Страница 4: ДСТУ prEN 614-2:2002. Безпечність машин. Ергономічні принципи проектування. Частина 2. Взаємозв’язок між проектуванням машин і робочих завдань (62913)

А.2.6 Сприятливі можливості для навчання

Навчання стосується підвищення майстерності чи придбання нових умінь. Воно може бути по­ліпшене пропонуванням чергування звичних та незвичних (творчих) завдань. Для всебічного навчан­ня в діяльності повинна бути представлена певна різноманітність технічно-комунікативних і організа­ційних завдань.

А.2.7 Зворотний зв’язок

Зворотний зв’язок стосується надання оператору інформації про виконання завдання. Ця інфор­мація кількісно та якісно надає оператору можливість бачити, що було виконано добре, а що погано. Використовуючи цю інформацію, оператор може видозмінити хід виконання завдання найбільш прий­нятним чином.

А.2.8 Перевантага і недовантага

Перевантаги і недовантаги стосуються частоти та інтенсивності візуальної, пізнавальної і рухо­вої діяльності оператора. Якщо під час виконання таких завдань оператору неможливо уникнути зни­жених чи підвищених навантаг або стомлюваності, то ці завдання повинні чергуватися з іншими зав­даннями, щоб у загальному результаті під час роботи не виникало ні перевантаг, ні недовантаг.

А.2.9 Повторність

Повторність стосується часового циклу завдань. Якщо неможливо уникнути завдань з коротки­ми циклами, то ці завдання мають бути замінені іншими завданнями так, щоб не розбалансувати за­гальне робоче напруження.

А.2.10 Сприятливі умови для контакту

Треба розрізнювати функційні та соціальні контакти. Функційний контакт стосується взаємної допомоги у вирішенні проблем. Соціальні контакти належать до можливості зорового спостерігання та словесної взаємодії. Під час виконання певних завдань, пов’язаних з роботою наодинці, повинні бути передбачені технічні засоби комунікації та чергування з вирішенням інших завдань.

А.З Шляхи перепроектування діяльності

А.3.1 Чергування, укрупнення та насичення дій

Чергування дій стосується виконання операторами різних груп завдань у відрізку часу. Чергування може бути організоване в межах однієї робочої системи чи між різними робочими системами. Воно може спиратися на взаємне узгодження між операторами на більш-менш вільній основі чи на основі точних часових графіків. Час, протягом якого оператор виконує одне із завдань, може коливатися від декількох годин чи днів до декількох тижнів чи місяців. Метою чергування дій є знижування негатив­них ефектів від розбалансування робочого напруження та підвищування сприятливих можливостей для навчання та спілкування. Чергування дій, головним чином, поліпшує гнучкість групи операторів та організацію робіт.

Укрупнення дій стосується підвищення кількості завдань, що мають бути виконані оператором на тому самому об’єкті в межах однієї й тієї самої робочої системи. Укрупнення дій зменшує дроблення робочого процесута розподіляння праці, підвищує різноманітність робочихзавдань і таким чином змен­шує ризики повторності та монотонності дій.

Насичення дій призводить до підвищення змісту роботи, наприклад, наявністю компонентів го­тування та оцінювання, планувальнихта керівнихдій. Метою насичення робочого завдання є надан­ня операторам більшої автономності та можливості керування протягом усього процесу, а також на­кладання на них більшої відповідальності. Автономність і можливість керування дуже важливі для ефективності вирішення оператором проблеми, створення можливостей навчання і зниження ризику стресу в робочому процесі.

Чергування, укрупнення та насичення дій мають на меті у разі забезпечення характеристик пра­вильно спроектованоїдіяльності надання оператору можливості виконувати різноманітні додаткові зав­дання та задачі, що формують змістовну єдність.

А.3.2 Робочі групи та бригади

Вищезазначені зміни в діяльності можуть бути втілені у разі жорсткого контролювання загально­прийнятої побудови організаційного процесу, що є частиною розробки. Іншим шляхом досягнення тих самих цілей є організація роботи за допомогою створювання робочих груп. Усередині робочих груп можливо змінювати гнучкість завдань відповідно до нагальних потреб операторів чи до вимог робо­чого процесу.

Розташування та сфера дії робочих груп у робочому процесі можуть змінюватися, наприклад, залежно від типу продукції чи технології її виготовляння. Група може брати на себе відповідальність за частину процесу чи за весь виробничий процес від початку й до кінця. Успішне застосування ве­ликих завдань і широкої відповідальності в автономних робочих групах означає виконання головних вимогдо правильного проектуваннядіяльності, наведенихуА.1.

Автономні робочі групи також можуть називатися бригадами у разі бригадної організації із послаб­леним наглядом або принаймні із різними типами нагляду. Організація бригади вимагає від оператора більшої пізнавальної та соціальної майстерності, а робота в бригадах може бути також одним із шляхів набуття такої майстерності. Бригади можна розглядати як крокуперед в науковій організації праці.

А.3.3 Проектування за участю співвиконавців

Завдання операторів можуть бути поширені також на такі сфери діяльності організації, як плану­вання розміщення технічного устатковання, і, отже, на реорганізацію робочих процесів. Підходи до про­ектування за участю співвиконавців засновані на таких відправних положеннях:

• оператор володіє найкращим практичним досвідом (приховані знання) здійснювання робочої діяльності;

• участь співвиконавців підвищує функційність робочого устатковання;

• за участю співвиконавців діяльність можна спроектувати на замовлення для конкретного опе­ратора;

• процес проектування за участю співвиконавців сприяє навчанню та сприйманню діяльності так само, як і застосованої технології;

• залучення співвиконавців підвищує мотивацію та зобов’язання.

Проектування робочих місць і діяльності за участю співвиконавців матиме найбільш ефективне завершення відкритим обговоренням в малій проектній групі та за зосередження на дійсному розмі­щенні робочого устатковання. Щоб залучити практичні знання оператора, необхідно застосовувати ілю­стративні та експериментальні методи проектування (виготовляння ескізів, масштабні моделі, випро­бовування, імітаційне моделювання тощо). Обговорення може бути доцільнішим, якщо проводитиметь­ся на дійсному робочому місці. Гуртки якості та тривалі групи вдосконалювання є зразками практич­ного застосування проектування за участю співвиконавців.

Проектування за участю співвиконавців переважно повинне базуватися на добровільнихдіях опе­ратора. У цьому разі необхідно дотримуватись конфіденційності, а співвиконавці повинні бути впев­нені, що зможуть мати користь від результатів роботи.

А.3.4 Керівниче удосконалення

Удосконалення, згадане вище, пов’язане з одночасним удосконаленням теорії праці, організації виробництва, стратегії керування та організаційної культури. Орієнтація на користувача, гнучкість і швидка перебудова одноманітної організації вимагають нового типу нагляду. Важливі завдання дис­петчерів у новій організаційній структурі полягають у тому, щоб забезпечити ресурсами та створити інші початкові умови для роботи, підтримувати появу виробничих пропозицій, підтримувати та коор­динувати кардинальні дії та порозуміння між бригадами та між індивідуумами.

ДОДАТОК В
(довідковий)

ПОЯСНЮВАЛЬНИЙ ПРИКЛАД: ПРОЕКТУВАННЯ СВЕРДЛИЛЬНОГО ВЕРСТАТА

У цьому додатку наведено опис проекту свердлильного верстата, що пояснює процес проектуван­ня, схематично описаний у 4.2.1 — 4.2.5. Це неповний опис усього процесу, але набір ілюстрацій дає приклади важливих вузлових рішень у процесі проектування. (Цей приклад засновано на положеннях ергономіки.) Важливо також використовувати інші стандарти з безпечності машин (наприклад, щодо оцінювання ризику (EN 1050) і безпечних відстаней (EN 294 та EN 811).

На рисунку В.1 наведено блок-схему, що показує огляд процесів, їхніх взаємозв’язків та повторю­вань. Цей рисунок містить також посилання на рисунки В.2 — В.7.

Рисунок В.1 — Блок-схема процесу проектування

На рисунку В.2 наведено приклад того, як можна встановити цілі робочої системи паралельно з експлуатувальними вимогами та критеріями оцінювання. На трьох різних рівнях зліва направо, почи­наючи з основної цілі створювання отвору, показано визначання цілей (стовпчики 1—3). Характери­стики найбільш розвинених рівнів і критерії оцінювання наведено у стовпчиках 4 та 5.

ЦІЛІ

Рисунок В.2 — Приклад основних цілей проектування

На рисунку В.3 наведено функційну схему процесів. Передбачено, що технологію та спосіб вико­нання завдань ще не визначено. Зліва направо показано основні стадії процесів: ВХІДНИЙ ПРОЦЕС, до якого входять функції обробляння інформації різних типів. За ним іде стадія ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРО­ЦЕС, до якого належать функції готування, створювання отвору і перевіряння. В останньому стовпчику наведено стадію ВИХІДНИЙ ПРОЦЕС, до якого належать функції видаляння й обслуговування.

обслуговування

ПРОЦЕС ВИХОДУ

видаляння:

продукції оснащення відходів

Рисунок В.З — Блок-схема процесів на найбільш загальному рівні

Важливо за допомогою анкетування перевірити, чи правильно використовують технологію та методику виконання завдання. На рисунку В.4 наведено матрицю, яка може бути використана для по­рівнювання різних відомих методів створювання отворів. їх можна проаналізувати відповідно до цілей, характеристик та критеріїв, встановлюваних за рисунком В.2. У цьому випадку прийнято, що сверд­ління — прийнятний засіб створювання отворів.