Страница 2: ДСТУ 4153-2003. Парафіни нафтові тверді. Технічні умови (62336)

Закінчення таблиці 1

Примітка 1. Допускається визначання кольору парафінів згідно з ISO 2049 або іншими методами згідно з національними чи міжнародними стандартами.

Примітка 2. Для парафіну марки Не допустимим є світло-коричневий колір.

Примітка 3. Показник вмісту фенолу визначають для парафінів, отриманих із рафінатів фенольного очищення.

ДСТУ 4153-2003

4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

   1. Клас небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.007:

• у разі інгаляційного впливання — 4 (речовини малонебезпечні);

• у разі потрапляння в шлунок — 4 (речовини малонебезпечні);

• у разі нанесення на шкіру — 4 (речовини малонебезпечні).

Парафіни не викликають подразнювальної дії у разі багаторазового потрапляння на шкіру. У разі потрапляння на слизові оболонки викликають слабку іригативну дію. Для парафінів характер­на слабка кумулятивна активність, вони не викликають сенсибілізування організму.

У приміщенні, де використовують та зберігають парафіни, заборонено застосовувати відкрите полум’я, освітлення повинно бути у вибухобезпечному виконанні згідно з СНиП 23-05 [11].

Заборонено короткочасне нагрівання парафінів до температури вище ніж 280 °С.

• костюми для захисту від нафти і нафтопродуктів згідно з ДСТУ 3962;

• взуття спеціальне шкіряне для захисту від нафти і нафтопродуктів згідно з ДСТУ 3962;

• рукавиці спеціальні згідно з ГОСТ 12.4.010;

• окуляри захисні типу ЗМ згідно з ГОСТ 12.4.013;

• захисні пасти.

Персонал, що працює з парафінами, повинен проходити попередні і періодичні медогляди згідно з ДНАОП 0.03-4.02 [12].

4. ВИМОГИ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

   1. Під час виробництва парафінів не виділяються забруднювальні речовини, які б утворювали вторинні шкідливі сполуки.

Під час зберігання, транспортування та застосування парафінів стічні води не утворюються, фунт не забруднюється. Можливість забруднення може виникнути тільки в разі порушення умов про­ведення регламентних робіт.

4. 2. Для захисту довкілля треба запобігати розливанню парафінів, дотримуватися технологічних регламентів їх виробництва і застосування.

5. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

   1. Парафіни приймають партіями. Партією вважають будь-яку кількість парафіну, яка виготов­лена впродовж безперервного технологічного процесу за затвердженою технологією, однорідна за ком­понентним складом і показниками якості, її супроводжують одним документом щодо якості, оформле­ним згідно з ГОСТ 1510.

   2. Порядок відбирання проб парафіну, складання об’єднаної проби та об’єм вибірки — згідно з ГОСТ 2517.

   3. Парафіни підлягають приймальним, кваліфікаційним, приймально-здавальним, періодичним, типовим та сертифікаційним випробовуванням: приймальним — відповідно до 5.1, 5.2 та пунктів 1—14 таблиці 1; кваліфікаційним — за програмою, затвердженою у встановленому порядку; приймаль­но-здавальним — відповідно до пунктів 1—5, 7, 8,13, таблиці 1 та 4.3; періодичним — відповідно до пунктів 9,10, 11, 12 таблиці 1 не рідше одного разу на місяць, відповідно до пункту 14 таблиці 1 не рідше одного разу на 3 місяці, відповідно до пункту 6 таблиці 1 не рідше 1 разу на рік, типовим — у разі зміни технології за програмою, затвердженою у встановленому порядку; сертифікаційним — відповідно до показників 1—14 таблиці 1.

   4. У разі одержання незадовільних результатів приймально-здавальних випробовувань хоча б одного з показників проводять повторні випробовування знов відібраної проби з тієї сомо вибірки. Ре­зультати повторних випробовувань вважають остаточними і ці результати поширюються на всю партію.

   5. У разі одержання незадовільних результатів періодичних випробовувань виробник переводить випробовування за даним показником в категорію приймально-здавальних до одержання позитивних результатів не менше ніж для трьох партій підряд.

   6. Для перевіряння відповідності паковання та марковання вимогам 4.3 та 4.3.2 відбирають 3 % упакованих одиниць, але не менше трьох. У разі отримання незадовільних результатів перевіряють подвійною вибіркою.

Результати повторного перевіряння розповсюджуються на всю партію.

4. МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

   1. Пробу парафінів відбирають згідно з ГОСТ 2517. Маса об’єднаної проби становить 2 кг.

Методи контролювання вказано в графі «Методи випробовування» таблиці 1 .

• пробірка скляна зі сферичним дном, внутрішнім діаметром (ЗО ± 1) мм та висотою (130 ± 5) мм;

• термометр ртутний типу ТН-5 згідно з ГОСТ 400;

• баня водяна або електрична плитка закритого типу;

• склянка В-1-50 ТС згідно з ГОСТ 25336, або інша термостійка склянка місткістю 50, 100 см³.

Пробу парафіну розплавляють в склянці, нагрівають на водяній бані або електричній плитці за­критого типу, у цьому разі не допускають місцевих перегрівань.

Кульку термометра занурюють у розплавлений парафін. Після цього термометр виймають з па­рафіну і закріплюють у пробірці корком. Пробірку з термометром нагрівають на водяній бані, доки крап­ля парафіну на термометрі не розплавиться. Пробірку з термометром похитують на повітрі.

Температура, за якої крапля парафіну твердіє на кульці термометра, приймають за темпе­ратуру плавлення парафіну. За результат випробовування приймають середнє арифметичне двох паралельних визначань, розходження між якими не повинно перевищувати 0,2 °С.

• прилад для визначання масової частки оливи у парафіні (рисунок 1), в комплект якого входять: — фільтр для фільтрування під вакуумом, який складається з корпуса, до якого натискуваль- ною гайкою щільно приєднують металеву решітку (діаметром 20 мм з 136 отворами діаметром 1 мм) з накладеним на неї фільтрувальним папером (фільтрат із корпуса виводять через трубку),

• колба конічна типу К_н-1 -100-14/23 ТХС згідно з ГОСТ 25336 для приймання фільтрату, у гор­ловину колби вставляють їумовий корок, через який пропущені кінець вихідної трубки фільтра та трубка для приєднання приладу до вакуумного насоса,

• металева або склянка для розчину парафіну, в який занурюють фільтр;

1 — металевий стакан; 2 — фільтр для фільтрування під вакуумом;

З — трубка для від'єднування до вакуумного насоса; 4 — колба приймальна; 5 — трубка відвідна; 6 — прокладка; 7 — фільтрувальний папір; 8 — натискувальна гайка; 9 — решітка; 10 — кришка.

Рисунок 1 — Прилад для визначання оливи в парафінах

Примітка. Для фільтрування можна застосовувати зворотні фільтрувальні лійки з пористою скляною пластинкою ВФО 20-ПОР, 16 ХС згідно з ГОСТ 25336.

• ваги зразкові 1а згідно з ГОСТ 24104;

• вакуумний насос, що створює розрідження;

• баня водяна для підігрівання;

• баня для охолоджувальної суміші;

• холодильник лабораторний згідно з ГОСТ 25336;

• мішалка кільцева;

• термометр ртутний ТН-6 згідно з ГОСТ 400;

• термометр ртутний лабораторний згідно з чинними нормативними документами [13] з інтер­валом вимірюваних температур від 0 до 100 °С;

• колби конічні типу К_н -1-100-14/23 ТХС згідно з ГОСТ 25336;

• склянки згідно з ГОСТ 25336, місткістю 50 см³;

• папір фільтрувальний лабораторний марки ФБ або ФС згідно з ГОСТ 12026;

• ацетон згідно з ГОСТ 2603, бензол згідно з ГОСТ 5955, ацетоно-бензольна суміш у співвідно­шенні 4:1 (за об’ємом), метилетилкетон (розчинники повинні бути свіжоперегнаними та просуше­ними над хлоридом кальцію);

• охолоджувальні суміші: кухонна сіль, або тверда вуглекислота та гас, або бензин з темпера­турою початку кипіння вище ніж 120 °С.

Конічну колбу для приймання фільтрату зважують з похибкою не більше ніж 0,0002 г.