Відбір зразків труб для випробувань проводиться представниками органу оцінки за участі представників виробника або уповноваженої ним особи. Випробування зразків проводять у лабораторіях, атестованих у встановленому порядку у присутності представників органу оцінки. Протокол випробувань підписують представники виробника, випробувальної лабораторії та органу оцінки. Затверджує протокол керівник органу оцінки.
У разі якщо один чи більше перевірених зразків труб не відповідають вимогам цього стандарту, орган оцінки розробляє план коригувальних дій і контролює їх виконання з боку виробника до приведення труб у відповідність до вимог цього стандарту;
в) за позитивними результатами аналізу технічної документації та випробувань зразків труб певного типу виробник або уповноважена ним особа вносять до проекту декларації реквізити органу оцінки та протоколів випробувань зразків труб певного типу і видають декларацію відповідності вимогам цього стандарту.
Орган оцінки реєструє декларацію відповідності у встановленому порядку;
г) виробник, який видав декларацію відповідності труб певного типу вимогам цього стандарту, повинен у процесі виробництва проводити кваліфікаційні, періодичні та приймально-здавальні випробування на відповідність вимогам цього стандарту з дотриманням періодичності випробувань, установлених цим стандартом у атестованих у встановленому порядку випробувальних
лабораторіях та вживати заходів для того, щоб виробничий процес забезпечував відповідність виготовлених труб вимогам цього стандарту;
д) орган оцінки проводить перевірку труб, на які ним зареєстрована декларація відповідності, через довільні інтервали часу, але не менше одного разу на три роки. Для перевірки орган оцінки відбирає на місці виробництва довільні зразки кінцевої продукції, досліджує та випробовує їх на відповідність мінімальному переліку вимог згідно з 11.3 б) цього стандарту. У разі отримання негативних результатів випробувань реєстрація декларації відповідності скасовується і декларація втрачає чинність.
11.2 Стандарт придатний для цілей сертифікації.
Оцінка відповідності труб згідно з цим стандартом може за бажанням виробника або уповноваженої ним особи здійснюватись шляхом проведення органом оцінки їх сертифікації на відповідність узгодженому переліку показників властивостей виробів згідно з цим стандартом, включно із мінімальним переліком вимог згідно з 11.3 б), із використанням модуля В (перевірка виробу певного типу) в комбінації з модулем D (забезпечення належної якості виробництва), або модулем F (перевірка продукції) із застосуванням процедур згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1764.
11.3 Після видання та реєстрації в органі оцінки декларації про відповідність труб або отримання сертифіката відповідності, виробник або уповноважена ним особа наносять національний знак відповідності на трубу або на додану до нього етикетку, упаковку чи супровідну документацію відповідно до правил застосування національного знака відповідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. № 1599 "Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності".
11.4 Виробник або уповноважена ним особа зберігають декларацію про відповідність труб та технічну документацію до неї протягом 10 років після застосування труб у будинках, спорудах та інженерних мережах і надають для перевірки в установленому законодавством порядку.
12.1 Властивості матеріалу, що застосовується для виготовлення труб та маркувальних смуг, контролюються згідно з ГОСТ 24297 за супровідною документацією виробника матеріалу на відповідність вимогам додатка Д.
Крім того, із кожної партії матеріалу відбираються згідно з 10.2 проби для проведення вхідного контролю густини при 23 °С згідно з ГОСТ 15139 та показника текучості розплаву при 190 °С при навантаженні 49,05 Н згідно з ГОСТ 11645. За результат визначення показника текучості розплаву приймається різниця між мінімальним та максимальним значеннями текучості розплаву матеріалу у межах однієї партії сировини.
12.2 Для контролю якості труб за показниками 2, 4-12 таблиці 4 із кожної проби, відібраної згідно з 10.4, виготовляють по одному зразку для кожного виду випробування у відповідності з вимогами цього розділу.
Випробування проводять не раніше ніж через 24 год після виготовлення труб, включаючи час кондиціонування.
12.3 Маркування труб оцінюють візуально без використання збільшувальних приладів порівнянням із зразком-еталоном, що затверджений у відповідності з додатком Г.
Глибину маркування визначають приладом, що складається з індикатора годинникового типу згідно з ГОСТ 577 з ціною поділки 0,01 мм, спеціальної призми та наконечника у відповідності зі схемою, наведеною у додатку Е. Наконечник індикатора вводять в заглиблення на поверхні труби. Глибина маркування повинна бути згідно з 7.1.2.
12.4 Пакування труб оцінюють візуально на відповідність вимогам розділу 8. Транспортне маркування пакетів, бухт та котушок з трубами оцінюють візуально на відповідність вимогам ГОСТ 14192.
12.5 Зовнішній вигляд поверхні труби оцінюють візуально без використання збільшувальних приладів порівнянням труби з зразком-еталоном, що затверджений у відповідності з додатком Г.
12.6 Визначення розмірів
12.6.1 Вимірювальний інструмент, який застосовується:
- мікрометри типів МТ та МК – згідно з ГОСТ 6507;
- штангенциркуль – згідно з ГОСТ 166;
- стінкомір – згідно з ГОСТ 11358;
- рулетка – згідно з ДСТУ 4179.
Допускається застосовувати інші засоби вимірювань, які забезпечують допустиму похибку вимірювання.
12.6.2 Розміри труб визначають за температури (23 ±5) °С на кожній пробі, відібраній згідно з 10.4. Перед випробуванням проби витримують при зазначеній температурі не менше 2 год.
12.6.3 Визначення середнього зовнішнього діаметра dem проводять згідно з ГОСТ 29325 на відстані не менше 100 мм від торців в одному поперечному перерізі.
Допускається визначати середній зовнішній діаметр іншими методами, що забезпечують допустиму похибку виміру, наприклад, як середнє арифметичне результатів вимірювань у чотирьох рівномірно розподілених вимірах діаметра.
Вимірювання при цьому проводять штангенциркулем або мікрометром типу МК.
За результати випробувань приймають мінімальне значення середнього зовнішнього діаметра. Одержані значення середнього зовнішнього діаметра труби повинні відповідати зазначеним у таблиці 1.
12.6.4 Товщину стінки труб еп визначають згідно з ГОСТ 29325: номінальною товщиною до 25 мм включно – мікрометром типу МТ або стінкоміром, більше 25 мм – мікрометром типу МК з обох торців кожної проби не менше ніж в шести рівномірно розподілених по колах точках на відстані не менше 10 мм від торця.
Отримані мінімальні та максимальні значення товщини стінки повинні бути в межах, що наведені в таблиці 1.
12.6.5 Овальність труби визначають як різницю між максимальним та мінімальним зовнішнім діаметрами, які виміряні згідно з ГОСТ 29325 в одному перерізі проби з похибкою не більше 0,1 мм штангенциркулем або мікрометром типу МК.
12.6.6 Довжину труб у відрізках необхідно вимірювати рулеткою з похибкою не більше 1 см. Довжину труб у бухтах та котушках (додаток Ж) необхідно визначати діленням значення маси
труби в бухті (котушці), яка зважена з похибкою не більше 0,5 % на значення розрахункової маси 1 м труби (додаток В).
Допускається довжину труб у бухтах і на котушках визначати за показниками лічильника метражу з похибкою не більше 1,5 %.
12.7 Границю текучості при розтягу та відносне подовження при розриві необхідно визначати згідно з ГОСТ 11262 на п'яти зразках-лопатках, що виготовлені з проб, відібраних згідно з 10.4, при цьому із кожної проби виготовляють по одному зразку.
Тип зразка-лопатки вибирають у залежності від значення номінальної товщини стінки та зовнішнього номінального діаметра труби:
- для еп не більше 5 мм виготовляють зразки-лопатки типу 1;
- для еп більше 5 мм – типу 2;
- для dn 16, 20 та 25 мм – типу 5, за умов, якщо довжина внутрішнього периметра труби не більше подвійної ширини зразка-лопатки типу 1.
Зразки-лопатки виготовляють із відрізків труб механічною обробкою згідно з ГОСТ 26277 та додатком И. При виготовленні вісь зразка-лопатки повинна бути паралельна осі труби. Товщина зразка-лопатки повинна дорівнювати товщині стінки труби.
Режими виготовлення зразків-лопаток механічною обробкою повинні відповідати наведеним у додатку И. При виготовленні не допускається температурне пошкодження матеріалу зразків-лопаток.
Допускається для труб із номінальною товщиною не більше 10 мм включно вирубувати зразки штампом-просічкою. При розходженні в результатах, які отримані на зразках, вирубаних штампом-просічкою, зразки виготовляють механічною обробкою.
Оброблені поверхні та краї виготовлених зразків не повинні мати видимих оплавлень, подряпин чи інших дефектів при розгляданні через збільшувальний прилад (наприклад, лупу з п'ятикратним збільшенням). Кожен зразок повинен мати гладкі та паралельні поверхні, торці повинні мати прямий кут по відношенню до поверхонь зразка при вимірюванні мікрометром типу МК.
Усі зразки, що мають видимі або заміряні відхилення від встановлених вимог, відбраковуються або оброблюються до надання їм необхідного розміру та форми перед випробуванням. Необхідно брати до уваги, що температура навколишнього середовища та температура матеріалу зразка під час обробки можуть впливати на властивості зразка.
Перед випробуванням зразки-лопатки кондиціонують згідно з ГОСТ 12423 за температури (23 ±2) °С не менше 2 год.
На зразках-лопатках вимірюють мікрометром товщину та ширину в робочій частині не менше ніж у трьох поперечних перерізах із похибкою за шириною не більше 0,05 мм та за товщиною -не більше 0,01 мм. Площу кожного поперечного перерізу обчислюють з точністю до 0,001 см2, при розрахунку границі текучості використовують мінімальну площу поперечного перерізу зразка.
Випробування проводять при швидкості розсування затискачів випробувальної машини, яка дорівнює:
- (100 ± 10) мм/хв для зразків з еп ≤ 5 мм;
- (50 ±5) мм/хв для зразків з еп більше 5 мм до 12 мм;
- (25 ±2,5) мм/хв для зразків з еп > 12 мм.
За результат випробування приймають мінімальні значення границі текучості при розтягу та відносного подовження при розриві, що розраховані до другої значущої цифри.
12.8 Визначення зміни довжини труби після прогрівання проводять згідно з ГОСТ 27078 за температури (110 ± 2) °С.
12.9 Стійкість при постійному внутрішньому тиску визначають згідно з ГОСТ 24157 на трьох пробах, відібраних згідно з 10.3 та 10.4. Із кожної проби виготовляють по одному зразку. Для обчислення випробувального тиску середній зовнішній діаметр та мінімальну товщину стінки зразків визначають згідно з 12.6.
Розрахунок випробувального тиску проводять з точністю 0,01 МПа.
13.1 Підприємство-виробник гарантує відповідність труб вимогам цього стандарту за дотримання умов їх транспортування та зберігання.
13.2 Гарантійний строк зберігання труб два роки з дати виготовлення.
Після закінчення цього строку труби підлягають випробуванням на відповідність вимогам цього стандарту. За наявності такої відповідності труби можуть бути використані за призначенням, а за відсутності – труби бракують.
13.3 Розрахунковий строк експлуатації труб з нижньою довірчою межею згідно з ДСТУ ГОСТ ИСО 161-1 – 50 років.
(обов'язковий)
А.1 Коефіцієнт зниження максимального робочого тиску Ct за температури до 40 °С води, що транспортується по трубопроводу, для постійної експлуатації наведено в таблиці А.1.
Таблиця А.1
|
Робоча температура води Троб, °С |
Коефіцієнт зниження тиску Ct (для труб із ПЕ 63, ПЕ 80 та ПЕ 100) |
|
До 20 |
1,00 |
|
21-25 |
0,93 |
|
26-30 |
0,87 |
|
31-35 |
0,80 |
|
36-40 |
0,74 |
А.2 Приклад визначення допустимого робочого тиску PFA.
Допустимий робочий тиск PFA для постійної експлуатації трубопроводу з ПЕ 100, dn = 110 мм, еп = 8,1 mm, SDR 13,6 (S = 6,3), МОР = PN = 12,5 бар, що транспортує воду з температурою 38 °С, визначається із застосуванням формули (6) та значення Ct згідно з таблицею А.1:
PFA = МОР х Ct = PN х Ct = 12,5 х 0,74 = 9,25 бар.
(довідковий)
Б.1 Співвідношення характеристик труб згідно з цим стандартом:
- номінальний тиск PN, бар;
- мінімальна тривала міцність MRS, МПа;
- серія труб S – безрозмірна константа;
- стандартне розмірне відношення труб SDR – безрозмірна константа;
- допустиме проектне напруження σs МПа, визначається згідно з формулами;
, (Б.1)
, (Б.2)
де σs визначається згідно з формулою (2).
Примітка 1. Згідно з цим стандартом номінальний тиск PN дорівнює максимальному робочому тиску МОР за температури води 20 °С.
Примітка 2. МОР 20 бар за температури води 20 °С згідно з цим стандартом дорівнює чисельному значенню МОР 2,0 МПа згідно з ДСТУ Б В.2.7-73.
