Таблиця 11 - Вимоги до сумішей для улаштування реставраційних штукатурок, розчинових сумішей та розчинів на їх основі

6. За зовнішнім виглядом суміш повинна являти собою однорідний за кольором порошок, який не має видимих неозброєним оком сторонніх включень. Колір розчину, якщо це вказано в замовленні, повинен відповідати кольору зразка, затвердженому виробником у встановленому порядку.

7. Матеріали, які входять до складу сумішей, повинні відповідати за своїми властивостями вимогам нормативних документів, зазначеним у рецептурі, та бути дозволеними до використання центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

Для отримання розчинової суміші слід використовувати воду згідно з ГОСТ 23732 або ДСанПІН 2.2.4-171 та ГОСТ 2874.

8. Виробник, який виготовляє суміші із показниками, що перевищують вимоги даного стандарту або доповнюють їх властивості, має право розробити і затвердити у встановленому порядку технічні умови на такі суміші, що не позбавляє його права робити посилання на цей стандарт.

9. Для сумішей будівельних, що застосовуються для оздоблення, облицювання шляхів евакуації в будинках і спорудах промислового та цивільного призначення, необхідно визначати показники пожежної небезпеки згідно з пожежно-технічною класифікацією відповідно до ДБН В.1.1-7.

6 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

1. Суміші безпечні для здоров'я людей під час виробництва, транспортування, зберігання, застосування і під час експлуатації за умови виконання вимог даного стандарту до безпеки виробництва та охорони праці.

2. Показники пожежної безпеки суміші в умовах виробництва, переробки, транспортування і зберігання визначають згідно з ГОСТ 12.1.044. У відповідності з цим визначається категорійність виробничих приміщень за пожежною безпекою згідно з НАПБ Б.03.002.. Приміщення повинні бути забезпечені засобами пожежогасіння відповідно до НАПБ Б.03.001 та ГОСТ 12.1.004.

3. Під час виготовлення сумішей необхідно дотримуватись вимог НАПБ А.01.001.

4. За ступенем впливу на організм людини суміші відносяться до малонебезпечних речовин і відповідають четвертому класу небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.007.

5. Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів сумішей відповідно до ДБН В.1.4-1.01 не повинна перевищувати 370 Бк/кг.

6. Приміщення, у яких ведуться роботи з підготування складових, приготування, розфасовування та пакування сумішей, повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією згідно з ДСТУ Б А.3.2-12 і СНиП 2.04.05, освітленням згідно з ДБН В.2.5-28, опаленням згідно зі СНиП 2.04.01, питною водою згідно з ДСанПІН 2.2.4-171 та ГОСТ 2874.

7. Вміст шкідливих речовин і пилу у повітрі робочої зони не повинен перевищувати встановлених гранично-допустимих концентрацій, зазначених у ГОСТ 12.1.005.

Періодичність контрольних вимірів вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони встановлюється ГОСТ 12.1.005 і проводиться за діючими методиками, затвердженими у встановленому порядку.

6.8 Експлуатація електроприладів і електроустановок повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.1.019 і НПАОП 40.1-1.32.

6.9 Устаткування, комунікації і ємності повинні бути заземлені для захисту від статичної електрики відповідно до вимог ГОСТ 12.1.018.

6.10 Виконуючи вантажно-розвантажувальні роботи, необхідно керуватися вимогами ГОСТ 12.3.009 і ДБН А.3.2-2.

6.11 Рівень шуму в робочій зоні не повинен перевищувати допустимих значень, установлених ГОСТ 12.1.003 і ДСН 3.3.6.037.

Контроль рівня шуму - відповідно до вимог ГОСТ 12.1.050 і ДСТУ 2867.

6.12 Рівень вібрації на робочих місцях не повинен перевищувати допустимих значень, установлених ДСТУ ГОСТ 12.1.012 і ДСН 3.3.6.039.

Контроль рівня вібрації - відповідно до вимог ГОСТ 12.4.012.

13. При приготуванні сумішей слід дотримуватись санітарних правил організації технологічних процесів і гігієнічних вимог до виробничого устаткування відповідно до ГОСТ 12.3.002 і СП 1042.

14. Параметри мікроклімату виробничих приміщень повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042.

15. Працюючі на виробництві сумішей повинні бути забезпечені санітарно-побутовими приміщеннями, що відповідають вимогам СНиП 2.09.04.

16. Виробляючи і застосовуючи суміші, слід використовувати засоби індивідуального захисту працюючих:

• спецодяг - згідно з ГОСТ 12.4.029, ГОСТ 27574, ГОСТ 27575;

• окуляри захисні - згідно з ГОСТ 12.4.013;

• рукавиці - згідно з ГОСТ 12.4.010;

• респіратори - згідно з ДСТУ ГОСТ 12.4.041;

• взуття - згідно з ДСТУ 3962.

6.17 До робіт із виробництва сумішей допускаються особи, не молодші 18 років, що пройшли:

• попередній медогляд;

• професійну підготовку чи виробниче навчання на виробництві;

- вступний інструктаж із безпеки праці, виробничої санітарії, пожежної й електробезпеки. Медогляд осіб, зайнятих у виробництві сумішей, необхідно проводити в порядку, встановленому МОЗ України наказом № 246 від 21.05.07 р.

6.18 У разі зміни технології виробництва сумішей, введенні нових матеріалів, устаткування, зміни умов праці, а також у випадку порушення правил безпеки всі робітники повинні пройти позачерговий інструктаж із записом у журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці.

19. У приміщеннях, де виготовляються чи зберігаються суміші, забороняється зберігати харчові продукти та приймати їжу.

20. Полімерні матеріали, які використовують при виробництві сумішей, повинні відповідати вимогам СанПиН 6027А.

7 ВИМОГИ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ, УТИЛІЗУВАННЯ

7.1 Суміші не забруднюють довкілля під час виробництва і застосування за умови виконання вимог даного стандарту до охорони довкілля.

2. Умови приймання і зберігання вихідних матеріалів для виготовлення сумішей і їх пакувальних засобів (відповідно до ГОСТ 12.3.002 - в окремих спеціально оснащених місцях) не повинні спричиняти забруднення води, ґрунту і повітря.

3. Викиди шкідливих речовин в атмосферу не повинні перевищувати допустимих значень, установлених ДСП 201 і ГОСТ 17.2.3.02. Контроль за вмістом шкідливих речовин в атмосферному повітрі здійснюють відповідно до вимог ГОСТ 17.2.3.01.

4. Для дотримання встановлених норм гранично-допустимих викидів шкідливих речовин в атмосферу підприємство-виробник сумішей повинно бути оснащене пиловловлювальним обладнанням згідно з ГОСТ 25757. Допускається використання інших видів такого устаткування за узгодженням з місцевими санітарно-епідеміологічними службами.

5. Виготовлення сумішей має бути максимально безвідходним виробництвом. У разі виявлення відхилень показників якості суміші від нормованих вона направляється на доробку в умовах замкнутої технологічної схеми.

6. Випадкові втрати окремих компонентів суміші чи самі суміші, що втратили свої технологічні властивості, тверді відходи (тара, мішки) утилізують згідно з ДСанПіН 2.2.7.029.

8 МАРКУВАННЯ

8.1 Маркування споживчої тари повинно бути чітким і містити таку інформацію:

• назву, знак для товарів і послуг та адресу підприємства-виробника;

• назву та умовну познаку суміші;

• властивості та сферу застосування, "Інструкцію щодо використання";

• дату виготовлення та номер партії;

• гарантійний термін зберігання;

• масу нетто (кг);

• знак відповідності згідно з ДСТУ 2296 (для сертифікованої продукції).

2. На кожне транспортне паковання на видному місці повинно бути нанесено транспортне маркування.

2. Транспортне маркування повинно відповідати вимогам цього ДСТУ і містити:

• назву та адресу підприємства-виробника;

• назву та умовну познаку суміші;

• дату пакування;

• кількість продукції в транспортній тарі (кг);

• маніпуляційний знак або напис "Оберігати від вологи" згідно з ГОСТ 14192;

• знак відповідності згідно з ДСТУ 2296 (для сертифікованої продукції).

8.4 Маркування виконується українською мовою. У разі поставки сумішей за межі України маркування може додатково виконуватись іншою мовою згідно із контрактом з додаванням напису "Вироблено в Україні".

9 ПАКУВАННЯ

1. Суміші повинні пакуватись у споживчу тару, яка здатна забезпечувати зберігання продуктів без змін їх властивостей протягом терміну гарантійного зберігання в умовах, зазначених на упаковці, і під час транспортування, та захист довкілля від забруднення.

2. Для пакування сумішей використовують:

• мішки паперові згідно з ГОСТ 2226;

• мішки-вкладиші плівкові згідно з ГОСТ 19360;

• пакети згідно з ГОСТ 17339 або ГОСТ 24370;

• пакети з полімерних та комбінованих матеріалів згідно з ГОСТ 12302;

• барабани сталеві згідно з ГОСТ 5044.

Допускається пакувати суміші в іншу упаковку за чинною нормативною документацією, забезпечуючи вимоги 9.1.

3. Після заповнення тара повинна бути щільно закрита: поліетиленові мішки і пакети - заварені, паперові мішки і пакети (крім обладнаних клапанами) - заклеєні або прошиті, барабани - щільно закриті кришками.

4. Суміші у споживчій тарі укладають у транспортну тару, яку формують з використанням плоских піддонів згідно з ГОСТ 9078, термоусадкової плівки згідно з ГОСТ 25951 або інших засобів пакетування у відповідності з чинною нормативною документацією при виконанні правил перевезення вантажів.

5. Кількість суміші, що упаковується в споживчу тару, визначається виробником і зазначається на цій тарі.

6. При пакуванні сумішей від'ємна похибка середнього значення маси нетто, визначеного за 10 пакувальними одиницями, відібраними з однієї партії від маси, зазначеної на упаковці, не повинна перевищувати:

1,5 % маси від 1 кг до 10 кг включно;

150 г маси більше 10 кг до 15 кг включно;

1 % маси більше 15 кг.

При цьому від'ємне відхилення маси нетто окремої пакувальної одиниці від маси, зазначеної на упаковці, не повинно перевищувати 2,0 %.

10 ПРАВИЛА ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

1. Транспортування і зберігання сумішей виконують згідно з ДСТУ Б В.2.7-112.

2. Суміші транспортують усіма видами критого транспорту згідно з правилами перевезення вантажів, які діють на даному виді транспорту, з урахуванням вимог ДБН Г.1-4.

3. Способи транспортування повинні забезпечувати цілісність тари, виключення зволоження та порушення однорідності сумішей, а також дії прямих сонячних променів.

4. Споживчу тару слід зберігати в умовах, рекомендованих виробником, що забезпечують збереження властивостей продукту.

5. Укладання розфасованих сумішей здійснюють на піддонах у пакети висотою, визначеною згідно з ГОСТ 24597. Складування пакетів здійснюють згідно зі схемою, розробленою виробником.

6. Зберігання сумішей здійснюють згідно з ГОСТ 15150, умови 3 (Ж3).

11 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

11.1 Загальні вимоги

1. Випробування проводять у приміщеннях у повітряно-сухих умовах. Перед початком випробувань суміш і вода повинні мати температуру, що дорівнює температурі повітря у приміщенні.

2. Проби для проведення випробувань відбирають згідно з технологічним регламентом або внутрішніми інструкціями виробника.

3. Воду для проведення випробувань застосовують у кількості, зазначеній у вказівках щодо застосування суміші відповідної групи, з точністю ±1%.

11.1.4 Всі випробування виконують із використанням повірених в установленому порядку приладів та обладнання.

11.1.5 Значення кожного показника визначають як середнє арифметичне значення результатів випробувань не менше трьох зразків, якщо інше не вказано в конкретних методиках.

11.2 Вимоги до методів контролювання

11.2.1 Вологість та зерновий склад заповнювача сумішей визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-232.

11.2.2 Рухомість, водоутримувальну здатність розчинових сумішей визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-239.

3. Паропроникність розчинів визначають згідно з ГОСТ 28575.

4. Стираність розчинів визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-212.

5. Густину розчинів визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-239.

6. Час можливого технологічного пересування по укладеній плитці визначається в годинах як час, коли міцність зчеплення розчинів з основою згідно з 11.2.19 становить не менше 0,3 МПа.

7. Вміст повітряних пор у розчинах визначають за методикою ДСТУ Б В.2.7-170 і цим стандартом із виготовленням зразків-балочок розмірами 40 мм х 40 мм х 160 мм та використанням як рідини гасу, в який їх занурюють під час випробувань.

8. Відповідність пакування та маркування сумішей вимогам цього ДСТУ перевіряють оглядом підготовленої до відвантаження продукції.

9. Масу нетто в одиниці споживчої тари перевіряють зважуванням на вагах згідно з ГОСТ 29329.