Зусилля відчинення-зачинення для поворотних і відкидних виробів повинне бути не більше 8 кгс (78,48 Н) Для розсувних виробів - не більше 10 кгс (91,8Н).
Міцність зварного кутового або "Т"-подібного з'єднання профілів із ПВХ повинна бути не менше dmin= 35 Н/мм2 (350 кгс/см2).
Опір теплопередачі виробів повинен прийматись у відповідності з вимогами СНіП ІІ-З, а також наказу Держкоммістобудування України № 117 від 27 червня 1996 р., не менше:
для 1 кліматичної зони 0,50 м2 °С/Вт;
для 2 і 3 кліматичних зон 0,42 м2 С/Вт;
для 4 кліматичної зони 0,39 м2 С/Вт.
Опір повітропроникності виробів згідно з вимогами СНіП ІІ-З повинен бути не менше 0,50 м2чПа/кг.
Індекс ізоляції повітряного шуму зачинених вікон (Rw) згідно з СНіП II-12 повинен бути не менше 30 дБ, при цьому для будинків, в яких зовнішній шум перевищує допустимі значення, вказані в СН 3077, повивнні застосовуватися вікна з підвищеним шумозахистом.
Коефіцієнт світлопропускання виробів (t1) повинен бути не меньше вказаного в СНіП ІІ-4.
У місцях сполучення профілів зі склом або склопакетами у виробах повинні бути встановлені гнучкі ущільнювальні прокладки, які забезпечують надійне закріплення скла або склопакетів.
У притулах виробів повинно бути не менше двох поясів ущільнювальних прокладок, безперервних по периметру ущільнення.
Вироби повинні бути водонепроникними. В зачиненому стані виробів ущільнювальні прокладки в притулах повинні забезпечувати щільність притиснення стулок і полотен, що виключає проникнення вологи до приміщень.
Для відведення води і сконденсованої вологи в нижніх профілях коробок і стулок повинні бути передбачені спеціальні прорізі у відповідності з технічною документацією, затвердженою за встановленим порядком.
При заскленні стулок скло і склопакети повинні установлюватись на опорні і фіксуючі підкладки у відповідності з технічною документацією, затвердженою за встановленим порядком. Безпосередній дотик скла з профілями із ПВХ не допускається.
Вироби, розмірами за висотою та шириною 0,6 м і більше, повинні виготовлятися із профілів ПВХ, підсилених елементами жорсткості.
Спосіб кріплення елементів жорсткості у профілях із ПВХ повинен забезпечувати їхню сумісну роботу.
Для зміцнення кутових з'єднань елементів дверей і великогабаритних вікон необхідно додатково використовувати спеціальні полівінілхлоридні вкладиші, з'єднані з елементами жорсткості.
Завіси і прилади виробів повинні кріпитися до елементів жорсткості або до вкладишів.
Висота затиснення скла (виключаючи висоту підкладок під скло і склопакети) в конструкціях вікон і дверей із ПВХ повинна бути не менше 13 мм.
Показники зовнішнього вигляду виробів: колір, глянець, якість лицьових поверхонь повинні відповідати кольору, глянцю і якості лицьових поверхонь зразка- еталона, узгодженого за встановленим порядком. Колір лицьових поверхонь виробів повинен бути однотонним, без колірних плям і включень.
Дефекти поверхні (риски, усадні раковини, здутини, подряпини, бульбочки і т.ін.) та різнотонність кольору, які розрізняются неозброєним оком з відстані 1 м при природному освітленні не менше 300 Лк, не допускаються.
На нелицьових поверхнях виробів допускаються незначні дефекти екструзії: смуги, риски і т.ін.
Лицьові поверхні профілів повинні бути покритими захисною плівкою, яка запобігає їх пошкодженню під час транспортування, а також під час виготовлення і монтажу виробів.
Вимоги до матеріалів, конструкційних профілів і комплектуючих виробів
Для виготовлення виробів застосовуються:
профілі із ПВХ;
елементи жорсткості;
віконні або дверні прилади;
скло, склопакети;
підкладки під скло, склопакети,
ущільнювальні прокладки, герметики;
кріпильні вироби.
Номенклатура і основні параметри профілів із ПВХ повинні відповідати вимогам нормативної документації на конкретні типи виробів, затвердженої за встановленим порядком.
Профілі із ПВХ підрозділяються на основні (для рам, стулкок та імпостів) і другорядні (штапики, захисні планки та ін.). При цьому основні профілі можуть бути однокамерні, двокамерні, трикамерні і багатокамерні.
Типи профілів із ПВХ вказані у додатку Е.
Стінки основних профілів із ПВХ з зовнішніми і внутрішніми видимими . 3 0+"
поверхнями повинні мати товщину не менше ’ -0’2мм. Допускається застосування стінок основних профілів із зовнішніми і внутрішніми видимими поверхнями завтовшки 2’8-о.,2 мм для будинків третього класу відповідальності відповідно до СНіП 2.01.07.
Зовнішні перемички у профілях, які з'єднують обидві видимі їхні поверхні, повинні 2 7+"
мати товщину не менше ’ “°12 мм.
Товщина стінок, що оточують закриті другорядні камери, повинна бути не менше 2 5+" . . .
’ “°12 мм. Дані вимоги не розповсюджуються на пази під ущільнення (додаток Ж).
Примітка. + ••• - збільшення товщини стінок не нормується.
Граничні відхилення зовнішніх розмірів поперечного перерізу профілів із ПВХ від номінальних повинні бути по висоті ±0,3 мм, а по ширині - ±0,5 мм.
Граничні відхилення від номінальних розмірів пазів для штапиків і Ущільнювальних прокладок в профілях із ПВХ повинні бути ±0,3 мм.
Поздовжнє відхилення профіля від прямолінійності повинне бути не більше 1,0 мм на 1000 мм довжини.
Температура розм'якшення профілів із ПВХ, яка визначається за Віка (ГОСТ 15088), повинна бути не нижче 75°С.
Відхилення від заданої температури розм'якшення профілів, вказане заводом- виробником, не повинне перевищувати ±2°С.
Ударна в'язкість профілів із ПВХ з Х-подібним вирізом (радіус надрізу r = 0,1 мм) повинна складати не менше 40 Кдж/м2 .
Модуль пружності профілів із ПВХ повинен бути не менші 2000 МПа.
Зміна лінійних розмірів профілів із ПВХ після теплових впливів повинна бути не більше 2 %.
Руйнувань при визначенні опору ударним навантаженням виробів ПВХ на холоді (-15°С) повинно бути не більше 10 % від загальної кількості зразків, що випробовуються.
Міцність профілів із ПВХ при розтягуванні повинна бути не менше 37 МПа.
Міцність зварних з'єднань профілів із ПВХ при розтягуванні повинна бути не нижче 80 % від міцності цілісних профілів.
Елементи жорсткості коробок, стулок і полотен виробів повинне виконуватися з оцинкованої сталі за ГОСТ 14918, алюмінієвих сплавів за ДСТУ Б В.2.6-3 або іншого захищеного від корозії профілю, фізико-механічні властивості і якість поверхні якого повинні бути не нижче вказаних в ГОСТ 14918 і ДСТУ Б В.2.6-3.
Типи, розміри і конструкція елементів жорсткості встановлюються у відповідності з конструкторською документацією на вироби конкретних типів, затвердженою за встановленим порядком.
Не допускається стикування чи розрив елементів жорсткості за довжиною у межах однієї деталі профілю із ПВХ.
Товщина захисного покриття елементів жорсткості повинна бути не менше 10 мкм.
Граничні відхилення за товщиною елементів жорсткості не повинні перевищувати значень граничних відхилень заготовок нормальної точності прокатування за ГОСТ 19904 без урахування товщини захисного покриття.
Граничні відхилення за товщиною елементів жорсткості не розповсюджуються на місця вигину.
Граничні відхилення від кута 90° у вигинах елементів жорсткості не повинні перевищувати ±1°30'.
Кут скручування елементів жорсткості навколо поздовжньої осі не повинен перевищувати 1° на 1 м довжини.
Непрямолінійність елементів жорсткості не повинна перевищувати 0,1 % їхньої довжини, що вимірюється.
Деталі, які забезпечують кріплення виробів до несучих конструкцій будинку, повинні виготовлятися із сталі марки ВСткп2 за ДСТУ 2651 або інших марок, фізико- механічні властивості яких не нижче зазначеної, з подальшим кадміюванням або цинкуванням за ГОСТ 9.302 з товщиною покриття не менше 9 мкм. Допускається покривати деталі грунтовкою ГФ-021 за ГОСТ 25129 в два шари.
Підкладки, які установлюються під скло, склопакети, повинні виготовлятися з поліетилену низького тиску за ГОСТ 16338 або іншого матеріалу, фізико-механічні властивості якого не нижче вказаного в ГОСТ 16338.
Довжина підкладок повинна бути не менше 100 мм, при цьому ширина вдкладок під склопакети повинна бути більше товщини склопакета не менше ніж на 2 мм.
Ущільнювальні прокладки повинні бути виготовлені із світло- озономорозостійкої гуми чи інших полімерних матеріалів у відповідності з вимогами нормативної документації, затвердженої за встановленим порядком, та дозволених до застосування МОЗ України.
Експлуатаційні характеристики ущільнювальних прокладок повинні бути не нижче вказаних в ТУ У 24936090.001-98.
Прилади виробів повинні відповідати вимогам ДСТУ Б В.2-6-13 і конструкторській документації на прилади конкретних типів.
Установка приладів проводиться у відповідності з вимогами технічної документації, затвердженої за встановленим порядком.
Для світлопрозорого заповнення стулок і полотен можуть застосовуватися склопакети за ГОСТ 24866, скло за ГОСТ і 11 або тепловідбивне скло за ТУ В.2.7- 19354290.001.
Маркування
Маркування наноситься на нелицьову поверхню кожного виробу або на металеву, пластмасову бірку або паперову етикетку, яка прикріплюється до виробу, і повинно містити:
найменування і товарний знак підприємства-виробника;
умовне позначення виробу;
дату виготовлення;
номер партії;
штамп ВТК;
знак відповідності за ДСТУ 2296 (якщо такий надано при сертифікації продукції);
масу;
позначення нормативного документа.
Маркування вантажних місць треба виконувати у відповідності з вимогами ГОСТ 14192 із зазначенням маніпуляційних знаків: "Крихке. Обережно", "Верх".
Маркування повинно виконуватися українською мовою або мовою, указаною в договорі на поставку.
Спосіб виконання маркування та додаткові вимоги до нього встановлюють в технічній документації на вироби конкретних типів.
Пакування
В кожному виробі перед пакуванням повинні бути зачинені і зафіксовані стулки або полотна.
Пакування виробів проводиться в тару, виготовлену за кресленнями заводу- виробника, розробленими та затвердженими за встановленим порядком. Допускається вироби не пакувати при перевезенні на спеціально оснащеному транспорті.
Кількість виробів та способи їх укладання повинні забезпечувати збереження під час вантажно-розвантажувальних робіт та транспортуванні різними видами транспорту.
Масса (брутто) вантажного місця повинна бути не більше 1000 кг.
Неустановлені на вироби прилади або частини приладів, елементи для кріплення виробів в прорізах несучих конструкцій повинні бути загорнуті в двошаровий пакувальний папір за ГОСТ 8828 або укладені в пакети з поліетиленової плівки за ГОСТ 10354 і упаковані в тару (ГОСТ 2991).
Допускається застосування в якості пакувального матеріалу інших типів паперу, поліетиленової плівки та обв'язувальних матеріалів (стрічки, шпагати), які не поступаються за своїми властивостями, що зазначені вище.
Великогабаритні і покупні деталі, що входять в комплект поставки, але не установлені в конструкції, можна поставляти в упаковці підприємства-виробника.
Комплектність
Вироби повинні поставлятися комплектно. В комплект поставки повинні входити:
виріб у відповідності із замовленням;
комплект елементів кріплення до несучих конструкцій будинку;
паспорт;
неустановлені комплектуючі вироби;
вказівки з монтажу та експлуатації. Додаток К.
Вироби повинні поставлятися замовнику у зібраному вигляді. Допускається ручки для виробів, прилади та інші елементи, які виступають відносно площини виробів, не установлювати при виготовленні, а поставляти в комплекті з виробами.
ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО
СЕРЕДОВИЩА
Полімерні матеріали для виготовлення виробів та комплектуючі до них (в тому числі імпортного виробництва) повинні відповідати вимогам діючих стандартів, СанПіН 6027 А-91, СИ № 6035 А-91 і мати дозвіл до застосування Міністерством охорони здоров'я України.
Виділення шкідливих речовин з матеріалів у повітряне середовище приміщень не повинні перевищувати допустимих рівнів, що вказані у ДСП-201-97. Контроль за вмістом гранично допустимих викидів (ГДВ) в атмосферу повинен здійснюватися у відповідності з ГОСТ 17.2.3.02 і ДСП-201-97.
Вироби із ПВХ повинні мати гігієнічну оцінку відносно статичного електричного поля у відповідності з існуючими санітарними нормами (СИ №6035 А- 91).
Виробничі приміщення для виготовлення виробів повинні бути оснащені припливно-витяжною вентиляцією згідно з ГОСТ 12.4.021 і СНіП 2.04.05, опаленням згідно з СНіП 2.04.05, освітленням згідно з СНіП ІІ-4. Водопровід і каналізація повинні відповідати вимогам ГОСТ 2874 і СНіП 2.04-01.
Матеріали для виробів не повинні стимулювати розвиток мікрофлори, повинні бути стійкими до засобів дезинфекції та температурних перепадів повітряного середовища.
Технологічний процес та обладнання, що застосовується для виготовлення виробів, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.3.002, СН 3223.
Технічна експлуатація електроустаткування під час виробництва виробів повинна здійснюватися у відповідності з ГОСТ 12.1 019, ГОСТ 12.1.018 і "Правилами безпечної роботи електроустаткування споживачів". (Затверджені Держнаглядом з охорони праці України, наказ № 4 від 9.01.98 р.).
В повітрі робочої зони під час виготовлення виробів необхідно контролювати рівні вмісту шкідливих хімічних речовин. Вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони контролюється згідно з ГОСТ 12.1.005, ГОСТ 12.1.014 і методиками Міністерства охорони здоров'я України.
Рівень шуму на робочих місцях не повинен перевищувати норми, установленої в ГОСТ 12.1.003 і СН 3223.
Рівень вібрації на робочих місцях повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.012.
Стічні води при виробництві повинні відповідати вимогам СанПіН 4630-88, СНіП 2.04.01.
Охорона грунту від забруднення побутовими та промисловими відходами повинна здійснюватися згідно з СанПіН 42-128-4690.
Вироби відносяться до групи горючих згідно з ГОСТ 12.1.044. Заначення показника токсичності продуктів горіння матеріалів визначається за ГОСТ 12.1.044.
Виробничі приміщення для виготовлення виробів за пожежною безпекою відносяться до категорії "В" за ГОСТ 12.1.004 і повинні відповідати вимогам "Правил пожежної безпеки в Україні", затверджених УДПО МВС України від 22.06.95 р.
