Системи тривожної сигналізації. Системи контролювання доступу охоронного призначення. Частина 1. Вимоги до систем

Повинно бути передбачена можливість перевіряння заданих правил.

Додаткових вимог немає.

Додаткових вимог немає.

Додаткових вимог немає.

Вимоги до застосування усіх класів розпізнавання.

1. Окрім місць доступу підкласу В1, система контролювання доступу повинна мати засоби реєстрації таких видів подій (сповіщень):

• розташований місця виявленого втручання;

• вхід і вихід з режиму програмування;

• розташовання місця доступу, яке відчинилося без надання дозволу доступу;

• розташовання місця доступу, яке залишилося відчиненим після закінчення дозволеного періоду часу наданого доступу.

2. Будь-яка подія (сповіщення), яка підлягає реєстрації, повинна бути зареєстрована з максимальною затримкою 60 с.

3. Реєстрація повинна містити такі дані, як вид сповіщення, його дату та час.

Вимоги до застосування класів розпізнавання 1, 2 і З

4. Окрім місць доступу підкласу В1, система контролювання доступу повинна мати засо­би реєстрації таких видів подій (сповіщень):

• місце перебування та дії конкретного користувача;

• відмову доступу конкретному користувачу, який належить системі та його місце перебування;

5. Система контролювання доступу повинна мати місткість енергонезалежної пам'яті, що становить не менше 500 подій.

Примітка. Необхідною вимогою до системи є надання інформації про наявність та розташовання в системі контро­лювання доступу більше ніж одного місця доступу.

Додаткових вимог немає.

Відповідний чинний стандарт, який поширюється на складники системи контролювання доступу (або стандарт, який поширюється на споріднені вироби, що містять складники систе­ми контролювання доступу) в якому зазначені методи випробовування на вплив чинників дов­кілля, поширюється і на випробовування та прийняті критерії, які повинні бути в ньому вказані.

За відсутності відповідного чинного стандарту, який стосується складників системи контро­лювання доступу (або чинного стандарту, який стосується споріднених виробів, що містять складники системи контролювання доступу), в якому вказані випробовування на вплив чинників довкілля, необхідно застосовувати випробовування, зазначені нижче.

Оцінювати якість функціювання потрібно після останнього випробовування або після перевіряння основної функції(й) і це потрібно описати в документації виробника.

Критерієм відповідності є відсутність будь-яких змін у функціюванні складника та суттєвих змін під час вимірювання будь-яких параметрів у межах, зазначених у технічній документації виробника.

Відповідно до 5.3.1 ІЕС 60068-1, вимірювання під час випробовування потрібно проводити у межах нормальних кліматичних умов та за номінального значення напруги електроживлення складника системи контролювання доступу, якщо це не визначено інакше в методі випробову­вання.

Температура: від 15 °С до 35 °С.

Відносна вологість: від 25 % до 75 %.

Атмосферний тиск: від 86 кПа до 106 кПа.

Рівні жорсткості умов експлуатації поділяють на чотири групи:

1. — внутрішнє розташовання — обмеження щодо використання в житлових/офісних примі­щених (вітальні та офіси);

2. — внутрішнє загальне розташовання — (комерційні поверхи, магазини, ресторани, сходи, виробничі приміщення, оглядові зали, прохідні та кімнати зберігання);

3. — зовнішнє розташовання, захищене від прямого потрапляння опадів та сонячних про­менів або внутрішнє розташовання з ускладненими умовами довкілля (гаражі, горища, сараї і навантажувальні майданчики);

4. — зовнішнє загальне розташовання.

До складників системи контролювання доступу групи І — внутрішнє розташовання та гру­пи III — зовнішнє розташовання необхідне суворе дотримування умов експлуатації.

Випробовуванню на працездатність під впливом чинників довкілля піддають тільки устат- ковання розпізнавання та інтерфейс місця доступу, окрім дисплейного устатковання.

Для груп устатковання застосовують такі визначення:

Стаціонарне — устатковання, закріплене до основи чи інакше захищене у визначеному місці або устатковання, що не підлягає переміщенню та має таку масу, яка ускладнює його пересування.

Пересувне — устатковання, що не призначене для експлуатації під час його переміщення.

Портативне — устатковання, призначене для роботи під час його переміщення.

Таблицю жорсткості кожного випробовування вказують у верхньому лівому куті устатковання для кожної категорії застосування.

Мета випробовування

Визначання здатності устатковання правильно функціювати під час впливу високих темпе­ратур довкілля, що можуть діяти протягом коротких періодів часу у заданих умовах експлуатації.

Метод випробовування

Випробовування складається з витримування зразка виробу під впливом високої темпера­тури протягом часу, достатнього для досягнення ним стабільної температури і виконання функ- ційних випробовувань та (або) перевіряння необхідних характеристик і параметрів. До зразка надають доступ «вільного» повітря для розсіювання ним високої температури, щоб компенсу­вати ефект самонагрівання.

Методика випробовування

1. Загальна вказівка

Випробовувальне устатковання та методика випробовування згідно з ІЕС 60068-2-2:1974 (Четверте видання), зокрема доповнення 68-2-2А:1976.

Потрібно використовувати методику випробовування з поступовою зміною температури. У випробовуванні Bd треба застосовувати розсіювання зразками високої температури (як це ви­значено у ІЕС 60068-2-2), та у випробовуванні ВЬ треба застосовувати без розсіювання зразками високої температури.

2. Початкове перевіряння

Перед початком випробовування необхідно виконати функційні випробовування зразка, як це описано у документації виробника.

3. Розташовання зразка під час випробовування

Зразок встановлюють згідно з описом у документації виробника, та виконують відповідні під’єднання до джерела електроживлення, до устатковання контролювання та навантажування. Зразок повинен бути у працездатному стані.

4. Умови випробовування

Жорсткість умов випробовування наведено в таблиці 1:

Таблиця 1

5. Вимірювання під час випробовування

Упродовж випробовування зразок необхідно контролювати для того, щоб виявити будь-яку зміну його стану. Протягом останньої половини часу періоду випробовування зразок потрібно піддати функційним випробовуванням відповідно до пункту Ь).

6. Кінцеві вимірювання

Після закінчення періоду часу відновлювання, тривалістю не менше 1 год, зразок повинен бути підданий функційному випробовуванню відповідно до пункту Ь) та візуальному огляду для виявляння будь-якого його механічного пошкодження як зовнішнього, так І внутрішнього.

Призначеність випробовування

Визначання здатності устатковання правильно функціювати під час впливу низьких темпе­ратур, що можуть бути у заданих умовах експлуатації.

Метод випробовування

Випробовування складається з витримування зразка виробу під впливом низької темпера­тури протягом часу, достатнього для досягнення ним стабільної температури і виконання функ- ційних випробовувань та (або) перевірянь необхідних характеристик і параметрів. До зразка надають доступ «вільного» повітря для розсіювання ним високої температури для компенсування ефекту самонагрівання.

Методика випробовування

1. Загальна вказівка

Випробовувальне устатковання та методика випробовування відповідно до ІЕС 60068-2-1. Потрібно використовувати методику випробовування з поступовою зміною температури.

Випробовування Ad треба застосовувати з розсіюванням зразками високої температури (як це визначено в ІЕС 60068-2-1) та у випробовуванні АЬ потрібно застосовувати без розсію­вання зразками високої температури.

2. Початкове перевіряння

Перед початком випробовування необхідно провести функційні випробовування зразка згідно з документацією виробника.

3. Розташовання зразка під час випробовування

Зразок встановлюють згідно з документацією виробника, та виконують відповідні під'єднання до джерела електроживлення, устатковання контролювання та навантажування. Зразок пови­нен бути у працездатному стані.

4. Умови випробовування

Жорсткість умов випробовування наведено в таблиці 2:

Таблиця 2

5. Вимірювання під час випробовування

Упродовж періоду часу випробовування зразок необхідно контролювати на виявляння будь- якої зміни його стану. Протягом останньої половини часу випробовування зразок повинен бути підданий функційним випробовуванням відповідно до пункту Ь).

6. Кінцеві вимірювання

Після закінчення відновлювання тривалістю не менше 1 год зразок потрібно піддати функ­ційним випробовуванням відповідно до пункту Ь) та візуальному огляду для виявляння будь-якого його механічного пошкодження як зовнішнього, так і внутрішнього.

Метод випробовування

Визначання здатності устатковання правильно функціювати під час падіння водяних кра­пель або розпиленої води, що можуть діяти у заданих умовах експлуатації.

Випробовування складається з витримування зразка виробу під впливом падіння водяних крапель під кутом 15° або розпиленої води в усіх можливих напрямках, у цьому разі зразок треба встановити у його нормальному робочому положенні.

Методика випробовування

1. Загальна вказівка

Випробовувальне устатковання та методика випробовування повинні бути такі, як це описано в ІЕС 60068-2-18:1989 (перше видання).

Методику для випробовування Ra 2 потрібно застосовувати для водяних крапель. Методика для випробовування Rb 2.1 потрібно застосовувати для розпилювання води.

Зразок треба встановити і зорієнтувати згідно з інструкціями виробника з використанням будь-якого приладдя захисту від впливу чинників довкілля та відповідних кабелів і кабельних каналів тощо.

2. Початкове перевіряння

Перед початком випробовування необхідно виконати функційні випробовування зразка, як це описано в документації виробника.

3. Розташовання зразка під час випробовування

Зразок встановлюють згідно з документацією виробника та виконують відповідні під’єднання до джерела електроживлення, устатковання контролювання та навантажування. Зразок пови­нен бути в працездатному стані.

4. Умови випробовування

Жорсткість умов випробовування наведена в таблицях 3 та 4:

Таблиця З