Першочерговому обстеженню підлягають ті технології (цехи, дільниці) підприємства (галузі національного господарства), фактичні питомі витрати яких найбільше перевищують розрахункове значення (верхню межу довірчого інтервалу).
Для випадків, коли припустимим є використання моделі питомих витрат ПЕР від обсягів виробництва, що забезпечує найменший середньоквадратичний відхил (див. додаток Б), у разі перевищення фактичних питомих витрат верхньої межі довірчого інтервалу необхідно:
для підприємств, установ, організацій виконати обстеження в такій послідовності:
отримати енергетичний баланс підприємства щодо всіх типів енергоресурсів щонайменше за два останніх роки;
порівняти витрати енергоресурсів щодо всіх найсуттєвіших споживачів енергоресурсів за звітний період з їхнім значенням за інші періоди, що передували звітному;
провести детальну перевірку ефективності використання ПЕР тими цехами, підрозділами, технологічним устаткованням, в яких зафіксовано найбільше збільшення питомих витрат;
після перевірки сформулювати висновок щодо ефективності (неефективності) витрачання ПЕР цехами, підрозділами, технологічним устаткованням.
для галузей національного господарства виконати обстеження в такій послідовності:
отримати інформацію про питоме енергоспоживання чи щодо найбільших підприємств галузі (наприклад, для чорної металургії чи нафтопереробних заводів), або щодо підприємств галузі по всіх областях та регіонах України (наприклад, для хлібозаводів чи підприємств житлово- комунального господарства) щонайменше за останні 2 роки;
порівняти витрати енергоресурсів щодо всіх найсуттєвіших споживачів енергоресурсів за звітний період, з їхнім значенням за інші періоди, що передували звітному;
провести детальний аналіз ефективності використання ПЕР тими найбільшими підприємствами чи підприємствами тих областей і регіонів України, в яких було зафіксовано найбільше збільшення питомих витрат;
після перевірки сформулювати висновок щодо ефективності (неефективності) витрачання ПЕР найбільшими підприємствами чи підприємствами тих областей і регіонів України, в яких було зафіксовано найбільше збільшення питомих витрат.
НОРМУВАННЯ ВИТРАТ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ РЕСУРСІВ
Загальні положення
Нормування питомих витрат ПЕР — це процедура встановлення об’єктивно необхідного значення витрат ПЕР на одиницю виробленої продукції, виконаних робіт та/чи наданих послуг за конкретних умов ведення господарської діяльності.
Норми (нормативи) найчастіше визначають у натуральних одиницях для кожного з видів товарної продукції (робіт, послуг) або для окремих технологічних процесів.
Норми (нормативи) питомих витрат ПЕР визначають (установлюють) на певний період, враховуючи термін впровадження організаційно-технічних заходів з енергоощадження: запровадження нової техніки та технологій, технічно та економічно обґрунтоване застосування тих чи інших видів ПЕР, сировини, матеріалів, а також враховуючи планові завдання щодо заощадження енергоресурсів.
Для конкретного виробництва (роботи, послуги) норми, зазвичай, установлюють окремо на продукцію (роботу, послугу) кожного виду.
Для конкретного підприємства можливим є встановлення укрупнених (у цілому щодо підприємства) норм витрат ПЕР на одиницю товарної продукції в натуральних, а інколи — у грошових одиницях (останнє — у разі широкої номенклатури видів продукції (робіт, послуг)).
Витрати ПЕР, що мають допоміжний характер щодо основної продукції (робіт, послуг), слід враховувати окремо. Це найчастіше стосується витрат ПЕР комунально-побутового характеру, на будівництво та капітальний ремонт споруд, на пуско-налагоджувальні та дослідні роботи тощо.
Класифікація норм
За ступенем агрегації норми питомих витрат ПЕР поділяють на індивідуальні та групові.
Індивідуальною називають норму витрат одного чи декількох видів ПЕР на одиницю продукції (роботи, послуги), яку визначають для технологічних об’єктів (агрегатів, установок, робочих машин) за конкретних умов виробництва.
Груповою середньозваженою називають норму витрат одного (декількох) видів ПЕР на одиницю однойменної продукції для різних рівнів керування суб’єктами господарювання (дільниця, цех, виробництво, підприємство, галузь).
За складом норми (нормативи) витрат ПЕР поділяють на технологічні та загальнови- робничі.
Технологічні норми питомих витрат одного чи декількох видів енергоресурсів враховують як виробниче споживання ПЕР, так і технічно неминучі втрати, пов’язані з основними та допоміжними технологічними процесами виробництва конкретної продукції (виконання робіт, надання послуг). Під час визначення технологічних норм слід враховувати також витрати, пов’язані з міжоперацій- ним недовантаженням або холостим ходом устатковання, розігріванням і запусканням агрегатів (після поточного ремонту та холодних простоїв), гарячими простоями.
До складу загальновиробничих витрат ПЕР крім технологічних включають пов’язані з виробленням продукції витрати енергоресурсів на допоміжні потреби (освітлення, опалення, вентиляція, внутрішньоцеховий транспорт, господарсько-побутові та санітарно-гігієнічні потреби, а також втрати у внутрішньоцехових установках, мережах, трансформаторах тощо). На підставі загальновиробничих витрат енергоресурсів і встановлюють значення загальновиробничих норм витрат ПЕР на вироблення одиниці продукції (виконання робіт, надання послуг).
За періодом дії норми питомих витрат ПЕР установлюють на рік, квартал, місяць (в ідеалі— на тиждень і, навіть, на добу).
Залежно від сорту (типорозміру) виробленої продукції норми бувають диференційовані та укрупнені.
Диференційовані норми питомих витрат одного чи декількох видів ПЕР визначають для окремого виду (сорту, типорозміру) виробленої продукції.
Укрупнені норми одного чи декількох витрат ПЕР установлюють як усереднене значення для групи виробленої продукції одного виду, але різних сортів (типорозмірів) або для груп виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг різного виду.
Відповідно до специфіки регіонального та відомчого нормування допустимим є встановлення норм за додатковими ознаками.
Одиниці норм (нормативів)
Технологічні норми витрат ПЕР завжди встановлюють щодо одиниць продукції тільки в натуральних одиницях. Загальновиробничі норми витрат ПЕР можна встановлювати щодо тієї самої одиниці лише за умови вироблення однорідної продукції. У деяких випадках витрати енергоресурсів доцільно відносити не до одиниці готової продукції, а до одиниці первинної сировини (нафтопереробні підприємства, молочні заводи тощо).
Для виробництв з однорідною продукцією різного типорозміру (продукція прядильних, ткацьких, паперових фабрик, прокатних та ковальсько-пресових цехів, багатьох виробництв хімічної та харчової промисловості) доцільно встановлювати норми витрат ПЕР на одиницю зведеної (умовної) продукції, тобто такої, яку вимірюють у натуральних одиницях, але зведену до якогось одного типорозміру.
Установлюючи диференційовані норми питомих витрат ПЕР, обсяг виробництва визначають у натуральних одиницях.
Установлюючи укрупнені норми для груп продукції одного виду, але різних сортів (типорозмірів) або для груп робіт та/чи наданих послуг різного виду, використовують умовні (зведені) одиниці обсягів виробництва (робіт, послуг), наприклад, умовна банка консервів, умовна пара взуття тощо.
Для виробництв, що випускають продукцію широкого та нестійкого асортименту (будівництво, ремонтні та експериментальні виробництва, а також на рівні об’єднань, регіону), практично неможливо вибрати єдиний показник обсягу вироблення продукції (робіт, послуг) у натуральних чи умовних одиницях. Для таких випадків норми витрат ПЕР установлюють відносно одиниці продукції (роботи, послуги), що вимірюють у грошовому еквіваленті в зіставних цінах.
Методи визначення норм питомих витрат ПЕР
Норми витрат ПЕР можна визначити за допомогою таких методів:
розрахунково-аналітичний;
експериментальний;
розрахунково-статистичний;
комбінований.
Розрахунково-аналітичний метод передбачає визначення норм питомих витрат ПЕР обчисленням виробничого їх споживання за статтями витрат на основі кращого виробничого досвіду даного конкретного підприємства, враховуючи заплановані заходи з економії ПЕР.
Експериментальний метод полягає у визначенні норм на підставі інформації, отриманої в результаті випробування технологічного та енергетичного обладнання, враховуючи заплановані заходи з економії ПЕР. Випробування мають бути повномасштабними, тобто їх треба провадити з одоночасною роботою як основного обладнання, так і допоміжних механізмів, режими роботи яких мають бути оптимальними, а параметри використовуваних ПЕР — нормативними. У цьому разі роботу технологічного та допоміжного устатковання (технологічний процес) слід узгоджувати з технологічними інструкціями (регламентами) та режимними картами.
Розрахунково-статистичний метод полягає у визначенні питомих норм на основі використання статистичних даних про фактичні витрати ПЕР та про значення чинників, що впливають на значення їх витрат під час виробництва, враховуючи кращий виробничий досвід подібних виробництв, а також заплановані заходи з економії ПЕР. У додатку Г наведено приклад обчислення нормативів питомого енергоспоживання для підприємств водопровідно-каналізаційного господарства.
Комбінований метод полягає в поєднанні експериментального та розрахунково-аналітичного методів визначення норм питомих витрат ПЕР.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ТА ПЕРЕВІРКИ НОРМАТИВІВ ПИТОМОГО ЕНЕРГОСПОЖИВАННЯ
Для підприємств, що функціонують понад 6 років, неприпустимим є встановлення нормативів (норм) споживання ПЕР «від досягнутого», тобто тільки за результатами попереднього звітного періоду.
Неприпустимим є необґрунтоване збільшення чи зменшення питомих витрат енергоресурсів для підприємств усіх форм власності та відомчого підпорядкування.
Рішення щодо перегляду раніше встановлених нормативів (норм) питомого споживання енергоресурсів приймають на підставі розрахунків за методикою, наведеною в розділі 4, якщо їх виконали:
спеціалізовані організації, атестовані на право ведення ЕО Центральною групою енерго- аудиту Держкоменергозбереження;
галузеві (відомчі) організації, уповноважені відповідними міністерствами, держкомітетами й відомствами на виконання цього виду діяльності;
державна центральна та територіальні інспекції з енергозбереження;
підрозділи Держкоменергозбереження, а також інші установи та організації, яким це доручив Держкоменергозбереження тощо.
Для випадків, наведених нижче, коли припустимим є використання моделі питомих витрат ПЕР від обсягів виробництва, що забезпечує найменший середньоквадратичний відхил, допускається встановлення тимчасових (терміном до 1 року) норм питомого енергоспоживання на підставі методики, наведеної у додатку Б. Такий підхід можна застосовувати, якщо:
у структурі собівартості на енергоносії припадає менше 5 % від загальних витрат на виробництво;
підприємство (організація, установа) споживає енергоресурсів менше ніж на суму, еквівалентну 10000 доларів США на рік за курсом Національного банку України на момент ведення розрахунків питомих витрат;
загальна встановлена потужність обладнання не перевищує 100 кВт;
підприємство має складний технологічний процес, який не змінювався протягом щонайменше 6 останніх років, а обчислення питомого енергоспоживання згідно з методикою, наведеною в розділі 4, потребує виконання досліджень протягом щонайменше одного року; в цьому випадку припустимою є лише одна відстрочка терміном до 2 років, після чого необхідно виконувати розрахунки згідно з методикою, наведеною в розділі 4.
Попередню перевірку ефективності використання ПЕР галузями національного господарства, підприємствами, установами та організаціями працівники Державної інспекції з енергозбереження можуть провадити згідно з рекомендаціями розділу 6. Першочергову увагу в цьому разі слід звернути на випадки перевищення значення фактичних питомих витрат верхньої межі довірчого інтервалу.
Для прогнозування значення питомих витрат на наступний період (відповідно до планованих обсягів виробництва) доцільним є використання моделі питомого споживання енергоресурсів залежно від обсягів виробництва згідно з розділом 5.
Для прогнозування значення питомих витрат на наступний період у випадках, коли неможливо використовувати модель питомого споживання енергоресурсів залежно від обсягів виробництва згідно з розділом 7 та додатком А, зокрема для нових підприємств, установ, організацій, що функціонують менше 6 років або протягом останніх 6 років суттєво змінили технологію виробництва тощо, слід застосовувати методику, наведену в розділі 4.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ТА ПЕРЕВІРКИ ЕНЕРГЕТИЧНОГО СКЛАДНИКА ТАРИФІВ НА ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНІ РЕСУРСИ
Визначаючи енергетичний складник тарифів на паливно-енергетичні ресурси підприємств енергетики, житлово-комунального господарства, водопостачання та водовідведення тощо, слід:
