---

Розпилювач потрібно випробовувати відповідно до додатка М.

10. ДОКУМЕНТАЦІЯ

    1. Виробник повинен підготувати і вести документацію, в якій наведено дані щодо монту­вання, експлуатування, регулярних перевірок і технічного обслуговування складових елементів системи.

    2. Документація повинна бути надана в контролювальний орган і повинна містити принаймні таке:

1. загальний опис складового елемента, в тому числі перелік особливостей і функцій;

2. технічний опис, який містить такі дані:

1. мінімальний і максимальний робочий тиск;

2. мінімальну і максимальну діючу силу (приводу);

3. тиск розриву (запобіжної мембрани);

4. характеристики живлення;

5. температурний діапазон зберігання та експлуатування;

6. придатність для використовування у різних середовищах;

7. інструкції щодо монтування;

3. інструкції щодо обслуговування.

Національна примітка

В Україні чинний ГОСТ 15.001 [16], яким встановлено порядок узгодження і контролю документації на розробляння та виробництво продукції виробничо-технічного призначення.

1. основні частини складового елемента і їхнє призначення;

2. перелік складових частин;

3. схеми;

4. ескізні креслення.

Ця документація повинна також містити детальну інформацію про будь-які складові елемен­ти, специфічні для виробника.

10. 4. Усю документацію, визначену виробником для використовування кінцевим користувачем, потрібно надавати разом із пристроєм і вона повинна становити частину поставки, як і перелік запасних частин.

11. МАРКУВАННЯ

    1. Загальні положення

Усі складові елементи у маркованні повинні мати:

1. назву або ідентифікаційну позначку виробника;

2. номер або ідентифікаційний код;

3. номер цього стандарту (ДСТУ 7051:2009).

Резервуари повинні бути промарковані відповідно до розділу 12 EN 286-1.

Національний відхил

В Україні маркування резервуарів систем порошкового пожежогасіння має відповідати вимогам ДСТУ 3972 [8].

Балони з газом-витискувачем і допоміжні балони повинні у своєму маркованні мати таке:

1. марковання, наведене в 13.1;

2. позначення газу;

3. максимальний робочий тиск, у бар;

4. масу нетто і загальну масу СО₂, у кілограмах;

5. тиск заправки, бар;

6. тип та ідентифікаційну позначку серії або партії балона, а також рік виробництва;

д) вираз «Без сифонної труби» («No diptube») у випадку використовування газу СО₂.

Національний відхил

В Україні чинний НПАОП 0.00-1.07-94 [9], згідно з яким в маркованні посудин, які працюють під тиском застосовують одиниці вимірювання тиску у кгс/см² або МПа.

Приводи у своєму маркованні повинні мати таке:

1. марковання, визначене у 13.1;

2. назву моделі;

3. серійний номер або номер партії;

4. номінальну напругу і струм для приводів електричного типу;

5. робочий тиск для пневматичних приводів;

6. дату виробництва для піротехнічних приводів.

Клапани для газу-витискувача і клапани для резервуара у своєму маркованні повинні мати:

1. номінальний діаметр і марковання моделі;

2. робочий тиск;

3. серійний номер або номер партії;

d)-y випадку жорстких загнутих сифонних труб — монтажне положення входу сифонної труби.

•Основні запірні клапани і розподільні клапани у своєму маркованні повинні мати:

1. марковання, визначене у 13.1;

2. напрямок потоку;

3. максимальний робочий тиск;

4. номінальний діаметр;

5. монтажне положення, якщо складові елементи не призначені для всіх монтажних положень.

Розпилювачі повинні мати у своєму маркованні:

1. марковання, визначене у 13.1;

2. розміри прохідного отвору (діаметр, площа перерізу або посилання на кодовий номер).

14. МЕТОДИ ТИПОВИХ (СТАНДАРТНИХ) ВИПРОБОВУВАНЬ

    1. Умови

Збирання складових елементів — згідно з інструкціями і рекомендаціями виробника. Випро­бовування повинні здійснювати за температури (25 ± 10) °С, якщо інше не визначене для певно­го випробовування.

Складові елементи повинні проходити випробовування відповідно до таблиці 2.

Таблиця 2 — Методи випробовування складових елементів

Національний відхил

Резервуари для порошку, пристрої для скидання тиску, балони та клапани для газу-витискувача потрібно випробовувати згідно з вимогами НПАОП 0.00-1.07 [9], ДСТУ 3972 [8] та ГОСТ 12.2.085 [13].

Таблиця 3 — Порядок випробовування складових елементів

^а) Діючу силу не перевіряють на регуляторах тиску;

^ь) Необхідність цих випробовувань залежить від конструкції.

ДСТУ 7051:2009

К

ДСТУ 7051:2009

інець таблиці З

14. ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ

    1. Загальні положення

Відповідність складових елементів вимогам цього стандарту повинна бути підтверджена:

• попередніми випробовуваннями;

• виробничим контролем за продукцією, який здійснює виробник.

Попередні випробовування потрібно здійснювати під час першого застосовування цього стан­дарту. Можуть бути враховані випробовування, виконані раніше згідно з положеннями цього стан­дарту (наприклад, деяких видів продукції, деяких характеристик, методів випробовування, проце­дура відбирання зразків, система оцінювання відповідності). Крім того, попередні випробовуван­ня потрібно виконувати на початку виробництва типу продукції або на початку використовування нового методу виробництва (якщо воно може вплинути на заявлені характеристики продукції).

Попередні випробовування потрібно виконувати відповідно до розділу 14 цього стандарту

Виробник повинен організувати, документувати та підтримувати систему ВКП, щоб гаранту­вати відповідність продукції, яка надходить на ринок, заявленим експлуатаційним характеристи­кам. Система ВКП повинна складатися з процедур, регулярних перевірянь і випробовувань і (або) оцінок, а також використовування результатів контролю сировини та інших вхідних матеріалів або комплектования, обладнання, процесу виробництва і самого виробу та повинна бути досить де­тальною для підтвердження відповідності виробу.

Після проведення перевірянь, випробовувань або необхідних досліджень, їхні результати по­винні бути документально зафіксовані. Також фіксують результати, отримані незадовільні конт­рольні значення або критерії після проведення зазначених дій.

Примітка. Придатний метод системи ВКП представлено у EN ISO 9001

ДОДАТОК А
(обов’язковий)

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Для визначення того, чи відповідають зразки, які випробовують, опису, наведеному у технічній документації (кресленнях, специфікаціях, паспортах, інструкціях з експлуатування та технічного обслуговування), та чи відповідають зразки вимогам цього стандарту, потрібно виконати візуаль­не оглядання та контрольні вимірювання.

ДОДАТОК В
(обов’язковий)

ВИПРОБОВУВАННЯ НА МІЦНІСТЬ ВНУТРІШНІМ
ГІДРАВЛІЧНИМ ТИСКОМ

Приєднують вхід зразка складового елемента системи, який випробовують, до джерела відпо­відного гідравлічного тиску, а інші отвори (якщо такі є) закривають, але передбачають можливість для випуску повітря.

Перевіряють, щоб зразок, який проходить випробовування, був у позиції «відкрито»; у випадку перевіряння зразків із кількома виходами, виконують випробовування на кожному виході, коли він знаходиться у відкритому положенні.

Випускають повітря з системи та підвищують тиск зі швидкістю приблизно 2 бар/с до випро- бовувального тиску.Протягом 5⁺¹/₀ xb прикладають гідростатичний тиск, який не менше, ніжу 1,5 рази і не більше, ніж у 1,55 рази перевищує максимальний робочий тиск.

Наприкінці цього періоду перевіряють зразок, який проходить випробовування, на наявність витікання, потім скидають тиск і перевіряють наявність залишкової деформації і викривлення.

У разі випробовувань розпилювачів дефлектор може бути знятий.