У публікаціях ІЕС та ISO може бути застосовано обидва терміни: «зразок» і «випробне обладнання»; останній термін («випробне обладнання») використано в 10—14 цього стандарту.
У більшості стандартів, на які є посилання в цьому стандарті, надають кілька рівнів жорсткості. Для оптимізації гармонізації між Рекомендаціями OIML у Рекомендаціях OIML рекомендовано обмежену кількість цих рівнів жорсткості. У цьому стандарті ці рівні позначено жирним шрифтом.
Наведений нижче текст має бути долучено до всіх Рекомендацій OIML, базованих на цьому стандарті:
«Кожне випробування є суб’єктом невизначеності. Невизначеність вимірювання розглядають як «параметр, пов’язаний з результатом вимірювання, який характеризує розкид значень, що може бути обґрунтовано, приписаних вимірюваній величині» [VIM 3.9].
Невизначеність методу випробування має бути взято до уваги під час рішення щодо можливості використання методу випробування».
Максимальну невизначеність методу випробування має бути зазначено у відповідній рекомендації.
Під час підготування цієї версії OIML D 11, OIML ТК 3/SC 5 «Оцінка відповідності» розроблював документ з цього питання.
Розгляд випробувань
Загальні вимоги
Усі необхідні вимірювання має бути виконано за певних умов, передбачених виробником і які відповідають робочим умовам.
Рекомендації OIML мають у всіх випадках описувати, як потрібно проводити випробування ЗВ та які допустимі межі змін у характеристиках ЗВ.
Потрібно уникати моделювання будь-якої частини ЗВ, що випробовують. Якщо це неможливо, усі частини ЗВ, які може бути задіяно під час випробовування, мають відігравати активну роль у вимірюваннях.
Наведена нижче оглядова таблиця 9.2.1/1 є загальною настановою щодо оцінення вимірювань, пов’язаних із випробуваннями, описаними в цьому стандарті (у відповідній Рекомендації може бути визначено інакше).
Таблиця 9.2.1/1
|
Оцінка |
Підрозділ |
Вплив |
|||
|
І |
гдп |
10.1.1 |
Сухе тепло |
||
|
І |
ГДП |
10.1.2 |
Холод |
||
|
І |
гдп |
10 2.1 |
Вологе тепло, сталий стан |
||
|
D |
NSFa |
10.2.2 |
Вологе тепло, циклічний процес |
||
|
D |
NSFa |
10.3 |
Вода |
||
Кінець таблиці 9.2.1/1
|
Оцінка |
Підрозділ |
Вплив |
|
|
І |
ГДП |
10.4 |
Атмосферний тиск |
|
D |
NSFa |
10.5 |
Пісок і пил |
|
D |
NSFa |
10.6 |
Сольовий туман |
|
І |
гдп |
11.1 |
Вібрація |
|
D |
NSFa |
11.2 |
Механічний удар |
|
D |
NSFd |
12.1.1 |
Випромінення, радіочастоти, електромагнітні поля |
|
D |
NSFd |
12.1.2 |
Проводці радіочастотні поля |
|
D |
NSFa (1) NSFd (2) |
12.2 |
Електростатичний розряд |
|
D |
NSFd |
12.3 |
Магнітне поле промислової частоти |
|
D |
NSFd |
12.4 |
Пакети імпульсів (перехідні процеси) на сигнальних, контрольних лініях і лініях передавання даних |
|
D |
NSFa (1) NSFd (2) |
12.5 |
Сплески на сигнальних, контрольних лініях і лініях передавання даних |
|
І |
гдп |
13.1 |
Змінення напруги мережі постійного струму |
|
І |
гдп |
13.2 |
Змінення напруги мережі змінного струму |
|
І |
гдп |
13.3 |
Змінення частоти мережі змінного струму |
|
D |
NSFd |
13.4 |
Провали напруги мережі змінного струму, короткочасні переривання та змінення напруги |
|
D |
NSFd |
13.5 |
Пакети імпульсів (перехідні процеси) в мережах змінного та постійного струму |
|
D |
NSFa (1) NSFd (2) |
13.6 |
Провали напруги, короткочасні переривання та змінення напруги мереж постійного струму |
|
D |
NSFd |
13.7 |
Пульсації в мережі постійного струму |
|
D |
NSFa |
13.8 |
Сплески в лініях мереж живлення змінного та постійного струму |
|
І |
гдп |
14.1 |
Низька напруга внутрішньої батареї |
|
І |
гдп |
14.2.1 |
Змінення напруги батарей дорожнього транспорту |
|
D |
NSFd |
14.2.2 |
Електропровідність за мережами живлення від зовнішніх батарей 12 В та 24 В за 2а, За, ЗЬ та 4 |
|
D |
NSFa |
14.2.2 |
Електропровідність за мережами живлення від зовнішніх батарей 12 В та 24 В за 2Ь |
|
D |
NSFd |
14.2.3 |
Електропровідність через мережі, інші від мереж живлення від зовнішніх батарей 12 В та 24 В |
|
І —впливний чинник. ГДП — максимально допустима похибка. NSFa — нехарактерна помилка, яка буде траплятися після впливу. NSFd — нехарактерна помилка, яка буде траплятися протягом впливу.
|
|||
Підсумовувальні ЗВ
Зважаючи на особливості підсумовувальних ЗВ, потрібно враховувати, чи описано вимірювання та оцінення в Рекомендаціях OIML. Підсумовувальними ЗВ є, наприклад, лічильники води, газу, електрики та тепла й ваги. Це ЗВ, яким потрібен час для отримання похибки.
Випробування з використанням NSFa для оцінювання
Рекомендовано такі вимірювання та послідовність оцінювання:
визначають основну похибку;
зупиняють ЗВ, але тримають ЗВ увімкненими. Однак для вологого тепла, циклічний процес, у рекомендаціях зазначено положення «Увімкнено» чи «Вимкнено», положення «Вимкнено» сприяє конденсації;
дивляться на дисплей і реєструють покази;
застосовують вплив;
дивляться на дисплей і реєструють покази. Зміни в показах дисплея можуть бути одного знака чи суттєвою помилкою (описано у відповідній Рекомендації);
виконують друге вимірювання та визначають похибку;
д) обчислюють різницю між похибкою другого вимірювання й основною похибкою. Ця різниця не повинна перевищувати суттєвої помилки, вказаної у відповідній Рекомендації.
Примітка 1. Для кроку 2 можливо проведення процедури випробування під час вимкненого 3B, що випробовують (наприклад вологе тепло, циклічний процес, який було покласифіковано як вплив)
Примітка 2. Для кроку 5 іноді неможливо ЗВ показати після впливу такий самий результат, як перед впливом (у разі, коли вимкнено, наприклад механічні удари клінічних термометрів, які показують тільки у вузькому діапазоні).
9.2.2.2 Випробування з використанням NSFd для оцінювання
Рекомендовано таку послідовність вимірювання:
визначають основну похибку;
зупиняють вплив і зупиняють вимірювання ЗВ. Визначають похибку;
обчислюють різницю між похибкою другого вимірювання й основною похибкою. Ця різниця не повинна перевищувати суттєвої помилки, зазначеної у відповідній Рекомендації.
Для випробування 10.2.2 (вологе тепло, циклічний процес) рекомендовано таку послідовність: а) визначають основну похибку;
подовжують вимірювання;
застосовують вплив;
виконують вимірювання під час останнього циклу через 1 год після початку підвищення температури від низької до високої температури та визначають похибку;
зупиняють випробування після останнього циклу;
після відновлення виконують вимірювання та визначають похибку;
д) обчислюють різницю між похибкою другого вимірювання й основною похибкою. Ця різниця не повинна перевищувати суттєвої помилки, зазначеної у відповідній Рекомендації;
h) обчислюють різницю між похибкою третього вимірювання й основною похибкою. Ця різниця не повинна перевищувати суттєвої помилки, зазначеної у відповідній Рекомендації.
ВИПРОБУВАННЯ РОБОТОСПРОМОЖНОСТІ (КЛІМАТИЧНІ)
Статична температура
|
10.1.1 Сухе тепло |
||||||
|
Стандарти, що застосовують |
ІЕС 60068-2-2 [5], ІЕС 60068-3-1 [14] |
|||||
|
Метод випробування |
Сухе тепло (неконденсоване) |
|||||
|
Об’єкт випробування |
Перевірити відповідно до умов 5.1.1 або 5.1.2 підчас впливу високої температури |
|||||
|
Процедура випробування (короткий опис) |
Випробування складається із впливу високої температури за умов «вільного повітря» протягом певного часу (певним часом є час, після якого ЗВ, що випробовують, температурно стабілізується) Змінення температури не повинно перевищувати 1 °С/хв під час нагрівання чи охолодження. Абсолютна вологість навколишнього середовища під час випробовування не повинна перевищувати 20 г/м3. Під час випробовування за температури нижче ніж 35 °С відносна вологість не повинна перевищувати 50 % |
|||||
|
Жорсткості випробування |
Може бути зазначено такі жорсткості: |
|||||
|
Рівні жорсткості |
1” |
21> |
31) |
4 |
5 |
Одиниці вимірювання |
|
Температура |
ЗО |
40 |
55 |
70 |
85 |
°С |
|
Тривалість |
2 |
2 |
2 |
2 |
2 |
ГОД |
|
|
1) У Рекомендаціях OIML краще використовувати такі рівні жорсткості: рівні 1, 2 та 3. |
|||||||
|
Інформація, яку має бути наведено у відповідній Рекомендації під час її застосування |
|
||||||
|
10.1.2 Холод |
|||||||
|
Стандарти, що застосовують |
ІЕС 60068-2-1 [4], ІЕС 60068-3-1 [14] |
||||||
|
Метод випробування |
Холод |
||||||
|
Об’єкт випробування |
Перевірити відповідно до умов 5.1.1 або 5.1.2 під час впливу низької температури |
||||||
|
Процедура випробування (короткий опис) |
Випробування складається із впливу низької температури за умов «вільного повітря» протягом певного часу (певним часом є час, після якого ЗВ, що випробовують, температурно стабілізується). Змінення температури не повинно перевищувати 1 °С/хв під час нагрівання чи охолодження. Відповідно до вимог ІЕС потужність ЗВ, що випробовують, має бути вимкнено перед збільшенням температури |
||||||
|
Жорсткості випробування |
Може бути зазначено такі жорсткості: |
||||||
|
Рівні жорсткості |
11> |
21) |
31> |
4 |
5 |
Одиниці вимірювання |
|
|
Температура |
5 |
- 10 |
-25 |
-40 |
85 |
°С |
|
|
Тривалість |
2 |
2 |
2 |
2 |
2 |
год. |
|
|
1) У Рекомендаціях OIML краще використовувати такі рівні жорсткості: рівні 1,2 та 3. |
|||||||
|
Інформація, яку має бути наведено у відповідній Рекомендації під час її застосування |
|
||||||
Вологе тепло
|
10.2.1 Вологе тепло, сталий стан (неконденсований) |
|
|
Стандарти, що застосовують |
ІЕС 60068-2-78 [13], ІЕС 60068-3-4 [15] |
|
Метод випробування |
Вологе тепло, сталий стан |
|
Об'єкт випробування |
Перевірити відповідно до умов 5.1.1 або 5.1.2 за умов високої вологості та постійної температури. Сталий процес потрібно завжди використовувати, коли адсорбція чи поглинання відіграють важливу роль. Коли використовують розпилювання, а не випаровування, вибирають сталий стан або циклічний процес залежно від типу ЗВ, що випробовують, та його використання |
|
Процедура випробування (короткий опис) |
Випробування складається з впливу високої температури та встановленої відносної вологості протягом певного часу відповідно до рівня жорсткості. ЗВ, що випробовують, має бути встановлено так, щоб запобігти конденсуванню вологи на ньому |
|
Жорсткості випробування |
Може бути зазначено такі жорсткості: |
