Примітка. При величинах поверхневої густини монолітної стяжки або збірних плит підлоги між 60 кг/м2 і 120 кг/м2 та при проміжних величинах індексів L'now індекси L'nW слід визначати за лінійною інтерполяцією, заокруглюючи їх значення до цілого числа децибел.

ДСТУ-Н Б В.1.1-34:2013

Таблиця 16 - Індекси ізоляції ударного шуму L'n0W несучих плит перекриття

Поверхнева густина плити перекриття т 1, кг/м

L'n0W, ДБ

150

84

200

82

250

80

300

78

350

76

400

75

450

74

500

73

550

72

600

71

Примітка 1. При проміжних значеннях т 1 індекс L'n0W визначають за лінійною інтерполяцією.

Примітка 2. За наявності підвісної звукоізолювальної стелі із акустично гнучких панелей густиною не менше ніж 800 кг/м3 і повітряним проміжком між плитою перекриття не меншим ніж 100 мм, заповненим шаром ефективного звукопоглинального матеріалу товщиною не менше ніж 50 мм, або для рівноцінних за акустичною ефективністю конструкцій підвісних стель, значення індексів L'n0W приймають меншими на величину згідно з 8.1.5.



  1. Вимоги до звукоізоляційних матеріалів та щодо улаштування плаваючих підлог

    1. Як звукоізоляційні матеріали в конструкціях плаваючих підлог застосовують мінераловатні плити із скляного і базальтового волокна, рулонні скловолокнисті полотна, в тому числі з одностороннім бітумним покриттям, неткані голкопробивні полотна з органічних і неорганічних волокон з полімерним або бітумним покриттям, м'які деревноволокнисті плити на різних в'яжучих, пористогубчасті полотна із хімічно або фізично зшитого пінополіетилену, плити із пінополістиролу, полотна із мінеральної повсті, зернисті сипкі матеріали (пропечений пісок, спучений керамзит, перліт, вермикуліт тощо). Як звукоізоляційні рулонні покриття підлоги застосовують полівінілхлоридні лінолеуми на теплозвукоізолювальній підоснові, ворсові синтетичні килимові покриття тощо.

    2. Звукоізоляційні матеріали повинні бути біо- і вологостійкими, не

ДСТУ-Н Б В.1.1-34:2013 виділяти у довкілля і у внутрішнє середовище житлових і громадських будинків шкідливих і токсичних речовин в кількості, що перевищує гранично-допустимі концентрації, відповідати вимогам чинних нормативних документів і бути дозволеними до використання органами виконавчої влади України у сфері охорони здоров'я, вимогам пожежної безпеки.

  1. Одним із найважливіших експлуатаційних факторів, який необхідно враховувати при застосуванні звукоізоляційних матеріалів, - це характеристика їх довговічності, показником якої є збереження пружних властивостей матеріалу під навантаженням протягом усього терміну експлуатації.

Такими є матеріали на основі мінеральних або скляних волокон, м'які деревноволокнисті плити і їм подібні матеріали. Їх давно застосовують у світовій будівельній практиці і вони добре себе зарекомендували.

  1. Звукоізоляційні матеріали, які застосовують в конструкціях плаваючих підлог, повиннімати характеристику довговічності, динамічні характеристики Ед, ед і акустичні характеристики AL nW, підтверджені результатами випробувань, проведених акредитованими лабораторіями.

  2. При проектуванні плаваючої підлоги параметри її елементів т2 і 5' слід визначати такими, щоб резонансна частота коливань підлоги f0 (формула (26)) знаходилась за межами нормованого частотного діапазону звукоізоляції f0<100 Гц. Чим нижчою буде частота f0, тим ефективнішою буде ізоляція ударного шуму.

Управління частотою f0 при змінюванні поверхневої густини плаваючої плити підлоги т2 є досить обмеженим. Управління звукоізолювальними властивостями плаваючої підлоги здійснюється, головним чином, змінюванням динамічної жорсткості 5' звукоізоляційного шару, а при даному значенні динамічного модуля пружності матеріалу Ед - тільки товщиною звукоізоляційного шару h.

При улаштуванні плаваючої підлоги повинні бути усунені будь-які жорсткі зв'язки плити підлоги (стяжки) або дерев'яної підлоги з несучоюплитою перекриття, стінами по периметру приміщення, трубопроводами опалення і водопостачання та іншими комунікаціями. Для цього по периметру стін і навкруги комунікаційних елементів треба влаштовувати роздільні шви шириною (10-20) мм, заповнені пружним звукоізоляційним матеріалом (наприклад, матеріалом звукоізоляційного шару) з подальшою герметизацією шва еластичним нетвердіючим герметиком. При цьому плінтуси кріплять або до стін з проміжком від підлоги, або до підлоги з проміжком від стін. Вказані проміжки заповнюють смугами пружного звукоізоляційного матеріалу.

Для запобігання проникненню вологи в матеріал звукоізоляційного шару між ним і стяжкою укладають шар гідроізоляційного матеріалу з достатньою міцністю від механічних пошкоджень.

Наявність навіть поодиноких точкових жорстких зв'язків (звукових містків) між плаваючою підлогою і іншими конструкціями різко погіршують ізоляцію ударного шуму. На рисунку 12 наведено приклад впливу звукових містків на ізоляцію ударного шуму.

  1. При застосуванні звукоізоляційного матеріалу із значною величиною відносного стиснення під навантаженням Єд (наприклад, мінераловатних плит малої густини) необхідно враховувати як можливе виникнення звукових містків між підлогою і несучою плитою на виступних нерівностях плити перекриття (при відносно малих товщинах звукоізоляційного шару), так і можливе перевищення нерівномірності осідання плити підлоги над допустимими величинами (при відносно великих товщинах шару).

  2. Для запобігання нерівномірному осіданню стяжки підлоги у деяких випадках по периметру плити підлоги укладають смугу звукоізоляційного матеріалу з трохи більшою динамічною жорсткістю 5'.

За необхідності забезпечення особливо високої ізоляції ударного шуму доцільно застосовувати два шари звукоізоляційних матеріалів з різною динамічною жорсткістю.



1 - плита перекриття без підлоги; 2 - перекриття з плаваючою підлогою за відсутності звукових містків; 3 - пе­рекриття з плаваючою підлогою І одним точковим звуковим містком; 4 - перекриття з плаваючою підлогою і де­сятьма точковими звуковими містками; 5 - перекриття з плаваючою підлогою і десятьма точковими звуковими містками, які відокремлені від плаваючої підлоги укладанням на плиті' перекриття шару бітумного картону

Рисунок 12 - Вплив звукових містків між стяжкою підлоги І несучою плитою
перекриття на ізоляцію ударного шуму

Для запобігання утворенню звукових містків між стяжкою і плитою перекриття при застосуванні тонких шарів звукоізоляційних матеріалів (в тому числі рулонних) доцільно на несучу плиту укладати відносно жорсткий прокладний матеріал, наприклад, шар картону (рисунок 12).

  1. При застосуванні високопористих мінераловатних звукоізоляційних матеріалів з наскрізними порами у вигляді суцільного шару, укладеного під плитою (стяжкою) підлоги, необхідно враховувати динамічну жорсткість повітря, що знаходиться в порах матеріалу, згідно з ДСТУ Б В. 2.7-184.

При застосуванні звукоізоляційних волокнистих матеріалів з наскрізною пористістю у вигляді смугових прокладок (наприклад, під лагами дерев'яної підлоги) слід враховувати, що їх динамічний модуль пружності є близьким до величини динамічного модуля пружності скелета матеріалу.

У кожному приміщенні повинна бути облаштована окрема плаваюча підлога, а внутрішні перегородки повинні бути встановленіДСТУ-Н Б В.1.1-34:2013

безпосередньо на плиті перекриття. Встановлення внутрішніх перегородок на спільну плаваючу стяжку, яка простягається на кілька приміщень, призводить до посиленої передачі ударного шуму у горизонтальному напрямку.

У виняткових випадках встановлення легких перегородок на плаваючу стяжку необхідно у стяжці влаштовувати акустичні шви шириною (10-20) мм, заповнені пружним звукоізоляційним матеріалом.

    1. М'які рулонні покриття підлоги (полівінілхлоридні лінолеуми на тепло звукоізолюючій підоснові, ворсові килимові покриття) ефективно ізолюють ударний шум. їх звукоізолювальні властивості залежать від ступеня еластичності матеріалу. М'які килимові покриття товщиною від 6 мм до 8 мм забезпечують індекс поліпшення ізоляції ударного шуму A LnW такого ж порядку величин, як і плаваючі підлоги. Але, на відміну від плаваючих підлог, які поліпшують як ізоляцію ударного шуму, так і ізоляцію повітряного шуму, пружні рулонні покриття підлоги знижують передачу тільки ударного шуму. У деяких випадках, наприклад, при застосуванні полівінілхлоридного лінолеуму на теплозвукоізолюючій підоснові згідно з ДСТУ Б В.2.7-20, вільно укладеного безпосередньо на плиті перекриття, відбувається навіть погіршення ізоляції повітряного шуму перекриттям на величину від 1 дБ до 2 дБ.

  1. Вимоги щодо улаштування підвісних звукоізолювальних стель

    1. Для поліпшення ізоляції повітряного і ударного шуму перекриттям застосовують підвісні звукоізолювальні стелі із акустично гнучких панелей (гіпсокартонні, гіпсоволокнисті, деревноволокнисті плити тощо).

Для ефективної роботи звукоізолювальної підвісної стелі висоту проміжку між панелями стелі і плитою перекриття, а також поверхневу густину панелей стелі треба визначати такими, щоб резонансна частота коливань підвісної стелі у всіх випадках була меншою ніж 100 Гц. Бажано, щоб для реальних конструкцій ця частота не перевищувала 50 Гц.

Резонансну частоту fp підвісної стелі визначають за формулою:

f

(28)

- 60

де ha - висота проміжку між підвісною стелею і плитою перекриття, м;

  1. ліс -поверхнева густина панелей підвісної стелі, кг/м2.Підвісна стеля повинна бути віброізольованою від плити перекриття і стін так, щоб вібрація від них не передавалась на елементи стелі. Для цього в системі підвіски повинні бути передбачені віброізолюючі елементи, розраховані на відповідне навантаження при забезпеченні низької частоти fP. Примикання до стін повинне виконуватись через пружні звукоізоляційні прокладки. Для забезпечення необхідної герметичності периметр примикання стелі до стін герметизують з боку приміщення нетвердіючим герметиком.

  2. Проміжок між плитою перекриття і підвісною стелею повинен бути повністю або частково (в залежності від величини hc) заповненим ефективним волокнистим звукопоглинальним матеріалом з питомим опором продуванню постійним потоком повітря r > 5 кПа^с/м2. Оптимальна густина пористо­волокнистого звукопоглинального матеріалу для застосування у підвісних стелях становить від 20 кг/м3 до 45 кг/м3.

Звукоізолювальна ефективність підвісної стелі зростає при збільшенні загальної поверхневої густини панелей стелі тс і збільшенні висоти проміжку hc між стелею і плитою перекриття.

  1. У будівлях масивної конструкції при значній поверхневій густині плити перекриття т 1 (m 1 > 400 кг/м2) і акустично однорідними стінами підвісні звукоізолювальні стелі є малоефективними через посилену непряму передачу повітряного і ударного шуму по прилеглих стінах, які ефективно випромінюють звукову енергію в приміщення під перекриттям.

Більша ефективність підвісної стелі досягається при легких плитах перекриття (т 1 < 200 кг/м2). Це пояснюється тим, що частка звукової енергії, що випромінюється масивними акустично однорідними стінами, є меншою від звукової енергії, що випромінюється безпосередньо самою плитою перекриття.

У будівлях масивної конструкції ефективність підвісної звукоізолювальної стелі може бути значно покращена при облицюванні прилеглих акустично однорідних стін акустично гнучкими панелями, установленими на незалежному або віброізольованому від стін каркасі з проміжком, заповненим ефективним звукопоглинальним матеріалом.

    1. Ефективність підвісних звукоізолювальних стель є більшою у будинках, в яких зовнішні стіни перериваються у зоні масивних плит перекриття, а внутрішні перегородки виконані із легких багатошарових каркасних конструкцій з акустично гнучких панелей, які характеризуються аномально низьким випромінюванням звуку. Аналогічна ефективність підвісних стель характерна також і для дерев'яних будинків.

  1. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРОЕКТУВАННЯ ОГОРОДЖУВАЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НОРМАТИВНОЇ ЗВУКОІЗОЛЯЦІЇ

    1. Загальні положення

      1. Забезпечення необхідної звукоізоляції конструкцій при проектуванні будівель і споруд включає такі етапи:

  • визначення основних параметрів конструкцій на підставі результатів акустичного розрахунку і загальних принципів конструювання;

  • конструювання вузлів і деталей конструкцій, параметри яких не піддаються розрахунковому визначенню, але впливають на звукоізолювальні властивості конструкцій;

  • інструментальна перевірка відповідності нових проектних рішень конструкцій нормативним вимогам щодо звукоізоляції і коректування, за необхідності, цих рішень на основі результатів натурних вимірювань.