1. демпфуючий шар

Пружний шар, що стискається

  1. закріплення ґрунтів

Штучне збільшення міцності ґрунтів із застосуванням хімічних, електричних, термічних і інших методів (за винятком механічного)

  1. заморожування ґрунтів

Вид термічного закріплення ґрунту

  1. земляні роботи

Примусове переміщення земляних мас з метою підготовки основи для влаштування фунда­ментів і фундаментно-підвальних частин будівель і споруд, у тому числі розробка виїмок і котло­ванів, вертикальне планування, зведення насипів, відсипка, зворотна засипка

  1. зумпф

Ємкість для збору і подальшого відведення води

  1. голкофільтрування

Спосіб водопонижения за допомогою голкофільтрів

  1. кавальєр

Земляний вал (невеликий насип), що утворюється з вийнятого ґрунту при відкопуванні виїмки

  1. консолідація

Осадова деформація основи при підвищенні її щільності під дією навантаження

  1. коефіцієнт ущільнення Ксот

Відношення досягнутої щільності сухого ґрунту до щільності сухого ґрунту, отриманої в приладі стандартного ущільнення за ДСТУ Б В.2.1-12.

  1. крутість (кут) укосу

Кут нахилу укосу до горизонтальної площини

  1. межові води

Води у відкритому водотоці

  1. укіс

Похила стінка ґрунтової споруди (виїмки чи насипу) або природного рельєфу

  1. розглинизація

Видалення глинистого розчину

  1. розробка виїмок і котлованів, вертикальне планування, зведення насипів

Види земляних робіт

  1. ПОЗНАКИ ТА СКОРОЧЕННЯ

У стандарті використані такі позначення:

  1. Коефіцієнти і безрозмірні параметри

  1. параметр стійкості;

К - кількість одиниць завантаження;

Kst - коефіцієнт стійкості;

hk- емпіричний параметр характеристик укосу;

уп- коефіцієнт надійності за відповідальністю;

ус - коефіцієнт умов роботи.

  1. Характеристики ґрунтів, силові параметри

с, с; - відповідно граничне і розрахункове значення питомого зчеплення ґрунту (перша група граничних станів);

ір, ф; - відповідно граничне і розрахункове значення кута внутрішнього тертя (перша група гра­ничних станів);

у; - розрахункове значення питомої ваги ґрунту;

ут- питома вага сипкого матеріалу (відвалу ґрунту);

q - навантаження на поверхні ґрунтового масиву.

  1. Геометричні характеристики

bQ- емпіричний геометричний параметр;

b - ширина призми обвалення укосу;

bf- мінімальне наближення до брівки укосу;

h - висота укосу;

0О, 0 - відповідно граничне і розрахункове значення крутизни укосу (кута укосу від горизонталі);

0О 25 - значення розрахункової крутизни укосу, при Е = 0.25.

  1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

    1. Земляні виробки і розробки ґрунту (земляні споруди), пов'язані з влаштуванням котлованів, слід підрозділяти на:

  • виїмки - котловани, траншеї, канави тощо;

  • насипи - штучні насипи для будівництва; відсипки, намивання як підготовка основ споруд; зворотні засипки після влаштування фундаментів, фундаментно-підвальних частин, заглиблених чи підземних споруд; відвали ґрунтів, у т.ч. при розробці котлованів, звалищ;

  • сплановані укоси і схили на природних і штучних насипах для будівництва, що зводяться для влаштування на них або навколо підземних і заглиблених споруд;

  • масиви покращених ґрунтів, у т.ч. в котлованах як основи споруд.

  1. Конструктивна частина проектно-технічної документації щодо земляних виробок повинна містити:

  • плани, розрізи земляної виробки з вказівкою абсолютних позначок і прив'язки до осей;

  • вимоги до вихідних матеріалів і їх якості;

  • заходи (в разі необхідності) щодо водозахисту: водовідливу або водопонижения;

  • заходи щодо зміцнення стінок котлованів, траншей, схилів, укосів;

  • заходи щодо недопущення деформацій існуючих споруд;

  • креслення кріплень і схеми розташування систем водозахисту;

  • вказівки щодо необхідності інженерних досліджень під час і після закінчення будівництва;

  • способи і послідовність виконання робіт;

  • заходи щодо контролю якості під час будівництва і кінцевого стану;

  • заходи з охорони довкілля.

  1. Для споруд класів відповідальності СС2 і ССЗ згідно з ДБН В.1.2-14 при їх об'ємі більше 10 тис. м3 в складних умовах рекомендується передбачати дослідні роботи, випробування ґрунтів та інженерні дослідження.

  2. Матеріали, ґрунти, вироби і конструкції, що використовуються при зведенні земляних спо­руд, виробок і розробок для влаштування основ фундаментів, повинні відповідати вимогам відпо­відних стандартів, вказаних у проектній документації чи технічних умовах.

  3. При проектуванні земляних виробок, основ фундаментів слід передбачати контроль якості відповідно до вимог чинних нормативних документів із складанням актів прихованих робіт.

  4. У проектній документації допускається при відповідному обґрунтуванні призначати способи виконання робіт і технічні рішення, встановлювати величини граничних відхилень, об'єми і методи контролю, що відрізняються від передбачених цим стандартом.

  5. Способи виконання робіт і черговість влаштування основ фундаментів необхідно взаємно пов'язувати з роботами з прокладання підземних інженерних комунікацій, будівництва під'їзних доріг на будівельному майданчику і іншими роботами нульового циклу.

  6. Забороняється виконання земляних робіт і влаштування основ фундаментів без відповідної проектної документації.

  7. При проектуванні котлованів необхідність водопонижения, ущільнення і закріплення ґрунту, заморожування ґрунту, влаштування огороджувальних конструкцій, у т. ч. шпунтових і фундаментів методом "стіна в ґрунті", та проведення інших робіт встановлюється проектною документацією на цю споруду, а організація робіт - проектною документацією організації будівництва.

  8. При проектуванні робіт, що регламентуються цим стандартом, необхідно дотримуватися вимог щодо підготовки території: прокладання і переукладання комунікацій та/чи підземних споруд, благоустрою міських територій і влаштування дорожніх покриттів, а також положень про охорону підземних і надземних інженерних споруд і охорону довкілля.

  9. У проекті слід вказувати, що земляні і будь-які супутні їм спеціальні роботи повинні викону­ватися з дотриманням правил техніки безпеки, пожежної безпеки, виробничої санітарії, охорони підземних і надземних інженерних споруд і довкілля та вимог цього стандарту.

  10. У проекті слід вказувати, що роботи з влаштування котлованів на ділянках, складених ґрун­тами з особливими властивостями (просідаючі, насипні, намивні та інші), а також для споруд класу відповідальності ССЗ згідно з ДБН В.1.2-14, повинні виконуватися з врахуванням необхідності організації спостереження за переміщеннями фундаментів і деформаціями споруди. Проектною документацією мають бути передбачені заходи і витрати на влаштування засобів нагляду (реперів, марок тощо) і надані рекомендації з методики спостережень.

  11. Стійкість стінок котловану і основ споруд повинні бути обґрунтовані розрахунками.

Додатково до вимог ДБН В.2.1-10 слід враховувати такі випадки:

  • руйнування внаслідок суфозії і ерозії (у тому числі руслової), що призводить до втрати експлуа­таційної придатності основи;

  • руйнування внаслідок фільтраційного протитиску з масиву основи;

  • деформації укосів, схилів і масиву основи, в т.ч. переміщення, ушкодження на сусідніх ділян­ках, на дорогах і в інженерних мережах, розташованих на них (втрату експлуатаційної придатності);

  • зрушення (випадання, вивали) породи з масиву (стінок, укосів, схилів тощо).

  1. Коефіцієнт надійності земляних масивів і споруд уп призначається за нормами для відповідних видів земляних споруд, але не менше ніж = 1,15.

  2. Для всіх точок земляних масивів і споруд повинна забезпечуватися умова міцності

т < (о-u)tg<pz +С/ , (5.1)

де т, g - відповідно дотичне і нормальне напруження;

и - надлишковий тиск поровой води;

Ф/;С/ - розрахункові значення кута внутрішнього тертя і зчеплення в стабілізованому стані.

  1. Стійкість ґрунтових масивів має бути забезпечена на час будівництва (виконання робіт) і на весь період експлуатації.

  2. При розрахунку земляних масивів слід вважати водонасиченими не лише ґрунти, розташо­вані нижче за рівень ґрунтових вод, але і вище за цей рівень на величину, визначену за даними інженерно-геологічних вишукувань.

  3. Повне осідання штучного земляного масиву і основи споруди s визначається як сума осідань, що виникають від різних дій за формулою

s= su +Sf1 +s/2 +S/3 +sf4 +sf5 ■ <5-2)

де su - осідання від додаткового навантаження (від споруд, фундаментів, устаткування тощо), що діє на основу;

5^ - осідання від самоущільнення;

Sf2 - осідання за рахунок ущільнення підстилаючих ґрунтів від дії вищерозміщених шарів;

S/д - осідання основи від її замочування або зниження рівня ґрунтових вод;

sf4 - осідання основи від її замочування або зниження рівня ґрунтових вод за умови

розкладання органічних речовин;

- осідання за рахунок несилових, геологічних і випадкових дій на основу.

  1. При заляганні в основі земляної споруди шару слабкого ґрунту (меншої міцності ніж розта­шовані вище) виконується перевірка дотримання умови

Pzp+Pzg<Rz, (5.3)

де Pzp, Pzg-- відповідно вертикальний нормативний тиск в ґрунті на покрівлю слабкого шару (на глибині z) від додаткового навантаження фундаменту і від власної ваги ґрунтів, що залягають вище за покрівлю шару, що перевіряється;

Rz - найменше значення розрахункового опору слабкого ґрунту на глибині z.

  1. При проектуванні земляних споруд на заторфованих і торф'яних ґрунтах необхідно врахо­вувати розкладання торфу в часі.

Використання мулу і біогенних ґрунтів в якості основ допускається лише за відповідного обґрун­тування.

  1. Для споруд класу відповідальності СС2 і ССЗ згідно з ДБН В.1.2-14 і при III категорії склад­ності інженерно-геологічних умов згідно з ДБН А.2.1-1 розрахунок осідань і їх зміни в часі рекомен­дується виконувати за результатами експериментальних визначень стисливості ґрунтів з врахуванням напружено-деформованого стану споруд згідно з ДБН В.2.1-10.

  1. КЛАСИФІКАЦІЯ ҐРУНТОВИХ ВИРОБОК

    1. Виробки (розробки) ґрунту (див. 5.1), що проектуються для будівництва, а саме для влашту­вання фундаментів та/чи фундаментно-підвальних частин об'єктів будівництва або підземних і за­глиблених споруд, слід розділяти на виїмки і насипи.

    2. При проектуванні слід враховувати супутні виробкам земляні розробки:

  • при влаштуванні виїмок (котлованів, траншей, канав тощо) - це відсипки чи намивання на дні котловану для влаштування підготовки під фундаменти; зворотні засипки після зведення фунда­ментів та/чи фундаментно-підвальних частин; масиви покращених ґрунтів днища котлованів, що послуговують у якості покращеної (підсиленої) основи фундаментів споруд; відвали ґрунтів, що утворюються в результаті розробки котлованів.

  • при влаштуванні насипів - це штучні насипи для влаштування підвищення рельєфу, на якому розташовують домінантну споруду (наприклад, церкву чи пам'ятку); сплановані укоси і схили на­сипів, на яких або в яких розташовані фундаменти чи фундаментно-підвальні частини надземних споруд або заглиблені чи підземні споруди.

  1. Ґрунтові виробки підрозділяють на постійні і тимчасові.

Тимчасові виробки при виконанні виїмок (котловани, траншеї тощо) різного призначення влаш­товують на період зведення фундаментів чи заглиблених споруд.

Постійні ґрунтові виробки експлуатуються самостійно протягом тривалого часу - періоду експлуатації споруд, для яких вони призначені, наприклад, відсипки, зворотні засипки, насипи, сплановані укоси, схили, відвали тощо.

  1. Тимчасові виробки в ґрунті - котловани, призначені для влаштування фундаментів, фунда­ментно-підвальних частин та підземних поверхів будівель, підземних і заглиблених споруд відкри­тим способом.

  2. Виїмки влаштовуються з укосами або вертикальними стінками, насипи - з укосами чи схилами.

  3. До насипів для будівництва відносять штучні споруди, які частково або повністю складені нашаруваннями, утвореними переукладанням природного ґрунту або відсипанням промислових і побутових відходів засобами механізації (в т.ч. гідромеханізації) і призначені для влаштування фун­даментів, фундаментно-підвальних частин будівельних об'єктів, а також підземних і заглиблених споруд.

  4. Класифікацію, характеристики і сферу застосування насипів для будівництва визначають за таблицею 6.1.

  5. Матеріал земляної споруди обирається виходячи з призначення споруди, експлуатаційних вимог до неї, а також з врахуванням фізико-механічних властивостей застосовуваних ґрунтів, особ­ливостей природних умов у межах ділянки розміщення споруди і з врахуванням місця знаходження запасів ґрунту.