---

Для визначення вмісту в'яжучого розчин його разом із завислими в ньому частками мі­нерального матеріалу ретельно перемішують, переливають у кристалізатор і залишають у спокійному стані на 1 год. Потім з криста­лізатора з глибини 3-5 мм від поверхні піпет­кою відбирають 50 см³ розчину і переносять його в фарфорову чашку. Залишки розчину в піпетці змивають у чашку чистим розчинни­ком. Розчинник видаляють з чашки випарю­ванням на піщаній бані при температурі 150-160°С при визначенні вмісту в'язкого і 100-120°С - рідкого в'яжучого. Випарювання припиняють, коли різниця між двома зважу­ваннями не перевищує 0,05 г.

23.4.4 Обробка результатів випробування

Вміст в'яжучого в суміші g_б , г, визначають за формулою

(32)

де V₁ – об’єм розчинника, що витрачений на видобування в’яжучого із суміші, см³;

- дійсна густина в’яжучого (при розрахунку приймають 1,0 г/см³);

G – маса фарфорової чашки з в’яжучим після випарювання розчинника, г;

G₁ – маса фарфорової чашки, г;

V₂ – об’єм розчину в’яжучого, що відібрали піпеткою, см³;

Масову частку в’яжучого в суміші q_б, %, обчислюють за формулами:

Оставшуюся в стакане часть смеси зали­вают вторично свежей порцией растворителя, повторно встряхивают и через 10 мин снова сливают раствор через сита. Оставшийся в ста­кане материал заливают третьей порцией рас­творителя, тщательно размешивают ложкой и снова сливают раствор через сита. Промывку повторяют еще 2-3 раза и затем все содержи­мое стакана переносят на сита. Минеральный материал на ситах промывают растворителем до исчезновения окраски.

Для определения содержания вяжущего раствор его вместе со взвешенными в нем час­тицами минерального материала тщательно перемешивают, переливают в кристаллизатор и оставляют в спокойном состоянии на 1 ч. Затем из кристаллизатора с глубины 3-5 мм от поверхности пипеткой отбирают 50 см³ раст­вора и переносят его в фарфоровую чашку. Остатки раствора в пипетке смывают в чашку чистым растворителем. Растворитель удаля­ют из чашки выпариванием на песчаной бане при температуре 150-160°С при определении содержания вязкого и 100-120°С - жидкого вяжущего. Выпаривание прекращают, когда разность между двумя взвешиваниями не пре­вышает 0,05 г.

23.4.4 Обработка результатов испытания

Содержание вяжущего в смеси g_б , г, опре­деляют по формуле

где V₁ – объем растворителя, израсходованный на извлечение вяжущего из смеси, см³;

- истинная плотность вяжущего (при расчете принимают 1,0 г/см³);

G – масса фарфоровой чашки с вяжущим после выпаривания растворителя, г;

G₁ – масса фарфоровой чашки, г;

V₂ – объем раствора вяжущего, отобранного пипеткой, см³;

Массовую долю вяжущего в смеси q_б, %, вычисляют по формулам:

, (33)

- при дозуванні в’яжучого, що включене в 100% складу суміші

- при дозировке вяжущего, включенного в 100% состава смеси

, (34)

• при дозуванні в’яжучого понад 100% мінеральної частини суміші

де g – маса наважки суміші, г;

- при дозировке вяжущего сверх 100% минеральной части смеси

где g – масса навески смеси, г;

ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.39

Для визначення зернового складу міне­ральної частини суміші після відмивання в'яжучого розчинником залишок з кожного сита переносять в окрему фарфорову чашку і вису­шують на піщаній бані або в сушильній шафі до постійної маси. Сита також висушують, а частки, які залишились на кожному ситі, зчищують волосяною щіткою і приєднують до відповідної частини мінерального матеріа­лу.

Кожну фракцію після висушування пере­носять на сито № 0071, додатково відсівають зерна менше 0,071 мм, які залишились, а потім зважують.

Обчислюють суму всіх фракцій більше 0,071 мм G₂, г, за формулою

, (35)

Рс — Є-

W=—— 100 ,

де g₁, g₂,..., g_n- вміст зерен кожної фракції, г.

Масову частку кожної фракції за відно­шенням до мінеральної частини суміші q_n, %, за масою обчислюють за формулою

Для определения зернового состава мине­ральной части смеси после отмывки вяжуще­го растворителем остаток с каждого сита пе­реносят в отдельную фарфоровую чашку и вы­сушивают на песчаной бане или в сушильном шкафу до постоянной массы. Сита также вы­сушивают, а оставшиеся на каждом сите час­тицы счищают волосяной кистью и присое­диняют к соответствующей части минераль­ного материала.

Каждую фракцию после высушивания пе­реносят на сито № 0071, дополнительно от­сеивают оставшиеся зерна мельче 0,071 мм, а затем взвешивают.

Вычисляют сумму всех фракций крупнее 0,071 мм G₂, г, по формуле

где g₁, g₂,…, g_n- содержание зерен каждой фракции, г.

Массовую долю каждой фракции по отно­шению к минеральной части смеси q_n, % , по массе вычисляют по формуле

(36)

Рс — Є-

W=—— 100 ,

де g_n– вміст зерен даної фракції, г;

g_б– вміст в’яжучої суміші, г;

g – маса наважки суміші, г;

(37)

Вміст часток дрібніше 0.071 мм g _0.071 , г, обчислюють за формулою

Масову долю часток дрібніше 0.071 мм в мінеральній частині суміші q_0.071 ,% визнача­ють за формулою

где g_n– содержание зерен данной фракции, г;

g_б– содержание вяжущего в смеси, г;

g – масса навески смеси, г;

Содержание частиц мельче 0.071 мм g _0.071 , г, вычисляют по формуле

, (38)

Массовую долю частиц мельче 0,071 мм в минеральной части смеси q_0.071 ,% определяют по формуле

Розходження між результатами паралель­них визначень за абсолютною величиною не повинно перевищувати, %:

0,2 - для в'яжучого;

0,3 - для зерен дрібніше 0,071 мм;

1 - для зерен більше 0,071 мм.

24 ВИЗНАЧЕННЯ ЗЧЕПЛЕННЯ В'ЯЖУЧОГО 3 МІНЕРАЛЬНОЮ ЧАСТИНОЮ СУМІШІ

Зчеплення оцінюють візуально за величи­ною поверхні мінерального матеріалу, яка збе­регла плівку в'яжучого після кипятіння у во­дному розчині повареної солі.

Расхождение между результатами парал­лельных определений по абсолютной величи­не не должно превышать, %:

0,2 - для вяжущего;

0,3 - для зерен мельче 0,071 мм;

1 - для зерен крупнее 0,071 мм.

24 ОПРЕДЕЛЕНИЕ СЦЕПЛЕНИЯ ВЯЖУЩЕГО С МИНЕРАЛЬНОЙ ЧАСТЬЮ СМЕСИ

Сцепление оценивают визуально по вели­чине поверхности минерального материала, сохранившей пленку вяжущего после кипяче­ния в водном растворе поваренной соли.

ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.40

24.1 Засоби контролю і допоміжне облад­нання

Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4-го класу точності.

Стакани хімічні термотривкі за ГОСТ 23932 місткістю не менше 500 см³.

Сітки металеві діаметром на 5-10 мм мен­ше діаметра хімічного стакана з розміром от­ворів 0,071-0,16 мм за ГОСТ 6613.

Електроплитка, баня піщана або пальник газовий.

Сітка азбестова.

Вода дистильована за ГОСТ 6709.

Сіль поварена за ГОСТ 13830.

Папір фільтрувальний за ГОСТ 12026.

24.2 Порядок підготовки до проведення випробування

Від середньої проби суміші, яку приготу­вали в лабораторії або на асфальтозмішу-вальній установці, беруть дві наважки по 50 г. Одну наважку кладуть на сітку 2 (рисунок 12), другу - залишають для наступного порівняння із сумішшю, яка пройшла випробування.

24.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование

Весы лабораторные по ГОСТ 24104 4-го класса точности.

Стаканы химические термостойкие по ГОСТ 23932 вместимостью не менее 500 см³.

Сетки металлические диаметром на 5-10 мм меньше диаметра химического стакана с раз­мером отверстий 0,071-0,16 мм по ГОСТ 6613.

Электроплитка, баня песчаная или горел­ка газовая.

Сетка асбестовая.

Вода дистиллированная по ГОСТ 6709.

Соль поваренная по ГОСТ 13830.

Бумага фильтровальная по ГОСТ 12026.

24.2 Порядок подготовки к проведению испытания

От средней пробы смеси, приготовленной в лаборатории или на асфальтосмесительной установке, берут две навески по 50 г. Одну навеску помещают на сетку 2 (рисунок 12), вторую - оставляют для последующего срав­нения со смесью, прошедшей испытание.

Рисунок 12 - Схема випробування для визначення зчеплення в'яжучого з мінеральною частиною суміші

24.3 Порядок проведення випробування

Хімічний стакан 1 заповнюють приблиз­но на 2/3 об'єму 15 %-м розчином повареної солі в дистильованій воді, установлюють на електроплитку, піщану баню або над полу­м'ям пальника і доводять до кипіння.

Сітку 2 з наважкою суміші опускають у стакан з розчином, що кипить, таким чином, щоб рівень розчину 4 над сумішшю був не менше 30-40 мм, і закріплюють дротяними дужками 3 за край стакана.

При випробуванні суміші з в'язким в'яжу­чим сітку із зразком, який випробовують, ви­тримують у киплячому розчині 30 хв, з рід­ким - 3 хв. Кипіння не повинно бути бурх­ливим. В'яжуче, що відокремилось від поверх­ні мінеральних зерен у процесі кипіння і ви­ринуло на поверхню, видаляють фільтруваль­ним папером.

Рисунок 12 - Схема испытания для определения сцепления вяжущего с минеральной частью смеси

24.3 Порядок проведения испытания

Химический стакан 1 заполняют пример­но на 2/3 объема 15 %-м раствором поварен­ной соли в дистиллированной воде, устанав­ливают на электроплитку, песчаную баню или над пламенем горелки и доводят до кипения.

Сетку 2 с навеской смеси опускают в ста­кан с кипящим раствором таким образом, чтобы уровень раствора 4 над смесью был не менее 30-40 мм, и укрепляют проволочными дужками 3 за край стакана.

При испытании смеси с вязким вяжущим сетку с испытуемым образцом выдерживают в кипящем растворе 30 мин, с жидким - 3 мин. Кипение не должно быть бурным. Вяжущее, отделившееся от поверхности минеральных зерен в процессе кипения и всплывшее на поверхность, удаляют фильтровальной бума­гой.

ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.41

Після закінчення зазначеного часу сітку із сумішшю виймають із стакана і переносять в стакан з холодною водою для охолодження і для того, щоб видалити сіль, яка осіла на час­тках суміші при кип'ятінні, після чого суміш переносять на фільтрувальний папір для ви­парування води.

Зчеплення оцінюють після повного випа­рування води із суміші.

24.4 Обробка результатів випробування

Суміш вважають такою, що витримала ви­пробування, якщо після кип'ятіння не менше 3/4 поверхні залишається покритою плівкою в'яжучого.

25 ВИЗНАЧЕННЯ ЗЛЕЖУВАНОСП ХОЛОДНИХ СУМІШЕЙ

Суть методу полягає в оцінюванні здат­ності холодної суміші не злежуватись при збе­ріганні в штабелі.

25.1 Засоби контролю

Прилад (рисунок 13) складається із основи з підставкою 1 для зразка 2, з отвором 3, штан­ги 6 і напрямної втулки 8. У втулці вільно переміщається штанга з нагвинченим на неї конусним наконечником 4.

По истечении указанного времени сетку со смесью извлекают из стакана и переносят в стакан с холодной водой для охлаждения и для того, чтобы удалить соль, осевшую на час­тицах смеси при кипячении, после чего смесь переносят на фильтровальную бумагу для ис­парения воды.

Сцепление оценивают после полного ис­парения воды из смеси.

24.4 Обработка результатов испытания

Смесь считают выдержавшей испытание, если после кипячения не менее 3/4 поверхности остается покрытой пленкой вяжущего.

25 ОПРЕДЕЛЕНИЕ СЛЕЖИВАЕМОС-ТИ ХОЛОДНЫХ СМЕСЕЙ

Сущность метода заключается в оценке способности холодной смеси не слеживаться при хранении в штабеле.

25.1 Средства контроля

Прибор, (рисунок 13) состоит из основа­ния с подставкой 1 для образца 2, с отверстием 3, штанги 6 и направляющей втулки 8. Во втул­ке свободно перемещается штанга с навинчен­ным на нее конусным наконечником 4.

Рисунок 13 - Прилад для визначення злежувамості

Рисунок 13 - Прибор для опреде­ления слеживаемости

ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.42

Маса штанги з наконечником - (500±5) г. Кут у вершині конуса - (15,0±0,5)°. По штанзі вільно переміщається циліндричний вантаж 5 масою (500±5) г. Висота підняття вантажу на штанзі обмежена зверху упорним кільцем 7 і дорівнює (200±2) мм. У центрі основи є отвір для запобігання від затуплення вістря конуса. Для фіксації моменту дотику вістря конуса до нижньої підставки у верхній частині штанги нанесена риска 9.

25.2 Порядок підготовки до проведення випробування

Для випробування готують три зразки у відповідності з 6.5.1.

Перед випробуванням зразки витриму­ють у повітряному середовищі при темпера­турі (20±2)°С не менше 4 год.

25.3 Порядок проведення випробування

Зразок установлюють на основу, а вістря конуса, обережно направляючи рукою, вво­дять в отвір зразка. Вантаж піднімають до упорного кільця і опускають його. Удари ван­тажу по конусу повторюють до повного зруй­нування зразка або до того часу, поки вістря конуса торкнеться підставки. При випробу­ванні необхідно слідкувати, щоб при підійман­ні вантажу вістря конуса не виходило вверх із отвору в зразку.

25.4 Обробка результатів випробування

За умовний показник злежуваності хо­лодної суміші приймають кількість ударів, що необхідна для повного зруйнування зразка ко­нусом.

Показник злежуваності обчислюють як середньоарифметичне результатів випробу­вання трьох зразків. Розходження між най­більшим і найменшим результатами випробу­вань не повинно бути більше чотирьох уда­рів.

26 ВИЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТА УЩІЛЬНЕННЯ СУМІШЕЙ У КОНСТРУКТИВНИХ ШАРАХ ДОРОЖНЬОГО ПОКРИТТЯ