Камінь і щебінь гіпсові і гіпсоангідритові для виробництва в’яжучих матеріалів. Технічні умови

Можливе використання засобів індивідуального захисту імпортного виробництва, за умови забезпечення необхідного рівня безпеки працюючих.

4. 15. Загальні вимоги захисту працюючих - згідно з ГОСТ 12.4.011.

5. Правила приймання

   1. Камінь і щебінь приймаються і контролюються партіями.

   2. Розмір партії встановлюється в залежності від річної потужності кар'єру:

4000 т - при річній потужності до 1000000 т;

8000 т - при річній потужності понад 1000000 т.

У залежності від умов виробництва виготовлювач може встановлювати інший розмір партії, але не більше наведених вище.

• фракційний склад;

• вміст гіпсу.

• найменування кар'єру та заводу-виготовлювача;

• найменування та позначення проби каменю або щебеню;

• місце і дату відбору проб;

• посади та прізвища осіб, що відбирали проби.

Приймання каменю і щебеню здійснюється технічним контролем кар'єру або підприємства-виготовлювача за результатами періодичних та приймально -здавальнихвипробувань, які документують за формою згідно з рекомендованим додатком А.

• найменування кар'єру чи підприємства-виготовлювача;

• номер партії і дата;

• об'єм продукції, що відвантажується;

• найменування і умовне позначення продукції;

• сорт;

• клас радіаційної безпеки за ДБН В. 1.4-1.01;

• позначення даного стандарту.

На вимогу споживача на кожну партію поставки повинен видаватись паспорт радіаційної якості.

4. 13. Споживач має право проводити контрольну перевірку якості каменю та щебеню згідно з вимогами даного стандарту.

5. Методи контролю

   1. До випробувань проби каменю і щебеню, а також прилади повинні бути витримані не менше 3 год при температурі (20±3)°С. Відносна вологість у приміщенні повинна бути (65±10)%.

   2. Загальну пробу, складену із проб, відібраних за 5.8 або 5.9, ретельно перемішують і ділять на дві рівні частини: одну використовують для випробувань, другу відкидають.

   3. Визначення фракційного складу

Суть методу полягає у визначенні вмісту каменю чи щебеню, що виходить за межі встановлених розмірів.

• ваги з похибкою зважування не більше 1 г;

• набір сит з круглими отворами діаметом 5 і 60 мм;

• калібр з круглими отворами діаметром (300±1) мм.

Фракційний склад проби каменю розмірами до 300 мм визначають контрольними ситами, а каменю, розмірами рівними або більшими 300 мм, визначають за допомогою калібру.

Із загальної проби, підготовленої для випробувань, беруть 100 кг каменю.Пробу просіюють через сито з розмірами отворів 60 мм, а кількість каменів розмірами більше 300 мм визначають за допомогою калібру діаметром 300 мм.

Куски породи, що пройшли через сито з отворами діаметром 60 мм, а також розміром більше 300 мм, виділені калібром, зважують.

Вміст каменю Х1, у відсотках, що виходить за межі встановлених розмірів, визначають за формулою

X, = ^G - 100, (1)

G

де G - маса проби, яку брали для визначення, кг;

G1 - маса проби каменю розміром, більшим верхньої межі і меншим нижньої межі фракції, кг.

6.3.3 Визначення фракційного складу щебеню.

Пробу щебеню розмірами 0-60 мм масою 5 кг просіюють через сито з розмірами отворів 5 мм, залишок зважують і вміст зернового складу X2, у відсотках, визначають за формулою

G-G

х 2 = -100, (2)

G

де G - маса проби, яку брали для визначення, кг;

G 2 - маса залишку, кг.

6.4 Визначення вмісту гіпсу (CaSO₄ • 2Н20).

• ваги лабораторні аналітичні з похибкою зважування не більше 0,0002 г;

• сушильну шафу;

• муфельну піч;

• фарфоровий тигель і ступку з товкачиком за ГОСТ 9147;

• ексикатор за ГОСТ 6371;

• сито з сіткою № 02 за ГОСТ 6613.

Камінь або щебінь після визначення фракційного складу подрібнюють до розмірів біля 10 мм і відбирають середню пробу масою біля 1 кг. Потім послідовним квартуванням відбирають пробу масою біля 100 г.

Цю пробу подрібнюють у фарфоровій ступці до повного проходження через сито з сіткою № 02.

Допускається пробу масою біля 100 г відбирати після помольного обладнання.

Наважку масою 2 г, висушену в сушильній шафі до постійної маси при температурі (50±5)°С, поміщають у попередньо прожарений зважений фарфоровий тигель і нагрівають у муфельній печі при температурі (400±15)°С

протягом 1 год. Після прожарювання тигель з наважкою охолоджують в ексикаторі і зважують.

Прожарювання повторюють при цій самій температурі до отримання постійної маси. Зважування проводять з похибкою до 0,0002 г.

Вміст кристалізаційної води W, у відсотках, вираховують за формулою

W = m - m1 .100, (3)

m

де т - маса проби до прожарювання, г;

m1 - маса проби після прожарювання, г.

Вміст гіпсу (CaS04 . 2H2O), у відсотках, вираховують за формулою

CaSO₄ .2H₂O = 4,7785 .W, (4)

де W - вміст кристалізаційної води, %;

4,7785 - коефіцієнт перерахунку.

Суть методу полягає в осадженні в соляно-кислому середовищі сульфат-іонів надлишком хлористого барію і находженні масової частки сірчаного ангідриту при зважуванні виділеного осаду.

• ваги лабораторні аналітичні з похибкою зважування не більше 0,0002 г;

• муфельну піч;

• кислоту соляну за ГОСТ 3118, розчини 1:3 і 1:9;

• барій хлористий за ГОСТ 4108, розчин масовою концентрацією 40 г/дм³;

• амоній вуглекислий за ГОСТ 3770, розчин масовою концентрацією 100 г/дм³;

• аміак водний за ГОСТ 3760, розчин 1:1,5;

• спирт етиловий ректифікований технічний за ГОСТ 18300;

• срібло азотнокисле за ГОСТ 1277, розчин масовою концентрацією 10 г/дм³;

• суміш для сплавлення: натрій вуглекислий за ГОСТ 83, натрій тетраборнокислий за ГОСТ 4199, обезводнений при температурі (400±20)°С змішують у співвідношенні 2:1 або натрій вуглекислий, калій вуглекислий за ГОСТ 4321 і обезводнений натрій тетраборнокислий змішують у співвідношенні 1:1:1;

• метиловий червоний (індикатор), спиртовий розчин масовою концентрацією 2 г/дм³ в етиловому спирті, готують за ГОСТ 4919.2.

При аналізі розчинних в соляній кислоті матеріалів наважку проби масою 0,5 г обробляють 50 см³ розчину соляної кислоти 1:9 в склянці місткістю 400 см³. Вміст склянки нагрівають і кип'ятять на плитці 3-5 хв до повного розкладання наважки. Гарячий розчин фільтрують через нещільний фільтр "біла стрічка". Осад промивають 8-10 разівгарячою водою і відкидають.

При масовій частці оксиду сірки (VI) більше 5 відсотків наважку зменшують пропорційно збільшенню масової частки елемента.

При аналізі нерозчинних у соляній кислоті матеріалів наважку проби масою 0,5 г сплавляють у закритому кришкою платиновому тиглі з 2 г суміші для сплавлення при температурі (950-1000)°С протягом 3-5 хвилин. Плав розчиняють у 40-50 см³ підігрітого до температури (50-60)"С розчину соляної кислоти 1:3.

Потім фільтрат чи розчин розводять водою до об'єму не менше 300см³ і нейтралізують розчином аміаку до появи слабкого помутніння, яке розчиняють кількома краплями соляної кислоти. До прозорого розчину добавляють ще 2 см³ соляної кислоти, нагрівають розчин до кипіння і осаджують сірчаний ангідрит 25 см³ киплячого розчину хлористого барію. Розчин кип'ятять на плитці протягом 5 хв при постійному помішуванні, залишають до освітлення рідини над осадом, потім фільтрують через подвійний щільний фільтр "синя стрічка" і промивають осад гарячою водою до зникнення реакції на іон хлору. Осад з фільтром переносять у попередньо прожарений і зважений фарфоровий тигель, злегка підсушують на плитці, обзолюють і прожарюють у муфельній печі протягом 20-30 хв при температурі (800-850)°С. Тигель охолоджують в ексикаторі і зважують. Прожарювання повторюють до отримання постійної маси.

Масову частку сірчаного ангідриту, у відсотках, вираховують за формулою

_(m2 - mi) • 0,343 • 100

^XSO 3 , (5)

3_m

де m1 - маса порожнього тигля, г;

m2 - маса тигля з прожареним осадом, г;

m - маса наважки проби, г;

0,343 -коефіцієнт перерахунку сірчанокислого барію на оксид сірки (VI).

Розходження між результатами паралельних визначень не повинні перевищувати, у відсотках, таких значень:

• для масової частки сірчаного ангідриту понад 30 до 46 % - 0,60;

• для масової частки сірчаного ангідриту понад 46 % - 0,75.

Сумарний вміст гіпсу і ангідриту в перерахунку на (CaS04 • 2Н20), у відсотках, вираховують за формулою

CaS04.2H2O = 2,15 •X so ₃, (6)

де Xso3 - вміст сірчаного ангідриту, %:

2,15 - коефіцієнт перерахунку.7 Транспортування і зберігання

Камінь і щебінь, призначені для виробництва гіпсових в'яжучих, що застосовують у фарфоро-фаянсовій, керамічній та медичній промисловостях. а також білого, декоративного і гіпсоглиноземного розширного цементу повинні зберігатись у споживача в закритих складах.Додаток А

(рекомендований)

Форма журналу
приймального контролю каменю і щебеню гіпсових
чи гіпсоангідритових

А.1 Обкладинка журналу

(кар'єр, підприємство, фірма)

ЖУРНАЛ
приймального контролю каменю та щебеню гіпсових
чи гіпсоангідритових

Початий

Закінчений

Всього аркушів

А.2 Результати приймального контролю каменю і щебеню гіпсового чи гіпсоангідритового

Примітка 1. У графі 8 наводять висновки щодо віднесення каменю чи щебеню до певного сорту за результатами контролю, а також відмітку про приймання чи бракування даної партії.

Примітка 2. У графі 9 повинен бути підпис відповідальної особи за технічний контроль у кар'єрі чи на підприємстві-виготовлювачі.Ключові слова: стандарт, камінь і щебінь гіпсові, камінь і щебінь гіпсоангідритові, сірчаний ангідрит, кристалізаційна вода, ангідрит, фракційний склад, технічні вимоги, вимоги безпеки, правила приймання, методи контролю.