5.21 Вимоги до матеріалів та комплектуючих
5.21.1 Матеріали і комплектуючі деталі, які застосовують для виготовлення склопакетів, повинні пройти вхідний контроль згідно з ГОСТ 24297 та відповідати вимогам ДСТУ-Н Б А.1.1-83, ДСТУ Б В.2.7-122 (ГОСТ 111), ДСТУ Б В.2.6-23 (ГОСТ 23166), ДСТУ Б В.2.7-123 (ГОСТ 30826), ДСТУ Б В.2.7-148 та чинним НД.
5.21.2 Для виготовлення дистанційних рамок застосовують готові профілі з металу (алюмінієвих або сталевих нержавіючих сплавів) або пластику.
У випадку виготовлення дистанційної рамки методом складання з прямолінійних елементів і кутиків усі стики між елементами рамки повинні бути ретельно заповнені нетверднучим герметиком (бутилом).
Допускається виготовлення склопакетів із дистанційними рамками з інших матеріалів або без дистанційних рамок за умови забезпечення вимог до склопакетів, встановлених у даному стандарті.
Дистанційні рамки повинні мати перфоровані отвори з боку міжскляного простору. Розмір отворів повинен бути менше діаметра гранул вологопоглинача.
Допуски на геометричні розміри і відхили від форми дистанційних рамок повинні забезпечувати виконання вимог до розмірів і форми склопакетів.
Приклади конструкцій дистанційних рамок наведено на рисунку 3.
5.21.3 Склопакети повинні витримувати експлуатаційні навантаження в залежності від призначення світлопрозорих конструкцій, де вони встановлюються, згідно з чинними в Україні будівель
ними нормами.
Мінімально допустимі значення товщини стекол склопакетів визначаються в залежності від їх габаритних розмірів, марки скла і класу опору вітрових навантажень виробу, в яких передбачається їх застосування, відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.6-23 (ГОСТ 23166).
а – дистанційна рамка з прямолінійних деталей, зібрана на чотирьох з'єднувальних кутиках (1), б – дистанційна рамка, виготовлена методом гнуття і замкнута на одному з'єднувачі (2).
Рисунок 3 – Приклади конструкцій дистанційних рамок
5.21.4 Розміри гранул вологопоглинача, в якості якого використовують синтетичний гранульований цеоліт без зв'язуючих речовин (молекулярне сито) або технічний силікагель, яким заповнюють порожнини дистанційних рамок, повинні бути більші ніж дегідраційні отвори у дистанційній рамці. У разі заповнення склопакета інертними газами розміри пор у вологопоглиначі повинні бути менше 0,3 мкм.
Ефективність вологопоглинача, визначена за методом підвищення температури, повинна бути не менше ніж 20 °С для силікагелів і не менше ніж 35 °С для молекулярного сита, а за методом максимальної вологоємності при відносній вологості 60 % – не менше ніж 15 %.
Об'єм заповнення дистанційних рамок вологопоглиначем і порядок його контролю встановлюють у технологічній документації залежно від розмірів склопакетів і герметиків, які використовують, але не менше ніж 50 % об'єму.
5.21.5 Як герметики першого герметизуючого шару використовують поліізобутиленові герметики (бутили). Для другого герметизуючого шару застосовують полісульфідні (тіоколові), поліуретанові або силіконові герметики.
Герметики, які застосовують, повинні мати адгезійну здатність і міцність, що забезпечують потрібні характеристики склопакетів.
Герметики повинні бути дозволені до застосування органами державного санітарного нагляду і мати гігієнічні висновки.
5.21.6 У разі застосування скла з м'яким (не стійким до зовнішніх впливів) покриттям по всьому периметру скла повинна бути обчищена від покриття кромка завширшки від 8 мм до 10 мм. Скло повинно бути встановлено покриттям усередину склопакета, при цьому кромка скла без покриття не повинна попадати у поле зору при оцінюванні зовнішнього виду склопакета.
5.21.7 У випадках, коли у склопакетах для зовнішнього засклення застосовують незміцнене скло, його коефіцієнт поглинання світла повинен бути не більше ніж 25 %.
Скло з більш високим коефіцієнтом поглинання світла повинно бути зміцненим.
5.21.8 Вимоги до декоративних рамок, які використовують у склопакетах, встановлюють у конструкторській та технологічній документації. Приклади конструкцій декоративних рамок наведено на рисунку 4.
Рисунок 4 – Приклади конструкцій декоративних рамок
5.21.9 Газовий склад міжскляного простору склопакетів не повинен відрізнятися більше ніж на 10 % від встановленого для даної партії. Гази та газові суміші повинні відповідати ГОСТ 10218 за їх складом та чистотою.
5.21.10 Матеріали, які застосовуються для виготовлення склопакетів, повинні бути перевірені на сумісність і стійкість до циклічних кліматичних впливів у процесі випробування склопакетів на довговічність.
5.22 Маркування, пакування
5.22.1 На кожний склопакет (на дистанційну рамку або на скло у нижньому лівому кутку) наносять чітке маркування, яке не змивається, читається з приміщення і містить:
- найменування і/або товарний знак підприємства-виробника;
- умовну познаку склопакета;
- місяць і дві останні цифри року виготовлення.
У разі застосування у склопакеті багатошарового або загартованого скла маркування на склопакеті повинно бути розміщене так, щоб було видно маркування багатошарового або загартованого скла.
Допускається у маркуванні вказувати додаткову кодову інформацію за узгодженням виробника із споживачем, розшифровку якої вказують у договорі на поставку або технічних умовах.
При нанесенні маркування на скло допускається скорочувати познаку склопакета (наприклад, 4-16Аг-4і), при цьому у випадках, коли склопакет повинен бути змонтований певною стороною зовні (або всередину приміщення), умови маркування цієї сторони встановлюють у договорі на поставку.
5.22.2 На кожний контейнер або ящик наклеюють ярлик, у якому вказують:
- найменування і/або товарний знак підприємства-виробника;
- умовну познаку склопакетів;
- кількість склопакетів у шт. і м2;
- відомості про сертифікацію;
- дату упакування;
- номер пакувальника.
5.22.3 Маркування на транспортних та пакувальних засобах повинно містити маніпуляційні знаки, що означають "Крихке. Обережно", "Верх", "Берегти від вологи" згідно з ГОСТ 14192.
5.22.4 Маркування повинно виконуватися українською мовою при поставці продукції в Україні або мовами, вказаними в договорі на поставку, при поставці продукції за межі України.
Вигляд і розташування ярлика визначає виробник (постачальник).
5.22.5 Склопакети пакують у ящики з дощок згідно з ГОСТ 4295 (типи 1, 2, 3, 4, 5), ГОСТ 10198 (типи 1-1, 1-2, 11-1, 11-2) або ящики згідно з ГОСТ 4295; розміщують в універсальних контейнерах згідно з ГОСТ 20435, ГОСТ 15102, спеціалізованих контейнерах, спеціальній тарі або транспортному засобі за НД, що забезпечують збереження склопакетів.
За узгодженням між виробником і споживачем допускаються інші способи пакування. Простір між склопакетами і стінками контейнера або ящика повинен бути заповнений деревною стружкою згідно з ГОСТ 5244 або іншим ущільнювальним матеріалом.
5.22.6 Під час пакування склопакети повинні бути розділені пробковими або еластичними полімерними прокладками по кутах склопакета. Товщину прокладок вибирають, виходячи з розмірів склопакета і можливих перепадів тиску у процесі транспортування та зберігання склопакетів.
6 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
6.1 Склопакети повинні виготовлятися відповідно до вимог даного стандарту за конструкторською та технологічною документацією, затвердженою у встановленому порядку.
6.2 Вироби повинні відповідати вимогам інструкції № 6035 А-91, СанПиН 6027 А і мати гігієнічний висновок МОЗ України.
6.3 Всі роботи із виготовлення склопакетів повинні виконуватись за умов додержання правил технічної безпеки згідно з ГОСТ 12.3.002 та чинними НД.
6.4 Загальні вимоги при виробництві склопакетів мають відповідати ГОСТ 12.1.007 та санітарним правилам організації технологічних процесів. Технологічне обладнання має відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002, СП 1042.
6.5 Виробничі приміщення для виготовлення виробів повинні бути обладнані загальнообмінною системою припливно-витяжної вентиляції згідно з ГОСТ 12.4.021, СНиП 2.04.05, опаленням згідно зі СНиП 2.04.05, освітленням згідно з ДБН В.2.5-28, водопровід і каналізація повинні від повідати вимогам СНиП 2.04.01.
6.6 Робітники повинні бути забезпечені санітарно-побутовими приміщеннями у відповідності з вимогами СНиП 2.09.04.
6.7 Параметри мікроклімату виробничих приміщень повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042.
6.8 Санітарно-гігієнічні параметри повітря у виробничих приміщеннях повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005.
6.9 Переміщення, транспортування, навантажування готової продукції проводять згідно з вимогами ГОСТ 12.3.002 та ГОСТ 12.3.009.
6.10 Рівень шуму на робочих місцях повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003.
6.11 Інструктаж з охорони праці проводять згідно з [1] і типовими галузевими матеріалами з охорони праці та техніки безпеки, що затверджені у встановленому порядку.
6.12 Технологічний процес і обладнання, що застосовується, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.2.003, СП 1042.
6.13 Технічна експлуатація електрообладнання повинна здійснюватися у відповідності з ГОСТ 12.1.019, ГОСТ 12.1.018.
6.13.1 Устаткування і комунікації повинні бути заземлені згідно з ГОСТ 12.1.018 і ГОСТ 12.4.124.
6.14 Виробничі приміщення з пожежної безпеки повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.044 та ДБН В 1.1-7. У випадку пожежі для гасіння слід застосовувати ручні або пересувні повітропінні, порошкові та водні вогнегасники.
6.15 Робітники повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту у відповідності з вимогами ГОСТ 12.4.011, ГОСТ 12.4.010, [1].
6.16 Відходи, які утворюються в процесі виробництва, збираються в контейнери і відправляються на переробку на інші підприємства.
6.17 Стічні води повинні відповідати вимогам СанПиН 4630, СНиП 2.04.01 та СНиП 2.04.03.
6.18 3 метою охорони довкілля від забруднення повинен бути організований контроль за викидами шкідливих речовин в атмосферне повітря населених місць згідно з ГОСТ 17.2.3.01, ГОСТ 17.2.3.02 і ДСП 201.
6.19 Сумарна питома активність радіонуклідів у будівельних матеріалах, що використовуються для виготовлення скпопакетів, не повинна перевищувати 370 Бк/кг згідно з ДБН В. 1.4-1.01.
7 ПРАВИЛА ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ
7.1 Під час транспортування та зберігання повинно бути забезпечено збереження якісних показників продукції.
Контейнери або ящики зі склопакетами транспортують будь-яким видом транспорту у відповідності з Правилами перевезення вантажів, а розміщення і кріплення у транспортних засобах -у відповідності з Технічними умовами навантаження і кріплення вантажів, які діють на даному виді транспорту.
Універсальні та спеціалізовані контейнери зі склопакетами перевозять на залізничних платформах або у напіввагонах з урахуванням найбільш раціонального використання вантажопідйомності та місткості рухомого складу. Ящики зі склопакетами перевозять у критих транспортних засобах або напіввагонах за умови забезпечення захисту від атмосферних опадів.
При транспортуванні, навантажуванні та розвантажуванні склопакетів повинні виконуватись вимоги ГОСТ 22235.
При транспортуванні авіатранспортом склопакети перевозять у герметизованих відсіках при нормальному тиску навколишнього повітря.
При тривалому транспортуванні (в тому числі при від'ємних температурах) умови транспортування установлюють у договорі на поставку виробів.
7.2 При транспортуванні спеціалізовані контейнери або ящики зі склопакетами повинні бути встановлені вертикально, торцями у напрямку руху транспорту і закріплені так, щоб виключити можливість їх переміщення та коливання у процесі транспортування.
7.3 Склопакети повинні зберігатися у виробника і споживача у закритих сухих приміщеннях, які опалюються, у розпакованому вигляді.
При зберіганні склопакети повинні бути встановлені торцем на стелажі або піраміди перпендикулярно до їх основи. Основа стелажа або піраміди повинна бути обклеєна повстю або гумою і мати нахил від 5° до 15° до горизонталі.
Між скопакетами повинні бути встановлені прокладки з пробки або еластичних полімерних матеріалів.
На стелажі або піраміді рекомендується зберігати склопакети однакових розмірів і одного виду.
Допускається зберігати склопакети у ящиках за умови, якщо тара і прокладочні матеріали не піддавались зволоженню у процесі транспортування та зберігання.
8 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ
8.1 Випробування склопакетів проводять за температури повітря (20 ±4) °С. Перед випробуваннями склопакети витримують за цієї ж температури не менше 4 год, якщо немає інших вказівок.
Найменший час між проведенням випробувань і виготовленням склопакета встановлюють у технологічній документації залежно від матеріалів і технологій, які застосовують.
8.2 Висоту, ширину та довжину діагоналей склопакетів вимірюють металевою рулеткою згідно з ДСТУ 4179 з ціною поділки не більше ніж 1 мм із застосуванням металевих косинців згідно з ГОСТ 3749 відповідно до рисунка 5.
Порядок контролю розмірів склопакетів складної конфігурації встановлюють у технічній документації.
Висоту та ширину вимірюють паралельно кромкам склопакета між двома точками, розташованими на відстані 50 мм від кромок і посередині склопакета. Результати кожного вимірювання повинні знаходитись у межах відхилень, що допускаються.
1 – склопакет; 2 – рулетка; 3 – косинець; l -розмір, що контролюється.
Рисунок 5 – Вимірювання розмірів склопакета
8.3 Товщину склопакета вимірюють у чотирьох точках усередині кожної сторони склопакета штангенциркулем згідно з ДСТУ ГОСТ 166 (ИСО 3599) з ціною поділки не більше ніж 0,1 мм або мікрометром згідно з ДСТУ ГОСТ 6507 з ціною поділки не більше 0,01 мм.
Результат кожного вимірювання повинен знаходитись у межах відхилів, що допускаються. За товщину склопакетів приймають середнє арифметичне значення результатів вимірювань.
8.4 Відхил від площинності поверхні склопакета визначають у вертикальному положенні склопакета (кут відхилу від вертикалі не повинен перевищувати 15°) накладанням металевої лінійки згідно з ДСТУ ГОСТ 427 завдовжки не менше ніж 0,7 ширини склопакета у поздовжньому і поперечному напрямках у центрі склопакета. При проведенні випробування склопакет не повинен бути закріплений у будівельній конструкції.
