намочування не стає слизьким.

ДБН В.2.2-13-2003 С. 77

Г.9 Уздовж стін залу басейну і на входах до залу з приміщень перевдягання і душових слід встановлювати горизонтальні поручні на висоті від підлоги в межах від 0,9 до 1,2 м, а в залах із басейном для дітей - на рівні 0,5 м від підлоги.

Г.10 По зовнішньому периметру обхідних доріжок навколо відкритих басейнів слід передбачати огорожі заввишки не менше 1 м із поручнями.

Г.11 У мілкій частині ванни басейну для спуску у воду слід передбачати сходи завширшки не менше 0,9 м, із шириною проступів не менше 0,3 м і висотою сходинок не більше 0,14 м. Сходи повинні мати стаціонарні поручні.

Г.12 Розміри ванни басейну для дітей повинні бути не менше, м: у дошкільних закладах і будинках-інтернатах - 3 х 7; у школах-інтернатах - 6 х 12,5.

Глибина ванни басейну за рівнем води повинна прийматися перемінною, м:

а) для дітей дошкільного віку - 0,6-0,8;

б) для дітей шкільного віку - 0,8-1,05;

в) для дітей у будинках-інтернатах - 0,25-0,5.

Г.13 Для спуску у воду і підйому з неї інвалідів із ураженням опорно-рухового апарату слід використовувати жолоби або спеціальні підйомники.

Г.14 У приміщеннях роздягалень слід передбачати для інвалідів, які займаються:

а) місця для зберігання крісел-колясок;

б) індивідуальні кабіни площею кожна не менше 4 м² для перевдягання з розрахунку по одній кабіні на трьох інвалідів, які одночасно займаються і користуються кріслами-колясками;

в) не менше двох індивідуальних шаф заввишки не більше 1,7 м для зберігання милиць і протезів;

г) лавку завдовжки не менше 3 м, завширшки не менше 0,7 м і заввишки не більше 0,5 м у приміщеннях роздягалень. Навколо лавки повинен бути забезпечений вільний простір для під'їзду до неї інваліда на кріслі-колясці. В разі неможливості влаштування зазначеної лавки слід передбачати уздовж однієї зі стін встановлення лавки завширшки не менше 0,6 м.

Г.15 При проектуванні роздягалень слід передбачати для інвалідів на кріслах-колясках із су­провідними не менше двох блоків площею кожний не менше 14 м², обладнаних трьома двоярусними шафами для одягу, із власними душовою кабіною і туалетом. За розрахункової пропускної спро­можності спортивного будинку або споруди більше 35 інвалідів на кріслах-колясках кількість таких блоків повинно бути не менше чотирьох.

Г.16 Індивідуальні шафи для зберігання одягу інвалідів, що користуються кріслами-колясками, слід розташовувати в нижньому ярусі. В разі відкритого способу зберігання домашнього одягу гачки в роздягальнях повинні встановлюватися на висоті від підлоги не більше 1,3 м.

Г.17 Прохідні ножні ванни на шляху до басейну з приміщень роздягалень слід проектувати з урахуванням можливості проїзду через них інвалідів на кріслах-колясках.

Г.18 При роздягальнях слід передбачати кімнату відпочинку розрахунковою площею не менше 0,4 м² на кожного з інвалідів, які одночасно займаються і користуються кріслами-колясками, а при сауні - площею не менше 20 м".

Г.19 На стаціонарних трибунах і в партері спортивно-демонстраційних та спортивно-видо­вищних споруд слід передбачати місця для інвалідів, що пересуваються на кріслах-колясках.

Г.20 Місця для інвалідів слід передбачати в першому ряду трибун (партеру); при цьому в тій частині ряду, де розташовані місця для інвалідів, сидіння не влаштовуються, а їх роль повинні виконувати крісла-коляски. Ширина під'їзду інвалідів до своїх місць повинна прийматися не менше 0,9 м, а за необхідності повороту крісла-коляски на 90° - не менше 1,3 м. Розмір кожного місця приймається виходячи із ширини 0,9 м і довжини 1,5 м.

Г.21 Кількість місць для інвалідів повинна визначатися завданням на проектування; при цьому кількість місць приймається з розрахунку одне місце на кожні 300 місць для глядачів, але не менше чотирьох.

С. 78 ДБН В.2.2-13-2003

ДОДАТОК Д (обов'язковий)

ОЛІМПІЙСЬКІ ВИМОГИ ДО ПАРАМЕТРІВ СПОРТИВНОГО ЯДРА

ДЛЯ ЗМАГАНЬ ТА СПОРТИВНОГО ЯДРА ДЛЯ РОЗМИНКИ

1 - старт забігу на 3000 м; 2 - старт забігу на 2000 м; 3 - лінія фінішу, старт та фініш забігу з перешкодами А.0.000 та +396.084

Рисунок Д.1 - Спортивне ядро для бігу з перешкодами із стрибками у воду всередину

увігнутої зони 400-метрового стандартного ядра

ДБН В.2.2-13-2003 С. 79

Рисунок Д.2 - Обрис та розміри стандартного 400-метрового спортивного ядра

(радіус 36,50 м; розміри у м)

Рисунок Д.3 - Конфігурація та розміри спортивного ядра з подвійним вигином 400 м

(радіус 51,543 м та 34 м; розміри в м

С. 80 ДБНВ.2.2-13-2003

а)

б)

а) розминочна зона:

1 - чотиридоріжкова пряма; 2 - чотиридоріжкова крива; 3 - стрибки у висоту; 4 - метання списа;

5 - метання диска; 6 - метання ядра; 7 - метання молота.

б) розминочна зона з окремими секторами для метання:

1 - чотиридоріжкова пряма; 2 - чотиридоріжковий овальний трек; 3 - стрибки у довжину та потрійні стрибки; 4 - стрибки з жердиною; 5 - стрибки у висоту; 6 - метання списа; 7 - метання молота;

8 - метання диска; 9 - метання ядра

Рисунок Д.4 - Спортивне ядро для розминки

ДБН В.2.2-13-2003 С. 81

ДОДАТОК Е (обов'язковий)

В
ИМОГИ ДО МАЙДАНЧИКІВ ДЛЯ СТРІЛЬБИ ІЗ ЛУКА С. 82 ДБН В.2.2-13-2003

ДОДАТОК Ж

(обов'язковий)

ВИМОГИ ДО СПОРУД ДЛЯ КІННОГО СПОРТУ

Іподроми

Ж.1 Мінімальний розмір майданчика для скачок з перешкодою - 120х60 м, оптимальний-200 х 100 м, не рахуючи площі трибун та інших споруд, необхідних для організації змагань у присутності глядачів. У безпосередній близькості від скакової доріжки повинен бути обладнаний майданчик розміром 60 х 30 м для розминки коней перед змаганнями, а біля в'їзних воріт - невеличкий майданчик на 3-5 коней, що очікують в'їзду на поле.

Ж.2 Дистанції гладких скачок (без перешкод) для дволіток - 1200 м, для триліток (дербі) - 2400 м. Дистанції для скачок із перешкодами такі самі. Дистанція відраховується на відстані 2 м від внутрішньої брівки доріжки. Ширина доріжки - 25-30 м, радіус повороту - не менше 100 м, відстань між перешкодами - не менше 160 м.

Дистанції рисистих випробувань по круговій доріжці - від 1200 до 4200 м.

Розмір майданчика для гри в поло - 180 х 280 м, ширина воріт - 7,5 м.

Ж.З Огорожа навколо поля іподрому повинна мати висоту 1,2-1,5 м, відстань від бар'єра до глядачів - не менше 2 м. Ґрунт на майданчику повинен бути водопроникним із добре укоріненим дереном.

Ж.4 Майданчик для виїздки розміром 60 х 20 м повинен розташовуватися на рівній горизон­тальній ділянці. Краще покриття - дерен, у крайньому випадку - пісок. Майданчик обгороджують бар'єрами заввишки 40-50 см і завдовжки 2,0-2,5 м.

Ж.5 Форма і кількість перешкод залежать від роду скачок. Відстань між ними 30-50 м. Першу перешкоду встановлюють не менше ніж за 40 м від старту, далі ділянка для розбігу перед перешкодою - 30 м (перед ровом - 35 м), довжина прямої за перешкодою - не менше 15м. Висота перешкод залежить від умов конкуру і може коливатися від 1,0 м до 2,0 м (для рекордних стрибків – до 2,8 м).

Манежі

Ж.6 Розміри манежу визначаються з розрахунку радіуса повороту коня, що галопує, - 10-11 м. Мінімальний розмір манежу, розрахованого на роботу 12 коней, - 36х18 м без урахування площ під трибуни і допоміжних приміщень. Співвідношення довжини манежу до його ширини 2:1. Висота до низу виступних конструкцій - 8,0-11,0 м. По стінах на висоту 1,5-2,0 м роблять похилу дощату обшивку в ялинку з дубових дощок завтовшки не менше 3 см із залишенням прозору в підлозі на висоту можливого удару копит не нижче 50 см. Нахил обшивки визначається укосом її основи від вертикалі на 30-40 см у бік поля. Ширина в'їзних воріт 2,5-3,5 м у світлі (двостулкові, з відчиненням за ходом коня).

Ж.7 Підлогу в манежі виконують, вкладаючи по добре вирівняній і ущільненій землі шар утрам­бованої глини завтовшки 15-20 см, а потім шар тирси завтовшки 20-30 см. До тирси можна додати пісок в об'ємному співвідношенні 1:1. Покриття вкладають шарами 5-10 см з укочуванням котком вагою до 200 кг (очищення і розпушування провадиться боронуванням).

Ж.8 Температура повітря в манежі повинна бути не вище 8-10 °С.

Вентиляція повинна бути організована таким чином, щоб запобігати конденсації пари через високу вологість, що виникає під час роботи великої кількості коней.

Освітлення повинно бути розсіяним і безтіньовим. Вікна розміщують на висоті не нижче 2,5 м від підлоги. Не слід влаштовувати вікна з південної сторони.

Ж.9 Для нормальної організації змагань при манежі необхідно передбачати комплекс допо­міжних приміщень для адміністрації, суддів, спортсменів і коней, складські та інвентарні приміщення, кузню, шорну, фуражну. Крім того, при манежі можуть бути розміщені і клубні приміщення. Окремо передбачають комплекс приміщень для глядачів (трибуни, вестибулі, буфети, каси тощо).

ДБН В.2.2-13-2003 С. 83

а)

б)

а) іподром для скачок з перепонами та гладких скачок; б) іподром для скачок з перепонами

Рисунок Ж.1 - Схеми іподромів

Рисунок Ж.2 - Елементи обладнання стайні

С. 84 ДБН В.2.2-13-2003

Стайні

Ж. 10 Стайні можуть бути двох типів - постійні і тимчасові. Перші призначені для постійного утримання коней, тому вхід у денники передбачається з коридору. Другі допускають тимчасове утримання коней на іподромах, тому вихід із денників передбачається безпосередньо назовні.

Ж. 11 У стайнях, як правило, передбачається природна вентиляція і виключається можливість появи протягів, тому за коридорної системи одні ворота розраховуються на 20-25 коней.

Ж. 12 Висота стайні 3,5-4,5 м, ширина внутрішніх коридорів 2,0-3,5 м. Розмір подвійного ден­ника 3,0 х 3,5 м, одинарного - 1,8 х 3,5 м. Площа віконних прорізів повинна складати не менше 10 % площі підлоги. Нижній край вікон повинен знаходитися на висоті не менше 2,75 м від рівня підлоги. Розмір зовнішніх воріт 1,6х2,4 м, ширина дверей у денниках 1,2 м. Висота перегородок із боку коридору 2,5-2,6 м.

Двері повинні відчинятися назовні (можливі розсувні). У денниках уклон підлоги повинен мати 8 % уклону у бік коридору (або назовні - у денниках, що виходять назовні), де розташований каналізаційний стік для відведення нечистот у закриті колодязі.

Годівниці влаштовують на висоті 90 см і обладнують автоматичними комплексами. У стайнях повинні бути приміщення для конюхів, для підковування коней, шорня, фуражна, склад.

ДБН В.2.2-13-2003 С. 85

ДОДАТОК И

(довідковий)

СТАДІОНИ Стадіони є основними спортивними та фізкультурно-оздоровчими спорудами, які бувають відкритими та закритими. Окрім того, вони поділяються на спортивні, клубні, відомчі, навчальних закладів та ін. Залежно від розміру, призначення та ролі у системі обслуговування стадіони вклю­чаються у фізкультурно-спортивні комплекси або розміщуються окремо.

Стадіони за призначенням поділяються на тренувальні та демонстраційні або тренувально-демонстраційні.

За місткістю трибун стадіони слід поділяти на:

значні - із кількістю місць для глядачів 40-100 тис.;

середні - 10-40 тис.;

малі - до 10 тис.

Значні стадіони загальноміського значення повинні обслуговувати місто чи місто та прилеглий до нього сільський район. На них проводяться змагання міського, обласного, державного та між­народного масштабів. Стадіони середньої місткості також формують загальноміські центри чи центри планувальних районів. Стадіони малої місткості входять до спортивних комплексів житлових районів або є загальноміськими спорудами для малих міст. Футбольно-легкоатлетичний стадіон^*) проектують овально-еліптичної форми з розташуванням місць І зони (див. додаток С) на поздовжніх трибунах.

Трибуни стадіонів можуть бути одно-, дво-, три- та чотиристоронніми та ін. Односторонні трибуни призначені для стадіонів місткістю до 10 тис. глядачів. Двосторонні трибуни - від 7 до 50 тис. глядачів. Тристоронні трибуни не мають широкого розповсюдження. Чотиристоронні трибуни призначені для стадіонів місткістю від 20 тис. глядачів. Для оптимальних умов видимості на стадіонах поздовжня чи тільки головна трибуна має більшу кількість рядів.

За конструктивними ознаками трибуни стадіонів можна поділити на:

земляні;

на опорних конструкціях;

комбіновані.

Земляні трибуни влаштовують на схилі виїмки (суміщені виїмка та насип). Комбіновані трибуни являють собою нижній ярус земляний, а верхній - на відкритих кон­струкціях.

Трибуни на опорних конструкціях (залізобетонних, металевих або дерев'яних) влаштовують з різною кількістю ярусів. Одноярусні трибуни слід проектувати за місткості стадіону до 20 тис. місць, двоярусні чи багатоярусні - понад 40 тис. місць.

С. 86 ДБН В.2.2-13-2003

ДОДАТОК К (рекомендований)

Таблиця K.1 - РОЗМІРИ, ОДНОЧАСНА ПРОПУСКНА СПРОМОЖНІСТЬ,

РЕКОМЕНДОВАНІ ВАРІАНТИ ВИКОРИСТАННЯ КРИТИХ СПОРТИВНИХ

СПОРУД, ПРИЗНАЧЕНИХ ДЛЯ ЗАНЯТЬ ІНВАЛІДІВ ТА ІНШИХ

МАЛОМОБІЛЬНИХ КАТЕГОРІЙ НАСЕЛЕННЯ

Найменування споруди

Розміри

ОПС

(люд.)

Рекомендовані варіанти

використання

Довжина

Ширина

Висота

Універсальний ігровий зал

42

24

8

24(12)

Заняття інвалідів із ПОРА: баскетбол на колясках, волейбол сидячи, квадрегбі, теніс, баскетбол, волейбол; інвалідів із ДЗ: ролінгбол (для залу 36х18 м)

Зал спортивних ігор

30

18

7

24(10)

Заняття інвалідів із ПОРА: волейбол сидячи, квадрегбі; інвалідів із ДЗ: голбол, торбол

Зал загально-фізичної

підготовки

24

15-12

4,8

20(10)

Елементи гімнастики, елементи

спортивних ігор для всіх категорій інвалідів