---

Двигуни і вентилятори потрібно монтувати так, щоб звести до мінімуму шуми і вібрацію.

Місця змащування, якщо необхідно, мають бути легкодоступними.

Функціювання будь-якого захисного пристрою не повинне блокуватися будь-яким пристроєм контролювання.

До системи не можна долучати будь-яких засобів контролювання, які є необхідними для ко­ристувача, якщо система перебуває в нормальному режимі роботи.

Системи категорій І₂н. І2І_. І2Е, І2Є+- ІЗВ//Р. ІЗР. ІІ2НЗВ//Р. ІІ2НЗ+. ІІ2НЗР- II2L3B/P. ІІ2ЕЗВ//Р. ІІ2Е+3+. І ІІ2Е+ЗР не можна обладнувати пристроями регулювання рівня газу. Проте, відрегульовані системи всіх цих категорій, окрім Іі₂е+з+ можуть мати пристрій регулювання рівня газу, що складається з регулюваль­ного ґвинта на регуляторі газу.

Системи категорії Н_1а2н повинні мати пристрій регулювання рівня газу для першого сімейства газів.

Для систем категорії П₂нз+. Щ° мають пристрій регулювання рівня газу, має існувати можливість запускати ці пристрої поза зоною роботи, якщо до цих систем постачається газ третього сімейства. Це також стосується систем категорії П_1а2н. якщо до них постачається газ другого сімейства. Для систем категорії іі₂е+зр. Щ° мають пристрій регулювання рівня газу, є можливим запускати ці пристрої поза зоною роботи повністю і частково (див. 5.2.6), якщо до цих систем постачають газ другого сімейства.

Пристрої регулювання потрібно регулювати тільки за допомогою інструменту та повинні бути здатні до встановлення в режим нормальної роботи.

Пристрій визначання діапазону на системі є необов’язковий.

Для систем категорії ІІ_1а2н пристрій регулювання рівня газу і пристрій визначання діапазону може бути одним і тим самим пристроєм. Однак, якщо пристрій регулювання рівня газу має бути загерметизований повністю або частково, якщо до системи подають газ другого сімейства, пристрій регулювання рівня газу або його загерметизовану частину в подальшому не можна використовувати монтажником як пристрій визначання діапазону.

Використовувати пристрої регулювання аерації не дозволено.

Клапани з ручним керуванням, кнопки вмикання або електричні перемикачі, які є необхідними для нормального режиму роботи і введення в експлуатацію системи, мають бути надані з системою або зазначені в інструкціях виробника щодо встановлювання.

Клапани з ручним керуванням мають бути з обертанням на 90°.

Клапани з ручним керуванням мають бути сконструйовані або розміщені так, щоб не допускати несанкційованих дій, але повинні бути зручними для використання, якщо це необхідно. Вони повинні бути розроблені так, щоб операційні позиції «ВІДКРИТО» і «ЗАКРИТО» були чіткі і розбірливі.

Коли стопорний клапан системи передбачено як складову частину системи, він повинен функціювати за тиску, що дорівнює 1,5 максимального тиску подавання і має бути легкодоступним.

Клапани з ручним керуванням, використовувані тільки для виконання операцій ВІДКРИТО/ ЗАКРИТО, потрібно надавати з жорстким упором на позиціях «ВІДКРИТО» і «ЗАКРИТО».

Регулятори мають відповідати EN 88-1.

Якщо регулятор нуля не застосовний для системи згорання газів першого і другого сімейств, подавання газу до пальника і будь-якого запалювального пальника мають бути контрольовані вбудованим регулятором, встановленим над автоматичними відсіяними клапанами, за винятком випадків, коли він не входить до складу пристроїв багатофункційного керування.

Для системи, що спалює гази третього сімейства, встановлення регулятора не є обов’язковим.

Конструкція і доступність регулятора мають бути такі, щоб його можна було легко налагодити або розмістити поза зоною обслуговування для використання іншого газу, але треба застосовувати заходи щодо безпеки від несанкційного втручання, що може призвести до труднощів під час регу­лювання.

Однак, для систем категорій І_2Е+, Н_2Е+з+ і і^е+зр регулятор газу не повинен функціювати в діапазоні двох нормальних тисків — пари тисків газів другого сімейства, тобто від 20 мбар до 25 мбар. Для систем категорій іі_2Е+3+ і ■ і₂е+зр. ^є можливим встановлення регулятора частково поза зоною обслуговування, якщо до систем подають гази другого сімейства так, що регулятор не функціює в діапазоні двох нормальних тисків — пари тисків газів другого сімейства, тобто від 20 мбар до 25 мбар. >

Багатофункційні прилади керування мають відповідати EN 126.

Автоматичні відсічні клапани мають відповідати EN 161.

Подавання газу до основного пальника має контролюватися двома автоматичними відсічними клапанами, з'єднаними з газопроводом послідовно, один з яких класу А або класу В, інший — класу А, класу В, класу С або класу J. Якщо у використанні клапан класу J, треба застосовувати фільтр, розмір якого не перевищує 0,2 мм. Фільтр вмонтовують на вході клапана класу J.

Подавання пускового газу має контролюватись одним автоматичним відсічним клапаном класу А або класу В.

Цей клапан може бути розміщено як вхідний клапан для подавання газу до основного паль­ника, якщо він класу В і подається пусковий газ безпосередньо з виходу цього клапана. Якщо по­давання пускового газу контролюється одним автоматичним відсічним клапаном, підведена тепло­та під час запалення не повинна перевищувати 1 кВт або 5 % від підведеної теплоти основного пальника, залежно від того, яке значення є меншим.

Розташовання пристроїв наведено на рисунку 1. Будь-яке інше розташовання, що має принаймні еквівалентний рівень захисту, допустиме.

ВА х ^х

^х і ВР

В ^J

^х ВА

В *

1. Системи з запалювальним пальником з підведеною теплотою, що не перевищує 1 кВт або 5 % від підведеної теплоти основного пальника

2. Системи з прямим запалюванням основного пальника

Познаки:

ВА — запалювальний пальник;

ВР — основний пальник.

Рисунок 1 — Конфігурація автоматичного відсіяного клапана

Фільтр повинен бути встановлений на вхідному отворі будь-якого пальника, що містить авто­матичний відсіяний клапан(и) для перешкоджання проникненню сторонніх речовин. Фільтр може бути складовою частиною верхнього автоматичного відсічного клапана. Максимальний розмір отвору фільтра має бути не більше ніж 1,5 мм і сітка не повинна пропускати речовини з розміром понад 1 мм.

У газових трактах, що містять більше ніж один автоматичний відсічний клапан, потрібно вста­новлювати тільки один фільтр, за умови, що він забезпечує необхідний захист для всіх клапанів.

Для клапанів, що виконують зсовувальну дію (самоочищення), і для клапанів з розміром 14 (або DN15) чи нижче, дозволяється не застосовувати фільтр.

Якщо регулятор встановлений на вході автоматичного відсічного клапана(-ів), фільтр може бути встановлено на вході регулятора.

Вбудовані механічні термостати мають відповідати EN 257.

Система повинна містити пристрій перевіряння повітря у загальному трубопроводі та окрему систему перевіряння повітря на кожному пальчиковому пристрої.

Загальний трубопровід має бути обладнано відповідним пристроєм для перевіряння достат­нього потоку повітря впродовж попереднього продування, запалювання і функціювання системи (див. 6.6.1 е) та 6.7).

Сенсор має бути розміщено в окремій точці загального трубопроводу і не повинен залежати від вимірювання статичного тиску.

Пристрій перевіряння повітря потрібно перевіряти в стані потоку повітря до запуску системи. Збій випробовування пристрою при стані без потоку повітря, перешкоджатиме запуску системи.

Збій в постачанні потоку повітря у загальному трубопроводі в будь-який час впродовж по­переднього продування, запалювання і функціювання пальника спричинить енергонезалежне блокування системи.

Керування системою має бути розроблене так, щоб відбувалось принаймні одне перевіряння давача тиску у стані без потоку повітря, кожні 24 год.

Кожен пальниковий пристрій має бути обладнано відповідним пристроєм для перевіряння достатнього потоку повітря у його відвідній трубі впродовж попереднього продування, запалювання і функціювання пальникового пристрою (див. 6.6.1 та 6.6.2).

Сенсор потрібно розміщувати на кожному пальчиковому пристрої, і він не повинен залежати від вимірювання статичного тиску.

Пристрій перевіряння повітря перевірятиметься в стані потоку повітря до запуску системи. Збій випробовування пристрою у стані без потоку повітря перешкоджатиме запуску пальникового пристрою.

Збій в постачанні потоку повітря в будь-який час впродовж попереднього очищання, запалю­вання і функціювання пальника спричинить:

1. енергонезалежне блокування; Ьбо

2. енергозалежне блокування; або

3. аварійне зупинення пальникового пристрою, який може бути повторно запущено лише після автоматичного повторення операцій.

Кожен пальниковий пристрій має бути розроблено так, щоб відбулось принаймні одне перевіряння давача тиску в стані без потоку повітря кожні 24 год.

Наступна послідовність подій відбуватиметься для запуску системи:

1. Етап 0: повне від'єднання системи;

2. Етап 1:

1. встановлення теплоти;

2. всі перемикачі перевіряння повітря перевіряють у стані подавання повітря;

3. вмикання’ вентилятора загального трубопроводу; '

4. перевіряння достатнього потоку повітря у загальному трубопроводі.

3. Етап 2:

1. за сигналом запустити пальниковий пристрій, перевірити, щоб перемикач перевіряння повітря на пальнику був у стані «недостатньо повітря»;

2. вмикання вентилятора пальникового пристрою;

3. попереднє продування та перевіряння, щоб було достатньо повітря у відвідній трубі;

4. запалювання;

5. режим роботи.

Після сигналу від’єднують пальниковий пристрій в ході нормальної роботи, пальниковий пристрій має повернутися у стан готовності між подіями, зазначеними у 5.2.12.1 с 4) та с 5) вище, або на етапі 0, якщо необхідно.

Функціювання пристроїв ручного керування (кнопки натискання, перемикачі тощо), неправиль­не або непослідовне їх використання не повинні несприятливо впливати на безпеку автоматичної системи керування пальником.

Згідно з умовами проведення випробовувань, описаними в 7.2.1, швидке перемикання (вми­кання і вимикання) будь-якого пускового перемикача не повинно спричинити ризику для роботи.

Безпосередньо перед будь-якою спробою запалювання або відкривання автоматичних від- січних клапанів, система повинна продуватись.

Згідно з умовами проведення випробовувань, описаних у 7.2.2, період продування повинен бути щонайменше 10 с.

На кожному пальниковому пристрої, система давана полум'я повинна містити засоби для перешкоджання збудженню будь-якого газового клапана і пристрою запалювання, якщо полум’я або стан моделювання полум'я існують впродовж періоду запускання.

У разі відсутності полум'я в робочому режимі давач полум’я повинен вказувати причину:

1. енергонезалежне блокування; або

2. енергозалежне блокування; або

3. один із наступних станів за умови, що такі спроби не можуть стати причиною виникнення ризикованих умов:

1. аварійне зупинення, після якого відбувається автоматичне повторне ввімкнення; або 2) відновлення іскри.

Час для того, щоб система детектора полум’я від'єднала живлення пальника та автоматичні відсічні клапани, порушення режиму факела не повинно перевищувати 2 с. Це потрібно перевіряти в умовах випробовування, описаних у 7.2.4. Незважаючи на цю вимогу, якщо у використанні си­стема відновлення іскри, цей час може бути подовжено для того, щоб надати можливість спроби повторного запалювання, але він не повинен перевищувати першого безпечного часу.

Пускове газове полум’я встановлюють на основному пальнику або на окремому газовому пальнику.

Перший безпечний час не повинен бути більше ніж 20 с. Безпечний час повинен зазначати виробник системи і його треба перевіряти в умовах випробовування, описаних в 7.2.3.

Іскра запалювання (або інші засоби запалювання) не повинна активізуватись до закінчення періоду попереднього очищення і повинна деактивізуватись в або перед закінченням першого без­печного часу.