---

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

О снови та підвалини будинків і споруд

ҐРУНТИ

Методи польового визначення глибини сезонного відтавання

ДСТУ Б В.2.1-15:2009

Введено: «ИМЦ» (г. Киев, просп. Краснозвездный, 51; т/ф. 391-42-10) 4

Київ

Мінрегіонбуд України 2010

ДСТУ Б В.2.1-15:2009

ПЕРЕДМОВА

1 РОЗРОБЛЕНО:

Державне підприємство "Український державний головний науково-дослідний і виробничий інститут інженерно-технічних і екологічних вишукувань УкрНДІІНТВ"

РОЗРОБНИКИ: С. Алтухова; С. Воробйов; А. Дроздов; В. Дроздов; І. Закопайло (відповідальний виконавець); Г. Стріжельчик, канд. геол.-мін. наук (науковий керівник)

2 ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ:

наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22.12.2009 р. № 660

3 УВЕДЕНО ВПЕРШЕ (зі скасуванням в Україні ГОСТ 26262-84)

Право власності на цей документ належить державі.

Цей документ не може бути повністю чи частково відтворений,

тиражований і розповсюджений як офіційне видання без дозволу

Міністерства регіонального розвитку та будівництва України

© Мінрегіонбуд України, 2010

Офіційний видавець нормативних документів у галузі будівництва і промисловості будівельних матеріалів

Мінрегіонбуду України

Державне підприємство "Укрархбудінформ"

II

ДСТУ Б В.2.1-15:2009 ЗМІСТ

1. Сфера застосування 1

2. Нормативні посилання 1

3. Терміни та визначення понять 1

4. Загальні положення 2

5. Засоби вимірювання та матеріали 2

6. Методи вимірювання:

1. Метод безпосереднього вимірювання 3

2. Температурний метод 3

3. Метод вимірювання мерзлотомірами 4

4. Кріотекстурний метод 4

5. Визначення глибини сезонного відтавання геофізичними методами 5

7 Вимоги безпеки 5

Додаток А

Спосіб приведення глибини відтавання до глибини сезонного відтавання 6

III

ДСТУ Б В.2.1-15:2009

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

О снови та підвалини будинків і споруд

ҐРУНТИ

Методи польового визначення глибини сезонного відтавання

Основания и фундаменты зданий и сооружений

ГРУНТЫ

Методы полевого определения глубины сезонного оттаивания

Bases and foundations of buildings and structures

SOILS

Field methods for determining of thawing

Ч инний від 2010-10-01

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт поширюється на піщані, пилувато-глинисті, біогенні та великоуламкові ґрунти в районах поширення вічномерзлих ґрунтів і встановлює польові методи визначення глибини їх сезонного відтавання.

Стандарт не поширюється на засолені ґрунти.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьому стандарті є посилання на такі нормативні акти та нормативні документи:

ДСТУ Б А.1.1-25-94 Система стандартизації та нормування в будівництві. Ґрунти. Терміни та визначення

ДСТУ Б В.2.1-2-96 (ГОСТ 25100-95) Основи та підвалини будинків і споруд. Ґрунти. Класифікація

ДСТУ Б В.2.1-25:2009 Основи та підвалини будинків і споруд. Ґрунти. Метод визначення глибини сезонного промерзання

ДСТУ Б В.2.1-14:2009 Основи та підвалини будинків і споруд. Ґрунти. Метод польового визначення температури

СанПиН 4607-88 Санитарные правила при работе со ртутью, ее соединениями и приборами с ртутным заполнением (Санітарні правила при роботі зі ртуттю, її сполуками та приладами зі ртутним заповнювачем)

3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

Нижче подано терміни, вжиті в цьому стандарті, та визначення позначених ними понять

3.1 ґрунт вічномерзлий "ґрунт багаторічно мерзлий"

Ґрунт, який в умовах природного залягання знаходиться у замерзлому стані безперервно (тобто без розморожування) протягом багатьох (трьох і більше) років (ДСТУ Б А. 1.1-25, ДСТУ Б В.2.1-2 (ГОСТ 25100))

3.2 глибина відтавання

Глибина шару сезонного відтавання під час вимірювання (ДСТУ Б А.1.1-25)

3.3 глибина сезонного відтавання

Найбільша за рік відстань по вертикалі від поверхні ґрунту (не враховуючи рослинного покрову) до покрівлі вічномерзлого ґрунту (ДСТУ Б А. 1.1-25)

1

ДСТУ Б В.2.1-15:2009

3.4 шар вічномерзлого ґрунту

Шар фунту, що постійно знаходиться у мерзлому стані протягом трьох й більше років

3.5 шар сезонного відтавання

Поверхневий шар ґрунту, що відтає в період плюсових температур повітря та підстилається вічномерзлим ґрунтом

4 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

4.1 Глибину сезонного відтавання визначають з метою:

• обґрунтування значень нормативної глибини сезонного відтавання;

• призначення глибини закладення та вибору типу фундаментів будинків і споруд, а також роз-
  роблення заходів, що виключають можливість появи недопустимих деформацій основ та фунда-
  ментів;

• розроблення заходів щодо охорони навколишнього середовища освоюваних територій.

2. Для визначення глибини сезонного відтавання застосовують методи одночасного вимірю-
   вання (метод безпосереднього вимірювання, кріотекстурний метод, геофізичні методи) і методи ре-
   жимних спостережень (температурний метод і метод вимірювання мерзлотомірами).

3. Метод визначення глибини сезонного відтавання встановлюють у програмі досліджень у за-
   лежності від інженерно-геологічних і гідрогеологічних умов, виду споруд, можливості застосування
   та економічної доцільності методу.

Умови застосування основних методів і методів, що допускаються до застосування, наведені в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

4.4 Положення місць, у яких визначають глибину сезонного відтавання, призначають на основі інженерно-геологічної зйомки з урахуванням розташування наявних і тих, що проектуються, будинків та споруд.

5 ЗАСОБИ ВИМІРЮВАННЯ ТА МАТЕРІАЛИ

Для визначення глибини сезонного відтавання польовими методами застосовують наступні засоби та устаткування:

• рулетка;

• метр;

• щуп, загострений металевий стрижень діаметром від 8 мм до 10 мм і довжиною 1,5 м;

2

ДСТУ Б В.2.1-15:2009

• при вимірюванні температури ґрунту застосовують устаткування та прилади відповідно до
  ДСТУ Б В.2.1-14;

• мерзлотомір;

- устаткування та прилади для проведення геофізичних досліджень (методами ВЕЗ та МПХ).

6 МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ

6.1 Метод безпосереднього вимірювання

6.1.1 Підготовка до вимірювання

1. Глибину відтавання вимірюють у гірничих виробках (свердловинах, шурфах тощо) або з
   поверхні ґрунту.

2. Свердловини повинні бути пробурені колонковим механічним способом без промивання
   на малих обертах бурового інструменту або ручним буровим комплектом - зі збереженням керна в
   непорушеному стані.

3. Глибину відтавання в гірничих виробках вимірюють рулеткою, метром тощо.
   Вимірювання в гірничих виробках, які заповнені водою, не допускається.

4. Глибину відтавання з поверхні ґрунту слід вимірювати щупом.

Щуп використовують при глибині сезонного відтавання від 1,0 м до 1,2 м у піщаних, пилувато-глинистих і біогенних ґрунтах, які не містять включень великоуламкових часток розміром більше 10 мм.

6.1.2 Проведення вимірювання

1. Глибину відтавання в гірничих виробках вимірюють під час буріння. Глибину залягання
   мерзлого ґрунту встановлюють за керном або по стінці шурфу.

2. При визначенні глибини відтавання за допомогою щупа вимірюють довжину частини
   щупа, що занурена вручну до упору в мерзлий ґрунт.

У кожній точці спостережень роблять три вимірювання на відстані до 1 м одна від одної. За глибину відтавання приймають найбільше значення.

6.1.3 Обробка результатів вимірювання

Сума градусо-годин повітря дорівнює сумі добутків середньодекадних температур повітря в градусах Цельсія та тривалості декад у годинах.

6.1.3.2 За відсутності відомостей про средньодекадні температури повітря глибину сезонного відтавання допускається визначати згідно з додатком А.

6.2 Температурний метод

6.2.1 Глибину сезонного відтавання визначають за результатами режимних спостережень зміни температури за глибиною в шарі ґрунту сезонного відтавання та в шарі вічномерзлого ґрунту, що підстилає.

З

ДСТУ Б В.2.1-15:2009

2. Підготовку до вимірювання, проведення вимірювання і обробку результатів вимірювання
   виконують згідно з ДСТУ Б В.2.1-14 з урахуванням додаткових вимог згідно з 6.2.3-6.2.7.

3. Температуру ґрунту слід вимірювати в цільових термометричних свердловинах або без-
   посередньо в ґрунті.

4. Глибини свердловин і шурфів повинні перевищувати прогнозовану глибину сезонного
   відтавання не менше ніж 1 м.

5. При прогнозованій глибині сезонного відтавання менше ніж 1,6 м вимірювання виконують,
   починаючи з глибини 0,2 м, через 0,4 м. При більших глибинах сезонного відтавання вимірювання
   виконують, починаючи з глибини 0,5 м, через 0,5 м.

6. Температуру ґрунту вимірюють у період плюсових температур повітря й у перший місяць
   періоду мінусових температур повітря один раз за 10 днів.

7. За результатами вимірювання температур ґрунту будують графік ізотерм. Глибину сезон
   ного відтавання визначають на графіку за нижнім положенням ізотерми, яке відповідає температурі
   початку замерзання ґрунту.

6.3 Метод вимірювання мерзлотомірами

1. Підготовку ділянки та устаткування, підготовку до вимірювання, вимірювання та обробку
   результатів вимірювання виконують згідно з ДСТУ Б В.2.1-25 з урахуванням додаткових вимог
   згідно з 6.3.2-6.3.5.

2. Свердловини для установки мерзлотомірів проходять на 0,5 м нижче прогнозованої гли-
   бини сезонного відтавання.

3. Глинистий ґрунт або дистильована вода в трубці мерзлотоміра повинні бути проморожені
   перед установленням мерзлотомірів до свердловини.

4. Положення межі мерзлого та відталого ґрунту (або води) в трубці мерзлотоміра вимірю-
   ють через кожні 5 діб протягом пзеордічоидйу плюсових температур повітря та у перший місяць періоду
   мінусових температур повітря.

5. За даними вимірювань будують графік зміни глибини відтавання у часі. За глибину сезон-
   ного відтавання приймають найбільше значення глибини відтавання на трафіку.

6.4 Кріотекстурний метод

1. Глибину сезонного відтавання визначають як відстань від поверхні ґрунту до шару з підви-
   щеною льодистістю й (або) вологістю, який підстилає шар сезонного відтавання.

2. Даний метод застосовують в однорідних пилувато-глинистих і пилуватих піщаних ґрунтах
   за відсутності водоносного горизонту в шарі сезонного відтавання.

3. Шар із підвищеною льодистістю визначають візуально в мерзлому ґрунті за зміною
   кріогенної текстури ґрунту або за збільшенням вологості ґрунту, що встановлюється дослідження
   ми проб ґрунту, які відібрано через 10 см за глибиною гірничої виробки.

4. При обробці результатів вимірювання для визначення глибини сезонного відтавання до
   глибини залягання шару з підвищеною льодистістю (вологістю) додають поправки згідно з табли-
   цею 6.1.

Таблиця 6.1

ДСТУ Б В.2.1-15:2009

6.5 Визначення глибини сезонного відтавання геофізичними методами

1. При геофізичних дослідженнях глибину сезонного відтавання визначають за результата-
   ми вимірювання питомого електричного опору ґрунтів методом вертикального електричного зонду-
   вання (метод ВЕЗ) при малому рознесенні живильних ліній (починаючи з АВ/2 = 0,3) або за
   результатами малоглибинної сейсморозвідки кореляційним методом переломлених хвиль (КМПХ).

2. За глибину відтавання приймають відстань на розрізах (геоелектричних і сейсмогео-
   логічних) від поверхні ґрунту до шару, у якому відбувається різке збільшення питомого електрично-
   го опору (метод ВЕЗ) або стрибок швидкостей поздовжніх і поперечних хвиль (метод КМПХ).

3. Глибину сезонного відтавання обчислюють за формулою (1) та згідно з додатком А.

7 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

1. До самостійної роботи з польового визначення глибини сезонного відтавання допускаються
   особи не молодше 18 років, що пройшли медичну комісію, навчання та атестовані за правилами
   технічної безпеки, пожежної безпеки, електробезпеки та охорони праці.

2. Виконання вимірювання дозволяється за наявності відповідного до погодних умов спецодягу.

3. При роботі зі ртутними термометрами необхідно додержуватись вимог СанПиН 4607-88.