---

Випробовування відповідно до 6.1 і 6.2 і відповідних пунктів EN 136.

Якщо апарат використовують з захисними окулярами, то скельця окулярів мають бути захи­щені від запотівання. Ремені для кріплення захисних окулярів на голові мають бути еластичними і легко регулюватися або саморегулюватися.

Захисні окуляри повинні бути прикріплені до апарата, щоб уникнути їх втрати у разі відкривання футляра. Захисні окуляри не повинні заважати включенню в апарат.

Випробовування відповідно до 6.1 і 6.2.

Клапанні пристрої мають бути такими, щоб вони могли бути готові до техобслуговування і пра­вильної заміни.

Має бути унеможливлена установка клапанного пристрою видиху в лінію вдиху або клапанного пристрою вдиху в лінію видиху.

Випробовування відповідно до 6.1.

Клапан(и) вдиху має(-ють) бездоганно функціювати за будь-якої орієнтації.

1. проходження постійного потоку повітря з об'ємною витратою до 300 л/хв;

2. вакуумметричного (статичного) тиску в масці до 80 мбар (ЗО с для кожного з випробовувань).

Після витримки в умовах відповідно до 6.4.1 і повернення до температури плюс (20 ± 3) °С повинні бути випробовувані з'єднання між апаратом і лицевою частиною.

Для стандартних різьб повинен бути використаний різьбомір.

Для всіх з'єднань апарата повинні бути проведені випробовування на розтяг, описані в 4.12.3 і 5.7 EN 136, і у цьому випадку не повинно виникати ніяких роз’єднань.

Після випробовувань з’єднання апарата мають відповідати розмірам.

Випробовування відповідно до 6.1.

Апарат має бездоганно функціювати в діапазоні температур від мінус ЗО °С до плюс 60 °С.

Апарати, сконструйовані спеціально для температури поза цими межами, повинні бути відпо­відно випробовувані і промарковані.

Для дихальних апаратів без надлишкового тиску опір вдиху не повинен перевищувати 10 мбар.

Для дихальних апаратів з надлишковим тиском позитивний тиск у порожнині маски не пови­нен перевищувати тиск розгерметизації по лінії обтюрації.

Опір видиху в апаратах усіх типів не повинен перевищувати 10 мбар.

Випробовування відповідно до 6.4.6.

Для дихальних апаратів без надлишкового тиску опір вдиху не повинен перевищувати 7 мбар.

Опір видиху не повинен перевищувати 3 мбар.

Випробовування відповідно до 6.4.6.

Для дихальних апаратів із надлишковим тиском надлишковий тиск не повинен перевищувати тиск розгерметизації по лінії обтюрації.

Опір видиху не повинен перевищувати 10 мбар.

Випробовування відповідно до 6.4.6.

Під час випробовувань відповідно до 6.4.3 дихальна(-і) трубка(-и), що веде(-уть) до лицевої частини, трубка редукованого тиску і легеневий автомат мають забезпечувати «самогасіння», тобто матеріал не повинен бути легкозаймистою речовиною і під час випробовування ці частини не повинні горіти більш ніж 5 с після видалення їх із полум’я.

Складові частини апарата, по яких поступає стиснене повітря, повинні бути надійно захищені від проникнення сторонніх часток, які можуть міститися в стисненому повітрі.

Випробовування відповідно до 6.1.

Металеві трубки високого тиску, клапани і з’єднання треба випробовувати для підтвердження того, що вони зможуть витримати тиск на 50 % вищий від максимального тиску заповнення повітряного балона.

Неметалеві частини треба випробовувати для підтвердження того, що вони зможуть витримати тиск удвічі більший максимального тиску заповнення повітряного балона.

Випробовування відповідно до 6.1.

Повинне бути унеможливлене приєднання шланга низького тиску безпосередньо до частини апарата з високим тиском.

Випробовування відповідно до 6.1.

Балони для стисненого повітря мають відповідати національним стандартам. Балон має відпо­відати тиску, до якого його заповнюють.

Примітка. До апарата з більш ніж одним балоном повинні приєднуватися тільки балони однакового максимального робочого тиску.

Випробовування відповідно до 6.1.

Має бути тільки один запірний пристрій або інше технічне пристосовання для відкривання всього запасу повітря. Запірний пристрій або його еквівалент повинен легко відкриватися вручну або авто­матично у разі включення в апарат.

Якщо використовують звичайний вентиль, він повинен бути сконструйований таким чином, щоб шпиндель вентиля не міг бути цілком викручений з пристрою під час нормальної роботи вентиля.

Пристрій, що відкриває, повинен бути сконструйований так, щоб він не міг випадково закрити­ся під час дотику до будь-якої поверхні.

Випробовування відповідно до 6.1. і 6.2.

Має бути унеможливлене приєднання балонів із більш високим максимальним тиском запов­нення (наприклад, 300 бар) до апаратів, розрахованих тільки на більш низький максимальний тиск заповнення (наприклад, 200 бар).

Випробовування відповідно до 6.1.

Якщо апарат сконструйований із редуктором, кожна регульована ступінь проміжного тиску має бути надійно захищена від випадкової переустановки і відповідним чином опломбована так, щоб будь- яке непередбачене регулювання могло бути виявлене.

Випробовування відповідно до 6.1.

Апарат повинен мати запобіжний клапан, якщо окремі його частини не можуть витримувати максимального тиску балона.

Запобіжний клапан повинен бути сконструйований так, щоб пропускати повітряний потік з об’ємною витратою до 400 л/хв за середнього тиску, що не перевищує ЗО бар.

За працюючого запобіжного клапану опір вдиху і видиху не повинен перевищувати 25 мбар.

Випробовування відповідно до 6.5 і 6.5.1.

Якщо запобіжний клапан не передбачено, опір диханню регламентується у 5.19.1.

Випробовування відповідно до 6.5 і 6.5.2.

Апарат повинен бути обладнаний надійним індикатором тиску, який може вимірювати макси­мальний тиск заповнення у балоні(-ах).

Індикатор тиску має функціювати увесь час, незалежно від дії запірного пристрою балона.

Індикатор тиску розміщується таким чином, щоб у випадку вибуху або поломки елементів інди­катора тиску, вибух був спрямований від користувача. Якщо вікно входить до складу індикатора тиску, воно має бути зроблене з прозорого матеріалу, що не б’ється.

Обмежувач має бути таким, щоб у випадку ушкодження індикатора потік повітря за тиску 200 бар не перевищував об’ємну витрату ЗО л/хв. (Якщо номінальний тиск менший, вимога має виконуватися за номінального тиску).

Випробовування відповідно до 6.1.

Дихальні шланги мають бути гнучкими і не мати зламів. Дихальні шланги мають дозволяти вільно рухати головою і не обмежувати або не закривати доступ повітря під час натискання на них підборіддям або передпліччям під час експлуатаційних випробовувань.

Випробовування відповідно до 6.2.

Трубки, що ведуть до клапана, зокрема з’єднання, мають витримувати протягом 15 хв найви­щий з тисків, або подвійний робочий тиск запобіжного клапана, або ЗО бар.

З’єднання дихального шланга має витримувати розтяжну силу 250 Н.

Випробовування відповідно до 6.1 і 6.3.2.

Після випробовувань відповідно до 6.3.1 апарат має залишатися герметичним, забезпечувати захист і відповідати вимогам під час випробовувань відповідно до 5.23.

Апарат має забезпечувати мінімальний час захисної дії, визначений для його класу, під час випробовувань за легеневої вентиляції 35 л/хв (20 циклів/хв, 1,75 л/вдих).

Випробовування відповідно до 5.4.5.

Опір вдиху апарата разом з лицевою частиною не повинен перевищувати 7 мбар за будь-якого тиску в балоні від максимального до 50 бар під час випробовувань на штучних легенях, які нала­годжені на режим 25 циклів/хв і 2 л/вдих і не повинен перевищувати 13,5 мбар за режиму 40 циклів/хв і 2,5 л/вдих.

Випробовування відповідно до 6.4.6.

Тиск у підмасковій порожнині повинен залишатися позитивним за будь-якого тиску в балоні від максимального до 50 бар під час випробовувань на штучних легенях, які налагоджені на режим 25 циклів/хв і 2 л/вдих та 40 циклів/хв і 2,5 л/вдих.

Випробовування відповідно до 6.4.6.

Опір видиху не повинен перевищувати 3 мбар під час випробовувань на штучних легенях, які налагоджені на режим 25 циклів/хв і 2 л/вдих.

Випробовування відповідно до 6.4.6.

Для апарата з надлишковим тиском опір видиху не повинен перевищувати 8 мбар під час випробовувань на штучних легенях, які налагоджені на 25 циклів/хв і 2 л/вдих.

Випробовування відповідно до 6.4.6.

Тиск відкриття клапана видиху повинен бути не менше ніж на 0,3 мбар більший, ніж тиск закриття легеневого автомата за будь-якого тиску в балонах від максимального до 50 бар.

Випробовування відповідно до 6.4.7.

Об’ємна частка діоксиду вуглецю у повітрі, що його вдихають, укомплектованого апарата з лицевою частиною включно під час випробовувань на штучних легенях, які налагоджені на легеневу вентиляцію 50 л/хв (25 циклів/хв і 2 л/вдих), не повинна перевищувати 1,5 %.

Випробовування відповідно до 6.4.9.

Під час збереження необхідно утримувати апарат у контейнері з пристосуванням для підвішування для того, щоб він був захищений від пилу і кліматичних умов. Повинен визначатися стан готовності апарата до використовування, зазначений в 5.1, а також будь-яке несанкціоноване відкривання.

Випробовування відповідно до 6.1.

Окрім зазначених стендових випробовувань, апарат також повинен піддаватися практичним випро­бовуванням експлуатаційних параметрів в умовах, наближених до реальних. Ці загальні практичні випро­бовування експлуатаційних параметрів проводять, щоб визначити дефекти апарата, які не можуть бути виявлені під час проведення випробовувань, що описані в іншому місці цього стандарту.

Якщо, на думку фахівця, який проводить випробовування, апарат не може бути ухвалений в зв’язку зі тим, що практичні випробовування експлуатаційних параметрів виявили дефекти, які пов’язані зі сприйняттям користувача, то фахівець повинен описати випробовування, за яких виявилися ці дефекти. Це дасть можливість іншим випробовувальним станціям повторити ці випробовування і оцінити отримані результати.

Випробовування відповідно до 6.2.

6. ВИПРОБОВУВАННЯ

Якщо не зазначені спеціальні засоби і методи вимірювання, то використовують загальноприй­няті методи і засоби.

Візуальний огляд повинна проводити випробовувальна лабораторія перед лабораторними або експлуатаційними випробовуваннями. Візуальний огляд містить перевіряння марковання та наста­нов з експлуатації.

Практичні випробовування експлуатаційних параметрів проводять чотири випробовувачі на двох апаратах.