Випробування проводять у приміщеннях з температурою повітря від 18 °С до 25 °С та відносною вологістю від 40 % до 65 %.
Випробувальне обладнання, установки та прилади повинні бути повірені та атестовані в установленому порядку відповідно до ДСТУ 2708, ДСТУ 3400.
Вироби з силікатного бетону приймають партіями відповідно до результатів випробувань.
Контроль якості виробів із силікатного бетону включає приймально-здавальні та періодичні випробування згідно з ГОСТ 15.309.
Обсяг партії виробів, види і частоту приймально-здавальних випробувань, методи та періодичність випробувань встановлюють відповідно до ДСТУ Б В.2.6-2 або технічних умов на кожний вид виробів.
Силікатний бетон використовують для виробництва бетонних і залізобетонних виробів заводського виробництва для будівництва, реконструкції та ремонту житлових, громадських і виробничих будинків згідно з вимогами ДБН В.1.2-6, ДБН В.1.2-7, ДБН В.1.2-9.
Силікатний бетон рекомендовано використовувати відповідно до ДСТУ Б В.2.6-2 та проектної документації.
Силікатний бетон, в якому ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів становить не більше ніж 370 Бк/кг (клас 1), придатний для використання в усіх сферах будівництва відповідно до ДБН В.1.4-1.01.
Силікатний бетон, в якому ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів становить не більше ніж 740 Бк/кг (клас 2), може застосовуватись у промисловому будівництві відповідно до ДБН В.1.4-1.01.
Виробник гарантує відповідність виробів з силікатного бетону вимогам даного стандарту за дотримання умов транспортування, зберігання та застосування.
Гарантійний строк зберігання та гарантійний строк експлуатування виробів із силікатного бетону визначають у нормативному документі на конкретний виріб.
Після закінчення гарантійного строку зберігання перед використанням вироби повинні бути перевірені на відповідність показникам згідно з 4.1 цього стандарту та ДСТУ Б В.2.6-2 на конкретну продукцію.
При відповідності виробів вимогам цього стандарту вироби можуть бути використані за призначенням.
(довідковий)
Вихідними даними для підбору складу бетону силікатного щільного є: необхідний клас бетону за міцністю на стиск, необхідна легкоукладальність бетонної суміші, характеристика вихідних матеріалів, тиск пари і тривалість ізотермічного періоду.
В основу зазначеного методу підбору складу силікатного бетону закладено взаємозв'язок між міцністю бетону на стиск і в'яжучо-водним відношенням.
Спочатку визначають властивості вихідних матеріалів. Якщо вони відповідають вимогам чинних норм, підбір складу бетону обмежується виготовленням зразків із бетонних сумішей без виготовлення великорозмірних виробів необхідної номенклатури.
В цілях вибору найбільш раціонального складу силікатного бетону з меншою витратою в'яжучої речовини варіюють складами в'яжучого, які відрізняються співвідношенням в них СаО : SiО2.
У перших випробуваннях із підбору складу бетону для класів за міцністю на стиск від С 12/15 до С 40/50 слід використовувати в'яжуче із вмістом активного СаО (35±3) %; мелений пісок для бетону класів за міцністю на стиск від С 12/15 до С 16/20 слід використовувати з показниками питомої поверхні в межах від 1000 см2/г до 1300 см2/г; для класів за міцністю С 20/25 і вище - від 1500 см2/г до 2200 см2/г; ступінь гідратації вапна у в'яжучому - в межах від 60 % до 80 %.
В експериментальній частині з підбору складу бетону необхідно дотримуватись наступних вимог:
легкоукладальність бетонної суміші призначати з урахуванням прийнятих на виробництві засобів ущільнення і типу виробу, його конфігурації, ступеня армування тощо;
ущільнення бетонної суміші виконувати тими ж методами, які прийняті при виготовленні виробів на підприємстві-виробнику;
- тривалість ущільнення бетонної суміші призначати з урахуванням досягнення максимальної густини бетону;
формувати зразки тих же розмірів, які будуть прийняті на виробництві при контролі міцності бетону на стиск;
гідротермальну обробку зразків здійснювати за режимом, прийнятим на виробництві або закладеним у проекті.
Залежність між міцністю бетону на стиск і в'яжучо-водним відношенням (Ввап/В) на певній ділянці (рисунок А.1) описується прямою, тому для її побудови досить мати дві точки. Проте, в цілях контролю для побудови такої залежності необхідно мати три точки.
Відповідно до цього на основі в'яжучого виготовляють зразки з бетонних сумішей трьох складів. При постійному показнику легкоукладальності бетонної суміші вони відрізнятимуться за витратою в'яжучого і його складових, а також за значеннями Ввап/В.
Для зручності розрахунку при проведенні експерименту задаються різними значеннями за вмістом активного СаО (наприклад, 4,0; 5,5 і 7,0 %) в бетонній суміші з тим, щоб отримати задану міцність бетону на стиск. Фактичну величину Ввап/В визначають за виявленими у випробуванні витратами в'яжучого і води.
При розрахунку сухих компонентів бетонної суміші на один заміс слід виходити з того, що сумарна кількість в'яжучого і піску-заповнювача на 1 дм3 бетонної суміші становить 2,4 кг. Тоді для виготовлення трьох зразків із загальним об'ємом V знадобиться:
Кількість води замішування підбирають з метою одержання бетонної суміші необхідної легкоукладальності. Орієнтовно вміст води в бетонній суміші, що ущільнюється вібрацією, залежно від властивостей матеріалів і консистенції бетонної суміші, змінюється в межах від 8 % до 12 % від маси сухих компонентів.
Для обчислення витрати сировинних матеріалів на 1 м3 бетону при виготовленні зразків визначають густину ущільненої бетонної суміші. Для цього необхідно зважити форму без суміші, а потім наповнену форму - з ущільненою бетонною сумішшю.
Густина ущільненої бетонної суміші визначається так:
Через добу після закінчення автоклавної обробки зразки звільняють від форм, зважують і визначають густину затверділого бетону та границю міцності бетону на стиск.
За отриманими значеннями будують графік залежності (рисунок А.1) міцності бетону на стиск в перерахунку на марку Rб, витрати в'яжучого Ввап і величини в'яжучо-водного відношення Ввап/В.
На підставі побудованого графіка (рисунок А.1), що є відрізками прямих, які не проходять через початок координат, для бетону необхідного класу визначають величини Ввап/В і Ввап і розраховують вміст активного СаО і бетонної суміші.
Якщо не отримано бетон необхідного класу за міцністю на стиск, слід або змінити склад в'яжучого (зменшити вміст активного СаО), або підвищити дисперсність меленого піску.
Приклад розрахунку складу бетону
Приклад розрахунку складу бетону наведено в [1] і [2].
Для виготовлення панелей внутрішніх стін завтовшки 160 мм потрібно застосовувати силікатний бетон класу С 25/30 з показником жорсткості 20 с.
Для виготовлення в'яжучого використовують вапно із вмістом в ньому активного оксиду кальцію 80 %.
Властивості піску, використаного як компонент в'яжучого:
пісок дрібний, Мк - 1,11;
вміст SiO2 (незв'язаного) - 94,8 %;
органічні домішки - світліші за еталон;
вимучувані пилоподібні, глинисті та мулкі домішки - 0,5 %.
Властивості піску-заповнювача:
вміст SiO2 (незв'язаного) - 56,8 %;
модуль крупності - 3,1;
вміст вимучуваних домішок - 2,7 %.
Таким чином, пісок як компонент в'яжучого і як заповнювач задовольняє нормативним вимогам.
Застосування різних пісків для приготування в'яжучого і як заповнювач обумовлено тим, що останній внаслідок більшої крупності недоцільно піддавати подрібненню, якщо є кар'єри дрібнішого піску, тим більше з підвищеним вмістом SiO2 (незв'язаного).
У даному прикладі фактичний вміст активного СаО у в'яжучому становить 36,6 %, а питома поверхня меленого піску - 1500 см2/г.
На основі досліджуваних матеріалів (в'яжучого і піску) були виготовлені бетонні суміші із вмістом активного СаО 4,0; 5,5 і 7,0 % з однаковим показником жорсткості - 20 с. Ущільнення сумішей здійснювалося вібрацією при частоті коливань 2800 за хвилину і амплітуді від 0,7 мм до 0,8 мм. Виготовляли куби з ребром 100 мм. Автоклавування здійснювали при надлишковому атмосферному тиску 1,0 МПа з ізотермічним періодом протягом 4 год.
Результати досліджень із підбору складів бетону наведено в таблиці А.1 і на рисунку А.1.
|
Вміст, %, не менше |
Ввап/В |
Склад бетону за масою, кг*) |
Густина бетонної суміші, кг/м3 |
Густина бетону, кг/м3 |
Границя міцності бетону на стиск, МПа |
|||||
|
активного СаО у в'яжучому |
активного СаО у бетонній суміші |
вологи у бетонній суміші |
в'яжуче |
пісок |
вода |
у перерахунку на зразок з розміром ребра 100 мм |
у перерахунку на куб розміром ребра 150 мм |
|||
|
36,6 |
4,0 |
7,6 |
1,43 |
0,79 230 |
6,41 1873 |
0,55 162 |
2265 |
2090 |
37,4 |
34,0 |
|
36,6 |
5,5 |
8,0 |
1,88 |
1,08 315 |
6,12 1782 |
0,575 168 |
2265 |
2130 |
48,2 |
43,8 |
|
36,6 |
7,0 |
8,4 |
2,27 |
1,375 402 |
5,82 1720 |
0,605 178 |
2300 |
2140 |
58,5 |
53,2 |
|
*) Над рискою - витрата сировинних матеріалів на один заміс, під рискою - на 1 м3 бетону |
||||||||||
На рисунку А.1 по осі абсцис відкладено величину Rб, що дорівнює міцності бетону на стиск в кубах з ребром 100 мм, помноженій на коефіцієнт 0,91 відповідно до ДСТУ Б В.2.7-214. Результати досліджень показали, що при найменшому значенні Ввап/В для складу бетону із вмістом активного СаО - 4 % отримано бетон з міцністю на стиск 34 МПа (С 25/30), тобто вище заданої.
За даними, наведеними на рисунку А.1 знаходимо, що бетон класу С 25/30 може бути отриманий при величині Ввап/В, яка дорівнює 1,28, і витраті в'яжучого на 1 м3 бетону 200 кг/м3, з них вапна згідно з формулою (А.5) - 92 кг/м3 і меленого піску згідно з формулою (А.6) - 108 кг/м3.
Витрата води на 1 м3 бетону згідно з рисунком А.1 становить 156 л, а сумарна кількість сухих компонентів згідно з формулою (А.4) - 2104 кг.
Вміст вапна Аб в бетоні рекомендованого складу відповідно до формули (А.2) отримуємо 3,5 %, приймаємо мінімально допустимим - 4 %.
У даному прикладі бетон класу С 25/30 отримано при невеликій витраті в'яжучого і вмісті вапна в бетонній суміші внаслідок використання сприятливої сировини, характеристика якої була наведена вище.
Підібраний склад бетону перевіряють випробуванням контрольних зразків, які виготовляють одночасно з великорозмірними виробами, і у разі потреби коригують. За необхідності встановлення оптимальної тривалості ізотермічного періоду виготовлення виробів при постійному надлишковому тиску дослідження з підбору складу бетону проводять при автоклавуванні зразків з різними термінами ізотермічного періоду.
(довідковий)
[1] СН 529-80 Инструкция по технологии изготовления конструкций и изделий из плотного силикатного бетона. Госстрой СССР (Інструкція з технології виготовлення конструкцій і виробів із щільного силікатного бетону. Держбуд СРСР).
[2] СНиП 2.03.02-86 Бетонные и железобетонные конструкции из плотного силикатного бетона (Бетонні та залізобетонні конструкції з щільного силікатного бетону).
[3] МУ 3936-85 Контроль содержания вредных веществ в воздухе рабочей зоны (Контроль вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони).
[4] МУ 4436-87 Гравиметрическое определение пыли в воздухе рабочей зоны и системах вентиляционных установок (Гравіметричне визначення пилу в повітрі робочої зони і системах вентиляційних установок).
[5] Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.07 р. № 246.
[6] ПКЕЕ-2006 Правила користування електричною енергією.
[7] ПУЕ-2010 Правила улаштування електроустановок.
[8] Наказ Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 4.04.94 р. № 30.
Код УКНД 91.100.30
Ключові слова: бетон силікатний щільний, вапно, вапняно-кремнеземисте в'яжуче, автоклавне твердіння, заводське виробництво.
ИСС «Зодчий» ( г. Киев, ул. Авиаконструктора Антонова, 5, оф. 602; т/ф. 531-34-25)
5
