Страница 3: ДСТУ ISO 11226:2009. Ергономіка. Оцінювання статичних робочих поз (62907)

Нарешті згин/розгин шиї (тобто положення голови відносно тулуба) обчислюють як різницю між нахилом голови і нахилом тулуба (позначено р — а у 3.5).

Як приклад, на рисунку А.1 показано вихідну позу (біле тіло, переривчасті лінії) і позу під час ви­конання завдання (темне тіло, суцільні лінії). Обидва зображення також містять вертикальні лінії для вимірювання.

Кут між вертикаллю і переривчастою лінією Т1—Т2 у вихідній позі становить 4°, в той час як кут між вертикаллю і суцільною лінією Т1—Т2 у позі виконання завдання становить 33°. Таким чином, на­хил тулуба (позначено а у 3.4) дорівнює 29° (тобто 33° — 4°).

Кут між вертикаллю і переривчастою лінією Н1—Н2 у вихідній позі становить 71°, в той час як кут між вертикаллю і суцільною лінією Н1—Н2 у позі виконання завдання становить 140°. Таким чином, нахил голови (позначено Р у 3.5) дорівнює 69° (тобто 140° — 71°).

Згин шиї (тобто нахил голови мінус нахил тулуба; позначено Р-ос у 3.5) дорівнює 40° (тобто 69°—29°).

А.З Підняття плеча

Процедуру починають позначенням двох точок на плечі, наприклад на акроміально-ключичному суглобі (позначеному UA1) і на плече-променевому суглобі (позначеному UA2). Плече визначають як пряму лінію, що перетинає ці обидві точки.

Наступні три кроки визначають реальні кути, які не залежать від напрямку погляду під час вимі­рювання, як в А.2. Перший крок— вимірювання кута між вертикаллю і лінією, яка проходить через плече (UA1—UA2) у вихідній позі. Другий крок містить вимірювання кута між вертикаллю і лінією, яка прохо­дить через плече (UA1—UA2) у позі під час виконання завдання. На третьому кроці підняття плеча обчислюють як різницю між кутом у вихідній позі й кутом у позі під час виконання завдання (позначе­но у у 3.6.1).

Як приклад на рисунку А.2 показано вихідну позу (біле тіло, переривчасті лінії) і позу під час ви­конання завдання (темне тіло, суцільні лінії). Обидва зображення також містять вертикальні лінії для вимірювання.

Кут між вертикаллю і переривчастими лініями UA1—UA2 у вихідній позі становить 13°, в той час як кут між вертикаллю і суцільною лінією UA1—UA2 у позі під час виконання завдання становить 21°. Таким чином, підняття плеча (позначене у У 3.6.1) дорівнює 8° (тобто 21°—13°).

А.4 Граничні положення суглобів

Під час виконання завдань можна спостерігати, чи займає значна кількість суглобів граничні по­ложення. Або навпаки, можна запитати працівника, чи відчуває він опір у суглобі під час виконання окремих операцій або чи може бути далі рух у суглобі після того як він відчув опір, чи працівник відчуває себе досить гарно, коли діють навантаги завдання/робочі навантаги на суглоб у граничному положенні чи ні. Гоніометри (пристрої для вимірювання кутів) забезпечують точніше вимірювання кутів суглобів. Такий пристрій дає можливість не лише вимірювати фактичне положення суглобів під час виконання роботи, а й кількісно вимірювати граничні положення суглобів працівника.

У науковій літературі описано значне різноманіття діапазону руху суглобів залежно від їхньої на­лежності (див. [6], [7], [8], [9]). На основі цієї літератури у таблиці А.1 подано межі діапазонів руху тих граничних положень суглобів, про які йшлося у розділі 3.

Таблиця А.1 — Значення меж діапазону руху суглобів

Примітка. Усі значення вказано відносно прямої пози стоячи з вільним положенням рук, опущених донизу, долонями до тіла.

ДОДАТОК В
(довідковий)

ОЦІНЮВАННЯ РЕЖИМІВ ЧАСУ ФІКСУВАННЯ/ВІДНОВЛЕННЯ

Існують різноманітні шляхи оцінювання режимів часу фіксування/відновлення, наприклад на ос­нові даних витривалості, фізіології міжхребцевих дисків, фізіології м’язів. Бажано проконсультуватися в експерта щодо оцінювання режимів часу фіксування/відновлення. Потрібно звернутися до національ­них стандартів стосовно сучасної інформації для експертів. У В.2 міститься базова інформація, необ­хідна експертові для оцінювання режимів часу фіксування/відновлення на основі даних витривалості.

Значення максимального часу фіксування для нахилу тулуба, нахилу голови і підняття плеча було встановлено на основі даних витривалості. Щоб забезпечити надійний захист майже всім здоровим дорослим, серед цих даних було взято найнижчі показники з різних діапазонів максимального часу фіксування. Максимально допустимі значення часу фіксування, показані на рисунках 4, 7 і 10, дорів­нюють 20 % максимального часу фіксування, що є залишковою здатністю до витривалості 80 %. Будь- який максимально допустимий час фіксування можна вважати еквівалентом значення 2 на суб'єктивній шкалі оцінок від 0 (немає болі/дискомфорту) до 10 (максимальний біль/дискомфорт). Будь-який час фіксування повинен бути за часом відновлення, щоб залишкова здатність до витривалості не була менше ніж 80 %. Розглянемо такий приклад.

Дію трьох режимів часу фіксування/відновлення на залишкову здатність до витривалості (REC) показано на рисунку В.1 і вона ґрунтується на моделі витривалості й моделі відновлення. Режими є рівними як за сумарним часом фіксування, так і за сумарним часом відновлення (у хвилинах). Мож­на помітити, що довші (і коротші) періоди фіксування (тобто більше перерв) мають наслідком високе середнє значення REC.

Пояснення:

1 — час, %;
2—REC, %.

Рисунок В.1 —Дія трьох режимів часу фіксування/відновлення на REC

ДОДАТОК НА
(довідковий)

ТЕХНІЧНА ПОПРАВКА 1

Сторінка 14, таблиця 5

У рядку 2 першої колонки таблиці замінити «0°—60° з повним підтриманням руки» на «20°—20° з повним підтриманням руки» та «20°—20°» на «0°—20°».

Зцентрувати «X» у рядку 3 четвертої колонки.

Сторінка 16, рисунок 10

З амінити рисунок на такий.

Пояснення:

1. —максимально допустимий час фіксування (хвилин);

2. — не рекомендоване;

З —див. 3.6.1.1, крок 1;

4. —прийнятне;

5. —див. 3.6.1.1, крок 1;

6. —підняття плеча у (градуси відносно вихідної пози).

Рисунок 10 — Максимально допустимий час фіксування для підняття плеча

БІБЛІОГРАФІЯ

1. ISO 11228-1 :-¹ Ergonomics — Manual handling — Part 1: Lifting and carrying

2. ISO 11228-2:-¹⁾ Ergonomics — Manual handling — Part 2: Pushing and pulling

3. ISO 11228-3:-¹⁾ Ergonomics — Manual handling — Part 3: Handling, at high repetition of low loads

4. Colombini D., Occhipinti E., Delleman N., Fallentin N., Kilborn A. and Grieco A. Exposure assessment of upper limb repetitive movements: a consensus document. International Ergonomics Association, 1991

5. NPR 2739:1995 Human physical load — Characteristics and measuring methods. NNl, Delft, The Netherlands

6. American Academy of Orthopaedic Surgeons. Joint motion — Method of measuring and recording — 10th report. Churchill Livingston, New York, 1980

7. Kapandji I. A. Physiologie articulaire — Volumes 1 йЗ. Maloine, Paris, 1991

8. Kapitaniak B. and Monod, H. Abrege d’ergonomie — Volume 1. Masson, Paris, 1999

9. Rebiffd R. Amenagement de i'espace de travail. In: Desojlle, H., Scherrer, J. And Truhaut, R. Precis de Medecine du travail. Edition 2, Masson, Paris, 1978, pp. 168 to 191.

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ ~

10. ISO 11228-1 Ергономіка. Ручне переміщення. Частина 1. Підіймання і переношування

11. ISO 11228-2 Ергономіка. Ручне переміщення. Частина 2. Штовхання і тягнення

З ISO 11228-3 Ергономіка. Ручне переміщення. Частина 3. Переміщення за великої частоти і не­великої навантаги

12. NPR 2739:1995 Фізична навантага на людину. Характеристики і методи вимірювання. — Нідер­ландський інститут стандартів, Дельфт, Нідерланди.

Код УКНД 13.180

Ключові слова: граничне положення суглоба, згин руки, нахил голови, положення частин тіла, робоча поза.

Редактор Н. Кунцевська
Технічний редактор О. Марченко
Коректор І. Недогарко
Верстальник С. Павленко

Підписано до друку 14.02.2011. Формат 60 х 84 1/8.

Ум. друк. арк. 1,86. Обл.-вид. арк. 1,18. Зам. Ціна договірна.

1 Буде надруковано.

Виконавець

Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр
проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ»)
вул. Святошинська, 2, м. Київ, 03115

Свідоцтво про внесення видавця видавничої продукції до Державного реєстру
видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції від 14.01.2006 серія ДК № 1647