Відповідність вимогам 4.4.1— 4.4.3 перевіряють зовнішнім огляданням.
Патрони для ламп, монтування яких в світильниках виконує безпосередньо споживач, повинні забезпечувати можливість зручного і правильного їх встановлення.
Відстань між двома патронами для люмінесцентних ламп, що встановлюють в нерухомому стані, треба відповідати стандартним листкам ІЕС 60061-2 або (якщо ІЕС 60061-2 не застосовують) інструкції виробника з монтажу патронів для ламп.
Метод кріплення патронів повинен забезпечувати тривкість до механічного впливу, який виникає під час їх нормальної експлуатації. ЦІ вимоги розповсюджують на патрони, які встановлює у робоче положення, як споживач так і виробник світильника.
Перевіряють зовнішнім огляданням, вимірюванням і, за необхідності, таким випробовуванням:
і) патрони для люмінесцентних ламп з вставленим випробовувальним цоколем піддають протягом 1 хв дії навантаження в напрямку вздовж осі лампи і з її боку:
15 Н — для патронів G5;
ЗОН — для патронів G13;
ЗОН—для патронів для одноцокольних ламп (G23, G10, GRBim.iH.). Значення для Інших патронів для ламп — в стадії розгляду.
Після випробовування відстань між патронами повинна відповідати стандартним листкам ІЕС 60061-2 і патрони не повинні мати пошкоджень. Випробовувальний цоколь для цього випробовування повинен відповідати таким стандартним листкам ІЕС 60061-3:
7006 — 47 С для патрону G5;
7006 — 60 С для патрону G13.
Випробовувальні цоколі для інших патронів в стадії розгляду.
Після випробовування патронів для одноцокольних люмінесцентних ламп, останні не повинні мати зміщення від початкового положення, а пристрій кріплення не повинен мати залишкової деформації, щоб установлену лампу можна було виймати.іі) монтажна скоба нарізних і байонетових патронів повинна витримувати протягом 1 хв дію згинального моменту:
для патронів Е14 і В15 — 1,0 Н-м.
для патронів Е26, Е27 І В22 — 2,0 Н ■ м,
для патронів Е39 і Є40 — в стадії розгляду.
У світильниках з ІЗП, в яких патрони для ламп є частиною імпульсного кола, напруга імпульсу на їх затискачах не повинна бути більшою значення, що зазначене на патроні або за відсутності позначення не перевищувати:
для патронів на нормовану напругу 250 В 2,5 кВ;
для нарізних патронів на нормовану напругу 500 В 4 кВ;
для нарізних патронів на нормовану напругу 750 В 5 кВ.
Перевіряють вимірюванням напруги на контактних затискачах патронів для ламп світильників з ІЗП під час випробовування 10.2.2.
Для світильників з ІЗП провід, який підводить високовольтний імпульс до розрядної лампи повинен бути приєднаний до центрального контакту нарізного патрону.
Перевіряють зовнішнім огляданням.
Матеріал ізоляційних деталей патронів для ламп і штепсельних вилок, який застосовують у світильниках для важких умов експлуатації повинен бути стійким до утворення струмовідних доріжок.
Перевіряють відповідно до 13.4.
Приєднувані ламп повинні відповідати всім вимогам, які пред’являють до патронів, крім тих, що відносяться до способу кріплення ламп. Пристрій для кріплення ламп може забезпечуватись деталями світильника.
Перевіряють зовнішнім огляданням і випробовуваннями відповідно до 4.4.1— 4.4.7.
Примітка. Різниця між приєднувачем і патроном для ламп відображена у відповідних листах 1ЁС 60061.
Патрони для стартерів
Патрони для стартерів у світильниках, крім світильників класу захисту II, повинні бути призначені для стартерів, що відповідають ІЕС 60155.
У світильниках класу захисту N належить застосовувати стартери цього самого класу захисту.
У повністю зібраних чи відкритих для заміни ламп чи стартерів світильниках класу захисту II, в яких стартер може бути доступним для дотику стандартним випробовувальним щупом, патрон для стартера повинен допускати встановлення тільки стартерів класу захисту II, згідно з ІЕС 60155.
Перевірку здійснюють зовнішнім огляданням.
Клемові колодки
Якщо світильники містять з'єднувальні проводи (виводи), що потребують окремої клемової колодки для приєднання до стаціонарної проводки, відповідне місце для цієї клемової колодки треба виділяти у світильнику або у коробці, що постачається разом із світильником, або обумовлюється виробником.
Клемова колодка повинна забезпечувати приєднання проводів площею поперечного перерізу до 2,5 ммг
Перевіряють вимірюванням та пробним монтуванням, використовуючи одномісну клемову колодку для кожних двох проводів, що їх потрібно з 'єднати разом, як це зазначено на рисунку 2, та стаціонарну проводку довжиною приблизно 80 мм. Габаритні розміри клемових колодок зазначає виробник або, за відсутності таких відомостей, використовують габаритні розміри 10 мм х20 мм х 25 мм.
Примітка. Допускається не закріплювати клемові колодки, якщо їх конструкція і електрична ізоляція забезпечує шляхи спливу і повітряні проміжки, відповідно до вимог розділу 11 в різних положеннях клемової колодки, проводи внутрішнього монтажу, у цьому разі, не повинні бути пошкоджені.
Контактні затискачі і приєднання до мережі
У переносних і стаціонарних часторегульованих світильниках класу захисту 0,1, II, треба вживати відповідних заходів безпеки для того, щоб металеві частини не опинилися під напругою у випадку від’єднання проводу від затискача. Ця вимога стосується усіх контактних затискачів (в тому числі контактних затискачів мережі).Примітка. Ця вимога вважається виконаною, якщо проводи закріплені біля місць введення їх у затискачі, з урахуванням розмірів порожнини для затискачів У цьому разі ця порожнина новина бути виготовлена із ізоляційного матеріалу або повинна мати внутрішні ізолювальні покриття
Приклади способів ефективного запобігання від’єднанню проводів
проводи кріплять шнурами, що проходять біля контактних затискачів,
провід кріплять безгвинтовим контактним затискачем пружинного типу,
кабель кріплять до металевого наконечника на шнурі перед паянням в тому випадку, якщо у місці з’єднання можливе пошкодження проводу під час вібрацій,
проводи надійно перекручують між собою,
проводи зв'язують разом ізоляційною плівкою, втулкою тощо,
зігнутий та пропаяний провід вставляють в отвір, на друкованій платі, діаметром не набагато більшим від діаметра проводу,
д) провід надійно обмотують навколо контактного затискача спеціальним інструментом (див рисунок 19),
Гі) провід вигинають навколо контактного затискача спеціальним інструментом (див рисунок 19)
Методи зазначені у переліках а) — h) стосуються проводів внутрішнього монтування, а методи переліків а) та б) — знімних зовнішніх гнучких шнурів
Перевіряють зовнішнім огляданням та грунтують на припущенні, що лише один провід може від'єднатися в один й той самий момент.
Контактні затискачі мережі належить розміщати чи захищати так, щоб не допустити електричного контакту між струмовщними деталями та металевими деталями, доступними для дотику стандартним випробовувальним щупом, повністю зібраного для нормальної експлуатації світильника або коли світильник відкритий для заміни ламп чи стартерів, у випадку, коли одна із дротин багатожильного проводу не ввійшла в контактний затискач під час приєднання проводу.
Перевіряння здійснюють зовнішнім огляданням і таким випробовуванням.
Кінець гнучкого проводу перерізом, відповідно до вимог розділу 5, звільняють від ізоляції на довжині 8 мм. Одну дротину жили проводу залишають вільною, а інші повністю вставляють і закріплюють у контактному затискачі. Вільну дротину згинають у всіх напрямках так, щоб не було розриву ізоляції біля краю звільненої від ізоляції частини проводу і її згинів під прямим кутом відносно ізолювальної перегородки.
Звільнена дротина проводу, приєднаного до струмовідного контактного затискача, не повинна торкатися доступних для дотику металевих деталей або з'єднуватися з ними; вільна дротина проводу, що приєднана до контактного затискача уземлення, не повинна торкатися струмовідних деталей.
Це випробовування не провадять на патронах для ламп, які треба задовольняти вимоги відповідних стандартів 1ЕС і на контактних затискачах компонентів, конструкція яких унеможливлює дотик дротини за необхідної довжини очищеної жили проводу.
Контактні затискачі для приєднання проводів мережі, а також незнімних гнучких кабелів чи шнурів повинні забезпечити електричне з'єднання за допомогою гвинтів, гайок чи інших рівноцінних пристроїв.
Монтувальні проводи повинні відповідати вимогам розділу 5.
Примітка 1. Для світильників, що розраховані на приєднання за допомогою жорстких (одно- чи багатодротових) проводів, безгвинтові контактні затискачі пружинного тилу є ефективними навіть для уземлення. На сьогодні відсутні вимоги, що забезпечують застосування таких затискачів для приєднання незнімних гнучких проводів чи шнурів
Примітка 2. Для світильників, нормована сила струму котрих не перевищує З А, та які розраховані на приєднання не знімним гнучким кабелем чи шнуром, ефективним способом приєднання, навіть для уземлення є паяння, зварювання тощо, включаючи з'єднання типу окінцювання
Примітка 3. Для світильників, нормована сила струму котрих перевищує З А, допускається з'єднання типу «окінцевання», якщо його виконують не контактом гніздового типу, а за допомогою гвинта, для якого в плоскому штирі є отвір з нарізаю
Контактні затискачі, що не призначені для приєднання проводів мережі І на які не розповсюджують вимоги окремих стандартів на компоненти, повинні відповідати вимогам розділів 14 або 15.
Контактні затискачі для патронів для ламп, вимикачів і подібних компонентів, що використовують для паралельного з'єднання проводів внутрішнього монтажу, повинні мати відповідні розміри і не повинні використовуватись для приєднання проводів мережі.
Перевіряють зовнішнім огляданням і випробовуваннями відповідно до розділів 14 і 15.
Якщо стійкість до нагрівання кабелів чи проводів мережі не відповідає температурі, що має місце в світильнику, то в місці уводу зовнішніх проводів в світильник треба використовувати термостійкі проводи чи додатковові термостійкі трубки, що захищають ту частину проводів, на яку діє температура вища за граничну для проводу.
Перевіряють зовнішнім огляданням.Якщо під час встановлення чи обслуговування світильника електричні з’єднання здійснюють багатополюсною вилкою і розеткою, то необидно забезпечувати однозначність і надійність з'єднання.
Перевіряють зовнішнім огляданням і пробним приєднанням вилки до розетки з різною просторовою орієнтацією вилки.
Вимикачі
Вимикачі повинні бути сконструйовані і закріплені так, щоб в разі дії на них рукою забезпечувалась стійкість до зміщення чи провертання.
Прохідні вимикачі в гнучких кабелях чи шнурах і патрони для ламп з вмонтованими вимикачами нетреба застосовувати в світильниках, крім звичайних, якщо їх ступінь захисту від проникнення пилу, твердих тіл та вологи не відповідає ступеню захисту світильника.
Якщо світильник, що призначений для використання в однофазній мережі, має однополюсний двопозиційний вимикач, то останній повинен здійснювати комутацію фазового проводу або нейтрального.
Перевіряють зовнішнім огляданням.
Ізоляційні прокладки і втулки
Ізоляційні прокладки і втулки повинні мати надійне кріплення в робочому положенні після монтування вимикача, патрона, контактних затискачів, проводів і аналогічних деталей.
Примітка. Самотужавкі смоли, наприклад, епоксидна, можна використовувати для кріплення прокладок.
Перевіряють зовнішнім огляданням і пробним монтуванням.
Ізоляційні прокладки, втулки і аналогічні деталі повинні мати відповідну механічну і електричну міцність.
Перевіряють зовнішнім оглядом, пробним монтуванням і випробовуванням електричної міцності ізоляції відповідно до розділу 10.
Температуру проводів і втулок перевіряють відповідно до розділу 12 цього стандарту. Тривкість до нагрівання втулок, що використовують як оболонки для проводів, які досягають температури, що перевищує значення, що зазначені у таблиці 12.2 розділу 12 цього стандарту, повинна відповідати вимогам ІЕС 60684, враховуючи температуру, виміряну на цьому проводі. Втулка повинна бути тривка до нагрівання за температури, що перевищує температуру, виміряну на проводі, на 20 °С або підлягають наступому випробовуванню:
Три випробних зразки втулки довжиною близько 15 см піддають випробовуванню на вологостійкість, а потім перевіряють опір і електричну міцність матеріалу відповідно до розділу 10 цього стандарту. Для цього зразки втулок одягають на неізольований мідний провід чи металевий шток (стрижень), а ззовні зразки обгортають металевою фольгою так, щоб не виникало перекриття на кінцях зразків. Вимірювання опору і електричної міцності втулки провадять між мідним проводом/металевим штоком (стрижнем) і металевою фольгою.
Після цього мідні проводи/металеві штоки (стрижні) і фольгу знімають, зразки поміщають в камеру тепла на 240 год за температури Т+ 20 °С. Т — виміряна температура на проводі.
Потім зразки охолоджують до кімнатної температури і перевіряють опір і електричну міцність відповідно до а).
